- •Міністерство освіти і науки україни
- •Мета роботи: ознайомитися зі змістом і сутністю основних понять і термінів, якими оперує безпека життєдіяльності та засвоїти методику якісного аналізу небезпек.
- •1. Основні поняття, терміни та визначення.
- •3.Аналіз ризику виникнення небезпеки.
- •1.Виконати якісний аналіз небезпек для обраного варіанту технічної системи (табл.1.4).
- •2.Виконати якісний аналіз небезпек для обраного варіанту технічної системи (табл.1.4):
- •2.Поняття про погодно-метеорологічні фактори, показники та
- •Шкала патогенності погоди
- •3. Вплив погодно-метеорологічних факторів на стан і працездатність людини
- •2.Визначити рівень патогенності погоди та її подразнювальну дію, оцінити комплексний вплив погодно-метеорологічних факторів на організм людини :
- •Погодно-метеорологічні фактори
- •1.Основні поняття, терміни та визначення
- •1. Іонізаційні випромінювання у навколишньому середовищі
- •2. Методи реєстрації іонізаційних випромінювань
- •3. Класифікація дозиметричних приладів
- •3.1. Побудова та принцип роботи дозиметрів
- •3.1.1. Призначення дозиметра
- •3.1.2. Побудова дозиметра та принцип його роботи
- •3.1.3. Підготовка дозиметра до роботи:
- •3.2. Радіометр бета-гамма випромінювання «Прип'ять»
- •3.3. Радіометр-рентгенометр дп-5а
- •4. Радіаційна безпека та принципи радіаційного захисту.
- •5. Норми радіаційної безпеки населення
- •2. Нормування вмісту шкідливих речовин.
- •Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів
- •2. Робота № 2 (б). Провести аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку сдор :
- •1. Основні поняття, терміни та визначення теми.
- •2.Гострі отруєння, перша медична допомога.
- •2.1. Розпізнавання отрути.
- •2.2. Загальні принципи подання першої медичної допомоги.
- •2.Зробити аналіз ситуаційних задач, створити навчальні алгоритми
- •Мета роботи: навчитись визначати параметри зон радіоактивного та хімічного зараження з використанням довідникових таблиць.
- •1. Прогнозування радіаційної обстановки.
- •1.1. Основні поняття, терміни та визначення.
- •1.2.Визначення параметрів зон радіаційного забруднення.
- •Визначення ступеня вертикальної стійкості
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Позначення: к – сильно нестійка – ковекція
- •Швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря в залежності від швидкості вітру (м/сек)
- •Час початку випадання радіоактивних опадів, (початку формування сліду - t ф ) після аварії на аес, годин.
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (конвекція, швидкість переносу хмари 2 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 5 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (ізотермія, швидкість переносу хмари 10м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 5 м/с.)
- •Розміри зон забруднення місцевості (прогнозовані) на сліду хмари при аварії на рно (інверсія, швидкість переносу хмари 10 м/с.)
- •2. Прогнозування хімічної обстановки.
- •2.1. Основні поняття, терміни та визначення.
- •2.2.Визначення параметрів зон хімічногозабруднення.
- •Ступень вертикальної стійкостьі атмосфери
- •Категорія стійкості атмосфери
- •Позначення: к – сильно нестійка – ковекція
- •Глибини розповсюдження хмар зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на відкритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •Глибини поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями сдор на закритій місцевості, км (ємності не обваловані, швидкість вітру 1 м/с)
- •2. За швидкості вітру понад 1 м/с застосовуються поправочні коефіцієнти (табл., які мають такі значення:
- •Основні параметри:
- •2.Загальні поняття про оцінку радіаційної обстановки.
- •1.Основні поняття, терміни та визначення:
- •2.Пожежі.
- •3.Термічні опіки, їх характеристика.
- •1. Основні поняття, терміни та визначення теми.
- •3. Перша медична допомога при дорожньо-транспортних пригодах.
- •Алгоритм 1. Зупинка артеріальної кровотечі за допомогою закрутки
- •4. Перша медична допомога при закритих травмах.
- •Алгоритм 4.1. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при забиттях і розтягненнях.
- •Алгоритм 4.2. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при синдромі тривалого здавлювання.
- •Алгоритм 4.3. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при струсі мозку.
- •2.1.Види ризиків.
- •2.2.Техногенний, екологічний, економічний ризики.
- •2.3.Методи визначення ризику:
- •2.4.Управління ризиком
- •Приклад виконання
- •1.Основні поняття, терміни та визначення.
- •2.Поняття про дезактивацію, дегазацію та дезінфекцію.
- •3.Спецобробка людей, техніки.
- •Пункт спеціальної обробки (ПуСо)
1. Основні поняття, терміни та визначення теми.
Дорожньо-транспортна подія – це подія що виникла під час руху по дорозі транспортного зосіба та при його участі при якій загибли або поранені люди, пошкоджені транспортні засоби споруди, вантажи або спричинена інша матеріальна шкода.
Транспортна травма – механічне пошкодження, що виникло внаслідок дії на людину рухомого транспорту або при падінні з нього.
Автомобільна травма – сукупність пошкоджень, які виникають у водія, пасажирів, пішоходів внаслідок автотранспортної пригоди.
Реанімація – оживлення, повернення до життя.
Реанімаційні заходи – це комплекс термінових заходів, які спрямовані на заміну і поновлення основних життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу, - з метою загибелі головного мозку людини.
Іммобілізація (латин. immobilis – "нерухомий") – створення нерухомості
(спокою) при різних пошкодженнях або захворюваннях.
Транспортна іммобілізація – створення нерухомості на термін, необхідний для транспортування (евакуації) потерпілого з місця отримання травми до лікувального закладу.
Отруєння – патологічний процес,що виникає внаслідок попадання із навколишнього середовища різних речовин у такій кількості,яка спричиняє порушення гомеостазу.
Види пошкоджень при транспортних аваріях.
Незалежно від виду транспортної аварії (катастрофи), загальним для всіх є загибель багатьох десятків, сотень і навіть тисяч людей.
В залежності від кількості потерпілих розрізняють 5 категорій транспортних катастроф по ступеню медичних наслідків:
І – до 5 чоловік;
ІІ – 5-15 чоловік;
ІІІ – 15-30 чоловік;
ІV – 30-50 чоловік;
V – більше 50 чоловік.
У той же час, для кожного виду транспортної аварії є характерні види травм (табл..1).
При автомобільних аваріях виникає 5 видів автотравм:
пошкодження від зіткнення людини з рухомим автомобілем;
пошкодження від переїзду людини колесами рухомого автомобіля;
пошкодження від падіння людини з рухомого автомобіля;
пошкодження в кабіні;
пошкодження від здавлення тіла людини між автомобілем та іншим предметом.
Причинами розвитку автотравм є:
первинний контакт з автомобілем – удар;
закидання тіла на автомобіль – удар;
падіння тіла на грунт – удар;
ковзання по ґрунту – тертя.
Від первинного удару – синці, гематоми, забиття, рани, переломи, розриви і відриви внутрішніх органів.
Передній бампер – переломи кісток бедра або гомілки, струс тіла.
Після первинного удару тіло закидає на капот – пошкодження голови, грудної клітини.
При падінні на грунт – голова, кінцівки.
Таблиця 1. Види пошкоджень при транспортних аваріях.
3. Перша медична допомога при дорожньо-транспортних пригодах.
Профілактика і допомога при екстремальних станах повинні мати комплексний характер і, по можливості, бути терміновими. Відомо, що в екстремальних ситуаціях серед потерпілих, які не отримали першу медичну допомогу протягом години, вмирає 40%, протягом 3-х годин – 60%, протягом 6 годин – 96%. Крім того, встановлено: кожних 20 із 100 загиблих при катастрофах (нещасних випадках) можна було би врятувати, якщо б допомога була своєчасною і правильною.
Головною вимогою в організації першої медичної допомоги є своєчасність і послідовність виконання її елементів і складається з двох етапів:
І. Алгоритм огляду:
оглянути ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, одночасно видалити сторонні тіла, відновити функції зовнішнього дихання;
оцінити частоту, характер дихальних рухів, прийняти рішення щодо штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця;
визначити цілісність кровоносних судин, одночасно спинити зовнішню кровотечу (в першу чергу артеріальну);
оцінити стан серцево-судинної системи шляхом вимірювання пульсу; відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження артеріального тиску крові нижче 80 мм рт.ст.;
оцінити стану органів почуттів, насамперед, органів зору. Ступінь тяжкості стану визначають по тому, на що звертає увагу потерпілий: на команду чи на больовий подразник, або зовсім не реагує;
встановлення мовного контакту з потерпілим; перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок.
ІІ. Надання допомоги:
заходи ПМД поділяються в залежності від виду уражень. Після негайного припинення дії зовнішніх вражаючих факторів або видалення потерпілого з несприятливих умов, складають дві групи:
1) надання невідкладної медичної допомоги залежно від його стану, характеру травми, нещасного випадку чи раптового захворювання: зупинка кровотечі, накладання пов΄язок на рани, засоби долікарської реанімації, транспортна іммобілізація, знеболювання;
негайний виклик швидкої медичної допомоги, транспортування потерпілого до медичного закладу.
Незалежно від причин, місця виникнення основні заходи і засоби першої медичної допомоги при травмах такі:
Профілактика травматичного шоку (див. розділ 1).
Зупинка кровотечі.
Накладання бинтових, косинкових та ін. м´яких пов´язок.
Іммобілізація пошкоджених частин тіла.
Транспортування потерпілих.
3.1. Зовнішні кровотечі, перша медична допомога.
Способи тимчасової зупинки кровотечі:
Надання пошкодженій частині тіла завищеного положення по відношенню до тіла;
Притискання кровоточачої судини в місці пошкодження за допомогою давлючої пов’язки;
Пальцеве притискання артерії;
Зупинка кровотечі фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання або розгинання в суглобі;
Кругове здавлювання кінцівки джгутом;
Накладання джгута (алгоритм 3.1.) дозволено лише при сильній артеріальній кровотечі з артерії кінцівки, в усіх інших випадках застосовувати спосіб не рекомендується.
Послідовність накладання джгута:
Для попередження защемлення шкіри під джгут підкладають рушничок, одяг пораненого і т.п..
Кінцівку трішки піднімають догори, джгут підводять під кінцівку.
Джгут розтягують і кілька разів обгортають навколо кінцівки до припинення кровотечі. Найбільш тугим повинен бути перший оберт, другий накладають з меншим натягненням, а інші – з мінімальним.
Оберти джгута повинні кластися поряд один із одним, не защімлюючи шкіри.
Кінці джгута фіксують за допомогою ланцюжка і гачка поверх усіх обертів.
-
Увага!!! Джгут на кінцівці можна накладати літом не більш ніж на 1,5-2 години, в холодну пору року – 1 годину. Протягом 2-х годин з моменту накладання джгута необхідно постраждалого доставити до лікувального закладу. Якщо кінцева зупинка кровотечі затягується, то необхідно на 10-15 хв. зняти джгута і накласти заново дещо вище або нижче.