4. Перша медична допомога при закритих травмах.
До закритих травм відносяться вивихи, розтягнення, забиття, синдром тривалого здавлення, струс мозку, закриті переломи. Надання першої медичної допомоги наведені в алгоритмах 4.1 – 4.4 на малюнках
Мал.2.8. Іммобілізація плечового суглоба при вивиху.
Алгоритм 4.1. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при забиттях і розтягненнях.
Алгоритм 4.2. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при синдромі тривалого здавлювання.
Алгоритм 4.3. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при струсі мозку.
Мал.2.10. Іммобілізація голови та шиї Мал.2.11. Іммобілізація голови та
за допомогою ватно-марлевого комірця за допомогою картонного комірця
Завдання для практичного заняття:
1.Опрацювати теоретичні відомості практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.
2.Провести аналіз наслідків ДТП за наступним алгоритмом:
Визначити причину травмування;
Визначити місця пошкоджень
Назвати характер травми
3.Скласти алгоритм першої медичної допомоги потерпілому
.
Робота №1. Аналіз варіантів ДТП та їх наслідків відповідно до запропонованих ситуаційних задач.
Варіант 1. Варіант 2
Варіант 3. Варіант 4
Варіант 5. Варіант 6
Варіант 7. Варіант 8.
Варіант 9.
Контрольні питання.
1.Визначення основних понять і термінів: безпека руху, дорожньо-транспортні пригоди, транспортний травматизм, автомобільна травма, транспортний травматизм, автомобільна травма, реанімація, шок, знеболювання, пов'язка, іммобілізація, транспортна іммобілізація.
2. ДТП, причини порушення загальних правил поведінки на вулицях і дорогах та користування транспортними засобами.
3.Організаційні заходи допомоги у ДТП.
4.З яких дій складається перша медична допомога при ДТП ?
5.Як провести реанімаційні заходи: штучну вентиляцію легенів та непрямий масаж серця;
6.Як тимчасово зупинити артеріальну кровотечу?
7.Як правільно накласти пов’зку?
8.Як правільно провести евакуацію потерпілого з автомобіля?
9.Який алгоритм проведення іммобілізації пошкоджених частин тіла: голови, верхніх і нижніх кінцівок, грудної клітки, хребта?
З.М.4.Управління безпекою життєдіяльності за умов надзвичайних ситуаціях
Практичне заняття №8
Тема: Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС.
Мета роботи – оволодіти методом кількісного аналізу ризику виникнення та розвитку НС.
Теоретичні відомості
Основні поняття, терміни та визначення.
Ризик – це кількісна характеристика оцінки ступеня небезпеки.
Величина ризику (R) - цевідношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період часу.
Ризик як оцінка небезпеки.
Людський досвід дає підставу стверджувати, що будь–яка діяльність потенційно небезпечна.
Аналіз причин виходу з ладу систем і можливих помилкових дій людини сприяє підвищенню безпеки (зниженню ризику реалізації небезпеки) за рахунок впровадження захисних заходів і підвищення вимог до професійної підготовки працівників. З цією метою використовують аналіз ризику виникнення небезпек або надзвичайних ситуацій.
Нескінченно малий (“нульовий”) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки: чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.
Величина ризику (R) визначається за формулою:
де n - кількість подій з небажаними наслідками
N - максимально можлива кількість подій
t - конкретний період часу (при разових та безсистемних випадках приймається рівним одиниці, тобто t = 1).
Наведена формула дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.