- •8. Графічні методи управління
- •9,10.Економічні методи управління та механізм їх використання.
- •11. Концепції визначення ефективності управління
- •12. Збори та наради як форма обміну управлінською інформацією
- •13.Інструктування як форма організаційно розпорядчих методів
- •14. Інформаційне забезпечення процесу управління
- •15. Інформація та її роль в управлінні.
- •17. Керівник – адміністратор та організатор виробництва його функції та зміст.
- •18. Керівник – вихователь трудового колективу.
- •19. Керівник-спеціаліст.Вимоги до нього.
- •20. Керівник в системі управління. Вимоги до керівника.
- •21. Колектив та його особливості, шляхи його формування
- •23. Методи виховання в колективі
- •24. Мотивація як функція управління.Види мотивацій та їх характеристика.
- •25. Наукова організація управлінської праці
- •26. Ноп в управлінні.
- •27. Нормування в менеджменті.
- •28. Нормування як метод організаційного впливу.
- •29. Організаційно-розпорядчі методи управління
- •30. Організація роботи кадрової служби підприємства
- •31. Особливості планування особистої праці менеджера
- •32. Організація праці спеціаліста на підприємстві
- •36, 37. Перешкоди на шляху між особистих комунікацій.
- •38. Правові методи управління.
- •39. Психологічні методи управління
- •40 Регламентування в менеджменті.
- •41. Регламентування в менеджменті.
- •42 Рекомендації до формування трудового колективу
- •43. Різновиди управлінського рішення.
- •45. Соціальні методи управління.
- •46. Соціально-психологічні методи управління.
- •47,48. Стиль роботи керівника
- •49. Техніка в управлінні.Її роль та значення.
- •50. Типи керівників та їх характеристика.
- •51. Управління дисципліною. Методи виховання.
- •52. Планування соціального розвитку трудових колективів
- •53. Управління формування трудового колективу
43. Різновиди управлінського рішення.
Рішення – це вибір альтернативи, речове видбиття власне управління(менеджменту), певною мірою його підсумок. Воно є результатом обдумування, дій та намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов, тощо, спрямованих на реалізацію цілей управління.
Рішення вимагають відповідальності, систематизаціі дій, організованості, тощо. Їх можна класифікувати за певними ознаками:
За сферою охоплення:
загальні (стосуються всієї організаціі)
часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем, тощо)
за тривалістю дії:
перспективні
поточні
за рінем прийняття:
на вищому рівні управління
на середньому рівні управління
на нижчому рівні управління
за характером розвязуванних завдач:
організаційні запрограмовані (їх виділяти у менеджменті запропонував американський науковець Герберт Сайман, на основі залучення комп’ютерної технологіі). Це певний відомий прелік кроків, тут мало альтернатив.
Організаційні незапрограмовані, викликані новими або невідомими факторами та ситуаціями. Це можуть бути рішення з реалізаціі цілей організаціі, поліпшення якості продукціі, вдосконалення структури управління, методів мотиваціі тощо.
Компромісні, які повинні врівноважувати протиріччя, що виникають(обґрунтував американський фахівець Роберт Кац)
за способом обґрунтування:
Інтуїтивні, тобот ті, які базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. Зрозуміло, що обгрунтованність визначается особистими якостями менеджера.
Які базуються на судженнях( думках, міркуваннях, висновках). Це вибір, зумовлений знаннями, досвідом, стажем, класифікацією. Оскільки такі рішення безпосередньо приймає менеджер, то вони формуються швидко і без значних витрат. Але такі рішення можуть призвести до не сприйняття нової альтернативи.
Раціональні, обґрунтовані, об’єктивними, аналітичними процесами
га способом прийняття:
Одноособові
Колегіальні(розробляє група фахівців, а приймає відповідна група менеджерів)
Колективні(приймаються загальними зборами)
Комбіновані.
44. Розпорядча діяльність керівника. В процесі повсякденної роботи виникають ситуації, коли необхідно ліквідувати різні відхилення від сталого режиму вир-ва. Для цього використовують розпорядчі дії:
Накази – видаються тільки у письмовій формі і підписуються тільки керівником орг.-ї
Розпорядження – письмові або усні посилання до конкретної дії, які можуть надаватися керівниками всіх рівнів ієрархії в межах своїх повноважень і, як правило, тільки своїм підлеглим.
Вказівки – найчастіше усні інколи письмові і, як правило, надаються тільки своїм безпосереднім підлеглим і найчастіше стосуються оперативної діяльності.
45. Соціальні методи управління.
Соціально-психологічні методи управління — це сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування та розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються всередині них, структуру зв'язків споживачів, інтереси, стимули, соціальні завдання. Соціально-психологічні методи управління являють собою єдність двох аспектів управлінського впливу на працівників — соціального і психологічного. Соціальний вплив проявляється через сукупність конкретних способів і прийомів, спрямованих на формування і розвиток виробничого колективу, трудову і творчу активність його працівників, формування духовних інтересів людей і їх світогляд.