- •Міністерство освіти і науки україни
- •Лабораторна робота № 1. Знайомство з інтегрованим середовищем розробки (іср) “qt-creator”
- •Короткі відомості про іср “qt-creator”
- •Головне меню середовища
- •Панель режимів робіт
- •Панель доступу до результатів опрацювання проекту
- •Створення проекту
- •Панель редагування програм
- •Автоматичне вирівнювання тексту програми
- •Коментарі дотексту програми
- •Повернення у режим редагування
- •Функція main()
- •Ще один приклад простої програми
- •Збереження проекту
- •Етапи виконання програми
- •Типи даних
- •Арифметичні типи даних
- •Основні арифметичні типи
- •Модифіковані арифметичні типи
- •Граничні значення даних цілочислових типів даних
- •Переліки
- •Цілочислові константи
- •Символьні константи
- •Константи дійсних типів
- •Описи змінних
- •Макроконстанти
- •Операція розміру sizeof
- •Арифметичні операції
- •Операції присвоєння Проста операція присвоєння
- •Комбіновані присвоєння
- •Унарні присвоєння
- •Узгодження типів
- •Арифметичні перетворення
- •Перетворення типів в операціях присвоєння
- •Явне перетворення типів
- •Бібліотека математичних функцій cmath
- •Використання об’єкту cin для введення даних
- •Форматування арифметичних даних під час виведення
- •Зміна кольорів консолі та керування курсором
- •Завдання на лабораторну роботу
- •Правила написання функцій
- •Виклик функції
- •Прототип функції
- •Прототипи бібліотечних функцій
- •Способи передачі параметрів у функції
- •Передача параметрів за значенням
- •Передача параметрів через посилання
- •Області оголошення та доступу до імен
- •Глобальні та локальні змінні
- •Глобальна чи локальна змінна?
- •Специфікатор statsc
- •Макроси з параметрами
- •Реализація проекту «function»
- •Підключення допоміжних файлів
- •Створення макросу з параметрами
- •Створення прототипів функцій
- •Функція main() програмного файлу
- •Функція f1(), що повертає значення
- •Операції над даними логічного типу
- •Логічні вирази
- •Алгоритми з розгалуженнями
- •Програмування розгалужень Оператор розгалуження if…else
- •Умовна операція
- •Оператор виборуswith
- •Оператор переходу goto
- •Функція main() програмного файлу
- •Рекомендована література
- •Лабораторна робота № 5. Побудова циклів з операторми „while” і „do...While”
- •Короткі теоретичні відомості
- •Циклічні алгоритми
- •Оператор while
- •Оператор do…while
- •Переривання циклу
- •Ітераційні алгоритми
- •Приклад ітераційного алгоритму для обчислення кубічного кореня
- •Алгоритми обчислення сум нескінченних рядів
- •Створення проекту «while_do»
- •Початковий інтерфейс проекту
- •Допоміжні файли
- •Прототипи функцій
- •Функція main() програмного файлу
- •Функція обробки номеру варіанта
- •Функції для обчислення кубічного кореня
- •Функції для обчислення синуса
- •Особливості використання циклу for
- •Випадкові числа
- •Табулювання функцій
- •Завдання на лабораторну роботу
- •Приклад Створенняпроекту«циклfor»
- •Розробка функції для вирішення головної задачі
- •Обробка послідовності випадкових чисел
- •Вимоги до звіту
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
Переліки
Переліки – це типи, яким відповідають набори цілочислових констант, кожна з яких має унікальне ім’я.
Оголошення переліку має такий вигляд:
enum <імя переліку> {<список іменованих константз>};
Наприклад, якщо ми захочемо перефарбувати вікно консолі, або змінити колір тексту, що виводиться на консоль, нам потрібно буде оперувати з поняттям колір. Кожний колір для консолі кодується цілим числом. Нулю відповідає чорний, одиниці – синій і т.д. Але пам’ятати номери кольорів не дуже зручно. Зручніше користуватися іменами з такого переліку:
enum consoleColors{
BLACK, BLUE, GREN, CYAN, RED, MAGENTA, BROWN, LIGHTGRAY, DARKGRAY, LIGHTBLUE,
LIGHTGREN, LIGHTCYAN, LIGHTRED, LIGHTMAGENTA, YELLOW, WHITE
};
Стандартно перший елементу переліку має значення 0, а кожний наступний має значення на 1 більше, ніж попередній.
У разі потреби елементам можна присвоювати інші значення.
Цілочислові константи
Цілочислові константи можна записувати у трьох формах: десятковій, вісімковій та шістнадцятковій.
Десяткова константа являє собою послідовність десяткових цифр, перед якою може бути знак + або -. Наприклад, 123, -234, +456.
Вісімкова константа завжди починається з 0 і може мати у своєму складі тільки цифри від 0 до 7. Наприклад, 015, 0777. Зверніть увагу на те, що константи 125 і 0125 мають різне значення. Десяткове значення константи 0125 дорівнює 85 (1*64+2*8+5*1) .
Шістнадцяткові константи позначаються префіксом 0х. До їх складу, окрім десяткових цифр можуть також входити шістнадцяткові цифри (A, B, C, D, E, F). Наприклад, числу 0x12A відповідає десяткове число 298 (1*256+2*16+1*10).
Шістнадцяткові константи дуже зручно використовувати для представлення двійкових кодів, бо кожній шістнадцятковій цифрі відповідає 4 двійкових (тетрада). Так число 0x815F у двійковій формі буде виглядати так: 1000 0001 0101 1111.
Тип константи встановлюється компілятором за її значенням. Для не занадто великих констант встановлюється тип int, а якщо ця константа вісімкова або шістнадцяткова то тип unsignedint.Але є можливість і примусово встановити тип константи. Для цього до константи долучають кінцеві символи U(unsigned)таL(long).Наприклад, константа 1UL, незважаючи на те, що вона має маленьке значення отримає тип unsignedlong.
Символьні константи
Символьні константи поділяються на графічні символи , керуючі слеш-символи та ескейп-послідовності. У будь якому варіанті символьні константи розташовують між одинарними лапками. Наведемо приклади символьних констант: ‘a’ (літера а), ‘\a’ (звуковий сигнал), ‘\x0a’ (перехід на новий рядок).
Більш докладно із спеціальними керуючими символами ви можете ознайомитися у підручнику [4]на сторінках 12-16 та 34-35.
Константи дійсних типів
У пам’яті комп’ютера дані цього типу зберігаються у формі з плаваючою крапкою. При такому записі число представляється у вигляді мантиси і порядку. Стандартно мантиса у двійковому коді починається з 1, а десяткова має значення більше або рівне 1, але менше 10. Порядок може бути позитивним чи негативним і показує, на скільки порядків реальне число менше або більше мантиси. Перевага такої форми запису полягає в тому, що не доводиться писати незначущі нулі. Довжина запису залежить тільки від кількості значущих цифр і не залежить від значення числа. Наприклад, числа 123450000 і 0.0000000012345 будуть представлені як 1.2345е +8 і 1.2345е-9. Це зручно як для запису чисел на папері, так і для зберігання чисел в пам'яті комп'ютера. Та у програмах дотримуватися цього стандарту не обов’язково. Інколи зручніше записувати дійсні константи у звичайній формі, з фіксованою крапкою.
Дійсний тип даних дозволяє оперувати з дробовими десятковими числами в дуже широкому діапазоні і з високою точністю, тому дані цього типу найбільш часто використовуються для інженерних розрахунків. З граничними параметрами дійсних типів можна ознайомитися у підручнику[1] насторінці37.
За правилом замочування константи зберігаються у пам’яті як числа типу double.Але є можливість і примусово встановити тип константи. Для цього до константи долучають кінцеві символи F(float)абоL(longdouble).