4.2 Еволюція становлення та розвитку банківської системи незалежної України

Сучасна банківська система незалежної України сформувалась порівняно недавно, в 1990-ті роки, на уламках банківської системи Радянського Союзу. На час набуття Україною незалежності у 1991 р. характерними рисами банківської системи України були.

По-перше, найпотужнішими залишались контори, управління та відділення всесоюзних банків, що належали державі і виконували переважно адміністративно-контрольні функції – Держбанк СРСР як емісійний центр і спеціалізовані Промбудбанк, Агропромбанк, Житлосоцбанк, Ощадбанк, Зовнішекономбанк. Їхньою прерогативою було фінансово-кредитне обслуговування державних підприємств та організацій.

У першій половині 1990 р. найбільші спеціалізовані республіканські банки Агропромбанк СРСР та Житлосоцбанк СРСР були перетворені на акціонерні комерційні Агропромбанк “Україна” та Укрсоцбанк. Комерційними стали Ощадний, Промислово-будівельний і Зовнішньоекономічний банк України.

Однак, ставши комерційними за формою, ці банки, по суті, залишалися державними. До того ж значна частина їхнього основного капіталу належала відповідним всесоюзним банкам, що ставило найбільші українські державні банківські монополії в залежність від всесоюзної фінансової бюрократії.

По-друге, поряд з існуванням державних банків уже з’явились банківські установи ринкового типу. Фундаментальним елементом ринкової банківської системи були кооперативні банки, створені відповідно до закону “Про кооперацію”, прийнятого у 1988 р. Їх діяльність ґрунтувалась на комерційних засадах і означала початок утворення суто українських банківських установ, хоча й недостатньо потужних порівняно з державними банками. Перший кооперативний банк “Таврія” був відкритий у Феодосії 24 листопада 1988 р. Згодом у Києві було засновано перший комерційний банк – Укрінбанк, зареєстрований у Москві, у Держбанку СРСР.

До кінця 1989 р. у республіці діяло вже 12 комерційних і 5 кооперативних банків. Першим банком у Чернігові був Чернігівбанк (зареєстрований у Москві Держбанком СРСР у вересні 1990р.).

З прийняттям Верховною Радою України 20 березня 1991 р. закону “Про банки і банківську діяльність” започатковано правове закріплення автономної банківської системи ще в рамках не розмежованої між окремими незалежними державами радянської економіки. У зазначеному законі закріплювалось також створення Національного банку України як центрального банку держави, керівної ланки дворівневої банківської системи.

Відтоді процес становлення і розвитку банківської системи України охоплює такі основні періоди.

1) У період 1991-1994 рр. відбувається перереєстрація НБУ комерційних банків. У відомчих банках відбувається передавання міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України. Паралельно проходить акціонування державних банків їх персоналом та окремими клієнтами цих банків. У ряді випадків за окремими банками стояли великі промислові комплекси, доходи яких становили основу банківських капіталів.

Подальше нагромадження капіталів в умовах розгортання структурної перебудови економіки сприяло створенню банків “нової хвилі” із залученням значного приватного капіталу. Приватиза­ція державного майна стала поштовхом до виникнення нових форм господарювання в реальному секторі у вигляді ВАТ, ЗАТ і ТОВ, розвитку малого та середнього бізнесу. Це період гіперінфляції, коли банки мали можливість заробляти надприбутки, і тому спостерігалось масове утворення дрібних “кишенькових банків (понад 100 банківських установ).

2) На другому етапі у 1994 - серпень 1996 рр. після уповільнення інфляційних процесів спостерігалась активізація дій НБУ з регулювання діяльності комерційних банків. Чимало банків, що звикли працювати в умовах високої інфляції, не зуміли перебудувати свою діяльність відповідно до нових умов, допускали зниження рівня банківського менеджменту, що призвело до банківської кризи та банкрутства окремих банків. У 1994р. було ліквідовано з причини порушення банківського зако­нодавства 11 банків, у 1995 – 1, у 1996 – 11 банків, а ще 60 знаходились у режимі фінансового оздоровлення. У цей період БСУ перебувала в стані стагнації: відбувалось скоро­чення розміру активів банків, спостерігалась велика розбіжність у концентрації власного капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду.

3) Третій етап (друга половина 1996р. – перша половина 2008р.). Розпочався із прийняттям Конституції України та запровадженням в обіг національної грошової одиниці – гривні у другій половині 1996р. Тривав процес уповільнення інфляції, хоча подоланню трансформаційного спаду виробництва заважала фінансова криза 1998р., що була пов’язана з відтоком портфельних інвестицій нерезидентів, дестабілізацією обмінного курсу гривні (на початок 1999р. гривня стала дешевшою майже у двічі) та реструктуризацією короткострокових боргових зобов’язань держави.

Банки, що мали значні портфелі облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), внаслідок проведеної урядом конверсії короткострокових ОВДП у середньо- та довгострокові понесли відчутні збитки у зв’язку із заморожуванням частини активів. Запроваджений за рішенням КМУ і НБУ обов’язковий продаж 50% валютного виторгу експортерів обмежив прибутковість валютних операцій банків, хоча й сприяв стабілізації курсової динаміки.

Однак організаційне зміцнення банківської системи тривало. У країні реєструються іноземні банки та їхні представництва (всього було зареєстровано 14), відбувається зміна акціонерів, продаж і перепродаж банків, а також здійснюється реєстрація нових банків. До 2000р. і обсяги коштів, залучених на рахунки фізичних і юридичних осіб, і обсяги наданих кредитів зросли більше ніж у 2 рази.

Починаючи з 2000 р. в Україні відновлюється економічне зростання, відбувається неухильне подолання тривалого трансформаційного спаду у виробництві, поступово стабілізується динаміка загального рівня цін. Тому в умовах макроекономічної стабілізації розширюється ресурсна база для банківської системи та водночас зростає потреба суб’єктів господарювання у банківських кредитах.

Відбувалось підвищення рівня монетизації економіки, коли темпи приросту грошової маси значно випереджали відповідні показники реального та номінального ВВП. Випереджальна дина­міка грошової маси порівняно з монетарною базою (крім 2004р.) означала зростання грошового мультиплікатора і збільшення комерційно-банківської грошової маси. З 2001 р. була подолана курсова нестабільність, в подальшому спостерігалась поступова ревальвація номінального та реального курсу гривні (курси USD/UAH: 1996 – 1.76-1.89; 1997 – 1.89-1.90; 1998 – 1.90-3.40; 1999 –3.40-5.22; 2000 – 5.22-5.43; з 2001 – 5.43-5.47-5.30-5.05-5.00-4.85 до вересня 2008; з 2009 – 7.7-8.

Позитивні тенденції початку тисячоліття, відмічені в реальному і фінансовому секторах економіки, мали своє продовження і в банківській системі. Упродовж періоду основними напрямами розвитку банківського сектора були: · забезпечення його фінансової стабільності; · активізація операцій, пов’язаних з кредитуванням виробництва та обігу; · розширення сфери банківських послуг.

Кількісно банківська система України стабілізувалась у межах 200 банків. Якщо в 2003р. зареєстрованих банків нараховувалось 179, то надалі їх кількість стала зростати і в 2007р. становила 198 банків. Водночас кількість діючих банків з 2001р. зростала, наприкінці періоду становила 175. Цілком природним було явище появи кожного року нових життєздатних банків і припинення діяльності неконкурентоспроможних, що позбавлялись ліцензії на банківські операції.

Починаючи з 2004 р. на ринку банківських послуг активізувались іноземні банки. Їх кількість зросла з 19 до 47, а зі 100-відсотковим іноземним капіталом – з 7 до 17 одиниць. Протягом вказаного періоду в основному зберігалась позитивна динаміка зростання статутного, регулятив­ного та балансового капіталу банків за рахунок збільшення сплаченого статутного капіталу, резервного фонду, прибутку та сформованих банками резервів. За 2000-2007 рр. загальний обсяг капіталу діючих банків зріс в 11,9 разів.

4) Четвертий етап(друга половина 2008р. – до теперішнього часу). Цей етап пов’язаний із впливом світової фінансово-економічної кризи на діяльність банківської системи України. На даному етапі кількісні показники банківської системи майже не змінились (діючих банків у 2008р. – 175, у 2012 – 176), поновлено обсяги банківських активів і пасивів (після падіння у 2009р.).Основною проблемою банківської системи України в даний період стало різке зростання проблемних банківських активів, серед яких основну частку складають кредити, що вже не обслуговуються позичальниками (особливо валютні, коли позичальники не мають валютної виручки). В результаті банківська діяльність стала збитковою (фінансові результати: -38450 млн.грн. за 2009р.; -13 027 млн.грн. за 2010р.; -7 708 млн.грн. за 2011р.).

Пройшовши історично нетривалий період становлення, подолавши наслідки не однієї фінансової кризи, вона діє в близьких до ринкових, однак складних економічних умовах та вдосконалює механізм управління банківською діяльністю. На сьогодні відбулась кількісна стабілізація банківських установ, збільшується перелік пропонованих споживачам банківських продуктів, стабілізується фінансовий стан банківської системи.