3.2 Принципи діяльності та функції комерційних банків
Принципи – це основоположні засади, що покладені в основу організації і діяльності комерційних банків. Їх можна поділити на дві групи організаційно-правові та принципи економічного характеру.
1) До організаційно-правових принципів слід віднести такі.
А) Принцип законності. В демократичному суспільстві нормальний хід його розвитку неможливий без суворого дотримання законів. Це в повній мірі відноситься і до діяльності комерційних банків. Функціонування їх в режимі законності, сприяє забезпеченню прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин у банківській сфері (зокрема, як самих комерційних банків, так і юридичних та фізичних осіб, що є клієнтами банківських установ).
Б) Принцип незалежності. За своїм юридичним статусом комерційні банки є незалежними суб’єктами від органів законодавчої і виконавчої влади. Органам державної влади забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатися у діяльність банку. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
В) Принцип колегіальності. Банками управляють, як правило, колегіальні органи (загальні збори, спостережна рада, рада директорів). Основні питання в цих органах, обговорюються та приймаються більшістю голосів. Колегіальність дозволяє правильно вирішувати найбільш складні питання за участю фахівців, з використанням їх досвіду. Але колегіальність може доповнюватись єдиноначальністю керівників, які особисто несуть відповідальність за прийняті рішення.
Г) Принцип дотримання банківської таємниці. Банківська таємниця категорія багатогранна і в правовій літературі трактується в двох основних значеннях.
У вузькому розумінні банківська таємниця – це обов’язок банку зберігати таємницю щодо операцій клієнтів, захист від ознайомлення з банківськими операціями сторонніх осіб, насамперед конкурентів того чи іншого клієнта банку, таємницю по операціях, рахунках і вкладах (депозитах) своїх клієнтів і кореспондентів.
У широкому розумінні вона являє собою різновид службової таємниці, тобто конфіденційну інформацію стосовно клієнта, яка стала відома службовцю банка. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію.
В умовах сучасного розвитку економіки та жорсткої конкуренції на ринку товарів та послуг розголошення банківської таємниці може призвести до значних негативних наслідків для власників такої таємниці, тому в багатьох країнах законодавством передбачено кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять банківську таємницю.
2) До принципів, що забезпечують економічні засадидіяльності комерційних банків, відносять наступні.
А) Робота в межах реально залучених ресурсів.
Він означає, що комерційні банки повинні забезпечувати не лише кількісну відповідність між своїми ресурсами, кредитними вкладеннями та іншими активами, але і досягти відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів.
Перш за все, це стосується строків. Так, якщо банк залучає кошти, головним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові кредити, то його спроможність без затримок розрахуватися за своїми зобов’язаннями опиниться під загрозою.
Жорстока залежність активів банку від характеру його пасивів повинна враховуватися при визначенні економічних нормативів діяльності банків та при регулюванні їх операцій. Тому, розробляючи умови цих операцій та вимоги до банків, які можуть їх здійснювати, необхідно першочергову увагу приділяти джерелам формування відповідних пасивів, оскільки якщо банки працюють в межах реально залучених ресурсів, то зростає їх зацікавленість у залученні депозитів, розвивається справжня конкуренція за пасиви.
Б) Повна економічна самостійність.
У межах даного принципу, на якому базується діяльність комерційних банків, передбачається економічна відповідальність банку за результати своєї діяльності.
Економічна самостійність передбачає свободу:
розпорядження власними коштами банку та залученими ресурсами;
у визначенні строків та умов надання позик;
у визначенні тарифів та процентних ставок;
вибору клієнтів та вкладників;
вибору асортименту операцій та послуг;
розпорядження доходами, які залишаються після сплати податків.
Але всі ризики від своєї діяльності комерційний банк має брати на себе.
В) Побудова взаємовідносин з клієнтами на ринкових засадах.
Наступний принцип це принцип будування взаємовідносин комерційних банків зі своїми клієнтами на ринковій основі. Суть його полягає в тому, що мобілізуючи тимчасово вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб, банки при наданні клієнтам позик спрямовують їх туди, де їх використання обіцяє найбільші прибутки, тобто банки при цьому виходять із ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.
Г) Регулювання діяльності банків тільки економічними методами.
До принципів, що забезпечують економічні засади діяльності комерційних банків відноситься принцип регулювання їх діяльності державою тільки економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає "правила гри" для банків, але не може втручатися в їх оперативну діяльність (виключенням можуть бути відносини держави з проблемними банками).
Комерційні банки мають самостійність у діях, які збігаються із вимогами ринку. Вони несуть правову й економічну відповідальність за результати цих дій не лише поточними доходами, але і своїм капіталом. Все це робить комерційні банки повноцінними суб’єктами правових відносин.
Комерційні банки виконують такі основні функції.
1) Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх в капітал.
Виконуючи дану функцію, банки акумулюють грошові кошти і заощадження у вигляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих банком послуг. Сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позиковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям.
Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому. Користувачі позик вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. В результаті за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал.
Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення грошових коштів населення та збільшення власних грошових коштів підприємств. Постійне зростання цих коштів у промислово розвинутих країнах і потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств створюють умови для розширення кредитування.
2) Кредитування підприємств, держави та населення.
Дана функція має важливе економічне значення. Пряме надання в борг вільних грошових капіталів їх власниками користувачам позик у практичному господарському житті ускладнено. Банк виступає як фінансовий посередник, отримуючи грошові кошти в кінцевих кредиторів і передаючи їх кінцевим користувачам кредитів. Останніми роками зростає попит на кредит. Підприємствам необхідні додаткові грошові кошти для оновлення капіталу і розширення виробничих потужностей. Для задоволення попиту з боку підприємств комерційні банки розробляють нові форми кредитування, удосконалюють його механізм.
3) Випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей).
Випуск кредитних грошей є специфічною функцією, що відрізняє банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов’язаний з двома поняттями: банкнотна та депозитна емісія. Відповідно грошова маса виступає в готівковій (банківські білети та розмінна монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депозитах у комерційних банках та інших кредитних установах) формах. Частка готівкових грошей в промислово розвинутих країнах становить не більше 10%, і спостерігається її подальше зменшення.
Тобто у структурі грошового обороту переважає безготівковий оборот, і основними емітентами грошей є не центральні банки (які випускають в обіг банкноти і монети), а комерційні банки. Вони здійснюють депозитну емісію — випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.
За наявності попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє розширювати грошову емісію, що підтверджує зростання грошової маси в промислово розвинутих країнах. Банківський кредит став однією з головних причин цього зростання. Разом з тим економіка потребує необхідної, але не надлишкової кількості грошей, тому комерційні банки функціонують у рамках обмежень, передбачених державою в особі центрального банку. Ці обмеження повинні регулювати процес кредитування і, відповідно, процес створення грошей та здійснювати контроль за цим процесом.
4) Здійснення розрахунків та платежів в господарстві.
Комерційні банки традиційно відіграють провідну роль в організації та здійсненні грошових розрахунків. Унаслідок реалізації цієї функції здійснюється забезпечення процесу обміну, а від чіткої і налагодженої роботи комерційних банків залежить загальна ефективність функціонування усієї економічної системи.
Розрахунки охоплюють обидві сфери грошового обороту – готівкову і безготівкову. Готівкові кошти обслуговують головним чином рух доходів і витрат населення та приватних підприємців. Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, установами, організаціями, серед населення тощо. Майже всі ці розрахунки здійснюються через банківські установи.
5) Емісійно-засновницька діяльність.
Комерційні банки виконують емісійно-засновницьку функцію, здійснюючи випуск і розміщення цінних паперів. Усі банки – акціонерні товариства, формуючи власний капітал на початку своєї діяльності і збільшуючи його у поточній діяльності, здійснюють випуск акцій (як інструменти власності). У більшості країн світу банки мають право випускати також інші види цінних паперів (інструменти позики – облігації, сертифікати, векселі) та виконувати різноманітні операції: залучати фінансові ресурси, кредитувати клієнтів, перепродавати на вторинному ринку, організовувати розрахунки між підприємствами та оформлювати свої господарські борги (наприклад векселями) та ін.
6) Консультування, надання економічної та фінансової інформації.
Достатня економічна поінформованість дозволяє банкам здійснювати і таку функцію як консультаційне обслуговування клієнтів. Шляхом надання різноманітних консультаційних послуг - від відкриття рахунків, кредитно-розрахункового і касового обслуговування до рекомендацій по здійсненню операцій на фінансових і товарних ринках.