Переваги і недоліки традиційних методів контролю знань студентів.

Оцінка якості засвоєних знань, умінь і навичок у професійній освіті виробляється відповідно до визначених критеріїв, основними з який є:

· об’єктивність, тобто незалежність результатів оцінювання від суб’єктивних впливів особистості того, хто проводить виміри;

· надійність, що розуміється як стійкість до впливу випадкових факторів і відтворюваність результатів з часом;

· валідність, що трактується як відповідність змісту методу виміру застосовуваному інструментарію, процедурі, цілям і задачам виміру;

· точність, тобто діапазон, у межах якого знаходиться помилка виміру;

· репрезентативність ‑ можливість забезпечити всебічну перевірку засвоєння навчального матеріалу;

· однозначність розуміння і зрозумілість запропонованих контрольних завдань.

Недоліками традиційних емпіричних методів контролю, до яких відносяться усне опитування і письмова контрольна робота, є:

1) суб’єктивність оцінок;

2) невідтворюваність результатів;

3) невеликий об’єм змісту навчального матеріалу, що перевіряється, у порівнянні з загальним обсягом усієї навчальної дисципліни;

4) різна складність завдань (зокрема в екзаменаційних білетах), що покликані однозначно оцінити підготовленість випробуваних, які мають рівний статус;

5) різна кількість і обсяг пропонованих випробуваним у виді додаткових питань завдань;

6) високий ступінь психічної напруги випробуваного при особистому спілкуванні з екзаменатором;

7) низька можливість, що диференціює, традиційної чотирьохбальної шкали оцінок.

Педагогічне тестування як метод об’єктивної діагностики якості професійної освіти.

Діагностика якості професійного навчання виконує дві основні функції:

· забезпечити поточний педагогічний контроль у ході учбово-виробничого процесу;

· проконтролювати результат професійного навчання.

Іншими словами діагностика: якості професійного навчання покликана вирішити подвійне завдання:

1) здійснювати контроль процесу професійного навчання;

2) здійснити контроль результату професійного навчання.

У діагностиці якості професійного навчання (особливо в умовах ПТНЗ) можна виділити:

• діагностику якості теоретичного навчання;

• діагностику якості виробничого навчання.

Діагностика якості теоретичного навчання здійснюється за допомогою таких показників:

1. Повнота знань.

2. Системність знань.

3. Міцність знань.

4. Узагальненість знань.:

5. Дієвість знань.

Діагностика якості виробничого навчання виробляється на основі наступних показників:

1. Володіння прийомами і способами учбово-виробничих робіт, включаючи як процес, так і результат праці.

2. Якість виконання учбово-виробничих робіт (дотримання технічних і технологічних вимог до якості учбово-виробничих робіт).

3. Продуктивність праці (виконання встановлених норм часу і вироблення).

4. Дотримання правил і норм безпеки праці, виробничої санітарії і гігієни, екологічних вимог.

5. Організація праці і робочого місця.

Інтегральним показником, для оцінювання якості професійного навчання є такий показник як уміння застосовувати професійні знання в учбово-виробничій діяльності.

Однак, у практиці діагностики якості професійного навчання його використання викликає труднощі, пов’язані з тим, що викладач ПТНЗ не може використовувати даний показник у навчальному процесі в силу відсутності у своєму розпорядженні необхідної навчально-матеріальної бази, а майстер в/н, як правило, не ставить мети перевіряти дане уміння, і, якщо і перевіряє його, то тільки побічно, спеціально не фіксуючи на цьому увагу.

Практика передових ПТНЗ свідчить, що діагностика якості професійного навчання являє собою органічне поєднання різноманітних традиційних форм і методів контролю з одного боку, і застосування тестових завдань, тобто тестування ‑ з іншого.

Вище були розглянуті недоліки традиційних методів контролю.

Вільним від перерахованих недоліків є контроль засвоєння змісту навчального матеріалу за допомогою педагогічного тестування.

Педагогічне тестування ‑ це метод виміру результатів навчання учнів, інструментом у який є дидактичний тест, а методом оцінювання ‑ шкалірування.

Під тестуванням також розуміють процедуру виміру, тобто власне застосування тесту до конкретних учнів.

Структуру об’єктивного методу педагогічних вимірів, тобто тестування можна представити в такий спосіб:

Дидактичний тест ‑ це система пов’язаних предметним змістом завдань специфічної форми, що дозволяє здійснювати кваліметричні процедури виміру й оцінки результатів навчання ‑ знань, умінь і навичок випробуваних.

Дидактичні тести виконують наступні функції:

1) діагностичну ‑ визначення знань, умінь і навичок учнів у межах усього навчального предмета чи його якогось розділу;

2) диференціюючу ‑ поділ учнів на групи на підставі знання ними навчального предмета;

3) прогностичну ‑ дозволяє з’ясувати наявність тих знань, умінь і навичок, що необхідні для засвоєння наступного навчального матеріалу;

4) порівняльну ‑ вираження результатів тестів у цифрах подає точну інформацію про результати навчальної роботи в різних учнівських колективах;

5) зворотного зв’язку ‑ подає інформацію про засвоєння навчального матеріалу як самим учнем, так і викладачам;

6) аналітичну ‑ після проведення тестування аналізуються завдання і відповіді на них;

7) зрівнююча ‑ дозволяє зрівнювати вимоги, що висуваються до учнів і організації навчального процесу, і з’ясувати посильність досліджуваного матеріалу.

В залежності від застосовуваних у тесті завдань (питань) розрізняють наступні види дидактичних тестів, складання яких здійснюється відповідно до певних правил:

1. Тест нагадування, при якому учні повинні як відповідь на питання привести який-небудь факт.

Наприклад: «Яка питома вага міді?», «У якому році була прийнята Конституція України?».

Правила складання:

1) завдання формулюється у виді прямого запитання;

2) воно повинне бути простим;

3) передбачена відповідь повинна бути короткою (число, кілька слів, формула і т.д.);

4) відповідь повинна бути однозначною (тобто на питання може бути дана тільки одна правильна відповідь).

2. Тест доповнення (тест із пробілами). У пропозиції залишають місце, відзначене крапками, куди учень повинен вибрати з запропонованих варіантів (вписати) слово чи число.

Наприклад: «На ділянці електричного ланцюга при незмінному опорі R зі зростанням напругиU сила струму . . . . .».

Правила складання:

1) питання повинні бути чіткими і ясними;

2) пробіл (пробіли) не повинні спотворювати зміст пропозиції;

3) пропущене слово повинне бути істотним, ключовим;

4) можлива тільки однозначна відповідь.

3. Альтернативний тест, у якому учень повинен вирішити, є вірним чи невірним яке-небудь твердження.

Наприклад: «Волга впадає в Каспійське море». (Відповіді: «так» і «ні»).

Правила складання:

1) не можна користуватися словами, що підказують правильну відповідь (наприклад: усі, деякі і т.д.);

2) правильні і неправильні пропозиції треба давати врозкид, щоб у їхньому порядку не було закономірності;

3) пропозиція повинна бути явно правильною чи неправильною;

4) думка, втілена в пропозиції, повинна бути точно сформульована.

4. Вибірковий тест. Випробуваний повинен з декількох відповідей вибрати правильну, відзначивши її яким-небудь способом.

Правила складання:

1) число варіантів відповіді повинне бути не менше чотирьох;

2) правильні відповіді повинні знаходитися на будь-якім місці, а не тільки на першому чи останньому;

3) правильна відповідь не повинна бути набагато достовірніше інших, а неправильні варіанти занадто абсурдні;

4) усі варіанти повинні бути в одній і тій же граматичній формі.

5. Тест звірення (тест відповідності). Випробуваний повинен знайти пов’язані між собою дані, що знаходяться в двох, зв’язані між собою по змісту, стовпцях.

Правила складання:

1) в другому стовпчику повинно бути даних на два чи три більше, ніж у першому;

2) один стовпець повинен складатися з пропозицій, а інший зі слів;

3) у тесті повинно бути від 5 до 15 завдань;

4) дані, що зіставляються і знаходяться в різних стовпцях, повинні бути розташовані в межах однієї сторінки.

6. Тест ранжирування. Випробуваним пропонується яка-небудь кількість явищ, величин чи інших найменувань, яку необхідно розташувати в порядку їхнього зростання чи убування, зменшення чи збільшення, тобто розташувати за рангом.

Наприклад: «Розташуєте в порядку зростання дроби: 3/4 2/3 5/6 1/2».

Правило складання: у тесті не рекомендується використовувати більш 7 членів.

У педагогічній практиці і дослідженнях доцільно користуватися комбінованим тестом, що містить завдання (питання) різних типів.

Поряд з перерахованими вище перевагами тестування має ряд недоліків:

• складання тестових завдань вимагає визначеної кваліфікації і під силу далеко не кожному педагогу;

• окремі відповіді можуть містити елементи підказки;

• тестування дозволяє досить надійно перевірити знання, а рівень сформованості умінь, професійного мислення майбутнього фахівця за допомогою педагогічних тестів можна перевірити тільки опосередковано.

Органічним доповненням до тестів, що копіюють їхні недоліки, є письмові контрольні роботи й інші традиційні форми і методи контролю.