Узагальнення

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах базується на Законі України «Про освіту», державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти. Державні стандарти ПТО включають в себе систему контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів і критерії їхньої кваліфікаційної атестації.

Контроль у професійні освіті забезпечує можливість і дієвість управління професійним розвитком особистості.

В системі ПТО здійснюється поточний, проміжний і вихідний контроль знань, умінь і навичок учнів, слухачів, їхня кваліфікаційна атестація.

Педагогічний контроль у вузі виконує діагностичну, навчальну, організаційну і виховну функції.

Оцінка якості засвоєних знань, умінь і навичок у професійній освіті виробляється відповідно до певних критеріїв: об’єктивність, надійність, валідність, точність, репрезентивність та зрозумілість.

Перспективним методом діагностики якості професійної освіти є педагогічне тестування, яке здійснює діагностичну, диференціюючу, прогностичну, порівняльну, аналітичну, зрівнюючу функції та функцію зворотного зв’язку.

В залежності від застосовуваних у тесті завдань розрізняють наступні види дидактичних тестів: тест нагадування, тест доповнення, альтернативний тест, вибірковий тест, тест відповідності, тест ранжирування та комбінований тест.

Література для самоосвіти

1. Горбачевская М.В. Разработка примерных конкретных норм оценки знаний, умений, навыков учащихся профессионально-технических училищ: Метод. рекомендации. – М.: ВНМЦ, 1989. – 110 с.

2. Профессиональная педагогика: Учебник для студентов, обучающихся по педагогическим специальностям и направлениям. – М.: Ассоциация «Профессиональное образование», 1997. – с.46-50.

3. Скакун В.А. Преподавание общетехнических и специальных предметов в средних ПТУ: Метод. пособие. – М.: Высшая школа, 1987. – 272 с.

4. Опытные критерии знаний, умений и навыков учащихся средних профессионально-технических училищ: Метод. указания. – М.: ВНМцентр, 1985. – 58 с.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які державні документи регламентують контроль якості знань, умінь і навичок учнів професійно-технічних та вищих навчальних закладів?

2. Що таке державний стандарт освіти?

3. Розкрийте суть педагогічного контролю.

4. Які функції виконує педагогічний контроль?

5. Назвіть переваги і недоліки традиційних методів контролю знань студентів.

6. Які функції та завдання діагностики професійного навчання?

7. Дайте визначення поняттям педагогічне тестування та дидактичний тест.

8. Які функції виконує дидактичний тест?

9. Назвіть види дидактичних тестів.

ПИТАННЯ ТЕМИ ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

· професійна орієнтація як система.

· методика професійної орієнтації на навчання ПТНЗ.

· професійна адаптація учнів ПТНЗ.

Основні терміни теми:професійна орієнтація, професійна освіта, професійна консультація, професійна адаптація,

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ

Професійна орієнтація як система.

Правильно організована робота з професійної орієнтації молоді на навчання в ПТНЗ дозволяє в значній мірі уникнути багатьох виховних проблем і значно полегшити роботу інженерів-педагогів профтехучилищ.

Професійна орієнтація – це система науково-практичної підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, що покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної людини, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах регіону, держави.

Мета профорієнтації – підготовка підростаючого покоління до свідомого вибору професії.

Для цього необхідно:

• сформувати в школярів соціально значимі внутрішні (психічні) регулятори поведінки і діяльності;

• виховувати поважне відношення до різних видів трудової діяльності;

• активізувати особисту позицію в професійному самовизначенні, тобто здійснювати що виховує, розвиваючий підхід до особистості школяра з метою підготовки його до свідомого вибору професії.

Основними компонентами профорієнтації є:

1. Професійна освіта (профінформація).

2. Залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці (перша «проба сил»).

3. Професійна консультація.

4. Професійна адаптація.

1. Професійна освіта – ознайомлення учнів з різними видами праці, особливостями професій, тенденціями їхнього розвитку, потребами в кадрах народного господарства як країни, так і даного економічного регіону.

2. Залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці. Важливою задачею профорієнтації є активізація практичної проби сил учнів у різних видах суспільно корисної, продуктивної праці, тому що праця є головним і основним фактором формування особистості.

Формування професійних інтересів у школярів – це тільки перша частина виховного впливу, необхідна, але недостатня: важливо дати учням творчу і практичну підготовку для більш швидкого оволодіння ними обраною професією, дати можливість провести першу «пробу сил» ще під час навчання в школі.

3. Професійна консультація. Головне тут – формування широких ідейних і суспільних мотивів вибору професії. Задача – установлення відповідності індивідуальних психофізіологічних і особистісних особливостей школяра специфічним вимогам тієї чи іншої професії. Вона носить, як правило, індивідуальний характер.

Відомо, що в ній відчувають потребу більш 50 відсотків школярів, до яких відносяться:

- учні, що не змогли самостійно обрати професію;

- школярі, у яких виникли протиріччя з батьками з приводу вибору професії;

- учні, що хочуть підтвердити правильність свого вибору професійного шляху;

- школярі, що мають відхилення в розвитку і поведінці.

Професійна консультація може бути:

довідково-інформаційна;

психолого-педагогічна;

медична.

4. Професійна адаптація - це збереження і подальший розвиток нахилів до конкретної професійної діяльності як під час, навчання, так і на початку самостійної роботи у виробничій сфері.

Залежить від:

інтересу до професій;

змісту праці;

впливу родини;

виробничого оточення.

В профорієнтаційній роботі необхідно враховувати також вікові особливості учнів.

Молодший підліток (4-6 класи) характеризується активним розвитком моральної свідомості, у нього зароджуються життєві і професійні ідеали, позначається потреба усвідомлення себе як особистості.

У 7-9 класах акцент робиться на формуванні реальної самооцінки потенційних особистісних можливостей, на розвитку професійно-важливих якостей і властивостей, виборі шляху продовження освіти й одержання професії.

У 10-11 класах акцент робиться на отримання конкретних умінь і звичок, необхідних при виборі галузі праці.

Щодо джерела інформації про професію форми і методи профорієнтації умовно можна підрозділити на:

• словесні;

• наочні;

• практичні.

Форми і методи позаурочної виховної роботи, спрямованої на професійну орієнтацію школярів:

• бесіда (ознайомлювальна й орієнтаційна);

• зустріч із представниками і викладачами цієї професії;

• реферати учнів про професію;

• конкурси, вікторини («Хто більше знає про професію?»), тощо.

Особлива увага в профорієнтаційній роботі необхідно приділити роботі з батьками учнів. У цій роботі педагог повинен спиратися: по-перше – на знання загальних тенденцій сімейного впливу на вибір професії; по-друге – на знання основних психолого-педагогічних умов, що визначають свідомий вибір професії.

Усі професії, стосовно предмета праці, підрозділяються (по класифікації професора Е.А. Климова) на 5 типів, кожен з яких у свою чергу, підрозділяється на підтипи в залежності від мети, знаряддя й умов праці:

1. «Людина – Техніка».

2. «Людина – Людина».

3. «Людина – Природа».

4. «Людина – Знакова система».

5. «Людина – Художній образ».

1. «Людина – Техніка» (три підтипи):

1. Створення, монтаж, складання технічних пристроїв (монтаж конструкцій, інженер-конструктор).

2. Експлуатація технічних засобів (крановик, токар, швачка-мотористка).

3. Ремонт технічних пристроїв (слюсар-ремонтник, електромонтер з ремонту електроустаткування).

Вимоги. Просторова уява, технічне мислення, необхідність володіння комплексом рухових звичок, сенсомоторной координацією.

2. «Людина – Людина» (п'ять підтипів):

1. Медичне обслуговування (лікар, фельдшер, медсестра, санітарка).

2. Виховання і навчання (вихователь, учитель, викладач, майстер виробничого навчання, спортивний тренер, дефектолог).

3. Побутове обслуговування (продавець, провідник, офіціант, стюардеса).

4. Інформаційне обслуговування (бібліотекар, екскурсовод, лектор, телефоністка).

5. Захист суспільства і. держави (юрист, слідчий, дільничний інспектор).

Вимоги. Протягом усього робочого часу спілкуватися з людьми і при цьому зберігати витримку, спокій, доброзичливість. Уміння налагоджувати контакти з людьми, чуйність до інших людей.

3.«Людина – Природа» (три підтипи):

1. Вивчення, дослідження, аналіз стану й умов життя рослин і тварин (мікробіолог, гідробіолог, агрохімік).

2. Відхід за рослинами і тваринами (лісник, городник, пташник, зоотехнік, садівник).

3. Профілактика захворювань рас геній і тварин, боротьба зі шкідниками і збудниками хвороб (лікар карантинної служби, агроном захисту рослин, ветеринар).

Вимоги. Готовність до роботи у важких погодних умовах. Динаміка розумових процесів. Результати професійної діяльності виявляються через досить тривалий час.

4.«Людина – Знакова система» (чотири підтипи):

1. Тексти на рідній і іноземній мовах (коректор, друкарка, деловод, технічний редактор).

2. Цифри, формули, таблиці (програміст, оператор ЕОМ, економіст, касир).

3. Креслення, карти, схеми (кресляр, закрійник, копіювальник, штурман).

4. Звукові сигнали (радист, стенографіст, телефоніст).

Вимоги. Володіння посидючістю, терпінням, стійкою увагою, здатністю до тривалого зосередження уваги. Швидкість і точність рухів, схильність до турботи поодинці (без частих контактів з людьми).

5. «Людина – Художній образ» (три підтипи):

1. Створення, проектування, моделювання художніх творів (художник, скульптор, журналіст, модельєр, хореограф, композитор),

2. Відтворення, виготовлення різних виробів по ескізах, зразкам в одиничному екземплярі (ювелір, музичний актор, гравер, реставратор, столяр-червонодеревець, квіткар).

3. Відтворення, копіювання, розмноження художніх творів у масовому виробництві (живописець по порцеляні, шліфувальник каменю).

Вимога. Розвинутий художній смак, художні здібності, розуміння художніх ефектів, барвистість наочно-образних уявлень, багата уява, схильності до творчої діяльності, гнучкість мислення, підвищена чуттєвість при оцінці творів мистецтва.