2. Методика комплексної оцінки інтенсифікації й ефективності виробництва

Кількісне співвідношення екстенсивності й інтенсивності розвитку виражається в показниках використання виробничих і фінансових ресурсів. Показниками екстенсивності розвитку є кількісні показники використання ресурсів: чисельність працюючих, величина витрачених предметів праці, величина амортизації, обсяг основних виробничих фондів і авансованих оборотних коштів. Показники інтенсивності розвитку — якісні показники використання ресурсів, тобто продуктивність праці, материалоотдача, фондовіддача, кількість оборотів оборотних коштів. Обсяг виробництва у вартісному вираженні (а виходить, з урахуванням якості) є результатом впливу усіх видів ресурсів. Підвищення якості продукції впливає на її кількість, економію ресурсів, більш повне задоволення запитів покупців. Виходить, показники якості це показники інтенсифікації виробництва, що одержують своє відображення на результатах виробництва й у витратах ресурсів.

Методика аналізу інтенсифікації виробництва включає систему розрахунків: динаміка якісних показників використання ресурсів; співвідношення приросту ресурсів у розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва; частка впливу інтенсивності на приріст обсягу виробництва продукції; відносна економія ресурсів; комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

Методика комплексного аналізу й оцінки ефективності господарської діяльності займає важливе місце в управлінському аналізі. Її застосування забезпечить:

1) об'єктивну оцінку минулої діяльності, пошук резервів підвищення ефективності господарювання;

2) техніко-економічне обґрунтування переходу на нові форми власності і господарювання;

3) порівняльну оцінку товаровиробників у конкурентній боротьбі і вибір партнерів.

3. Класифікація факторів і резервів підвищення ефективності виробництва

Фактори в економічному аналізі можуть класифікуватися по різних ознаках. Фактори можуть бути загальними або частками. Виходячи з задач аналізу господарської діяльності фактори поділяються на внутрішні і зовнішні. Комплексна класифікація факторів дає можливість моделювати господарську діяльність, здійснювати комплексний пошук внутрішньогосподарських резервів з метою підвищення ефективності виробництва.

Класифікація факторів, що визначають економічні категорії і показники, є основою класифікації резервів. Класифікація резервів можлива по різних ознаках, але будь-яка класифікація повинна полегшувати пошук резервів.

Господарські резерви – це можливості розвитку виробництва відносно досягнутого рівня на основі використання досягнень НТП.

Економічна сутність резервів полягає найбільш повному та раціональному використанні наявного потенціалу заради отримання більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції.

Класифікація резервів:

1. за просторовою ознакою:

– внутрішньогосподарські;

– галузеві;

– регіональні;

– загальнодержавні;

2. за ознакою часу:

– невикористані – втрачені можливості підвищення ефективності виробництва за минулі проміжки часу;

– поточні – можливості покращенні результатів господарської діяльності, що можуть бути реалізовані протягом найближчого часу (місяця, кварталу, року);

– перспективні – розраховані зазвичай на тривалий час. Їх використання пов’язане зі значними капіталовкладеннями, запровадженням новітніх досягнень НТП, перебудовою виробництва, зміни технології і таке інше;

3. за видами ресурсів:

– резерви основних засобів;

– резерви предметів праці;

– резерви трудових ресурсів;

– резерви земельних ресурсів;

4. за характером впливу на результати виробництва:

– екстенсивні – пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, основних засобів);

– інтенсивні – пов’язані з більш ефективним та раціональним використанням наявних ресурсів;

5. за способами виявлення:

– явні – виявляються за матеріалами бухгалтерського обліку та звітності. Вони можуть бути:

– безумовні – пов’язані з недопущенням безумовних втрат сировини та робочого часу та відображені у звітності (нестача та порча продукції та матеріалів, виробничий брак, втрати від списання боргів);

– умовні – пов’язані з перевитратами всіх видів ресурсів відносно діючих норм (умовними вину вважаються тому, що норми, що слугують базою для порівняння, не завжди оптимальні);

– приховані – пов’язані з раніш невикористаними можливостями підвищення ефективності діяльності (використанням новітньої техніки, технології, методів організації виробництва та управління).

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте зміст системного підходу до побудови методик економічного аналізу.

2. Які вимоги до методики економічного аналізу?

3. Дайте характеристику загальної моделі комплексного економічного аналізу?

4. Розкрийте зміст структурних елементів методики комплексного економічного аналізу.

5. Дайте характеристику змісту показників, факторів, резервів, які використовують в економічному аналізі.

6. Охарактеризуйте послідовність аналітичного обґрунтування прийняття управлінських рішень.