Тема 13. Піднесення української культури у xviіі ст.

Освіта. Спроби обов’язкової освіти К.Разумського. Мад’яризація.

Архітектура та мистецтво. І.Григорович-Барський. Пізнє бароко. Б.Растреллі. М.Бернард. Г.Левицький. А.Погребняк. Покровська церква. Потьомкінський палац. Скульптури І.Пінзеля. М.Шестакович.

Українське мистецтво. Києво-Могилянська академія. І.Галятовський, Д.Туптало, Г.Сковорода. Ф.Прокопович. «Історія Русів». Літописи Г.Грабянки, С.Величка.

Аматорський театри.

Музика. А.Лосенко, М.Березовський, А.Ведель.

Змістовий модуль 4. Культура української нації

Тема 14. Розвиток української культури у XIX ст.

Основні етапи розвитку української культури ХІХ століття.

Освіта і наука. «Правила народної освіти». Університети. Наукові товариства.

Література і театр. І.Котляревський, Т.Шевченко, М.Гоголь, П Мирний, І.Нечуй-Левицький, І.Франко, Л.Українка.

Музика. П.Чайковський, М.Вербицький, М.Лисенко, І.Лаврівський.

Архітектура і мистецтво. П.Ярославський, О.Меленський, П.Дубровський, А.Беретті, В.Боровиковський, Д.Левицький, Р.Судковський, М.Пимоненко.

Тема 15. Культурний розвиток України у 20-80-ті роки XX ст.

Основні етапи розвитку української культури XX ст. Освіта і наука. Національне відродження. Тоталітарне панування «соцреалізму». Стихійне піднесення духу національного опору. Національно-духовне оновлення.

Освіта і наука. Українська академія наук.

Література і театр. В.Чумак, В.Сосюра, П.Тичина, М.Вороний, Д.Загула, Я.Савченко, О.Слісаренко, М.Терещенко, В.Кобилянський, М.Михайличенко, Б.Лепкий, В.Пачовський. Необароковий стиль. М.Зеров, М.Рильський, М.Драй-Хмара. Літературні обєднання. Лесь Курбас.

Музика. М.Леонович, К.Стеценко, Я.Степовий та ін. І.Паторжинський, Б.Лятоншинський, П.Січинський. Ф Колеса. Музично-співацькі товариства.

Архітектура і мистецтво. Українська академія мистецтва. І.Труш. О.Богомазов, О.Екстер, О.Новаківський, М.Бойчук, О.Курилис, М.Бурачек. «Розстріляне відродження». А.Малишко. О.Корнійчук, О.Довженко.

Тема 16. Проблеми духовного відродження в незалежній Україні

Основні тенденції розвитку сучасної української культури. Освіта та наука. Література. Мистецтво. Основні тенденції. Різновекторні культури. Освіта та культура. Програма «Освіта» («Україна XXI ст.), «Відтік мізків».

Література та мистецтво. І.Багряний, В.Барка, О.Ольжич, У.Самчук, О.Теліга. О.Гончар, І.Драч, І.Дзюба, Л.Костенко, П.Мовчан, Б.Олійник, В.Яворівський. Національні театри. Фестивалі української музики. Маргіналізація стану культури. Антикультура.

МОДУЛЬ ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ).

2. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Модуль І.

Змістовий модуль 1. Витоки українського народу та його історія до початку ХVІІ ст.

Тема 1. Київська Русь, її піднесення. Втрата політичної єдності Київської Русі і державності

План вивчення теми

1. Утворення та становлення східнослов’янської держави – Київської Русі.

2. Галицько-Волинська держава.

3. Монголо-татарська навала на українські землі та її наслідки.

4. Дохристиянський світогляд східних слов’ян.

5. Історичне значення введення християнства на Русі.

Навчальні цілі: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про: проблему походження Київської Русі; культурні процеси у Київській Русі; соціальні групи населення і форми земельної власності в Київській Русі періоду найвищого розквіту; монголо-татарське яго на землях Київської Русі; місце і роль Галицько-Волинського князівства в середньовічній історії України; історичне значення Галицько-Волинського князівства.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Висвітлення питань рекомендується здійснювати у формі доповіді або презентації.

Виділимо декілька аспектів такої частини, які є традиційними в характеристиці означеної доби:

1. Активні державотворчі процеси.

2. Формування особливого статусу княжої влади, формування нової законодавчої бази.

3. Хрещення Русі та процес подальшої інтеграції християнської релігії в повсякденне життя.

В психоісторичному дискурсі ці течії суспільно-політичного життя є органічно з’єднаними, оскільки пов’язані з такою категорією як тілесність (точніше пошуками її реалізації через фантазії), яка є іманентною людині як біологічній істоті на шляху соціалізації. Л.Демоз з точки зору загально методичних настанов психоісторії робить не багатозначний висновок: «Те, що звичайно називають «соціальними інститутами» - це історичні групи-представники: церква – це групова фантазія залежності, армія – групова фантазія народження, уряд – групова фантазія плекання, капіталізм – групова фантазія контролю, революція – групова фантазія антизалежності, класова система – групова фантазія поваги, школа – групова фантазія приниження».

З точки зору еволюції фантазій на Заході доба життя Київської Русі підпадає під так звану добу «відмови», яка має такі характеристики:

Рівень фантазії	Особистісний рівень	Історичний рівень
Бажаного	Мати/батько не відмовились від мене	Феодальні зв’язки, Великий Ланцюг Буття, культ Діви Марії, розквіт церкви, містичне злиття з Христом
Захисту	Я відмовився від батька/матері	Монастирі, хрестові походи, паломництво, зневіра
Лиха	Мати відмовилася від мене	Екскомунікація, безвладдя,чаклунство, чортівня

Згідно психогенної теорії історії психогенні стилі визначають рівень розвитку особистості в історичному контексті. Якого ж типу особистість є типовою для доби «відмови», котра є об’єктом нашого дослідження:

Стиль відмови

Аутична особистість

Невключена в процеси; нарцисистська; експлуататорська, паразитична; недовірлива; оральна агресія; мегаломанія або слабкість «я»; психопатична; нетерпляча;відсутність тортур совісті; ідеалізація матері; відсутність відчуття часу.

Що стосується останньої характеристики на це звертають увагу навіть публіцисти зразка Олеся Бузини, які стверджують, що людина того часу сприймала час циклічно через зміну сезонів, і лише держава реалізувала концепцію лінійного часу через необхідність впроваджування планування.

В якості проміжного висновку зазначимо, подібна візія дозволяє нам зрозуміти внутрішню мотивацію діяльності людини того часу як приналежної до верхівки суспільства, так і особистозалежної. Наприклад, князівська мегаломанія, яка провокувала до таких дій як публічне зґвалтування, або слабкість особистого аутичного «я» феодальнозалежної особи.

При вивченні першого питання слід пам’ятати, трактування цього питання є одним з найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. Перші спроби розв’язати проблему походження Русі було здійснено ще середньовічними хроністами. З кінця ХVIII ст. полеміка потрапила в русло не наукової дискусії, а ідеологічного протистояння. «Космополітизмові» німецьких вчених, які абсолютизуючи «варязький чинник», принижували державотворчу здатність слов’ян, було протиставлено «державний патріотизм, що був своєрідним виявом зростаючої національної свідомості.

При вивченні другого питання, необхідно уважно розглянути основні етапи становлення та розвитку Галицько-Волинського князівства, та звернути увагу на основні причини занепаду держави, її історичне значення для історії України. Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяло:

1. Вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників, крім того, князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів).

2. Необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга.

3. Енергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205 рр.) та Данила Романовича Галицького (1238-1264 рр.).

4. Існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

Необхідно пам’ятати, про ту роль, яку у вітчизняній і світовій історії відіграла Галицько-Волинська держава. Це була спадкоємиця Київської Русі що продовжувала її культурні традиції. Галицько-Волинська держава забезпечила високий економічний та духовний розвиток українських земель. Державницькі традиції Галицько-Волинської держави мали велике значення для збереження і зміцнення історичної самосвідомості українського народу.

У третьому питанні необхідно розглянути умови та наслідки васальної залежності руських князівств від золотої орди. Покажіть, враховуючи дослідження останніх років, що представляло собою встановлене на Русі монгольське іго, який був його характер.

Розкриваючи зміст четвертого питання необхідно звернутися до історичних першоджерел та праць відомих українських істориків, які досліджували проблему дохристиянського світогляду східних слов’ян, наприклад до літопису “Повісті минулих літ», «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського, «Повчання» Володимира Мономаха, а також до праць М.Костомарова, І.Нечуя-Левицького, П.Куліша та інших.

Аналізуючи п’ятепитання, необхідно мати на увазі, що в основі формування давньоруської культури лежав релігійний чинник – православна віра східних слов’ян. (з кінця Х ст. визначальними стають впливи візантійської культури). Розгляньте основні здобутки культури, що знайшли своє вираження в писемності, освіті, науці, літописанні, архітектурі, образотворчому та прикладному мистецтві, тощо.