23. Дайте характеристику дидактичних ігор природничої спрямованості

Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є ігрова діяльність. Дидактична гра представляє собою багатослівне, складне, педагогічне явище: вона є ігровим методом навчання дітей дошкільного віку, і формою навчання дітей, і самостійної ігровою діяльністю, і засобом всебічного виховання дитини.

       Дидактичні ігри сприяють:

- Розвитку пізнавальних і розумових здібностей: отримання нових знань, їх узагальнення та закріпленню, розширенню наявні у них уявлення про предмети та явища природи, рослинах, тварин; розвитку пам'яті, уваги, спостережливості; розвитку вмінню висловлювати свої судження, робити умовиводи.

- Розвитку мовлення дітей: поповненню та активізації словника.

- Соціально-моральному розвитку дитини-дошкільника: у такій грі відбувається пізнання взаємин між дітьми, дорослими, об'єктами живої та неживої природи, в ній дитина проявляє чуйне ставлення до однолітків, вчиться бути справедливим, поступатися в разі потреби, вчиться співчувати і т.д .

       Структуру дидактичної гри утворюють основні та додаткові компоненти. До основних компонентів відносяться: дидактична задача, ігрові дії, ігрові правила, результат і дидактичний матеріал. До додаткових компонентам: сюжет і роль.

        Проведення дидактичних ігор включає: 1.Ознакомленіе дітей з змістом гри, використання в ній дидактичного матеріалу (показ предметів, картинок, коротка бесіда, в ході якої уточнюються знання та уявлення дітей). 2.Об'ясненіе ходу і правил гри, при цьому чітке виконання цих правил. 3.Показ ігрових дій. 4.Визначення ролі дорослого в грі, його участь в якості граючого, вболівальника чи арбітра (педагог спрямовує дії граючих радою, питанням, нагадуванням). 5.Подведеніе підсумків гри - відповідальний момент в керівництві нею. За результатами гри можна судити про її ефективність, про те, чи буде вона використана дітьми в самостійній ігровій діяльності. Аналіз гри дозволяє виявити індивідуальні здібності в поведінці та характері дітей. А значить правильно організувати індивідуальну роботу з ними.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу. У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам’яті.

В ознайомлені з природою використовуються такі види дидактичних ігор: 1) з природніми матеріалами; 2) з картинками; 3) з іграшками; 4) словесні.

Дидактичні ігри з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки.

Дидактичні ігри є актуальними для кожної вікової групи.

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили дитини. В процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв’язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур’янів.

Праця об’єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають.

Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо. Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів. Зміцнюють нервову систему.

23. Аналізуючи основні групи методів визначте ті, що відносяться до групи методів безпосереднього ознайомлення з природою. Доведіть їх перевагу над іншими.

У педагогіці існує кілька систем класифікації методів. Найбільш широко застосовується класифікація методів навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, сприймання ілюстративного наочного матеріалу тощо, то це наочні методи, якщо практична діяльність (праця в природі, нескладні досліди) – це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої літератури, бесіда) – це словесні методи.

У методиці ознайомлення дошкільників з природою всі методи класифікуються на дві групи залежно від того, чи ознайомлюються діти з природою через безпосередній контакт з нею, тобто через спілкування з реальними об’єктами природи, чи через ознайомлення опосередкованим шляхом – через картину тощо.

До методів, що забезпечують безпосередній контакт з природою, належать спостереження, нескладні досліди, праця в природі, і гри з природними матеріалами.

У засвоєнні дітьми знань найчастіше виділяють 3 етапи: 1) первинне ознайомлення; 2) закріплення; 3) систематизація, узагальнення.

Для первинного етапу пізнання дітьми природи найбільш ефективне використання наочних, практичних методів, особливо спостережень, дослідів, які забезпечують живе споглядання.

Для закріплення знань використовують ігри, працю, розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої літератури.

Систематизація, узагальнення знань здійснюється за допомогою бесід, дидактичних ігор.

Спостереження є основним методом ознайомлення дітей з природою. Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними. Участь набутих чуттєвих образів з тими, що у дітей вже є, допомагає виникненню власних суджень.

У процесі спостережень розвиваються аналізатори: зір, дотик, слух, нюх, засвоюються сенсорні еталони.

Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від: а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі); б) дидактичної мети (первинні, повторні. Заключні, порівняльні); в) способу організації (колективні та індивідуальні, планові і позапланові).

23. Розкрийте педагогічну цінність дослідницької діяльності дошкільників та визначте місце дослідницько-пошукової діяльності в педагогічному процесі.

Усі діти за своєю природою – дослідники. У повсякденному житті дитина постійно зустрічається з новими, незнайомими їй предметами і явищами живої і неживої природи, у неї виникає бажання дізнатися це нове, зрозуміти незрозуміле. І наше завдання – допомогти дитині у спробах встановити прості закономірності, звернути увагу на об’єктивні причини і явища оточуючого середовища. Треба лише дібрати цікавий та доступний матеріал для дитячого експериментування.

Організація елементарної пошукової діяльності дошкільнят за умов суспільного виховання і під керівництвом педагога створює широкі можливості для виховання в малюків інтересу до природи та розуміння її значення. Така діяльність допомагає дитині зрозуміти основи екології. У процесі виховання органічно поєднується раціональний та емоційний аспекти пізнання.

Структурними компонентами пошуково-дослідної діяльності є: спостереження, поетапне фіксування результатів, зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів.

Розглядаючи пошуково-дослідну діяльність як чуттєво-практичну (а саме такою вона і є), беремо до уваги, що здійснюється вона теоретично пізнаними засобами і вміннями та навичками, здобутими практично. Цей вид діяльності вдало поєднує чуттєвість і діяльність, які в повному обсязі відповідають особливостям розумової діяльності дошкільника. У практиці виховання може визначити зміст діяльності відповідно до обраної мети, неодноразово повторювати, щоб домогтися достовірності результатів. Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або властивість, варіювати їх, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей стає доступним те, що в об’єктивно існуючій природі не піддається спостереженню. У зв’язку з цим пошуково-дослідна діяльність має такі основні пізнавальні функції, як демонстрація зв’язків, недоступних для органів чуття дитини, проникнення в саму суть явищ природи тощо.

Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що за допомогою пошуково-дослідницької діяльності у дитини досить легко формуються орієнтувальні вміння , інтелектуальні та практичні дії, розвиваються мисленнєві процеси; доведена й ефективність створення разом із дорослим екологічних моделей. Доцільність експериментування зумовлена розмаїттям природних явищ, змінністю і циклічністю сезонних ознак, прихованістю причинових зв’язків.

Елементарна пошукова діяльність, як форма ознайомлення дітей з природою забезпечує найбільш високий ступінь активності самодіяльності дітей. Вона дозволяє сформувати у дітей уявлення про явища природи, виявити їх причини і взаємозв’язки. Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пізнавальної активності, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути приділено значну увагу.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу. знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає характеру мислення дошкільників.

Kpім цього досліди цінні тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов, у д/з проводяться такі види дослідів:

l. Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з'ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам про водить дослід, а діти лише спостерігають, всі разом роблять висновки);

2. Навчальний (діє кожна дитина. Йому слід надавати перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).

Пошуково-дослідницька робота у природі ведеться з дотриманням таких основ них принципів і правил:

• від простого до складного, від знайомого до незнайомого, спираючись на наявні у дітей знання і досвід;

• врахування особливостей певної пори року;

• доведення експерименту до кінця;

• повторення дослідів для уточнення, поглиблення знань про той чи інший об'єкт або явище;

• підсумок результату досліду;

• виховання дбайливого ставлення до речей, що оточують, до природи з використанням позитив них прикладів поведінки дорослих і малюків.

Треба застосовувати різноманітні прийоми: обстеження, практичні дії з предметами, запитання пошукового характеру, розповіді свої і дітей, пояснення і показ, художнє слово, розглядання ілюстративного матеріалу, замальовування спостережуваних явищ і об’єктів. Усе це не лише привчає вихованців виконувати вказівки, а й спонукає їx самостійно аналізувати явища, віднаходити причини й зв'язки, робити певні висновки.

23. Визначте методичні вимоги щодо постановки запитань природничого змісту.

Основним методичним прийомом керівництва сприйманням ді­тей у процесі спостереження є запитання. Продумати і сформулю­вати запитання до наступного спостереження — найвідповідальні­ший момент у підготовці до спостереження. Правильно підібра­ні запитання повинні бути тією логічною драбинкою, якою рухає­ться думка дитини. Кожне запитання повинно містити конкретну думку, доступну розумінню дітей, у ньому має бути враховано і їх попередній досвід. Запитання повинні спонукати дошкільників до активного сприймання, засвоєння нового, максимально активі­зувати діяльність дитини.

Характер запитань, їх складність залежать від віку дітей. У гру­пах молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані переважно, на визначення властивостей та якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? (Переважно репродуктивні). Запи­тання, що стосуються визначення залежностей між явищами, в цих групах ще обмежені.

У групах дітей старшого дошкільного віку кількість запитань, спрямованих на визначення залежностей між явищами в природі (тобто пошукових, проблемних), збільшується. Наприклад, чому навесні на снігу утворюється крижана кірочка? Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить? тощо. Знаходження відповідей на такі запитання активізують думку дітей, викликають інтерес до явищ, які спостерігаються, проте не завжди діти самі можуть зна­йти правильну відповідь. У таких випадках використовується пояс­нення. Воно спрямоване на більш глибоке сприйняття тих сторін об'єкта чи явища, які важливі для засвоєння знань. О. П. Усова справедливо вважала, що пояснення вихователя допомагають від­кривати дітям те, що треба бачити і як треба бачити.

У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються того, що безпосередньо бачать діти. Наприклад: Голуб полетів у голуб'ят­ник. Це будиночок, де живуть голуби.

23. Розкрийте методичні особливості проведення дослідів з дітьми дошкільного віку.

Помітно активізує пізнавальну діяльність дітей залучення їх до проведення дослідів. Досліди, власне, дуже нагадують фокуси, вони посильні для дошкільників.

Структуру дослідництва складають: постановка проблеми, пошук шляхів її розв’язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій.

Кожний етап потребує мобілізації психічних зусиль особистості, творчого пошуку.

Мислення – процес руху думки від невідомого. Здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому дослідницька робота можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Одна дитина, наприклад, завважить, що трава під дошкою має незвичайне забарвленння, інша- не зверне на це уваги .

Досліди сприяють розвиткові спостережливості, мисленнєвої діяльності. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити та проілюструвати своє судження. Дослідницька діяльність допомагає усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, які важко виявити під час спостережень.

Висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, діти мають почуватися вільно, розкуто, навіть, якщо сумніваються в істинності своїх суджень. Однак дорослий часто виявляє нетерпимість, коли дитина міркує хибно. Відразу дає відповідь сам або звертається до іншої дитини. Не можна казати дитині, що її відповідь неправильна, адже наступного разу вона не зважиться висловити свою думку. Не варто підганяти дитину з відповіддю- хай поміркує; за потреби можна поставити навідні запитання, дещо підказати. А до того ж однозначних відповідей майже не буває, оскільки у природі всі процеси досить складні. Правильних відповідей може бути кілька, тож нехай діти активно діляться своїми нестандартними думками і припущеннями.

У дослідницькій роботі пошукове завдання виконується практично, що відповідає наочно-дієвому типу мислення дітей дошкільного віку. У більшості дослідів результат можна отримати відразу. Це також стимулює пізнавальний інтерес дошкільників. Наприклад, таке явище, як дощ можна відтворити за кілька хвилин, підігрівши воду: її частинки у вигляді пари піднімуться вгору й, зіткнувшись з холодним предметом, упадуть крапельками.

Безпосередні спостереження за об’єктом чи явищем природи та серії дослідів будуть педагогічно ціннішими порівняно зі словесною інформацією, яку діти отримали на кількох заняттях у приміщенні.

Досліди сприяють формуванню у дітей пізнавального інтересу до природи, розвиткові спостережливості, мисленнєвої діяльності, усвідомленню причинно-наслідкових зв’язків. Найчастіше досліди проводять з дітьми старшого дошкільного віку. З дітьми трьох-чотирьох років можна виконувати окремі пошукові дії та прості досліди, які не потребують довготривалих спостережень та складних умовиводів.

Досліди — це важливий шлях пізнання. Цінність їх полягає в тому, що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога. Досліджуючи те чи інше явище, дитина отримує знання у певній логічній послідовності. Так, вода, винесена на мороз, спочатку вкривається кіркою, шматочками льоду, а потім стає льодом; лід, коли його підігрівати, стає холодною водою, потім теплою, гарячою і парою; пару охолоджують, вона стікає на холодному предметі й знову стає водою.

У дітей формуються чіткі усвідомлені уявлення: вода і лід — одні й ті самі речовини, які змінюються залежно від умов. Кожна з них при цьому має особливості: лід — твердий, крихкий, його можна порубати, він займає певний об’єм; вода — рідина, не має сталої форми, набуває такої, в якій посудині знаходиться.

Дослідництво має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.

23. Доведіть, що спостереження - основа формування реалістичних уявлень про природу, визначте місце спостережень в педагогічному процесі д/з.

Спостереження - основний метод ознайомлення дітей з природою. Це активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті накопичення факторів, початкових уявлень про об'єкти і явища природи, внаслідок чого воно може розглядатися як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

Спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприймання предметів та явищ, під керівництвом вихователя.

Види спостереження:

1. За тривалістю:

- короткотривалі;

- довготривалі.

2. За формою організації дітей: - індивідуальні; - групові; - колективні.

3. За дидактичною метою:

- первинні;

- повторні;

- заключні.

Спостереження – це метод, що передбачає цілеспрямоване, планомірне сприймання дітьми предметів та явищ природи. Саме на основі цього сприймання і відбувається пізнання природи.

    Спостереження має надзвичайно велике значення у пізнанні природи:

дає можливість безпосередньо поспілкуватися з живим об'єктом, закладає основи для появи у дітей емоційно-позитивного, турботливого ставлення до даного об'єкта чи явища, а отже формує моральні почуття дітей;

спостереження впливає на естетичні почуття дітей, оскільки дозволяє дитині не лише ознайомитись з об’єктом чи явищем, а й помилуватися ним, прилучитися до краси, що викликає естетичні переживання;

спостереження дозволяє показати дітям цілісний образ природи, показати взаємозв'язки, що існують у ній;

однак найбільше значення спостережень у розумовому розвитку дітей, оскільки саме спостереження забезпечують перший етап людського пізнання.

    У результаті розвитку спостережень формується спостережливість — сукупність особистих якостей і здібностей людини, яка передбачає вміння підмічати суттєве в навколишньому світі, правильно розпізнавати типові риси в тих чи інших явищах, швидко орієнтуватися в різних ситуаціях. Вказуючи на важливість формування спостережливості у дітей, К. Д. Ушинський зазначав, що якщо вчення має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність до спостереження.

    Отже, спостереження – це складна пізнавальна діяльність, у якій беруть участь сприймання, мова та мислення, для якої необхідна стійка увага. Детальний аналіз спостереження як пізнавальної діяльності можна зробити на основі психологічної характеристики його, яку дає Г.О. Люблінська. Вона виділяє у процесі спостереження три етапи:

    - синтез 1 – перше цілісне сприймання об'єкта, яке забезпечує появу у дитини яскравого емоційного образу цього об'єкта. Цей етап характеризується певними особливостями. Зокрема, сприймається лише загальний образ об'єкта, деталі у ньому не виділяються, за виключенням однієї-двох найяскравіших, за якими в подальшому об’єкт буде впізнаватися;

    - аналіз – детальне виділення в об’єкті його особливостей, окремих частин та деталей, співвідношення між ними, порівняння з іншими об'єктами. Аналіз – це сприймання, яке супроводжується розмірковуванням, що приводить до розуміння внутрішніх законів функціонування даного об'єкта;

    - синтез 2 – кінцеве цілісне сприймання об'єкта, яке узагальнює отримані в ході аналізу враження; сприймається образ об'єкта глибоко пізнаного, зрозумілого, знайомого.

    Види  спостережень виділяють на основі різних показників.

    В залежності від змісту спостереження виділяють:

    - спостереження за явищами неживої природи, атмосферними, сезонними тощо;

    - розглядання об'єктів неживої природи; 

    - розглядання рослин та спостереження за їх ростом;

    - спостереження за тваринами;

    - спостереження за працею дорослих у природі та природоохоронною діяльністю;

    - екологічні спостереження (вивчення взаємозв’язків у природі, стану довкілля тощо).

    За  характером пізнавальних завдань розрізняють спостереження:

    - первинні; 

    - повторні (для уточнення, конкретизації уявлень, вивчення змін у об'єкті);

    - порівняльні (одразу за декількома об'єктами);

    - заключні (узагальнення знань про об'єкт, отриманих іншим шляхом).

    За  тривалістю спостереження бувають короткотривалі (в рамках одного організаційного моменту) та довготривалі (являють собою серію короткотривалих спостережень за змінами у об'єкті).

    Зміст спостережень за живими об'єктами складається з наступних моментів: розглядання зовнішніх особливостей будови рослин і тварин; спостереження за їхніми проявами (способами функціонування); виявлення залежності стану живої істоти від наявності або відсутності необхідних умов (у тому числі і тих, котрі створюються працею людей).

    Об’єктами для розглядання є дерева, трави, кімнатні рослини, дошкільнята учаться  їх розрізняти за характерними ознаками будови (формою і забарвленням листя, квітів, плодів) і правильно називати.

    Змістом спостережень за тваринами є їхні зовнішні особливості (будова), способи функціонування (поведінка), компоненти середовища існування, прояву пристосувального взаємозв'язку із середовищем, характер взаємин людини з тваринами.

23. Розкрийте значення ознайомлення дошкільників з природою у вирішенні завдань фізичного і валеологічного виховання.

Ознайомлення дітей з природою — одно із головних засобів їх розвитку. В процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою пропонує дати їм відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї. Ознайомлення дітей дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіє знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі.

Еколого-валеологічне виховання – це цілеспрямований процес залучення дітей до природних цінностей людства й конкретного суспільства; формування відповідних моральних якостей, навичок і звичок.

Ставлення до природи, як до цінності, екологічна свідомість та екологічно доцільна поведінка, базис особистісної культури дитини.

Протягом дошкільного дитинства взаємодія з природним довкіллям змінюється: від суб’єктивно-прагматичного ставлення до рослин, тварин до гуманної взаємодії. Розвиток гуманної взаємодії с природним довкіллям відбувається в таких напрямках:

- розрізнення природного та рукотворного;

- розрізнення станів рослин і тварин – здорового та потерпаючого;

- постійне піклування про мешканців найближчого природного довкілля;

- прояви інтересу до праці в природі, надання посильної допомоги для створення та підтримання для рослин і тварин сприятливих умов, чистоти в довкіллі;

- дотримання правил природокористування;

- розуміння, що природні умови (світло, тепло, чисте повітря, вода, грунт), рослини, тварини, люди – це Природа, живий організм.

Центр особистого зростання дитини є її власні сутнісні сили, найпростіші у дошкільному дитинстві форми самовизначення, самосвідомість. Щоб дошкільник сформувався як особистість, дорослі мають створити сприятливі умови для його становлення у ролі «будівничого» свого власного тіла, внутрішнього життя, соціального обличчя. Привернути увагу дошкільника як особистості до своєї зовнішності, власного тіла як оболонки внутрішніх органів і систем, у уособлення фізичної вправності, сили, витривалості, здорового способу життя.

23. Доведіть необхідність систематичного планування роботи по ознайомленню з сезонними змінами в природі для встановлення причинно - наслідкових зв'язків

Планування роботи по ознайомленню з природою:

1. При доборі матеріалу з природою, потрібно враховувати принцип доступності і науковості – відомості про рослини, тварини, явища живої та неживої природи, які повинні бути зрозумілі дітям, враховуючи їх вікові можливості.

2. Наукове пізнання світу відбувається тоді, коли даються правильні уявлення і показується почуттєвий досвід дошкільників, зв’язки і причини залежності між об’єктами і явищами.

3. При доборі матеріалу, враховується принцип енциклопедичності – Добір матеріалу з галузей природознавства.

4. Краєзнавчий принцип – не обмежує вивчення природи лише місцевим матеріалом, а також з об’єктами, яких немає у даній місцевості – ознайомлюють за допомогою наочних посібників.

Систематизація знань про сезонах відбувається на основі встановлення тимчасових (що за чим відбувається) і причинно-наслідкових (від чого відбуваються ті чи інші явища) зв'язків. Важливо розвивати у дітей уміння спостерігати за змінами природних явищ, виховувати почуття любові до всього живого, навчати деяким нескладним способам охорони природи.

Систематично знайомити дітей з природою починають першої і другої молодших групах. У цьому віці важливо, щоб у дітей йшло накопичення знань, тобто конкретних уявлень, про окремі об'єкти природи: про природному матеріалі і його властивості. Їм дають перші знання про відмітні ознаки сезонів. Молодші дошкільнята повинні розуміти деякі зв'язки між явищами природи: дме вітер - гойдаються дерева, світить сонце - стає тепліше. Вихователь вчить малюків спостерігати за об'єктами і явищами природи. При цьому дітям пропонуються завдання спостереження та план, якого слід дотримуватися. По ходу спостереження вихователь вчить дітей обслідувальний діям. Дуже важливо привчити малят розповідати про результати спостереження. Завдання вихователя - формувати у хлопців емоційно-позитивне, дбайливе ставлення до природи (вміння радіти при вигляді квітки, пташки, сонечка).

У середній групі уявлення дітей про властивості і якості «предметів неживої природи розширюються і конкретизуються. Вихованці середньої групи продовжують вчитися спостерігати за об'єктами природи. Ця діяльність в порівнянні з попередніми групами ускладнюється. Дітей вчать приймати задачу спостереження, вони опановують обслідувальний діями, намагаються порівнювати, зв'язно розповідати про який спостерігається, робити висновки.

У старшій групі основний стає завдання формування у дітей знань про зв'язки та відносини, що існують в природі: про потреби рослин і тварин в залежності від умов життя і стану, про зв'язки між деякими органами та їх функціями. Діти дізнаються про стадіях росту та розвитку рослин, про сезонні зміни в природі і їх причинах, про деяку послідовності сезонних змін. Систематизація знань про сезонах відбувається на основі встановлення тимчасових (що за чим відбувається) і причинно-наслідкових (від чого відбуваються ті чи інші явища) зв'язків. Важливо розвивати у дітей уміння спостерігати за змінами природних явищ, виховувати почуття любові до всього живого, навчати деяким нескладним способам охорони природи.

У підготовчій до школи групі основним завданням є уточнення і розширення знань про закономірні зміни явищ неживої природи, подальша їх систематизація та узагальнення. Необхідно сформувати уявлення про зміну сезонів, про наростання (або зменшення) тривалості дня і ночі, про закономірні зміни температури повітря, характеру опадів.

Знання про сезонні зміни в природі. В дошкільному віці доступні наступні знання про зміни в природі: кожен сезон має свою тривалість дня і ночі, певний характер погоди, температуру повітря, типові опади; особливості явищ неживої природи визначають стан рослинного світу та спосіб життя тварин в даний сезон: взимку рослини знаходяться в стані спокою, навесні в міру збільшення тривалості дня, температури повітря створюються сприятливі умови для росту і розвитку рослин - починається період активної вегетації. Найсприятливіші умови для життя рослин створюються влітку: настає довгий день, підвищується температура повітря, випадають рясні дощі. Восени тривалість дня поступово скорочується, температура повітря падає, завмирає життя рослин: вони готуються до стану спокою.

Життя тварин також у великій мірі залежить від змін у природі. Багато тварин пристосовуються до зимових холодів: йде осіння линька птахів і звірів; деякі з них заготовляють корм, міняють притулок. Зміни в житті рослин призводять до змін у житті тварин: зникають комахи, потім відлітають перелітні птахи. Ці загальні закономірності можуть бути засвоєні дітьми за умови, якщо протягом дошкільного віку у них будуть сформовані конкретні уявлення про кожному сезоні (тривалість дня, температура повітря, типові опади, стан рослин, спосіб життя тварин, працю дорослих, зміни в житті самих дітей в той чи інший сезон). Хлопці повинні знати послідовність пір року.

Всі ці знання поступово засвоюються дітьми до кінця дошкільного віку.

37. Визначте загальні етапи проведення спостережень в природі

Процес спостереження умовно поді­ляють на чотири етапи, кожний з яких служить досягненню загаль­ної мети спостереження.

І етап — підготовчий. Мета його — викликати у дітей інтерес до об'єкта спостереження. Для цього використовується коротка бесі­да, в якій з'ясовується, що діти вже знають про об'єкт спостере­ження, що дізнаються нового. Інколи для підготовки до сприйман­ня об'єкта доцільно показати ілюстрацію або подивитися діафільм. Така робота з дітьми проводиться за день-два до початку спосте­реження.

ІІ етап — початок спостереження. На ньому етапі важливо під­тримати у дітей інтерес до об'єкта спостереження, зосередити їх увагу. З цією метою в групах молодшого дошкільного віку викори­стовують сюрпризність появи об'єкта, несподіваність. Наприклад, в гості до дітей завітав Буратіно, він приніс велике яйце. Раптом з нього почувся писк. Вихователь знімає верхню частину шкаралу­пи, і діти бачать маленьке курчатко.

На цьому етапі вихователь ставить перед дітьми мету спостере­ження: «Зараз ми розглянемо його, і ви дізнаєтеся багато ціка­вого».

У групах старшого дошкільного віку найчастіше використо­вують загадку, яка вимагає певного розумового напруження і сприяє утриманню уваги дітей.

III етап — основний, найтриваліший за часом. На початку спо­стереження 1—2 хв слід надати дітям для мовчазного сприймання, щоб сформувався цілісний образ. Слово вихователя може бути націлене на сприймання естетичного вигляду об'єкта: «Подивіться, який він гарненький». Подальший розгляд об'єкта включає аналіз його особливостей та пристосування до навколишнього середовища, спільні ознаки з іншими об'єктами, взаємозв'язки з ними, з люди­ною тощо. В результаті проведення цього етапу у дітей повинні сформуватися точні уявлення про об'єкти природи.

IV етап — заключний. Мета його — підведення підсумків, за­кріплення тих нових знань, яких набули діти в процесі спостере­ження. В ході цього етапу важливо оцінити пізнавальну активність дітей.

37. Схарактеризуйте існуючі види природничих спостережень

Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від: а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі спостереження за розвитком, змінами об'­єктів); б) дидактичної мети (первинні, повторні, заключні, порів­няльні; в) способу організації (колективні та індивідуальні, пла­нові і позапланові).

Епізодичні, або короткочасні, спостереження — це, як прави­ло, спостереження за тими об'єктами, явищами природи, які три­вають недовго (веселка, злива тощо), або ж ті, до яких діти не можуть повертатися часто, (розглядання їжачка, черепахи, яких на короткий час приносять у дитячий садок). Частіше в дитячому садку мають місце тривалі спостереження, в яких простежуються, наприклад, основні фази розвитку рослини в період цвітіння: утво­рення пуп'янків, їх розкриття, утворення плодів тощо.

Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлен­ня про найбільш характерні властивості об'єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися, закріплюватися, уточнюва­тися. Наприклад, після першого спостереження за рослиною ма­ти-й-мачухи, яке проводиться у сонячну погоду, коли її квітки від­криті, слід провести повторне спостереження у похмуру погоду, ко­ли квітки закриті, пониклі, наче сумують за сонцем, пояснити ді­тям, що ця рослина — живий барометр, по ній можна визначати погоду. Після відцвітання варто показати дітям насіння мати-й-мачухи, порівняти його з насінням кульбаби, відмітити подібність у розповсюдженні, треба привернути увагу до листків, яких не було під час цвітіння рослини, дати змогу доторкнутися до верх­ньої і нижньої сторони листка, пригадати, чим корисна рослина, як до неї треба ставитися. Отже, повторні спостереження зв'язані з одержанням нової інформації про якості, зміни в об'єктах, які з'являються в процесі їх розвитку, з закріпленням раніше здобутих знань.

Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися у природі за відповідний проміжок часу (пори року). Такі спостереження найчастіше проводяться під час екскур­сій. На них констатуються зміни, що вже настали і характерні для певної пори року. Наприклад восени — похолодання, різний колір листя, зменшення кількості комах, птахів. Отже, мета заключних спостережень — дати відносно завершені знання про явища, які відбуваються в природі за певний період.

У порівняльних спостереженнях прийом порівняння провідний і допомагає активізувати розумову діяльність дітей, спрямувати її на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифі­кації об'єктів природи. Такі спостереження найчастіше проводяться із старшими дошкільниками.

Спостереження можуть бути колективними (об'єднувати всю групу, проводитися підгрупами) та індивідуальними. Останні важ­ливі не лише з точки зору вирівнювання знань дітей, які відстають у засвоєнні програми через різні причини, але й для задово­лення зростаючих потреб у оволодінні новими знаннями інтелекту­ально обдарованих дітей. Ці діти, за спостереженнями автора, впли­вають на інших дітей своїм зацікавленим ставленням до явищ при­роди, поясненнями цих явищ під час самостійних спостережень.

Спостереження можуть бути плановими і за ініціативою дітей, тобто позапланові. Найчастіше вони характерні для тих дитячих колективів, де систематично і грунтовно проводяться планові спо­стереження і у дітей сформований високий рівень пізнавальних ін­тересів. Часом позапланові спостереження зумовлюються природ­ними об'єктами та явищами, наприклад метеорологічними явища­ми, які не можна передбачити заздалегідь.

37. Вйзначте прийоми активізації пізнавальної діяльності дошкільників під час спостережень та розкрийте їх суть

Спостереження не розвивається спонтанно. Воно потребує ке­рівництва з боку вихователя: навчання прийомам раціонального об­стеження, порівняння, виділення істотних залежностей, підведення до узагальнень, формування ставлення до об'єктів природи.

Протягом дошкільного віку відбувається ряд змін у цій діяль­ності. На перших етапах діти не здатні самостійно поставити мету спостереження. Це роблять дорослі, і мета найлегше сприймається дітьми під час діяльного ознайомлення із спостережуваними об'єк­тами. Поступово розвивається уміння сприймати і ставити мету спостереження поза зв'язком з продуктивною діяльністю як само­стійне пізнавальне завдання. Основними мотивами спостереження стає інтерес до нових знань, а не просто потреба вирішення будь-якого практичного завдання.

Відбуваються зміни у характері обстеження предметів. Діти по­ступово оволодівають різноманітними раціональними способами сприймання. Змінюється характер обстеження предметів: від кон­тактних способів обстеження дошкільники переходять до дистант-них, від практичних дій по зіставленню предметів і визначенню їх властивостей — до розумових дій. Розвивається і планомірність використання різних способів сприймання. Якщо спочатку план вно­ситься дорослими, то у подальшому у дітей формується здатність не тільки прийняти готовий план, але й самостійно сплановувати своє спостереження.

Змінюється співвідношення включених у спостереження сенсор­них та інтелектуальних процесів. Це виявляється в оволодінні діть­ми новими видами спостережень, в яких посилюється значення ми­слення, інтерпретації того, що дитина сприймає.

Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підво­дити дітей до встановлення залежностей, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям роль захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки, зберегти життя.

Під час спостережень, крім пояснень, можна застосувати розпо­відь. Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосеред­ньо побачити. Наприклад, розглядаючи з дітьми підготовчої групи мурашник, вихователь розповідає, що зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки побудували багато ходів, коридорів. У них живуть мурашки, їх личинки, лялечки.

Важливе значення у керівництві спостереженнями має порів­няння. Воно дозволяє сформувати більш чіткі уявлення. Дослі­дження, проведене К. І. Золотовою, свідчить про те, що на всіх етапах пізнання використання порівняння забезпечує формування більш повних і точних уявлень. Дітей потрібно навчити порівнюва­ти різні явища. Для цього важливо так поставити перед дітьми пі­знавальне завдання, щоб вирішення його було неможливим без використання порівняння. Наприклад: чим відрізняється, що спіль­ного?

Приймаючи до уваги поетапність розвитку у дітей дошкільного віку вміння порівнювати, можна встановити послідовність органі­зації спостережень з дітьми різного віку. У молодшій і середній груш порівняльні спостереження краще проводити за знайомими об'єктами на однорідному, але контрастному матеріалі.

Старші дошкільники можуть встановлювати не лише різкі від­мінності об'єктів, але й знаходити спільне у подібних об'єктах. Не­обхідно паралельно навчати дітей порівнянню за відмінністю і по­дібністю. Способи порівняння можуть бути різними. Крім зістав­лення у процесі спостереження (чим схожі, чим відрізняються), можна використати порівняння за ілюстраціями, іграшками, а та­кож по пам'яті.

Отже, порівняння допомагає активізувати розумову діяльність дітей через знаходження суттєвих ознак, виділення зв'язків, залеж­ностей, а це, в свою чергу, розвиває у дітей інтерес до природи, до­питливість, бажання пізнавати нове.

У проведенні спостережень використовуються ігрові прийоми. Вони збільшують інтерес до спостережень, роблять сам процес більш доступним і привабливим. Використання їх особливо важли­ве у молодшому дошкільному віці для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Наприклад, імітація рухів тварини: «Постри­бали, як горобчики», наближення об'єкта до дітей: «Ось рибка по­пливла до Вови, тепер до Юрка. До кого ще попливе?» Широко ви­користовується звуконаслідування.

Важливе значення під час проведення спостережень має вико­ристання художнього слова. Воно загострює чуттєве сприймання, сприяє створенню більш яскравих образів, викликає у дітей відпо­відний настрій.

Спостереження необхідно проводити емоційно, застосовувати для опису яскраві порівняння «горобчики, неначе у сірі светри одяглися», «синичка нарядна, у жовтій сорочці, чорній краватці». У ході спостереження діти повинні відчути ставлення самого вихо­вателя до об'єктів природи. Наприклад, щоразу, коли вихователь звертає увагу на появу біля квітів красеня джмеля, у нього повин­ні знайтися добрі слова, які зацікавлять дітей: «Подивіться, хто прилетів до нас у такій гарній пухнастій шубці. Ану, джмелику, пошукай, що наші діти приготували тобі на обід».

Методика керівництва спостереженнями єдина як у повсякден­ному житті, так і на заняттях. Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, вони проводять­ся за поступовими змінами в природі в усі пори року. Обсяг мате­ріалу, потрібний для засвоєння дітьми, визначається програмою дитячого садка: це ознайомлення з явищами неживої природи, рос­линним, тваринним світом, працею людей у природі в різні сезони. Слід рішуче усувати такі найбільш істотні недоліки в організації спостережень у природі, як інформаційна збідненість, змен­шена розумова активність дітей і, як наслідок цього, недостатня комплексність у виконанні завдань ознайомлення з природою.

37. Розкрийте навчально-виховне значення праці дітей в природі та її своєрідність.

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних  та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили людини.

Цінність праці в природі полягає у тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об’єктами природи, а це створює реальні можливості для формування реалістичних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними. В процесі праці діти переконливо, наочно впевнюються у зв’язку між умовами  для рослин, тварин та їх ростом, розвитком.  Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами, враження від діяльності спонукають  до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу, порівнянь.

Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання:

ü Формування знань про найбільш важливі залежності в природі, доступні дошкільникам,

ü ціннісні орієнтації,

ü бажання спілкуватися з природою,

ü засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища.

Своєрідність праці в природі полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної праці, доступний дітям дошкільного віку.

Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі

Організація праці дітей у природі вимагає дотримання  педагогічних вимог:

1. Виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на вирішення завдань всебічного розвитку дітей: формування знань, розвитку допитливості, ставлення до природних об’єктів тощо.

2. Праця в природі має бути мотивованою.

3. Праця в природі має бути посильною для дітей різних вікових груп. Залучаючи дитину до праці, доручаючи їй певну  ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успішно.

4. Праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитись як на заняттях, так і в повсякденному житті.

5. Праця в природі повинна бути добре організованою. Під час колективних занять усі діти повинні працювати одночасно. Весь потрібний інвентар повинен  бути заготований раніше. Пояснення і показ вихователя мають бут короткими і цікавими.

Гігієнічні вимоги до організації  праці дітей у природі:

1. Працю в природі слід організовувати у нежаркі години.

2. Інвентар повинен відповідати зросту дітей.

3. Діти повинні працювати у спеціальному одязі (фартушки, нарукавники).

4. Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей.

5. Після закінчення роботи слід добре вимити руки.

Вимоги до додержання техніки безпеки:

1. Категорично забороняється перенесення маси більше 2-2,5 кг для дітей старшого дошкільного віку.

Загальний час, що відводиться на виконання роботи, не повинен перевищувати 30 хв. При цьому кожні 7-10 хв. треба проводити зміну діяльності дітей або влаштувати перерви.

У дошкільному навчальному закладі організовуються наступні види праці в природі: праця, що пов’язана з доглядом за рослинами, тваринами, з охороною природи.

37. Розкрийте значення використання природничої літератури при ознайомленні дошкільників з природою.

У дитячій літературі природа відображається різними художніми засобами. Будучи науковою за своїм змістом, природознавча книга для дітей повинна бути одночасно і художньої. В цьому її особливість.

Дитяча книжка про природу використовується педагогом насамперед у виховних цілях. Будучи видом мистецтва, вона впливає не тільки на свідомість дитини, але і на його почуття. Образний опис пишного цвітіння садів, різнобарв'я лугів, химерних дерев допомагає формувати естетичне ставлення дитини до природи, любити її. Природознавча книга дає багатий матеріал для виховання пізнавального інтересу, спостережливості, допитливості. Вона ставить перед дітьми нові питання, змушує їх придивлятися до навколишньої природи.

В руках вихователя дитяча книга про природу має велику пізнавальну цінність. Вона виводить за межі спостережуваного і тим самим розширює уявлення дітей, знайомить з тими явищами, які безпосередньо сприйняти неможливо. За допомогою книжки можна дізнатися про явища природи, про життя рослин і тварин інших кліматичних зон, уточнити і конкретизувати наявні уявлення про предмети, явища. Природознавча книга розкриває дітям явища неживої природи, допомагає встановлювати зв'язки і відносини, що існують в природі.

Основоположниками радянської дитячої природознавчої книжки є В.В.Біанкі і М. М. Пришвін. Книги В. Біанкі вчать дітей науковому баченню природи. В основі кожного оповідання, казки, створених В. Біанкі, лежать точні факти, наукові відомості про навколишню природу. Твори В. Біанкі допомагають вихователю в цікавій формі розкрити перед дітьми складні явища природи, показати закономірності, що існують в світі природи: різноманіття форм пристосування організму до навколишнього середовища, взаємодії середовища і організму і ін. Так, казка «Перша полювання» В. Біанкі знайомить маленьких дітей з таким складним явищем в природі, як мімікрія, показує різноманітні форми захисту тварин: одні вправно обманюють, інші ховаються, треті лякають і т. д. Цікавими казки В. Біанкі «Чиї це ноги?», «Хто що співає?» , «Чий ніс краще?», «Хвости». Вони дозволяють розкрити обумовленість будови того чи іншого органу тваринного середовищем її проживання, життєвими умовами. Вихователь використовує твори В. Біанкі і для того, щоб показати дитині, що світ природи знаходиться в постійній зміні, розвитку. З творів В. Біанкі «Лісова газета», «Наші птахи», «Синичкин календар» діти дізнаються про сезонні зміни в неживій природі, в житті рослин і різних представників тваринного світу.

Дитяча природознавча література корисна в роботі з дітьми всіх вікових груп. Але потрібно вміло поєднувати художнє слово з безпосередніми спостереженнями дітей. Природознавчу книжку використовують в роботі з дітьми дошкільного віку з різними цілями. Читання невеликого оповідання, казки може передувати спостереженню, допомагаючи викликати інтерес до нього. Ранньою весною, коли з'являються перші кущики мати-й-мачухи, вихователь може прочитати дітям коротеньке опис цієї рослини з оповідання Н. М. Павлової «Рання весна». Після читання у дітей виникає інтерес до цієї рослини, увагу їх направлено на те, що і як спостерігати. З цією ж метою читають твори Н. М. Павлової «Під кущем» (про гусячому луці) і «Як хмарка» (про підмаренник).

Перед тим як ознайомити дітей із захисними властивостями снігу і станом рослин взимку, можна прочитати оповідання «Під снігом на лузі». Хлопці дізнаються про те, що рослини взимку не гинуть, а тільки припиняють своє зростання. Перевірка відомостей, отриманих з цієї розповіді, стає завданням спостереження на прогулянці.

Прислів'я, приказки, загадки, невеликі вірші пропонуються дітям в процесі спостереження. Образну мову їх допомагає виділити особливості явища, певні якості предмета, посилити естетичне сприйняття природи. Під час спостереження взимку за льодом, снігом, погодою вихователь загадує загадки: Прозорий, як скло, а не вставиш у вікно; Ні в вогні не горить, ні у воді не тоне; використовує прислів'я: Бережи ніс у великий мороз; Мороз не великий, та стояти не велить і ін.

Використання природознавчої літератури в процесі спостереження допомагає дітям правильно сприйняти і зрозуміти навколишній світ природи, пов'язати його зі своїм досвідом. Для цього корисні короткі повідомлення з «Лісової газети» В. В. Біанкі, «сорочий тараторок» Н. Сладкова і ін.

Природознавчу книжку вихователь читає дітям і після спостереження. Це допомагає підсумувати побачене, доповнити, поглибити спостереження, направити увагу дітей на подальше сприйняття природних явищ.

Читання дитячої природознавчої книги може бути і самостійним методом ознайомлення з природою з обов'язковою бесідою після читання. У бесіді після читання книги важливо допомогти дітям зрозуміти зміст твору, повніше і глибше освоїти його зміст. Тому бесіда не повинна будуватися на переказі прочитаного тексту. Головна увага тут слід приділяти розкриттю зв'язків між явищами, осмисленню фактів. Запас раніше придбаних знань впливає на засвоєння дітьми нових відомостей. Тому в бесіді слід встановлювати зв'язки особистого досвіду з новими знаннями. Обов'язкова вимога до бесіди - зберегти у дітей безпосередність вражень від художніх образів. Це досягається за допомогою питань від імені героя при використанні в питаннях образів оповідання, казки.

42. .Розкрийте педагогічні вимоги до вибору методів роботи по ознайомленню дошкільників з природою.

В процесі ознайомлення дітей з природою в дитячому садку використовують різні методи:

• наочні (спостереження, розгляд картин, демонстрація фільмів);

• практичні (дослід, ігровий метод, праця);

• елементарні (досліди);

• словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди)

Найкращий результат дає спостереження.

Спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприймання предметів та явищ, під керівництвом вихователя.

Вибір методів і форм визначається змістом програми і залежить від природного оточення дошкільного закладу, місця і об’єкта спостереження. А також від віку дітей і їхнього досвіду.

В групах раннього і молодшого віку особливе значення мають чутливі сприйняття дітей, тому основним методом буде спостережливість. Дидактична гра, показ картин відіграють велику роль в пізнанні дітьми природи.

Враховуючи конкретність мислення і невеликий досвід у дітей середньої групи, потрібно при ознайомленні їх з природою широко використовувати наочний матеріал. Для утворення і закріплення уявлення широко використовують дидактичні ігри з природним матеріалом або їх зображення на картинках, невеликі бесіди.

Ознайомлення дітей старшої і підготовчої до школи груп з природою проходить в основному шляхом спостереження на екскурсія, прогулянках, під час ігор і праці. В цих групах велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури.

Керуючи пізнанням природи і придбанням дітьми різних навичок і умінь, вихователь застосовує різноманітні методи і прийоми.

Перевагу слід віддавати тим методам і прийомам, які забезпечують безпосереднє сприйняття дітьми природи і активне оволодіння навичками. До таких методів відносяться і спостереження, експеримент, праця, ігри. Поряд з цим широко застосовуються методи, засновані на слові вихователя, - розповідь, читання художніх творів, бесіди, проведені з демонстрацією натуральних об'єктів, або їх зображень.

Методи і прийоми, використовувані педагогом в роботі, з'єднуються, наприклад спостереження з бесідою, розповідь вихователя з читанням художнього твори, експеримент з працею і т. д.

Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує безліч різних прийомів. Так, наприклад, при проведенні бесіди в поєднанні з спостереженням вихователь В«наближаєВ» об'єкт до дітей, порівнює з уже відомим, вводить елементи гри, застосовує прислів'я, приказки і т. п.

Одні і ті ж прийоми можуть використовуватися в різних методах. Наприклад, порівняння застосовується під час спостережень, в дидактичних іграх, в бесіді; ігрові прийоми також використовуються при спостереженнях, в бесідах; показ, пояснення - При навчанні трудовим навичкам, проведенні дослідів та ін {11; 34}.

Різноманітність і ефективність методів і прийомів характеризує майстерність вихователя. Вибір методів і прийомів визначається змістом програми і залежить від природного оточення дошкільного закладу, місця і об'єкта спостережень, а також від віку дітей і накопиченого ними досвіду.

У групах раннього і молодшого дошкільного віку особливе значення мають чуттєві сприйняття дітей, тому основним методом буде спостереження.

Під час спостереження дитина може в природній обстановці спостерігати явища природи, сезонні зміни, побачити, як люди перетворюють природу у відповідності з вимогами життя і як природа служить їм.  Переваги спостережень-занять і в тому, що тут хлопці мають можливість бачити рослини і тварин в середовищі їх проживання. Спостереження допомагає формувати у хлопців первинні світоглядні уявлення про взаємозв'язки, що існують у природі, матеріалістичне світорозуміння.

Спостереження в ліс, в поле, на береги річок і озер привертають увагу хлопців, надають можливість під керівництвом педагога збирати різноманітний матеріал для подальших спостережень і роботи в групі, в куточку природи. На спостереження у хлопців розвиваються спостережливість, інтерес до вивчення природи.

Вони привчаються вдивлятися в предмет і помічати його характерні особливості. Краса природи викликає у хлопців глибокі переживання, незабутні враження, сприяє розвитку естетичних почуттів. На цій основі формується любов до рідної природи, дбайливе ставлення до неї, любов до Батьківщини.

За змістом спостереження умовно ділять на два види: природознавчі - в парк, в ліс, на річку, на луг і т. д., а також в з оопарк, ботанічний сад (вони проводяться в різні сезони); спостереження на сільськогосподарські об'єкти - в полі, на птахофабрику, в сад, город і т. д. в метою ознайомлення з працею дорослих.

42. .Розкрийте значення використання ілюстративного матеріалу при ознайомленні дошкільників з природою. Вимоги до його підбору.

Ілюстрації дають  простіший образ того чи іншого предмета або явища. Пізнавальна діяльність дитини у сприйманні ілюстрації включає в основному зорові перцептивні дії, інші аналізатори не мають “матеріалу” для сприймання. Тому використання ілюстративного матеріалу обов’язково поєднується з іншими методами, а до структури розглядання як методу входять словесні прийми. Досить часто самі ілюстрації виконують у пізнанні не основну, а допоміжну роль, тобто використання ілюстративного матеріалу є прийомом, який входить до структури словесного чи практичного методу, а інколи і до структури спостереження.

     Ілюстративний матеріал використовується у ознайомленні дошкільнят з природою надзвичайно широко. Значення ілюстрацій (картинок) підкреслював Я.А.Коменський, який у своїй книзі “Світ видимих речей в картинках” показав, як з допомогою ілюстрацій можна розширити горизонти пізнання дитиною довкілля, в тому числі й природи. Цінував картинку як важливий засіб наочності і К.Д.Ушинський. Значення ілюстрацій підкреслювали Є.Водовозова, Є.Тихеєва, С.Русова. Сучасні дослідники-методисти зазначають, що у ілюстративного матеріалу, як засобу унаочнення процесу пізнання дитиною природи, є ряд переваг у порівнянні з використанням натуральних природних об’єктів:

з їх допомогою можна легко вийти за рамки доступних для безпосереднього сприймання явищ природи і показати дітям те, що відділене від них територіально, в часі або просто невидиме для очей дитини;

статичність зображення предметів та явищ природи в ілюстраціях дає можливість добре їх роздивитись, описати, встановити наявні між ними зв’язки;

завжди існує можливість використати ілюстрацію повторно, при цьому зображене на ній явище природи, рослина чи тварина залишаються незмінними, в той час як повторне спостереження того самого об’єкта природи навіть через невеликий проміжок часу з такою ж точністю неможливе.

    В ознайомленні дошкільників з природою використовують кілька видів ілюстративного матеріалу:

    1. Дидактичні картини, що по змісту поділяються на предметні та сюжетні. Цей вид ілюстративного матеріалу використовується найширше в усіх вікових групах дошкільного закладу. Дидактичні картини можуть бути випущені тематичними серіями (“Дикі тварини”, “Свійські тварини”, “Чотири пори року” та ін.). Дидактичні картини відрізняються простотою зображення, деякою спрощеністю образів, відсутністю несуттєвих деталей, спрощеним добором кольорів, тому вони, як правило, не мають художньої цінності. Вони створені саме для використання в навчальному процесі. Для показу в молодших групах добирають в основному предметні картини, що зображають тварин та рослини, та картини з нескладними, зрозумілими дітям сюжетами (наприклад, із зображенням ігор та розваг дітей у різні пори року).

    2. Художні картини, що зображають предмети та явища природи, в першу чергу, пейзажі танатюрморти. Використовуються також картини анімалістичного жанру та жанрові картини, що відображають працю людей у природі, відпочинок, боротьбу зі стихіями тощо. Ці картини відрізняються від дидактичних картин більшою складністю образів та зображувальних засобів, індивідуалізацією картин природи, передаванням особистого ставлення художника до того, що він зображає. Художні картини не можуть бути засобом формування у дошкільників початкових знань про рослини, тварин, тобто виконувати функції дидактичних картин. Вони слугують для формування естетичного та емоційно-позитивного ставлення до природи, можуть використовуватися як один із засобів узагальнення та систематизації знань дітей, отриманих з допомогою інших методів. Роль художніх картин значна у роботі із старшими дошкільниками.

    3. Книжкова графіка та фотоілюстрації до творів художньої літератури природничого змісту. Цей вид ілюстративного матеріалу виконує в основному допоміжну роль при використанні словесних методів, зокрема, художньої літератури. Однак іноді розглядання ілюстрацій може проводитися як самостійне заняття, колективне чи індивідуальне в повсякденному житті для уточнення та закріплення знань про природу.

    4. Діафільми, діапозитиви та слайди є дуже багатофункціональними засобами унаочнення процесу ознайомлення дітей з природою, тому можуть використовуватися в усіх вікових групах. За своїми зображувальними особливостями вони можуть бути подібними до дидактичних чи художніх картин, фотоілюстрацій.

    5. Схеми та моделі – найскладніші види ілюстративного матеріалу, який доступний розумінню дітей старшого дошкільного віку. У схемах та моделях предмети чи явища природи відображаються з тією чи іншою ступінню абстрактності, у них розкриваються не тільки і навіть не стільки зовнішні ознаки та властивості предметів і явищ природи, а внутрішні причинно-наслідкові зв’язки, що існують у природі.

    В одній зі своїх робіт Г.М. Леушина відзначає: «Шлях використання й ускладнення наочних матеріалів у дошкільному віці такий: від конкретних, сюжетних речей — до безсюжетного; від матеріальних видів наочності — до матеріалізованих видів: умовних таблиць, моделей, схем і т.д.». Далі вона підкреслює, що характер наочності залежить не тільки від віку тих дітей, яких навчають, але і від співвідношення конкретних і абстрактних знань на різних етапах навчання дошкільників.

44. Розкрийте значення розповіді під час ознайомлення дітей з природою. Види розповідей та вимоги до них.

Розповідь вихователя про різні премети і явищах природи значно розширює знання дітей. Однак живе слово завжди повинно спиратися на конкретні уявлення. Розповідати треба образно і барвисто, вживаючи слова, знайомі і близькі дітям.

У середній, старшій і підготовчій до школи групах розповідь вихователя займає більше місце, ніж в молодших. Розповідь доповнює спостереження дітей та знайомить їх з такими об'єктам і явищами, які не можуть бути безпосередньо сприйняті ними (з місцями зимівлі птахів, з життям диких тварин і т. Д.). Дуже часто розповідь супроводжується демонстрацією картин, діафільмів чи німих кінофільмів. З цією метою можна використовувати серії картин, випущені для дитячих садків.

Вирішуючи певні освітні завдання, вихователь будує розповідь з урахуванням досвіду та інтересу дошкільнят, адресує його дітям конкретної вікової групи. В цьому його перевага в порівнянні з читанням художньої літератури. Сприйняття розповіді для дітей є досить складною розумовою діяльністю. Дитина повинна вміти слухати і чути мову дорослого, по ходу розповіді осмислювати його, на основі словесного опису активно відтворювати досить яскраві образи, встановлювати і розуміти ті зв'язки і залежності, про які говорить вихователь, співвіднести нове у змісті розповіді зі своїм колишнім досвідом. Розповідь вихователя про природу повинен будуватися з урахуванням цих вимог.

Знання, що повідомляються в оповіданні, повинні відповідати вимогам достовірності, науковості. Вихователь, перш ніж повідомляти про щось дітям, перевіряє правильність фактів. Розповідь повинна бути цікавим, мати яскравий динамічний сюжет, бути емоційним. Безсюжетні оповідання, великі описи не приваблюють уваги хлопців, не запам'ятовуються.

Яскравість, образність і конкретність мови - обов'язкова вимога до розповіді вихователя. Такий розповідь діє не тільки на розум, але і на почуття дитини, надовго запам'ятовується. Однак яскравість і образність повинні підкорятися змістом оповідання, а не бути самоціллю. Добре сприймаються дітьми розповіді від імені героя. Для того щоб підкреслити істотне, значуще, в розповідь включають питання до дітей, спонукаючи їх до обміну думками, кращому осмисленню матеріалу.

Розповідати дітям можна з різними цілями: для розширення знань про вже знайомих явищах, тварин, рослинах; для ознайомлення з новими явищами, фактами (з працею дорослих в природі, охороною та залученням птахів, охороною дикорослих рослин і ін.). Розповідь обов'язково супроводжується ілюстративним матеріалом - фотографіями, картинами, діафільмами. Без наочності інтерес до розповіді знижується, він гірше сприймається дітьми. Тривалість розповіді для дітей старшого дошкільного віку повинна бути не більше 10-15 хв.

Для розповіді вихователь використовує різноманітний матеріал: власні спостереження з життя природи, ділові нариси про природні явища, записки й оповідання натуралістів, наукові матеріали.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про при­роду; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і за­лежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідно­го дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав. Наприклад: «У неділю я пішла на ставок покупатися. Лежу я на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла комаха — це була личинка бабки. Мабуть, на­став час їй перетворитися на дорослу бабку, а сумочка моя нагрі­лася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не турбувати її і подивитися, що ж буде далі. А відбулося ось що. Спочатку шкір­ка на її спинці луснула і через тріщинку бабка стала поступово виповзати. Мабуть, їй було це важко і часом вона відпочивала. Вона ще не була схожа на красуню з блискучими крильцями, бо вони були зім'ятими, нерозправленими. Поступово бабка розправ­ляла крильця. Цілий день я пробула на ставку і побачила, що ли­ше надвечір, коли крила у бабки розправилися і затверділи, вона вирушила у свій перший політ. Я простежила за нею очима і поба­жала, щоб їй добре жилося і щоб усе літо вона прикрашала нашу природу, ловила комарів і мошок».

До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання — різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити. Цінність сло­весних логічних завдань полягає в тому, що:

проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних за­вдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників;

у процесі розв'язання словесних логічних завдань діти ствер­джуються у знаннях про природокористування, ставленні до при­роди.

Словесні логічні завдання використовуються переважно тоді, коли у дітей вже склалися певні знання про об'єкти природи.

Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв'язання яких закріплюються знання про природоко­ристування. В дошкільному віці діти повинні засвоїти такі пра­вила:

1. Треба оберігати рослини, тварин, не брати їх з місць існу­вання.

2. Треба дбайливо ставитися до землі, води, повітря, бо це се­редовище, де живуть живі істоти. Про землю треба турбуватися, підживлювати її. Воду треба використовувати економно, бо вона дуже потрібна всім: рослинам, тваринам, людям. Не можна за­бруднювати водойми, кидати туди різні предмети. Не можна па­лити вогнища, оскільки дим забруднює повітря.

3. Перебуваючи у лісі, на луці, річці, треба знати, що там по­стійно живуть комахи, птахи, риби, звірі, для яких це рідна до­мівка. Тому треба поводити себе пристойно, як в гостях: не псу­вати рослини, не смітити, не кричати.

44. Схарактеризуйте вимоги щодо підготовки природничої екскурсії

Підготовка вихователя.

Полягають, насамперед, у визначенні мети екскурсії і відборі програмного змісту. Намічає вихователь екскурсію, виходячи з вимог програми і особливостей навколишньої місцевості.

Визначаючи місце екскурсії, вихователь вибирає найкращий шлях до нього - не утомливий, чи не відволікаючий дітей від наміченої мети. При визначенні відстані до місця екскурсії слід виходити з фізичних можливостей дітей. Тривалість шляху до обраного місця (в одну сторону) не повинна перевищувати в середній групі 30 хв, у старшій і підготовчій до школи групах - 40-50 хв. При цьому слід враховувати особливості дороги, стан погоди.

Як би не було знайоме вихователю місце екскурсії, необхідно за день, за два до неї оглянути його. Побувавши на місці майбутньої екскурсії, вихователь уточнює маршрут, знаходить потрібні об'єкти, намічає зміст і обсяг тих знань, які повинні отримати діти про даному колі явищ, послідовність проведення окремих частин екскурсії, встановлює місця для колективних і самостійних спостережень, для відпочинку дітей. Попереднє ознайомлення з місцем майбутньої екскурсії дає можливість не тільки уточнити і конкретизувати план, а й продумати прийоми її ведення. Для того щоб екскурсія була цікавою, вихователю треба підготувати вірші, загадки, прислів'я, ігрові прийоми.

підготовка дітей

Починається з повідомлення вихователем цілі екскурсії. Хлопці повинні знати, куди підуть, навіщо, що дізнаються, що потрібно зібрати.

Вихованці повинні знати, що екскурсія - це заняття, яке проводиться не в групі, а в природі і на сільськогосподарському об'єкті, тому на екскурсії необхідно бути дисциплінованим і уважним. Вихователь нагадує дітям правила поведінки на вулиці.

При підготовці до екскурсії потрібно звернути увагу на одяг дітей. Діти повинні бути одягнені зручно, відповідно до погоди і сезоном.

До екскурсії вихователю слід підготувати екскурсійне спорядження та обладнання для розміщення зібраного матеріалу в куточку природи. Добре залучити до його підготовки дітей. Це сприяє порушенню у них інтересу до майбутньої екскурсії.

Нижче наводиться приблизний перелік обладнання, необхідного на екскурсіях в природу:

Устаткування для збору рослин:

Лопатки або совочки для викопування рослин - 3.

Ніж складаний для зрізання гілок з дерева або чагарнику - 1.

Папки для рослин - 2.

Кошички для шишок, листя - 2.

Сачки водяні для виловлювання рослин з водойм - 2.

Відерця поліетиленові (або корзинки) для перенесення рослин - 2-3.

Устаткування для збору тварин:

Сачки повітряні для лову комах в повітрі - 1-2.

Сачки водяні для виловлювання тварин з водойми - 1-2.

Коробки з отворами для перенесення тварин - 4-5.

Посуд для перенесення водних тварин - 2-3.

Все обладнання повинно знаходитися в певному місці. Перед екскурсією вихователь повинен ретельно продумати, який матеріал зібрати для подальшої роботи в групі і яке обладнання в зв'язку з цим взяти з собою.

44. Розкрийте значення бесід з дітьми під час ознайомлення з природою, їх види і місце в педагогічному процесі.

У педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямова­на, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в то­му, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в про­цесі бесіди створюються можливості для використання раніше на­бутих знань. В ході бесіди ці знання закріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції. Під час бесід вихову­ється ставлення дітей до природних об'єктів.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою використо­вуються вступні, супровідні і заключні бесіди.

Вступна бесіда ставить за мету пов'язати попередні знан­ня дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, з'ясувати, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу. Най­частіше такі бесіди проводяться перед спостереженнями, екскур­сіями. Наприклад, перед екскурсією на річку вихователь запитує: «Чи були ви, діти, на річці? Як називається наша річка? Що ці­кавого бачили ви на річці?»

Досить часто використовується супровідна бесіда у по­єднанні із спостереженнями, розгляданням ілюстрацій, під час до­слідів тощо. Питання, які ставить вихователь, повинні активізувати думку дітей, вести їх від виділення зовнішніх ознак до порівнянь, встановлення зв'язків і залежностей. Наприклад, під час спостере­жень за погодою з'ясовують, яка сьогодні погода. Чи такою ж во­на була вчора? Чому сьогодні стало прохолодніше? (Хмари за­крили сонце, дме холодний вітер тощо).

Заключна бесіда спрямована на систематизацію і уза­гальнення одержаних фактів, їх конкретизацію, закріплення, уточ­нення. Ці бесіди за змістом можуть бути різного рівня: одні про­водяться після спостереження за вузьким колом об'єктів, напри­клад, що бачили діти на водоймі, на луці, у лісі. Можуть прово­дитися бесіди за більш широким колом явищ (бесіди про осінь, зиму, весну, літо, про неживу природу, свійських і диких тварин тощо). Під час цих бесід узагальнюються знання дітей, набуті за тривалий час.

З усіх видів бесід проведення заключної бесіди вимагає най­більш ретельної підготовки дітей і вихователя. Успіх узагальнюю­чої бесіди залежить від:

1. Чуттєвого досвіду дітей.

2. Плану бесіди, в якому слід передбачити, які питання треба уточнити, до яких узагальнень і висновків потрібно підвести ді­тей.

3. Правильного добору ілюстративного матеріалу. Бесіда — це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те, про що у дітей є конкретні уявлення. Ось чому заключній бесіді в старшій групі про осінь повинні передувати екскурсії і цільові прогулянки в різні осінні місяці у ліс, парк, на водойму, збір уро­жаю на городі, перегляд діафільмів «Осінь», «Хто як до зими го­тується», дидактичні ігри на закріплення знань про дикорослі і культурні рослини, тварин, розучування віршів про осінь тощо. Ви­хователь повинен добре уявляти дидактичну мету бесіди, який зміст треба уточнити, конкретизувати, які суттєві зв'язки для уза­гальнень і систематизації слід виділити, до яких узагальнень і висновків необхідно підвести дітей у ході бесіди.

Бесіда починається найчастіше з аналізу явищ, фактів, виділен­ня їх особливостей, ознак, суттєвих зв'язків і залежностей між яви­щами. Такий аналіз забезпечує перехід до узагальнень, системати­зує розрізнені факти. Аналіз і підготовку до узагальнень у першій частині бесіди забезпечують запитання до дітей.

Опора на досвід дітей і логічна послідовність запитань забез­печують більшу зацікавленість, активність дітей, підводять до більш узагальненого розуміння зв'язків у природі.

До запитань вихователя ставляться певні вимоги. Запитання:

1. Пропонуються всій групі, оскільки в них завжди є розумові завдання, які повинні вирішуватися всіма дітьми.

2. Мають бути зрозумілими, точними, короткими.

3. Повинні містити одну думку.

Не слід ставити запитань, що вимагають відповіді «так» або «ні» через те, що вони не забезпечують достатньої розумової і мовної активності дітей. У середньому кількість запитань у бесіді має дорівнювати 12—14.

Вихователь у ході бесіди повинен піклуватися про те, щоб вико­ристати різноманітний наочний матеріал, який допоможе дітям пригадати і виділити суттєві ознаки явищ. Це — календарі при­роди, малюнки дітей, ілюстрації, картини, а також технічні засо­би— діапозитиви, грамзаписи, які підвищують емоційну насиче­ність бесіди. В процесі бесіди можна використовувати знайомі ді­тям вірші, прислів'я, загадки, приказки.

Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислухову­вати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними вислов­люються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторюва­ли їх за вихователем.

Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитися в кінці сезону.

47. Схарактеризуйте погляди сучасних діячів освіти України: С.Ф.Русової, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинського про вплив засобів природи на формування особистості дитини.

Українські діячі освіти також високо цінували природу як засіб формування особистості дитини. Так, однією з провідних ідей С.Русової було виховання дитини засобами рідної природи. Педагог переконливо доводить, що природознавство можна визнати «за першу науку малих дітей. Це джерело найпотрібніших наукових знань, що дисциплінує розум, привчає дитину до пильних спостережень, до послідовних висновків. Природознавство має найкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини».

Вона обґрунтовує це впливом природних об'єктів на емоції дітей, їхньою доступністю. «Істина цікавості - це перший нахил до науки, це головна основа, на якій треба ґрунтувати все навчання».

Видатний український педагог В.Сухомлинський важливого значення природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання. Для реалізації виховного потенціалу природного оточення він організовує «школу під голубим небом». Спостерігаючи явища природи, діти набували знань про кількісні оцінки, під час мандрівок проводили звуковий аналіз слів-назв природних об'єктів, в об'єктах природи знаходили аналогію з буквами. «Спілкування з природою, - на думку В.Сухомлинського, - засіб формування високих моральних якостей. Краса, - писав педагог, - це кров і плоть людяності, добрих почуттів, сердечного ставлення» .

Багатогранний світ природи пробуджує у дошкільнят інтерес, викликає здивування. «Щире здивування перед відкрилася таємницею природи, - відзначає B. А. Сухомлинський, - могутній поштовх для стрімкого потоку думки» Допитливість дитини, її допитливість проявляються в пізнавальних питаннях, які допомагають йому орієнтуватися в навколишньому світі, виявляти наявні зв'язки і залежності. Тому вихователі, направляючи діяльність дітей, повинні стимулювати їх пізнавальну активність, поява питань, прагнення знаходити на них відповіді, намагатися зміцнити і поглибити інтерес до природи, її пізнання. Одночасно вони вчать дітей правильно називати предмети, явища природи, їх властивості, якості, розвивають вміння висловлювати свої враження. І в результаті дитяча мова стає багатшою, змістовної, зв'язковою; діти вчаться описувати те, що спостерігали, міркувати.

Спостереження природи, за образним висловом В. О. Сухомлинського, є «подорожжю до витоків мислення і мови», оскільки в цьому процесі активно взаємодіють почуття, пізнання, творчість. Дослідження педагогів і психологів виявили, що цілеспрямовані спостереження сприяють розвитку пізнавальних здібностей (спостережливості, допитливості, самостійності), накопиченню чуттєвого досвіду і його осмислення, виключають можливість утворення формальних знань, що не спираються на достатню чуттєву основу. Використання порівнянь підвищує інтерес і спостережливість, забезпечує більш активне, міцне і свідоме засвоєння знань. В процесі екскурсій у дошкільнят складаються яскраві реалістичні уявлення про природу, про зв'язки і деяких закономірностях, існуючих в ній.

В.О.Сухомлинський та А. С. Макаренко у виховній роботі з дітьми відводили велику роль і значення природі, оточуючому середовищу. А. С.Макаренко створив на практиці та теоретично осмислив методику екологічного виховання. Спираючись на високі та благородні принципи людського виховання, видатний педагого прийшов до висновку: природа – це не якесь символічне багатство – це, перш за все, праця десятків і сотень поко-

лінь, що поливали своїм потом рідну землю і передавали її своїм нащадкам.

47. Схарактеризуйте погляди К.Д.Ушинського, Є.М. Водовозової, Є.Тихєєвої на використання природи у вихованні дітей.

Відомо, що К. Д. Ушинський вважав логіку природи самої доступною для дитини. Організовуючи спостереження, практичну діяльність вихованців на екскурсіях, педагог допомагає їм встановлювати причинні і тимчасові зв'язку, залежності між фактами та явищами навколишньої природи, порівнювати, робити висновки і узагальнення.

Щодо класиків вітчизняної педагогічної науки, то К.Ушинський уважаючи природу найважливішим засобом гармонійного розвитку особистості, виступав за перенесення навчальних закладів у сільську місцевість, щоб наблизити дітей до природи. Він вказував, що «сучасна педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину» [16].

Вперше у російській педагогіці Є. М. Водовозова визначила коло явищ і предметів природи, з якими варто знайомити дитини при спостереженні під час прогулянок і екскурсій. Вона розробила програму ознайомлення дошкільників із природою і розділила матеріал по рокам.

«При розвитку дитини в першому віці ми більше всього зупиняємо його увагу на тваринах, так як у цей час дитини особливо цікаве все живе і рухливе».

Знайомство з тваринним світом, на думку педагога, повинне проводитися наочним шляхом, супроводжуватися розмовою, чи бесідою, короткою розповіддю про те, що дитина бачить. Усі спостереження необхідно пояснювати, їхнє призначення у тім, щоб допомогти дитині усвідомити видиме, уточнити його представлення, розвити мову, збагатити його словник, а також привчити дітей з раннього віку бути уважними до тварин.

Є. М. Водовозова вказувала, що дитині треба дати живий конкретний видимий образ, при спостереженні якого помалу розвивалися розум, спритність, співчуття до навколишнього його світу: “Вам належить спочатку усе показати йому в тій живій, цікавій картині, що представляє дійсність, щоб потім він насправді придбав основні, змістовні знання”.

В міру розвитку дитини, його увагу потрібно залучати до більш широкого кола природних явищ: дерева, рослини, квіти, метелики, птахи; бувати у саду, у полі, у лісі. Розглядаючи дерева – показати листяні і хвойні, порівняти листя і хвою; подивитися ці дерева узимку. Є. М. Водовозова вважала корисним для розвитку дитини тримати (у зимовий час) у будинку двох-трьох тварин (кішку, собаку, морську свинку, їжака, черепаху, рибку). Дітей потрібно залучати до догляду за ними і боротися з проявами жорстокості стосовно тварин.

Коло уявлень про рослин і тварин повинно визначатися місцевими природними умовами. Необхідно знайомити дітей тільки з найвідомішими породами дерев і рослин, найбільш відомими тваринами, “які знаходяться на даній території”.

Істотний внесок у розробку змісту і методів ознайомлення дошкільників з природою внесла Є. І. Тихеева. Природу вона розглядає як одну з умов або як елемент середовища, в якій «діти живуть своїм природної дитячої життям».

Є.І. Тихеєва розглядала природу як одну з умов або елементів середовища, в якому діти живуть своїм природним життям [2, с. 72]. Діти в дитячому садку живуть своїм природним життям, живуть в середовищі, яке сприяє їхньому мимовільному та всебічному розвитку під керівництвом вихователя. 

Природа - невичерпне джерело, з якого діти можуть обирати предмети для спостережень, ігор, праці. Збагачуючи здорові інстинкти дитини, природа задовольняє її основний інтерес до діяльності та творчості. Є.І. Тихеєва особливо підкреслювала значення природи у вихованні в силу доскональної наочності. Розвиток дитини в ранню пору життя відбувається на основі планомірного розширення кола її уявлень, які вона сприймає за допомогою зовнішніх відчуттів. 

Ступінь ясності уявлень безпосередньо залежить від міри участі більшого числа зовнішніх відчуттів та міри активності дитини в процесі пізнання. Адже активність дитини в процесі пізнання дозволяє під час сприйманя користуватися органами чуттів. Формування пізнавальних інтересів також в значній мірі визначається характером активності дитини в процесі пізнання. 

Є.І. Тихеєва стверджувала, що "педагогічна безпека" різноманітності природи пояснюється перш за все тим, що дитина інстинктивно сприймає природу перш за все як одне ціле, але свою увагу та інтерес дитина цілком віддає предмету, який зацікавив її, активно вивчає його. Науковий аналіз свідчить, що діти не сприймають природу як одне ціле. Для уявлень маленької дитини про природу характерна розрізненість; послідовність пізнання визначається керівництвом дорослого. 

Природа має важливе значення для естетичного виховання дитини, бо вона за словами Є.І. Тихеєвої - вищий та непогрішний естет, який висуває форми, колір, розмір, матеріали в тій різноманітності та гармонії співвідношення, в тій споконвічній красі, яка доступна [2, с 166]. 

Природа відіграє важливу роль в розвитку зовнішніх відчуттів. Окремі предмети природи разом зі спеціальним дидактичним матеріалом використовуються для розпізнання форми і кольору, для орієнтування у просторі, для розрізнення пахощів та розвитку термічного відчуття. Необхідною умовою всебічного та гармонійного розвитку дитини, є  спостереження. К.Д. Ушинський та Є.І. Тихєєва стверджували, що уявлення  про предмет, його якості має передувати слову. Тому для того щоб розвивати мову, дитина повинна вчитися спостерігати. Слово ж закріплює та уточнює  уявлення [3, с. 221].

47. Доведіть цінність використання дидактичних ігор при ознайомленні дітей з природою

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з приро­дою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу.

Слід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можна формувати знання про природу, дуже обмежена. Спе­цифіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності.

Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу.

У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв'язувати по­ставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажан­ня щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам'яті.

Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякден­ного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть вільно користуватися за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше вико­ристовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спо­стереженнями.

В ознайомленні з природою використовуються такі види дидак­тичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками (у т. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками 4) словесні.

У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об'єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються ре­алістичні уявлення про об'єкти природи. Наприклад, у грі «Відга­дай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і про­сить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. У грі «У ко­го дітки з цієї гілки» вихователь, показуючи дітям плід з якогось дерева, що росте на ділянці, говорить: «У руках у мене дітка. З якої вона гілки? Раз, два, три, цю гілочку знайди». Діти підбі­гають до відповідного дерева. В грі «Вершки і корінці» вихователь роздає дітям бадилля городини. На столі у неї лежать корінці. По­казуючи дітям моркву, вихователь питає: «Корінець, корінець, де твій вершок?» Дитина, у якої знаходиться надземна частина цієї рослини, піднімається, показує її всім дітям і в нагороду одержує корінець.

У наведених прикладах дидактичних ігор з природними мате­ріалами ставиться мета навчити дітей за листком пізнавати дере­ва, закріплювати їх назви; закріплювати знання про листки і пло­ди дерев, кущів; навчити розрізняти городні рослини.

У дидактичних іграх зкартинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. Наприклад, у грі «Що кому потрібно» вихователь роздає дітям картинки, на яких зображені приміщення, в яких живуть тварини (собача конура, клітка для кроля, пташник тощо). На інших картинках намальовані різні ви­ди кормів для тварин: кістки, морква, капуста, зерно та ін.

Вихователь ставить на полицю великі картинки з зображенням тварин і починає гру: «Кіт, собака, кролик і півник захотіли їсти. Давайте їх погодуємо. На картинках ви знайдете, чим погодувати і кота, і собаку. Що їсть кіт?» Діти показують відповідну картин­ку і називають їжу. Після цього картинки ставлять на полицю. Далі вихователь пропонує погодувати собаку, кроля тощо, схва­лює правильні відповіді дітей: «Поїли котик, собака та й захоті­ли відпочити. А будиночків, де вони живуть, немає. Де ж вони, давайте пошукаємо,— продовжує вихователь. У кого на картинці зображено житло собаки? Як воно називається?» Такими запитан­нями вихователь змушує дітей згадати, де живуть тварини. Гра за­кінчується тоді, коли діти розмістять тварин в їхніх житлах. За допомогою цієї гри закріплюються знання дітей про те, чим жив­ляться і де живуть свійські тварини.

В роботі з дошкільниками широко використовуються настільно-друковані ігри «Свійські тварини», «Квіти», «Зоологічне лото» то­що. Переважну більшість з них побудовано на принципі лото. Ді­тям роздають великі картки, у ведучого — маленькі. Хто швидше закриє великі картки, той виграє. Перед дітьми ставиться завдан­ня назвати тварину чи рослину, співвіднести її із своєю карткою.

Дидактичні ігри зіграшками найчастіше використовуються в молодших групах для закріплення назв тварин, їхніх характер­них ознак, голосів. Наприклад, у грі «Чарівна торбинка» вихова­тель вносить у групу гарну, яскраву торбинку, в якій лежать різні іграшки. «Той, хто вийме з торбинки іграшку,— говорить вихова­тель,— розкаже про неї віршик або загадку». Діти виймають іг­рашки, називають їх, показують окремі частини тіла, імітують зву­ки, розповідають вірші.

Досить широко використовуються словесні дидактичні ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об'­єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв'язки в природі, доводити свою думку, узагальнювати.

47. Розкрийте специфіку організації ігор з природними матеріалами та факторами дітей дошкільного віку з урахуванням сезонів

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з приро­дою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструк­тивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі.

Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піс­ком, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) — одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах. Як правило, вони мають сезонний характер. Цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться з властивостями природних матеріалів (спо­собами конструктивного вирішення під час використання цих ма­теріалів). У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися, до­водити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями ін­ших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними форма­ми і відображення їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов'язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення.

Для ігор з піском і водою потрібно створити відповідні умови. Для дітей молодшої групи треба мати 2—3 пісочних ящики з бор­тиками (часом використовують великі автомобільні шини). Така вимога зумовлюється схильністю дітей до наслідування, бажанням одночасно займатися тим, чим займаються інші діти. Пізнаючи властивості природних матеріалів, маленькі діти люблять переси­пати сухий пісок, ліпити з вологого піску пиріжки. З цією метою їм слід пропонувати поліетиленові пляшечки з лійками, совочки і набори різноманітних форм для ліплення печива, пиріжків. По­ступово під керівництвом вихователя зміст ігор ускладнюється. Вихователь показує, як зробити доріжки, містки, і пропонує пуска­ти по них маленькі машини та ін. Важливе значення у збагаченні ігор має спостереження за іграми з піском старших дітей. Під впливом побаченого діти роблять спроби побудувати будинок, і ви­хователь показує, як його звести, прикрасити тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку потрібний дворик для піс­ку. Для реалізації задумів дітей слід використовувати більше різ­номанітного підсобного матеріалу: невеликі дощечки різних розмі­рів, які діти використовують для перекриття поверхів, метлаську плитку, лінолеум, мозаїку, маленькі прапорці для прикрашення бу­дови, вирізані з картону чи фанери деревця тощо. Все це доцільн зберігати в ящику поряд з двориком для піску. Крім того, дітям пропонують і більш складні технічні іграшки: бульдозер, підйом ний кран, різні вантажні машини. Особливу увагу під час керів ництва цими іграми приділяють збагаченню вражень дітей під ча спостережень, наприклад за тим, як побудований шляхопровід, я він оформлений тощо. Доцільно збагачувати задуми дітей і шля хом розглядання картинки. Наприклад, розглянувши зображенн станції метро «Університетська», запропонувати побудувати т прикрасити її. При цьому важливе місце у керівництві повинні по сідати такі прийоми, як порада вихователя, планування з дітьм послідовності виконання будови, показ прийомів.

Для ігор з водою в молодшій групі доцільно використовуват виносні пластикові басейни (або ванночки), закріплені на підстав ках на рівні зросту дітей. Для пізнання властивостей різних пред­метів, які плавають або тонуть у воді, дітям пропонують різнома­нітні іграшки: дерев'яні, поліетиленові, залізні; пляшечки з полі­етилену, в які діти набирають воду, потім виливають, маленькі по­ліетиленові ляльки, яких діти купають, тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку доцільно зробити стру­мок. Він починається з маленького зацементованого басейну і мо­же проходити з тильної сторони тіньових навісів у вигляді негли­бокого цементованого жолоба. Для ігор з водою старші дошкіль­ники за допомогою вихователя виготовляють човники з паперу, ко­ри, яєчної шкаралупи тощо, відповідно прикрашаючи їх. Цікаво зробити примітивну греблю, показати дітям, як діє водяний млин. У другу половину дня теплу воду зі струмка доцільно використати для поливання рослин.

Узимку на ділянці організуються ігри з снігом, льодом. Для ді­тей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок. З ці­кавістю розглядають малюки, як вихователь ліпить із снігу грибки під деревами. Для цього він виносить поліетиленове відерце і миску. За допомогою дітей відерце наповнюють снігом, утоптують і перевертають — ніжка готова. Так само наповнюють миску і вста­новлюють на ніжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фар­бами, і ділянка набуде казкового вигляду.

У середній і старшій групах завдання ускладнюються. Крім сніговика, діти будують фортеці, фігурки звірів тощо. Вихователь показує дітям прийоми: вирізування цеглин, скачування та ін. Для ліплення фігурок звірків часом використовується каркас. Важливо порадою допомогти дітям в естетичному оформленні будівель. На­приклад, казковий будиночок прикрасити кольоровими крижинка­ми, фортецю — прапорцями.

Восени слід заохотити дітей до ігор з такими природними ма­теріалами, як солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає конструювати із соломи ляльку, бичка та ін. З жолудів, каштанів можна зробити безліч фігурок звірів, ляльок. Показуючи прийоми скріплювання листків (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси, шапочки тощо.

Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з при­родою використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для їх успішного проведення слід збагачувати дітей вра­женнями, подавати допомогу у розгортанні сюжету. Так, після ек­скурсії в зоопарк доцільно показати дітям діафільм «Звірина лі­карня», прочитати цікаві оповідання І. Сосновського про те, як потрапляють звірі в зоопарк, як до них там ставляться, лікують. Потрібно запропонувати дітям будівельні матеріали, з яких мож­на побудувати загони для звірів, різноманітні іграшки-тварини, лі­ки, і гра почне розгортатися. Вихователь повинен тактовно допо­магати дітям, сприяти їх ініціативі, творчості, формуванню друж­ніх взаємин.

47. Розкрийте методику проведення спостереження за твариною під час занять в молодшій і середній групі. В чому їх схожість і відмінність?

Знання про тварин діти набувають різними шляхами: через книгу і картинку, розповідь дорослого і кінофільм. Але особливе значення в дошкільному дитинстві має безпосереднє спілкування з природою спостереження.

Правильно організовані спостереження вчать дитину не тільки дивитися, а й бачити, не тільки слухати, а й чути. Саме на їх основі і народжуються самостійні судження, уміння узагальнювати, помічати зміни, поступово накопичувати і поглиблювати знань. Спостереження, що організовуються в дошкільному закладі, допомагають дітям глибше знайомитися з світом тварин і виявляти своє уважне ставлення до нього. У хлопців встановлюється позиція «не перейдеш повз». Вони помічають не лише незвичайне, дивовижне, але і в повсякденному, звичному починають знаходити інтересное. Наблюденіе найважливіший метод пізнання тваринного світу характеризують такі особливості: а) його можна організувати в обстановці, природною для тварини, що дозволяє побачити його прояви, поведінка в звичайних для нього (або близьких до природних) умовах; б) спостереження дозволяє відзначити динаміку життя, розвитку та поведінки тварини, яка стає об’єктом тривалого вивчення; .. в) воно надає можливість безпосереднього спілкування з твариною (погодувати, погладити, пограти і т д). Планувати спостереження вихователь повинен з урахуванням вимог до його організації та проведення: необхідно заздалегідь визначити місце спостереження, знайти типову для тієї або іншої тварини середовище проживання; спостереження не повинно заподіяти шкоди тварині (.. призвести до його загибелі, зміну місця проживання, псуванні його житла і т п); в процесі спостереження потрібно враховувати особливості конкретного представника тваринного світу (розмір, характер руху, можливість або неможливість спілкування). Це є підставою для планування індивідуальних, групових чи фронтальних спостережень; спрямованість спостереження і зміст супровідної бесіди багато в чому визначаються характером проявів тварини в даний час.

Тому вихователь намічає заздалегідь лише основні лінії спостереження, успіх якого залежатиме від гнучкості, спостережливості самого педагогарешая основне завдання даного спостереження, слід звернути увагу дітей і на несподівані моменти поведінки жівотного.

Особливий інтерес для дошкільнят представляє життя ссавців. Різні представники цього класу (кішка, собака, білка, кролик тощо) Досить легко йдуть на спілкування дозволяють себе гладити, беруть з рук їжу, тим самим викликають інтерес і емоційний відгук у дитини. Багато ссавці здавна живуть поряд з людиною, він проявляє увагу до них і заботу. В дитячих садах спостереження за тваринами проводяться як на заняттях (розглядання кошеня, щеня, кролика), так і в природній обстановці (екскурсія на ферму, в кошару; спостереження . на прогулянці за конем, коровою) Відповідно до «Програми виховання в дитячому садку» з дітьми можуть бути організовані наступні спостереження за тваринами: молодший дошкільний вік спостереження за кошеням (на занятті), за конем, коровою (на прогулянці); середній дошкільний вік спостереження за козою, козенятами під час прогулянки, екскурсій в свинарник, розглядання цуценя, кролика (на занятті); старший дошкільний вік розглядання двох цуценят різних порід (на занятті); екскурсія на ферму, до стайні, в телятник, на обори (за вибором вихователя); спостереження за тваринами (на прогулянці); розглядання кролика, порося (на занятті). 52.Зробіть порівняльний аналіз ускладнення змісту знань дітей про тварин молодшого — старшого дошкільного віку.

Ознайомлення з тваринами займає особливе місце в розумовому вихованні дітей. Велика частина знань, якими діти оволодівають в дитячому саду - конкретні факти і відомості з області живої природи. Однак вирішальними для розумового розвитку є узагальнені знання, засвоювані дітьми на основі виділення істотних ознак тварин.

Системні знання дозволяють дитині усвідомити сутнісні особливості об'єктів і явищ природи, «системоутворюючі» зв'язки, доступні її розумінню. Як показали численні дослідження, окремі наочно представлені зв'язку доступні дітям вже молодшого дошкільного віку. Старші дошкільнята здатні засвоїти більш складні зв'язки: просторово-часові, морфо-функціональні, причинно-наслідкові, генетичні. Зв'язок живих організмів із середовищем проживання проявляється в численних і різноманітних пристосуваннях до неї живих істот. Маневцова Л.М. пропонує наступні блоки - модулі [2]:

1. Система знань і уявлень про живий організм як носії життя, його істотних характеристиках: цілісності, системі потреб.

2. Система знань і уявлень про середовище проживання живих істот, їх пристосованості до певного середовища існування, в тому числі до сезонних змін.

3. Система знань і уявлень про розмноження живих істот, їх рості і розвитку.

4. Система знань і уявлень про взаємодію живих істот в екосистемах.

Вихідною одиницею живої природи, найбільшою мірою, що відповідає специфіці і пізнавальним можливостям дошкільнят, є конкретний предмет живої природи.

У ролі вихідної одиниці живої природи найчастіше виступає:

• цілісний рослинний або тваринний організм (дерево, горобець, собака та ін.);

• окремі частини (особливості будови);

• цілісний організм в єдності з середовищем (акваріум з рибами), якщо їх габарити і форми створюють враження закінченого предмета, який можна використовувати в діяльності і сприймається дошкільнятами як одиниця живої природи.

Окремий природний об'єкт, що стоїть в центрі уваги дитини, служить вихідним ланкою для дидактичного аналізу екологічних знань.

Для дослідження дошкільнятам представляється вивчити значущі особливості тварин і рослин, які становлять сферу пізнання дитини-дошкільника: різноманіття тварин; зв'язок рослин і тварин між собою і з зовнішнім середовищем; ріст і розвиток тварин.

При формуванні системи знань про тварин у старших дошкільнят виділяють три групи чинників, що визначають особливості життя та пристосованості тварин:

• абіотичні (кліматичні, грунтові та ін.);

• біотичні (рослинний і тваринний світ і мікроорганізми);

• антропогенні (вплив людини на природу).

Пристосованість дає можливість тварині:

• жити в певних умовах, розмножуватися;

• ефективно використовувати матеріальні ресурси середовища.

Тварина виявляється здатним не тільки біологічно адекватно реагувати на світло, температуру, вологу та інші значні коливання цих компонентів, але і забезпечити себе їжею, житлом, убезпечити від природних ворогів і мінливості погоди, інших несприятливих впливів.

Організовуючи діяльність по формуванню системи знань про тварин, педагоги привертають увагу дітей «інтригуючим», цікавим матеріалом або демонстрацією явищі (поняття «захисна функція покривів тварин») [1].

Явища конвергентного подібності тварин також цікаві дошкільнятам: вони носять зовнішній характер і доступні спостереженню; особливості зовнішнього вигляду і будови тваринного нерозривно пов'язані із загальною функціональною спрямованістю організму, т. е. динамікою їх поведінки; однорідність середовища, яка є причиною конвергенції, створює можливості спостерігати в природі (політ в повітрі метеликів і птахів).

53. Розкрийте значення ТЗН, їх місце і види в процесі ознайомлення з природою.

Використання екранних засобів на занятті:

Діапозитиви, діафільми, кінофільми і телефільми дозволяють розширити обсяг наукових знань про природу, організувати активну пізнавальну діяльність дітей, підвищити інтерес, а значить, забезпечити більш успішне засвоєння знань. Навчальні фільми допомагають показати дошкільнятам природу в природних умовах, різноманіття взаємозв'язків живих організмів із середовищем, активну діяльність жівотногр, ріст і розвиток рослин і тварин. Аудіовізуальні засоби ознайомлення дітей з природою впливають і на формування елементів матеріалістичного світогляду, так як показують природу в розвитку, а її об'єкти - в зв'язках і отношеніях.На заняттях в дитячому садку можуть бути використані різні екранні засоби, що формують знання про природу:, кінофільми, кінофрагменти, діафільми, серії діапозитивів, телепередачі, відеофільми. Вихователь, готуючись до занять з використанням навчального екрана, перш за все знайомиться із змістом діа-і кінофільмів про природу для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Необхідно добре знати "зміст кінофільму або кинофрагмента для цілеспрямованого керівництва пізнавальної діяльністю детей.Кінофільми мають величезну силу емоційного впливу на дітей, викликають інтерес до природи, мимовільне увагу. Однак при мимовільному уваги зміст фільму засвоюється поверхово і не завжди правильно осмислюється. Для збереження стійкої уваги протягом усього часу демонстрації фільму і правильного засвоєння змісту потрібна спеціальна робота воспітателя.В залежності від вмісту фільму і ступеня підготовленості дітей до його сприйняття проводяться бесіди, за допомогою яких вихователь виявляє їх знання. Потім він проводить екскурсії, організовує читання книг і розмови за змістом фільму. Безпосередньо перед показом фільму педагог проводить настановну бесіду, під час якої звертає увагу дітей на ті моменти кінострічки, які потрібно запам'ятати. Стійкість уваги в процесі перегляду фільму буде забезпечена ясно поставленою метою і чіткими питаннями. Вихователю слід також попередити дітей про подальшу роботу після перегляду фільма.После першого перегляду фільму велике значення має перевірка правильності його сприйняття. Вихователь за допомогою питань спрямовує увагу дітей на найбільш суттєві моменти змісту. Діти відчувають задоволення в тому випадку, якщо переконуються в правильності сприйняття фільму, і незадоволення, якщо зміст фільму було незрозумілим. При повторному перегляді вони намагаються бути більш внімательнимі.Контроль проводиться і після вторинного сприйняття фільму. З цією метою можуть бути організовані бесіда, малювання на відповідну тему. На закінчення всієї роботи проводиться підсумкова бесіда, в якій систематизуються та узагальнюються знання детей.Сюжетние і нарисові діа-, кіно-і телефільми використовуються у всіх вікових групах, проте в молодшому дошкільному віці рекомендується показувати неозвучені фільми. Розповідь вихователя, супроводжуючий зображення, складається з урахуванням особливості сприйняття дітей його групи. Крім того, педагог в цьому випадку має можливість повернутися до будь-якого кадру і ще раз прокоментувати його. Лише поступово, привчивши малюків до переглядів неозвучених фільмів, можна перейти до демонстрації звукових.

Діапозитиви - це серії окремих кадрів, присвячені певній темі. За статичності зображення вони нагадують дидактичні картини. Порядок демонстрації кадрів в серії діапозитивів визначає вихователь. Цей порядок залежить від логіки подачі навчального матеріалу. Основне призначення діапозитивів - ілюструвати розповідь, пояснення вихователя. Але вони можуть бути використані і при узагальненні знаній.Іспользовать діапозитиви рекомендується починаючи з молодшого дошкільного віку. Демонстрація їх має чимало переваг: на екрані виходить збільшене зображення, добре сприймається усіма дітьми; підготовка діапозитивів займає мало часу; зміна кадрів здійснюється в міру необхідності (якщо діти засвоїли матеріал); мається можливість повернутися до колишнього кадру.

Діафільми представляють собою стрічки з кількох десятків кадрів, розташованих у певній послідовності і пов'язаних між собою текстом. Діафільми містять певний сюжет або послідовно висвітлюють зміст якої-небудь теми. Кадри діафільмів забезпечені субтітрамі.Діафільми про природу широко використовуються в роботі з дошкільниками, допомагаючи вихователю вирішувати багато завдань: закріплювати і розширювати уявлення про відомого, знайомити з новими явищами, систематизувати і узагальнювати знанія.Використовуютьсядіафільми у всіх групах дитсадка, починаючи з молодшого віку . При цьому, демонструючи диафильм малюкам, не завжди слід користуватися наявним текстом (субтитрами). Текст до діафільмів може бути адаптований вихователем стосовно сприйняттю дітей даної групи. На розсуд педагога залежно від поставленої мети частина інформації може бути опущена або, навпаки, розширена. Методика показу діафільмів подібна з методикою демонстрації кінофільмів.

застосування аудіо в роботі з дітьми

Звукові засоби навчання поряд з діафільмами можна вважати найбільш часто використовуваними технічними засобами навчання і виховання. Звукові записи дозволяють на урокахвоспроізвесті розповідь про наукової експедиції, науковому експерименті або про відкриття, почути репортаж з космічного корабля, з підводного батискафа і багато іншого.

Для прослуховування запісей магнітофон або аудіосистему встановлюють так, щоб звучання запису в класі було досить гучним і розбірливим. Звукосістеми з виносними колонками дозволяють маневрувати ними доти, поки всім дітям не буде чітко чути звук. Голоси дітей зазвичай записують біля вихователя за допомогою мікрофона. При подовженні дроти вихователь зможе підходити з мікрофоном до будь-якого з дітей. Можна також використовувати радіомікрофони, які легко переміщати в будь-яке місце класу або зала.Современная аудіоапаратура дозволяє скласти музичну програму, яка буде автоматично відтворюватися по ходу заняття у встановлений час і у встановленому режимі.Всі звукові записи, використовувані в дитячому саду, можна розділити на дві групи: навчальні та художні. Навчальні записи мають робочі паузи для виконання завдань, коментарі по окремих частинах записаного матеріалу, спеціально вставлені порівняння і зіставлення. Художні записи цілісно відтворюють художній текст без будь-яких дидактичних вставок.Но музика виступає не тільки як предмет вивчення. За допомогою музики створюється історичний фон, який вводить в атмосферу часу. Вона сприяє розкриттю змісту літературного твору, підвищує настрій, створює загальний емоційний фон, стимулює працездатність. Музика повинна відповідати віку, інтересам, розвитку і музичної підготовки детей.Запісі натуральних, природних звучань, коли реальний звук допомагає краще зрозуміти і відчути сутність досліджуваного явища. Наприклад, на занятті важливо прослухати крики і голоси різних тварин і птахів, шум моря, звуки грози, промислові звуки і т. П.

53. Розкрийте напрямки повсякденних форм роботи по формуванню у дітей дошкільного віку уявлень про сезони та їх особливості.

При формуванні уявлень про пори року ми спиралися на положення Н.Ф. Виноградової, яка вважає, що дитина повинна сприймати світ як ціле, де в єдності представлені природа - людина-суспільство »[1, с. 31] Дошкільна дитинство - період життя людини, коли починають формуватися уявлення як початковий джерело знань.

Т.Д. Ріхтерман писала, що чим ширше розкривається дитині навколишній світ, тим більш вираженим стає пізнавальний інтерес. Саме пізнавальний інтерес лежить в основі питань дітей про час. «Питання дітей, їх характер, кажуть нам не тільки про рівень знань дітей та особливостях мислення, а й наявності ступеня розвитку інтересу і про його змістовній стороні» [2, с. 66]

Згідно з дослідженнями Т.Д. Ріхтерман, тимчасові категорії починають виділятися дитиною вже в кінці другого року життя. Дитина починає усвідомлювати, що одні події швидко проходять, настання інших треба чекати. Дитина, що живе спочатку тільки в теперішньому часі, потім починає виділяти минуле і майбутнє. Характер уявлень дітей дошкільного віку про час пов'язаний з розумінням ними властивостей часу, оволодінням тимчасовими поняттями, умінням орієнтуватися в часі доби по природним явищам. Діти вчаться характеризувати пори року. А до кінця дошкільного віку дитині повинні бути знайомі такі основні взаємозв'язки в неживій і живій природі, найважливіші ознаки сезонів:

- Зміна полуденної висоти сонця по сезонам;

- Залежність температури повітря від висоти сонця і тривалості дня;

- Залежність опадів від хмарності;

- Залежність стану грунтів та водойм від температури повітря;

- Залежність зміни рослинності від ступеня освітлення сонцем і від температури повітря;

- Залежність життя тварин від змін у неживій природі.

В старшій групі проводиться робота з формування у дітей уявлень про пори року. При цьому широко використовуються картинки і словесний матеріал: оповідання, казки, вірші, загадки, прислів'я.

З порами року (сезонами) найкраще знайомити попарно: зима і літо, весна і осінь. На одному із занять вихователь запитує: «Яке сезон зараз? Які ви ще знаєте пори року? Скільки їх всього? Правильно, рік складається з чотирьох пір року. Ось коло. Нехай це буде рік (рис. 1). Розділимо його на чотири частини ». Діти розглядають частині кола. Кожна частина різного кольору. Вихователь пропонує умовно порівняти кожну частину круга з певним часом року.

рис.1

У старшій групі вихователь формує «почуття часу», розуміння значення його в життя людей, незворотності часу. У цій групі є можливість ознайомити дітей з об'ємною моделлю часу, по якій зможуть зрозуміти безперервність, незворотність, симетричність часу (рис. 1).

Висновки. Всі міри часу (хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік) представляють певну систему тимчасових еталонів, де кожна міра складається з одиниць попередньої і служить підставою для побудови наступної. Тому знайомство дітей з одиницями виміру часу має здійснюватися в суворій системі і послідовності, де знання одних інтервалів часу, можливість їх визначення та вимірювання служили б підставою для ознайомлення з наступними і розкривали дітям суттєві характеристики часу: його плинність, безперервність, незворотність.

Говорячи про структуру тимчасових уявлень дитини, можна виділити щонайменше три різних аспекти цих уявлень:

• Адекватність відображення тимчасових проміжків і співвіднесення їх з діяльністю (вміння організовувати свою діяльність у часі);

• Розуміння позначають час слів (від простіших «вчора / сьогодні / завтра» до більш складних «минуле / даний / майбутнє» і т.д.);

• Розуміння послідовності подій / дій / явищ.

53. Розкрийте методологічні основи методики ознайомлення з природою.

Методика ознайомлення з природою належить до системи педагогічних наук. Основним предметом її вивчення є процес ознайомлення дітей з природою, виховання та розвиток їх під час цієї роботи. Методика досліджує і розробляє мету і завдання ознайомлення дошкільників з природою відповідно до розвитку суспільства на сучасному етапі і його соціальних замовлень.

Відповідно до мети методика розробляє зміст знань. Основні принципи відбору їх і побудови програми д/с по ознайомленню з природою і разом з цим розробляє методи, прийоми, форми організації дітей.

«Методика екологічної освіти дошкільників - це наука, що вивчає особливості та закономірності організації педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку, орієнтованої на формування у них основ екологічної культури і навиків раціонального взаємодії з природним оточенням. Предметом даної науки є вивчення закономірностей виховання, навчання і розвитку дітей дошкільного віку засобами природи, формування у них основ екологічного світорозуміння, виховання ціннісного ставлення до природного оточення »[19, с.39]

Теоретичну основу методики екологічної освіти дошкільників складають базові положення загальної та дошкільної педагогіки про закономірності та засобах розвитку дітей дошкільного віку. Методологічну - науки про закономірності природних процесів і явищ і специфіці їх пізнання і перетворення.

Основна мета екологічного виховання: навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формування умінь управляти фізичним і психічним станом. Поступово визначаються освітні та виховні завдання:

• поглибити і розширити екологічні знання;

• прищепити початкові екологічні навики і уміння - поведінкові, пізнавальні, перетворюючі,

• розвинути пізнавальну, творчу, суспільну активність дошкільнят в ході екологічної діяльності,

• сформувати (виховати) відчуття дбайливого відношення до природи.

У дошкільній педагогіці також поки немає єдиної думки з приводу цілей, завдань і термінології екологічної освіти. На відміну від інших щаблів системи безперервної екологічної освіти, автори програм, посібників для дошкільнят найчастіше використовують терміни «екологічне виховання» та «екологічна культура». Термін «екологічна освіта» ввійшов у побут педагогів дошкільної ланки тільки в останні роки і зазвичай вживається як синонім екологічного виховання.

Термін «екологічна культура» в одних випадках він застосовується як синонім першого виразу, в інших формування екологічної культури розглядається як кінцева мета екологічної освіти. Мені здається дуже вдалим і зрозумілим визначення В.А. Ясвіна: «Екологічна культура - це здатність людей користуватися своїми екологічними знаннями і вміннями в практичній діяльності». Люди, у яких не сформована екологічна культура, можуть володіти необхідними знаннями, але не застосовувати їх у своєму повсякденному житті.

53. Схарактеризуйте погляди діячів західноєвропейської педагогіки: Я.А. Коменського, Ж.Ж.Руссо, М.Монтессорі про використання природи у вихованні дітей дошкільного віку

Всі видатні мислителі та педагоги минулого надавали великого значення природі як засобу виховання дітей: Я. А. Коменський бачив у природі джерело знань, засіб для розвитку розуму, почуттів і волі.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський вважав, що вже з раннього дитинства слід давати потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для їхнього розумового розвитку, як знання мови й математики. Він говорив, що пізнання природи починається з реальних явищ і предметів. Навчання треба починати не з словесного тлумачення, а з предметного спостереження.

Цікаві погляди були висловлені видатним французьким мислителем Жан Жаком Руссо. Він був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. Важливого значення надавав здійсненню розумового розвитку під час ознайомлення з природою, особливо таких якостей, як увага і допитливість.

Швейцарський педагог Й.Г. Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей. Природа, вказував він, - це джерело, завдяки якому розум піднімається від чуттєвих сприймань до чітких понять. Весь запас знань, який набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи.

      Педагогіка Монтессорі має глибоко продуману і добре відпрацьовану технологію. Великої уваги Вона надавала « Космічному вихованню » метою якого є формування в дітей цілісного сприйняття картини світу. Монтессорі розуміла необхідність зберігати й підтримувати дитяче сприймання світу як єдиного цілого, доводячи, що вже у дошкільному віці дитина має здобути різноманітні знання про навколишній світ: «У вихованні ми повинні торкатися не стільки науки, скільки інтересу до Людства і його культури тощо . Саме культура – всезагальний акцент, здатний об’єднати розум усіх людей в одну гармонію, до якої ми спрямовуємо космічне виховання».

      Матеріали в зоні космічного виховання розташовані в певній послідовності , від простого до складного, з урахуванням як взаємозв’язків між предметами і явищами, так і інтересів дитини. Весь матеріал яскравий, привабливий, різноманітний. Звичайно, в першу чергу дитину цікавлять властивості різних речовин і предметів. Так, як малюкам цікаво отримувати знання через свої органи почуттів, через свої відчуття, то вони дуже люблять експериментувати. Це дає педагогу можливість познайомити малюків з чотирма стихіями, першоосновами світу: землею, водою, повітрям і вогнем. Неабияке місце в цій зоні діяльності має комп’ютер .Завдяки застосуванню його , а саме перегляду відео сюжетів , презентацій , дітям дається можливість ознайомитись з ростом рослин , з стихіями , явищами з різними властивостями предметів . Багато питань викликають у дитини зміни, що відбуваються в природі. Чому жовтіє листя, йде дощ, настає ніч. Неймовірно красивий дидактичний матеріал (в логіці побудови), багатий і привабливий матеріал по знайомству малюка з поняттям часу можна виготовити за допомогою комп’ютера . Починаючи зі знайомства з поняттям доби, потім тижня, місяця, року в молодшому віці, з переходом до більш дрібних одиниць часу, як години і хвилини, так і до більш великих відрізків часу, як періоди розвитку рослин, тварин, вік людини, килимок історії, килимок часу , а саме виникнення життя на Землі, виникнення і розвиток Всесвіту.

53. Доведіть екологічну та валеологічну спрямованість освітньої лінії «Дитина у природному довкіллі» базового компоненту дошкільної освіти в Україні.

Згідно з Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» пріоритетом педагогічної діяльності має бути екологія та валеологія особистості дошкільника. Особистісно-орієнтований підхід, декларований Базовою програмою направлений на гуманізацію процесів виховання та навчання, підпорядкування їх інтересам дитини, орієнтування на розкриття та розвиток її природних сутнісних сил.

Освітню лінію ''Дитина у природному довкіллі' в оновленому Базовому компоненті дошкільної освіти структуровано, як і в попередньому варіанті, за двома розділами: '"Природа планети Земля'" і '"Всесвіт". За обсягом і змістом інформації їх дещо спрощено. Зокрема, знято інформацію про те, що навколо Сонця обертається вісім планет. Дошкільняті не важко засвоїти ці знання, як і назви планет, але вони не пов'язані з потребами дитини й тому досить обмежитися знанням про те, що навколо Сонця обертаються планети, і назвати окремі з них, зокрема Землю.

У розділі '"Природа планети Земля'" матеріал структуровано за підрозділами: '"Явища природи'", '"Форми життя'", '"Життєдіяльність людини у природному довкіллі''. Даючи дітям загальні знання про нашу планету, природні умови України: ґрунти, води, клімат тощо, маємо враховувати: природне довкілля менше знайоме сучасній дитині, ніж предметне. Вона орієнтується в ньому лише з допомогою дорослого. Динамічність природного довкілля вабить, але його причинно-наслідкові зв'язки зі своїм власним буттям дитина самостійно визначити не може.

У ранньому та дошкільному віці діти інтенсивно набувають знань та чуттєвого досвіду, завдяки яким розрізняють природний і штучний світи й відповідно діють у них. Спираючись на конкретні відчуття дитини, пов'язані з природними явищами, дорослі можуть допомогти їй пізнати природу в певній системі, одним з компонентів якої є краса, —тобто збагнути, відчути, полюбити. Сходинки до формування в дітей любові до рідної природи — це розвиток їхніх сенсорних відчуттів, формування системи знань про об'єкти та явища природи, вміння переносити набуті знання у сферу практичної діяльності, бо ж не можна любити те, чого не знаєш, не розумієш, боїшся.

Завважимо: особливість сприйняття дітьми довкілля полягає в тому, що вони сприймають його крізь призму ставлення дорослого. Самостійно малюки мало звертають увагу на більшість об'єктів "неживої" природи та рослинного світу. їх зазвичай цікавлять лише рухомі, цікаві за зовнішнім виглядом та поведінкою тварини і рослини. Тож треба допомогти дитині помітити хмари, ґрунт, траву, дерева, навчити розрізняти й пізнавати їх у практичній діяльності, грі, казці.

У дошкільників виникає безліч запитань, пов'язаних з природою. їхній інтерес важливо своєчасно задовольняти. Адже цей період найсприятливіший для того, щоб навчити дитину не лише ставити запитання, а й бути уважною до відповідей на них. У процесі пізнання діти навчаються повідомляти про свої спостереження й робити найпростіші висновки.

Дошкільнята здатні до нетривалих спостережень. Тому найдоцільніше організовувати спостереження в природі під час діяльності малят — гри, праці, навчання.

Завдання педагога при ознайомленні дитини з природним довкіллям

Збагачувати естетичні враження малюка. Розвивати інтерес до природного оточення. Зближувати дитину зі світом об'єктів та явищ, серед яких вона перебуває щодня. Розвивати сенсорні відчуття та збагачувати чуттєвий досвід. Сприяти розвитку мислення та мовлення, формувати систему початкових знань про доступні об'єкти та явища природи. Розкривати можливості для самостійного, вільного застосування набутих знань у грі, праці, нескладному експериментуванні. Сприяти формуванню моральних почуттів. Викликати потребу в дбайливому ставленні до природи.

Екологія. Ставлення до природи, як до цінності, екологічна свідомість та екологічно доцільна поведінка, базис особистісної культури дитини.

Протягом дошкільного дитинства взаємодія з природним довкіллям змінюється: від суб’єктивно-прагматичного ставлення до рослин, тварин до гуманної взаємодії. Розвиток гуманної взаємодії с природним довкіллям відбувається в таких напрямках:

- розрізнення природного та рукотворного;

- розрізнення станів рослин і тварин – здорового та потерпаючого;

- постійне піклування про мешканців найближчого природного довкілля;

- прояви інтересу до праці в природі, надання посильної допомоги для створення та підтримання для рослин і тварин сприятливих умов, чистоти в довкіллі;

- дотримання правил природокористування;

- розуміння, що природні умови (світло, тепло, чисте повітря, вода, грунт), рослини, тварини, люди – це Природа, живий організм.

Валеологія. Центр особистого зростання дитини є її власні сутнісні сили, найпростіші у дошкільному дитинстві форми самовизначення, самосвідомість. Щоб дошкільник сформувався як особистість, дорослі мають створити сприятливі умови для його становлення у ролі «будівничого» свого власного тіла, внутрішнього життя, соціального обличчя. Привернути увагу дошкільника як особистості до своєї зовнішності, власного тіла як оболонки внутрішніх органів і систем, у уособлення фізичної вправності, сили, витривалості, здорового способу життя.

53. Розкрийте зміст природничих знань Базового компонента дошкільної освіти в Україні ( нежива природа).

Основою для створення навчально-виховної програми для дітей дошкільного віку є Базовий компонент дошкільної освіти. Цей документ окреслює оптимально необхідні, однак достатні для дітей дошкільного віку знання та вміння з різних сфер суспільного життя.

Стратегія побудови Базового компонента дошкільної освіти відповідає Міжнародній конвенції про права дитини і спрямована на реалізацію положень Закону України “Про освіту”, Державних національних програм “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) та “Діти України”.

зміст природничих знань:

ПРИРОДА ПЛАНЕТИ «ЗЕМЛЯ»

Має загальне уявлення про життя людей на планеті Земля, яка має форму кулі (глобус) та складається з повітря, суші (материки, острови) і води (океани, моря, річки, озера). Знає, що повітря знаходиться навколо нас, ним дихає все живе. Розрізняє ознаки повітря (холодне, тепле, гаряче, вологе, сухе), розуміє їх залежність від пори року. Усвідомлює, що вітер ― це рух повітря; він може бути сильним, слабким, поривчастим; може приносити користь і шкоду.

Має уявлення, що тверда поверхня планети ― суша, має різну форму (рівнини, пагорби, гори, яри). Знає, що на суші люди будують житло, обробляють ґрунт ― родючий шар поверхні. Розуміє значення води, повітря, поживних речовин для життя рослин, тварин, життєдіяльності людей. Має уявлення, що в надрах планети знаходяться корисні копалини (вугілля, газ, нафта тощо), їх добувають і використовують люди.

Знає, що на Землі вода знаходиться у річках, озерах, морях, океанах, льодовиках та під землею; вода океанів і морів солона, а в річках і озерах переважно прісна; у воді живуть тварини, ростуть рослини; вода необхідна всім живим істотам. Розрізняє стани води (рідкий, твердий, газоподібний ― пара). Володіє елементарними знаннями про надходження води до людських осель, її використання для вироблення енергії для освітлення та опалення будівель, господарських та побутових потреб, для проведення гігієнічних процедур тощо

Явища природи

Має елементарне уявлення про природні явища на планеті Земля та сезонні зміни в природі. Називає пори року, їх прикмети, характерні ознаки. Може схарактеризувати зміни в природі кожної пори року (стан погоди, рослин, поведінка тварин). Розуміє залежність змін від кількості сонячного світла, тепла. Охоче спостерігає за змінами та вміє вести календарі погоди і природи; помічає характерні особливості природних явищ, пояснює їх вплив на рослини і тварини, життєдіяльність людей.

Усвідомлює, що хмари рухаються завдяки вітру над поверхнею Землі; що хмарне небо віщує зміну погоди (із хмар вода випадає дощем, зливами, градом); зливи супроводжуються вітром, блискавками, громом; після грози може з’явитися веселка. Розуміє, що град ― це льодові кульки, які можуть зашкодити рослинам, тваринам, людям, спорудам; блискавка може бути небезпечною для людей, тварин. Вміє безпечно поводитися під час грози.

Знає, що взимку із хмар випадає сніг; розрізняє сухий і вологий сніг, характеризує його (холодний, пухкий, крихкий, липкий, м’який, пористий). Усвідомлює значення снігового покриву для рослин і тварин. Має уявлення про заметіль, хуртовину, ожеледицю, їх вплив на стан природи. Вміє одягатися та поводитися під час несприятливої зимової погоди. Знає, що навесні стрімко тане сніг, вода струмками збігає до річок, спричиняє скресання льоду; через танення снігу, льоду річки розливаються, виходять із берегів.

Має уявлення: про шторм як бурю на морі (океані), що супроводжується сильним поривчастим вітром, високими хвилями; про посуху, що є наслідком відсутності дощів на певній території впродовж тривалого часу. Усвідомлює, що посуха спричиняє висихання ґрунту, загибель рослин, ускладнення життя та харчування тварин і людей.

Орієнтується в основних властивостях вогню: корисних (зігріває, допомагає приготувати їжу) та небезпечних, руйнівних (швидко розповсюджується, знищує все на своєму шляху). Знає, що пожежу може спричинити блискавка, небезпечне поводження людини з вогнем (багаття в лісі, недопалки тощо). Володіє елементарними навичками правильного поводження з вогнем. Має елементарні уявлення, що землетрус ― це коливання поверхні Землі різної сили (слабке, сильне), який може зруйнувати споруди, спричинити загибель людей; що виверження вулканів супроводжується викидом на поверхню попелу, розпеченої лави

53. Розкрийте зміст природничих знань Базового компонента дошкільної освіти в Україні ( рослинний світ).

В основу Базового компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших семи років життя. Відповідно до його вимог експертиза діяльності дошкільних освітніх закладів полягатиме у встановленні відповідності різнобічного розвитку дитини на момент закінчення терміну її перебування в одному з них і вступу до школи мінімально обов’язковим вимогам.

зміст природничих знань: РослиниГриби

Розрізняє і називає найпоширеніші у своїй місцевості: дерева, кущі, трави; дикорослі й культурні рослини; ягоди і гриби. Має уявлення про лікарські властивості рослин найближчого природного оточення. Знає, що рослини виділяють кисень, окремі з них забезпечують їжею тварин, людей, називає будову рослин. Усвідомлює, що рослини потребують достатньо світла, води, поживного ґрунту, змінюються під час росту. Має елементарні уявлення про вплив погодних умов на стан рослин. Спільно з дорослим вирощує рослини та доглядає за ними.

Здатна розрізняти найпоширеніші їстівні та отруйні гриби, ягоди, дотримуватися правил безпечної поведінки з ними

53. Розкрийте зміст природничих знань Базового компонента дошкільної освіти в Україні ( тваринний світ).

Зміст Базового компонента дошкільної освіти побудовано відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу, тобто спрямованості навчально-виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, навченості та вихованості дитини), що зумовлює необхідність чіткого визначення засвоєння дитиною змісту освітніх ліній (знає, обізнана, розуміє, вміє, усвідомлює, здатна, дотримується, застосовує, виявляє ставлення, оцінює), орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, підкреслює важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь. Увага педагога має спрямовуватися на головні лінії розвитку фізичного, психічного та морально-духовного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації з формування навичок практичного життя, емоційної сприйнятливості та сприяння розвитку індивідуальності дитини.

зміст природничих знань Базового компонента дошкільної освіти в Україні ( тваринний світ).

Усвідомлює різноманітність тваринного світу. Розрізняє найпоширеніші тварини: черви, молюски, павуки, комахи, риби, земноводні, плазуни, птахи, звірі; оперує їхніми назвами, описує середовище існування. Орієнтується в особливостях: зовнішньої будови, живлення, пересування, захисту, поведінки. Називає основних представників тварин свого регіону; диких і свійських тварин; знає місце їхнього існування, облаштування житла, значення в природі та житті людей. Спільно з дорослим вміє доглядати за тваринами.

Орієнтується в тому, що рослини і тварини живуть у певному природному (ліси, луки, водойми, степи, гори) і спеціально створеному (ставки, акваріуми, оранжереї, теплиці, ботанічні сади) середовищі; живі істоти пристосовуються до умов середовища. Знає про ко­рисні та шкідливі рослини і тварини, їх важливість в життєдіяльності людини

ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Складіть серію запитань до спостереження „Золота осінь" з дітьми старшого віку з метою узагальнення знань про осінь.

Запитання до дітей:

- Звідки падає листя?

- Коли буває листопад?

- Як листя летять?

- Якого кольору опале листя?

- Яких більше?

- Що утворюють опале листя на землі?

- Чи приємно йти по килиму з листя?

- Чому?

 Спостерігай за рослинами восени.

1. Чому восени  змінюється колір листя?

2. Чи  залежить  яскравість осінніх листків від погоди?

3. У яких дерев листки опадають зеленими? Чому? (вільха, бук, горіх).

4. Яка послідовність листопаду різних дерев?

2. Змоделюйте дидактичну гру на закріплення знань дітей молодшої групи про зовнішній вигляд і назву свійських тварин.

Дидактична гра «Впізнай свійську тварину за описом».

Мета: учити виділяти й характеризувати особливості зовнішнього вигляду свійських тварин, способу їхнього життя; робити узагальнення на основі спільних ознак; збагачувати словниковий запас назвами свійських тварин.

Хід гри: Дорослий викладає на стіл картинки із зображенням свійських тварин; описує якусь тваринку, дитина відгадує, бере картинку із зображенням тієї тварини, що описував педагог і кладе на картку-поле.

Дидактична гра «Хто у кого?».

Мета: збагачувати словниковий запас назвами свійських тварин та їх дитинчат. Вправляти в утворенні іменників – назв малят свійських тварин, у тому числі із зменшувально-пестливими суфіксами.

Хід гри: Перед дітьми на столі лежить картка-поле із зображеннями свійських тварин. Діти добирають предметні картинки із зображенням дитинчат свійських тварин.

3. Складіть розповідь для дітей середнього віку про жабу, надавши їй екологічного змісту.