Ситуаційні вправи

Завдання 1. Підприємство купує комплекти по 40 грн. за одиницю; в рік потрібно 5000 комплектів; середня норма прибутку на капітал – 13%; витрати на зберігання одного комплекту – 0,9 грн.; витрати на організацію одного замовлення – 120 грн.

1. Розрахуйте витрати на зберігання запасів і втрачену вигоду.

2. Визначте кількість замовлень.

3. Визначте сумарні річні витрати з врахуванням знижок:

Таблиця 3.7

Система знижок, яка надається постачальниками

Обсяг замовлень (V), од	Ціна за одиницю, грн.
0<V<500	29.0
501<V<1099	28.5
1100<V	27.0

Завдання 2. Від кожної операції продажу своєї продукції на умовах відстрочки платежу підприємство отримує додаткову виручку, теперішня вартість якої становить 2300 грн. Теперішня вартість додаткових витрат на проведення операції становить 1500 грн. Ставка дисконту — 18 %. Імовірність своєчасних розрахунків при першому замовленні оцінюється нарівні 65 % (Р = 0,65), а при повторному — 95% (Р = 0,95). Визначити очікуваний прибуток при першому і повторному замовленнях та обґрунтувати доцільність прийняття рішення про пом'якшення умов розрахунків.

Для аналізу можливих альтернатив складіть дерево рішення.

Завдання 3. Оцінити вплив на операційний прибуток зміни елементів операційного важеля (ціни, змінних і постійних витрат) через зміну обсягів продажу за умови, що обсяг продажу продукції складає 3000 одиниць, ціна за одиницю – 400 грн., змінні витрати на одиницю – 290 грн.

Таблиця 3.8

№ з/п	Показник	Обсяг, тис.грн.	Частка, %
1	Виручка від реалізації продукції	600	100
2	Змінні витрати	380	63,3
3	Валова маржа	220	36,7
4	Постійні витрати	100	16,7
5	Прибуток	120	20,0

Розрахуйте:

• на скільки відсотків необхідно збільшити обсяг продажу, щоб компенсувати зростання постійних витрат на 10% і зберегти обсяги прибутку;

• на скільки відсотків необхідно збільшити обсяг продажу, щоб компенсувати зростання змінних витрат на 10% і зберегти заданий обсяг прибутку;

• на скільки відсотків можна зменшити обсяги продажу при зростанні ціни на 10% за умови збереження незмінного обсягу прибутку.

Рекомендована література:

5, 6, 15, 16, 21, 23, 26, 27

Практичне заняття № 4

Тема 4: Баланс грошових ресурсів.

План заняття

1. Сутність, зміст, необхідність та інформаційна база складання баланку грошових ресурсів.

2. Планування оборотних активів.

3. Визначення потреби в капіталі для фінансування оборотних активів.

4. Планування джерел надходження і напрямків використання Cash-flow.

Навчальні цілі

Цілями проведення практичного заняття є: Закріпити теоретичні знання і сформувати практичні навики з планування грошових потоків підприємства

Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття

1. Методичні рекомендації.

2.Контрольні завдання.

3.Мікрокалькулятори.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Метою складання балансу грошових ресурсів є визначення потреби в оборотних коштах для формування планових оборотних засобів, ув'язування її з наявними і реально можливими до залучення джерелами їх покриття, забезпечення передумови фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності.

Мета планування оборотних коштів заключається у визначенні оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервного відтворення кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу в процесі виробництва.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом планування оборотних засобів, необхідних для здійснення операційної діяльності. Економічно обґрунтована величина планових оборотних засобів складає оптимальну потребу в оборотних коштах, необхідних для їх формування. Баланс ув'язування потреби в оборотних коштах з реально можливими джерелами їх формування за умов фінансової стійкості, платоспроможності і кредитоспроможності забезпечує рівність цих двох величин.

Розрізняють наступні методи розрахунку потреби в оборотних коштах:

• метод прямого рахунку;

• метод коефіцієнтів;

• дослідно-статистичний метод.

Метод прямого рахунку передбачає розробку норм і нормативів. Їх розробка і застосування дає можливість максимально врахувати конкретні умови роботи підприємства та використати внутрігосподарські резерви прискорення оборотності оборотних засобів в процесі операційної діяльності.

Розробка норм і нормативів проводиться методом прямого рахунку за основними елементами планових оборотних засобів і по підприємству в цілому.

Укрупненими складовими елементами планових оборотних засобів є:

• виробничі запаси;

• тварини на вирощуванні та відгодівлі;

• незавершене будівництво;

• готова продукція;

• товари;

• дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги;

• грошові кошти та їх еквіваленти.

По кожному укрупненому елементу матеріальних оборотних засобів в операційному циклі розраховують середньозважену норму оборотних коштів з тим, щоб в процесі операційної діяльності оперативно регулювати процес формування запасів відповідно до встановлених норм оборотних коштів. Для цього за складовими укрупненого елементу матеріальних оборотних засобів (не менше 70 %) визначають середньозважений інтервал поставок. На їх основі з урахуванням транспортного запасу, часу на приймання, розвантаження, складування та часу перебування у технологічному, поточному (складському), гарантійному (страховому) запасах визначають норму оборотних коштів в днях і потребу в оборотних коштах на конкретний плановий період.

Аналогічно встановлюються норми і норматив оборотних коштів для формування запасів палива, запасних частин, товарів та інших матеріальних запасів.

Норма оборотних коштів щодо незавершеного виробництва встановлюється, виходячи із середньої тривалості виробничого циклу в днях і коефіцієнта наростання витрат у незавершеному виробництві.

Норма оборотних коштів щодо дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги встановлюється, виходячи із середнього строку інкасації дебіторської заборгованості (за виключенням простроченої).

У процесі прийняття рішень щодо надання комерційного кредиту покупцям продукції зважають на всі плюси і мінуси такої тактики та визначають загальний ефект від інвестування коштів у дебіторську забогованість, який визначають за формулою:

Е_дз=П_дз-В_дз-Ф_дз, (28)

де Е_дз – сума ефекту від інвестування коштів у дебіторську заборгованість;

П_дз – додатковий прибуток підприємства, отриманий за рахунок відстрочок платежів;

В_дз – дійсні і можливі витрати, повязані з кредитуванням покупців;

Ф_дз – прямі фінансові втрати внаслідок неповернення боргу.

Норма оборотних коштів щодо грошових коштів встановлюється, виходячи з ліміту залишку готівки в касі та резерву коштів на поточному рахунку, необхідних для невідкладних платежів.

Таким чином, якщо середньозважена норма оборотних коштів встановлена в днях, то потреба в оборотних коштах для формування нормативу оборотних засобів визначається заформулою:

ОК=Н*О_д,

де ОК – величина мінімально гнлбхідних оборотних коштів у плановому періоді;

Н – середньозважена норма оборотних коштів у днях;

О_д – одноденний оборот оборотних засобів у плановому періоді.

На підприємствах, де в операційному циклі використовується широкий асортимент сировини, матеріалів, товарів, а тимчасова відсутність окремих їх елементів не призупиняє виробничу діяльність, а також на підприємствах, які накопичили досвід роботи більше одного року, можна використовувати метод коефіцієнтів або дослідно-статистичний метод.

Метод коефіцієнтів передбачає визначення загальної потреби в оборотних засобах і оборотних коштах за допомогою коефіцієнта завантаження обороту (сукупного обороту) оборотними засобами і прогнозованого обороту (сукупного обороту) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за формулою:

ОЗ _пл= ΣО_пл*К_з*С,

де ОЗ _пл– величина планових оборотних засобів;

К_з– коефіцієнт завантаження обороту оборотними засобами;

О_пл– сукупний оборот від реалізації продукції на плановий період;

С – корегуючий коефіцієнт збільшення чи зменшення завантаження обороту плановими оборотними засобами.

Коефіцієнт завантаження обороту оборотними засобами (К_з) визначається за формулою:

Кз = ОЗ / ΣО,

де ОЗ – середні запаси планових оборотних засобів за відповідний звітний період;

О – сукупний оборот від усіх видів діяльності підприємства за той же період.

Середні запаси планових оборотних засобів (ОЗ) визначаються за формулою середньої хронологічної величини на основі даних балансів (форма № 1) за минулий період (рік):

ОЗ_сер = (ОЗ₁:2 + ОЗ₂+ОЗ₃+ОЗ₄+ОЗ₅:2):(5-1),

де ОЗ_1-5 - пять проміжних балансових залишків планових оборотних засобів (на 01.01, 01.04, 01.07, 01.10, 01.01 наступного року).

Корегуючий коефіцієнт (С) встановлюється, виходячи з конкретних умов роботи підприємства, з урахуванням збільшення чи зменшення планового обороту від реалізації продукції та наявних резервів прискорення оборотності оборотних засобів. Слід зауважити, що при різкому спаді обсягів діяльності процес зниження запасів оборотних засобів проходить дещо повільніше. Тому при зниженні обсягів діяльності корегуючий коефіцієнт (С) доцільно встановлювати у розмірі >1.

Корегуючий коефіцієнт (С) встановлюється за формулою:

С = (100 З):100, (29)

де З – завдання щодо зменшення (-) чи збільшення (+) завантаження обороту виражене у відсотках.

Оптимальну величину оборотних коштів методом коефіцієнтів доцільно визначити за укрупненими елементами планових оборотних засобів.

При розрахунку потреби в оборотних коштах за складовими елементами планових оборотних засобів необхідно враховувати специфічні особливості кожного об'єкта планування. Так, розрахунок потреби в оборотних коштах для формування планових запасів товарів необхідно складати з урахуванням маркетингових досліджень і укладених угод з постачальниками, максимально врахувати ціновий фактор.

Розрахунок прогнозованої величини дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги повинен здійснюватися з врахуванням тенденції росту безготівкових розрахунків за товари (роботи, послуги), поширення практики продажу товарів з відстрочкою платежу. Розрахунок залишку грошових коштів повинен складатися, виходячи з ліміту залишку готівки в касі та резерву коштів на поточному рахунку, необхідних для невідкладних платежів (комунальні послуги, податкові і неподаткові платежі бюджету, відсотки за послуги банку тощо).

Для оперативного управління оборотними активами на основі поелементних розрахунків прогнозованих оборотних коштів і запасів оборотних засобів визначають їх планову оборотність в днях і тривалість операційного циклу в цілому. Вони служать інформаційною базою для порівняльного аналізу ефективності використання оборотних коштів упродовж планового періоду.

Дослідно-статистичний метод передбачає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі середніх залишків оборотних запасів у відповідному звітному періоді з урахуванням прогнозованих змін у плановому періоді (ріст, зменшення) обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); прогнозований ріст інфляції, внутрігосподарські резерви прискорення оборотності оборотних засобів тощо. За цим методом загальна потреба підприємства в оборотних засобах і коштах визначається за формулою:

ОЗ_пл = ОЗ * С. (30)

За допомогою вище наведеної формули можна провести по-елементний розрахунок прогнозованих запасів оборотних засобів, і на їх основі розрахувати планову оборотність в днях і тривалість операційного циклу.

Власні оборотні кошти є одним із основних джерел формування оборотних коштів підприємства. За рахунок власних оборотних коштів формується робочий капітал, уміле використання якого генерує прибуток.

Для забезпечення підприємству фінансової стабільності величина і частка власних коштів в обороті повинна бути регульованою, підлягати нормуванню.

Норматив власних оборотних коштів встановлюється з метою забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності і кредитоспроможності з урахуванням його фінансових можливостей. Встановлення нормативу зобов'язує підприємство дбати про фактичну наявність власних коштів в обороті в розмірі не менше нормативу та їх примноження.

Норматив власних оборотних коштів в обороті доцільно встановлювати у розмірі фактичної їх наявності за даними балансу на початок планового періоду, але не менше мінімальної потреби в них.

Фактична наявність власних коштів в обороті визначається за даними балансу на останню звітну дату за формулою:

ВОК = ВК + ЗНВ + ДЗ + ДМП – НА – ВМП,

де ВОК – власні оборотні кошти;

ВК – власний капітал;

ЗНВ – забезпечення наступних витрат і платежів;

ДЗ – довгострокові зобовязання;

ДМП – доходи майбутніх періодів;

НА – необоротні активи;

ВМП – витрати майбутніх періодів.

Мінімальну потребу у власних оборотних коштах доцільно встановлювати у розмірі, достатньому для забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоспроможності. Для цього необхідно не менше 50 відсотків планової потреби в оборотних засобах формувати за рахунок власного капіталу. Тоді підприємство забезпечить ліквідність поточних зобов'язань за рахунок оборотних активів на рівні 150-200 відсотків, залежно від стану дебіторської і кредиторської заборгованості.

Ресурсне забезпечення кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу досягається за допомогою балансового ув'язування потреби в оборотних коштах з наявними і реальними до залучення в оборот коштами.

Наявними оборотними коштами слід вважати власні оборотні кошти в розмірі встановленого нормативу. Різницю між плановою потребою в оборотних коштах і нормативом власних оборотних коштів (ОК - НВОК) необхідно покрити за рахунок залучення коштів кредиторів, банків та інших кредитних установ.

Одним із відносно сталих джерел формування планових оборотних засобів є кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги. Її наявність зумовлена правилами безготівкових розрахунків з постачальниками за сировину, матеріали, товари в порядку післяплати з певним відтермінуванням строку платежу, передбаченим договором (угодою). Величина заборгованості на кожну конкретну дату не однакова. Вона залежить від обсягу, частоти і ритмічності купівлі сировини, матеріалів, товарів та строків оплати рахунків за них. Постійна наявність кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги дає підставу вважати її як відносно сталу величину, реальним джерелом формування планових оборотних засобів.

Відносно стала величина кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги традиційно визначається за даними балансу на початок планового періоду в розмірі 50 відсотків її величини. При високому рівні інфляції, коли кредиторська заборгованість має тенденцію до зростання, цей показник можна збільшити до 75.

В складі кредиторської заборгованості з нетоварних операцій відносно сталий характер має заборгованість з оплати праці. Інша кредиторська заборгованість не є прогнозованою, її величина залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, тому не є сталою і не повинна братися до уваги при визначенні джерел формування планових оборотних засобів.

Відносно стійка кредиторська заборгованість як джерело формування планових оборотних засобів визначається за формулою:

СКЗ = (КЗт+ ЗОП)*50:100,

де СКЗ – стійка кредиторська заборгованість;

КЗт – кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

ЗОП = заборгованість з оплати праці.

Наступним джерелом залучення в оборот коштів є короткострокові кредити банку. Загальна потреба в кредиті визначається за формулою:

КБ = Окіл – НВОК – СКЗ,

де КБ – потреба підприємства в короткостроковому кредиті банку для формування планових оборотних засобів.

Перед тим, як прийняти рішення про залучення банківського кредиту для формування запасів оборотних засобів, необхідно визначити його окупність. Банківський кредит буде економічно вигідним тоді, коли з його залученням підприємство забезпечить виконання прогнозованих завдань з обсягу реалізації продукції і прибутку, а валовий прибуток від реалізації продукції буде достатнім для покриття операційних витрат, відсотків за кредит і отримання прогнозованого операційного прибутку. Банківський кредит буде вигідний за умови, що:

Р_ВП Р_ОВЗ+В_К:365*О_д,

де Р_ВП – рівень валового прибутку в % до обороту від реалізації продукції;

Р_ОВЗ – рівень змінних операційних витрат в % до обороту від реалізації продукції;

В_к – ставка за користування кредитом у відсотках;

О_д – оборотність кредитуємих оборотних активів у днях.

Економічно вигідний банківський кредит може бути використаний для збалансування поточної потреби в грошових ресурсах і бути резервом поповнення оборотних коштів у разі тимчасової їх недостатності.

На основі проведених розрахунків складають баланс грошових ресурсів. В ньому відображаються в балансовій ув'язці джерела грошових ресурсів і напрями їх вкладення.

Планування оборотного капіталу підприємства передбачає не тільки пошук і залучення додаткових джерел фінансування, а й раціональне їх розміщення в поточних активах підприємства.

Оптимізація рівня виробничих запасів залежить від витрат, що повязані з підтриманням запасів і складаються з двох елементів: витрат по зберіганню і витрат по розміщенню та виконанню замовлень. В теорії управління запасами доведено, що при деяких обмеженнях та передумовах можна розрахувати розмір оптимальної партії замовлень.

Так, обсяг партії замовлення можна розрахувати за формулою:

де EOQ – обсяг партії, од.;

F – вартість виконання одного замовлення;

D – величина витрат запасів за той же період, од.;

Н – витрати по отриманню ТМЦ на одиницю запасів за деякий період, в тому числі витрати по зберіганню, транспортуванню, страхуванню разом з рівнем прибутку на інвестований в запаси капітал.