Література:

1. Смирнова Е.О. Детская психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2009. – С. 77-126, 131-188.

2. Психология детства: Учебник // Под редакцией члена-корреспондента рао а.А.Реана – сПб.: «прайм-евро-знак», 2003. – 368 с.

http://pedlib.ru/Books/3/0024/3_0024-1.shtml

3. Сапогова Е.Е. Психология развития человека. - М.: Аспект пресс, 2001 - 460 с.

http://pedlib.ru/Books/1/0439/1_0439-1.shtml

4. Шаповаленко И.В. Возрастная психология. – М.: Гардарики, 2005. – 349 с.

5. Развитие ребенка / Х.Би. – СПб.: Питер, 2004. – 768 с.

Питання для самопідготовки:

1. Дати загальну характеристику грудного віку: соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, основні психічні новоутворення.

2. Розвиток спілкування з дорослим у дитини на першому півріччі життя.

3. Становлення елементів предметної діяльності у дитини грудного віку.

4. Охарактеризувати кризу одного року, психологічні причини її виникнення та наслідки.

5. Дати загальну характеристику раннього віку: соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, основні психічні новоутворення.

6. Розвиток предметної діяльності в ранньому віці.

7. Розвиток мовлення в ранньому віці.

8. Становлення спілкування з однолітками у дитини раннього віку.

9. Розвиток пізнавальних процесів в ранньому віці.

10. Проаналізуйте значення спілкування з дорослим для психічного розвитку дитини раннього віку.

Теми доповідей:

1. Характеристика періоду новонародженості.

2. Ситуативно-особистісне спілкування дитини раннього віку з дорослим.

3. Розвиток маніпулятивних дій і пізнавальної активності дитини в 6-12 міс.

4. Оволодіння знаряддєвими діями дитиною раннього віку.

5. Розвиток сприйняття та узагальнення в ранньому віці.

6. Розвиток гри у ранньому віці.

7. Особливості спілкування дітей раннього віку з однолітками.

Лекція 4

Характеристика дитини ДОШКІЛЬНОГО віку

1. Криза трьох років.

2. Загальна характеристика дошкільного віку.

3. Розвиток пізнавальних процесів у дошкільному віці.

4. Особливості міжособистісних відносин дошкільників.

5. Розвиток особистості дошкільника.

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ

Ранній вік:

- поведінка дитини ситуативна, визначається впливом оточуючих речей і предметів;

- пам'ять – як впізнавання предметів і явищ в ході сприйняття;

- мислення – зв'язок між предметами в наочній ситуації (а не «думати або згадувати»);

- емоції і афекти – в момент сприйняття значущого об'єкту

- афективно забарвлене сприйняття

↓

єдність сенсорних і моторних функцій

До 3 років відбуваються наступні зміни:

- виникають власні бажання, які не співпадають з бажаннями дорослих

- часто саме в цей період діти починають говорити на себе «Я»

- формується прагнення до самостійності, незалежності в діях і бажаннях → негативізм, упертість, вередливість

- «Я» → самооцінка → прагнення «бути хорошим» → суперечить «робити по-своєму» → амбівалентність поведінки

- прагнення до досягнення результату своєї діяльності, наполегливість

- успіхи демонструються дорослому

- загострене почуття власної гідності

Наочне ставлення до дійсності + Ставлення до дорослого як зразку + Ставлення до себе з врахуванням власних досягнень → Гордість за власні досягнення в діяльності, оцінені дорослим

Виникає елементарна рефлексія (не внутрішній акт самосвідомості, а зовнішня оцінка свого досягнення, порівняння своєї оцінки з оцінкою оточуючих, а себе – з іншими людьми).

Перехід до дошкільного віку – становлення такої системи «Я», де точкою відліку є досягнення, оцінене оточуючими.

Загальна характеристика дошкільного віку

Соціальна ситуація розвитку

Відокремлення дитини від дорослого до кінця раннього віку веде до виникнення нових відносин з ним і нової соціальної ситуації розвитку. Дитина вперше виходить за межі родинного кола, встановлює відносини з більш широким світом дорослих людей. В дошкільному віці все більшого значення для дитини набуває спілкування з однолітками.

Основне протиріччя соціальної ситуації розвитку дошкільника (за Д.Б.Ельконіним) – дитина є членом суспільства, основна її потреба – жити спільним життям з дорослим, але здійснити це на практиці неможливо, оскільки дошкільник ще не може виконувати функції дорослого. Тому соціальні потреби дитини задовольняються через ігрову діяльність.

Ведуча діяльність

Провідною діяльністю в дошкільному віці є сюжетно-рольова гра, яка сприяє:

- розвитку уяви

- формуванню довільності

- розумовому розвитку, мисленню в плані уявлень і образів

- спілкуванню з однолітками

- розвитку інших видів діяльності (так, продуктивна діяльність спочатку злита з грою, тільки до старшого дошкільного віку її результат набуває самостійного значення).

У дошкільному віці також розвивається продуктивна діяльність – малювання, конструювання, ліплення, вирізування з паперу і т. д. З’являються передумови навчальної діяльності.

Основні психічні новоутворення

У дошкільному віці виникає внутрішнє психічне життя і внутрішня регуляція поведінки.

Центральною пізнавальною функцією стає пам'ять. Розвивається здатність діяти в плані загальних уявлень, що викликає прагнення пояснити і упорядкувати світ. При побудові картини світу на основі неповних даних активно використовується уява.

Дії в плані образів і уявлень

↓ ↓

Образи минулого досвіду Створення нового

↓ ↓

Пам'ять Уява

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

У дошкільному віці створюються особливо сприятливі умови для розвитку образних форм пізнання – сприйняття, пам'яті, наочно-образного мислення, уяви. При цьому використовується така форма опосередковування, як наочне моделювання. У грі і продуктивній діяльності діти не просто позначають предмети і ситуації, але створюють їх наочні моделі, відтворюючи відносини об'єктів.

Для розумового розвитку дошкільника характерною є складна взаємодія і взаємозв'язок різних форм мислення: наочно-дійового, наочно-образного і логічного.

Особливий тип мислення, що є єдністю наочно-дійового і наочно-образного мислення і спрямований на виявлення прихованих від спостереження властивостей і зв'язків предметів – дитяче експериментування. Цей тип мислення не задається дорослим, а будується самою дитиною. В процесі експериментування дитина отримує нову, інколи несподівану для неї інформацію, що часто веде до перебудови як самих дій, так і уявлень про об'єкт.

Мислення дошкільника егоцентричне – власна позиція сприймається як єдина і абсолютна. Нерозрізнення психічного і об'єктивного світу породжує анімізм (одушевлення неживого) і артифікалізм (розгляд природних явищ як результату діяльності людини).

Уявний і реальний світ для дошкільника не відокремлені так чітко, як у дорослих. Викликані уявними ситуаціями переживання абсолютно реальні і значно сильніші, ніж у дорослих.

Спочатку уява виявляється в діях, роль виступає опорою образу. З віком все більше місце відводиться мовленню.

Уява починається в грі, потім переходить в інші види діяльності, особливо малювання і створення казок і віршів.

Функції уяви:

- пізнавальна: відтворення об'єктивної реальності, добудовування картини світу, отримання нових вражень;

- афективна: ствердження і захист власного «Я» через багаторазове програвання травмуючих ситуацій або фантазії про свої успіхи.

Можливості розвитку уяви реалізуються далеко не завжди, афективна уява може приводити до застійних явищ, близьких до патологічних (нав'язливі страхи, тривожність), або вести до аутизації, відходу в уявний світ. Це часто пов'язано з особливостями сімейного виховання і педагогічного впливу.

3-4 роки – дитина починає думати про те, що не сприймає безпосередньо в даний момент.

Фантазії молодших дошкільників зазвичай мимовільні (не можуть придумати щось за завданням, планування результатів уяви практично відсутнє). Афективна уява дуже яскрава. У багатьох дітей зустрічаються розповіді-фантазії про власні подвиги і неймовірні успіхи.

3-5 років – максимально виражене егоцентричне мовлення (дитина говорить сама для себе, мовлення скорочене, з пропусками, може бути незрозумілим для оточуючих) – супроводжує діяльність дитини (експресивна функція), допомагає усвідомити ситуацію і вирішити проблеми (засіб мислення).

4-5 років – афективна уява переважно пов'язана з переживанням реальної травми, а не з бурхливими дитячими фантазіями. Пізнавальна уява розвивається у зв'язку з розвитком рольової гри, малювання, конструювання; нерідко носить відтворюючий характер, оскільки дитина націлена на наслідування зразкам.

До 4-5 років – ступінчасте планування в ході уяви: дитина планує один крок, бачить результат і планує наступний.

До кінця дошкільного віку діти можуть заздалегідь планувати і реалізовувати задум і основну ідею свого твору.

Приблизно з 5 років – розквіт дитячих ідей про навколишній світ.

До кінця дошкільного віку складається логічне мислення.

ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН ДОШКІЛЬНИКІВ

Дошкільник виходить за межі сімейного кола, встановлює нові відносини з більш широким світом дорослих

3-5 років – позаситуативно-пізнавальна форма спілкування з дорослим, співпраця з дорослим не практична, а «теоретична». Дитина ставить дорослому численні питання про світ, природу, суспільство.

Пізнавальні мотиви + потреба в пошані дорослого. Головний засіб спілкування – мовлення.

5-7 років – позаситуативно-особистісна форма спілкування з дорослим, діти говорять з дорослими про правила поведінки, про себе, своїх батьків і т. д.

Дитину цікавлять різні аспекти існування дорослого як конкретного індивіда і члена суспільства (де живе, ким працює, чи є у нього діти та ін.), дитина охоче розповідає про себе.

Мотив – потреба у взаєморозумінні і співпереживанні дорослого, засоби спілкування – мовлення.

Позаситуативно-особистісне спілкування з дорослим

↓ ↓ ↓

Моральна свідомість Самосвідомість Розрізнення ролей дорослих

і самоконтроль

Між позаситуативно-пізнавальним і позаситуативно-особистісним спілкуванням немає чітких вікових меж. Нерідко позаситуативно-особистісне не виникає до 6-7 років, іноді в спрощеному варіанті воно є вже в 3 роки.

Уміння спілкуватися (і у дитини, і у дорослого) – відповідність поведінки реальній обстановці і інтересам партнера, здатність варіювати ділові, пізнавальні і особисті контакти.

Особливості спілкування з однолітками:

1. До кінця дошкільного віку дорослі залишаються в основному джерелом оцінки, нової інформації і зразків дії. У спілкуванні з однолітками – великий спектр комунікативних завдань: управління діями партнера, контроль за ними, оцінка поведінкових актів, спільна гра, нав'язування власних зразків, порівняння з собою.

2. Спілкування з однолітками насичено яскравими емоціями (у 9-10 разів більше експресивно-мімічних проявів; в 3 рази діти частіше схвалюють однолітків і в 9 разів частіше вступають з ними в конфлікт, в порівнянні зі спілкуванням з дорослими).

3. Засоби спілкування нестандартні і нерегламентовані.

4. Ініціативні дії переважають над відповідями.

2-4 роки – емоційно-практичне спілкування з однолітком.

В 4 роки – різке зростання значущості однолітка, його товариству віддається перевага над дорослим або грі наодинці.

4-6 років – ситуативно-ділове спілкування з однолітком. Потреби – в співпраці з однолітком, у визнанні і пошані однолітка.

4-5 років – виражена конкурентність у відносинах з однолітком. Порівняння однолітка з собою, самоствердження через визнання достоїнств однолітками. В середині дошкільного віку «Я» опредмечується саме через порівняння з іншими. Оцінка себе очима іншого є основою формування самооцінки і самосвідомості.

4-5 років – самооцінка явно завищена; перебільшення своїх достоїнств та їх відстоювання через порівняння з іншими.

6-7 років – позаситуативно-ділове спілкування з однолітком, діти можуть достатньо довго розмовляти, не здійснюючи практичних дій, але спільна справа залишається важливим фоном.

6-7 років – конфліктність зменшується, розвивається сприйняття однолітка як самоцінної особистості → основа етичних відчуттів (співпереживання позитивних і негативних емоцій) і етичної поведінки.

6-7 років – усвідомлення не тільки власних дій і якостей, але й бажань, переживань, мотивів, які не є предметом порівняння і оцінки, а консолідують особистість.

Свідомість відкривається для переживань інших людей.

До кінця дошкільного віку діти починають бачити деякі позаситуативні, психологічні аспекти існування партнера – його бажання, переваги, настрій.

Виникають стійкі вибіркові прихильності.

До старшого дошкільного віку відбувається явна диференціація дітей за положенням в групі. Найбільш істотні відмінності між популярними і непопулярними дітьми – в емоційному відношенні до однолітків. Популярні виявляють цікавість до однолітка, співпереживають, відповідають на прохання, вважають за краще вирішувати конфлікти мирним шляхом.

Структура дитячого колективу (кількість популярних і зневажених) багато в чому залежить від конкретної групи і стратегії вихователя.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

У дошкільників виробляються механізми супідрядності мотивів. Спочатку це відбувається при «ідеальній» мотивації (обіцянка), при сприйнятті бажаного об'єкту відкласти бажання не виходить.

Виконання нецікавої дії саме заради бажаного предмету стає основою утримання мети в її відношенні до мотиву. Чим тісніше зв'язок мотиву і мети, тим легше утримати сенс дії (смужки з паперу → вітряний млинок).

Емоційне передбачення значення продукту означає переміщення афекту з кінця на початок дії.

Сенс окремих дій ускладнюється, якщо вони включені в певний мотив – «гірка цукерка».

Подолання імпульсивності, становлення усвідомленої і довільної поведінки виражається в розвитку волі (наявність стійких усвідомлених бажань або мотивів поведінки, що підпорядковують собі всі інші) і довільності (уміння володіти собою, усвідомленість поведінки).

З часом вимоги суспільства стають власними потребами і мотивами дитини, тобто формується довільність як якість особистості.

Емоційна залученість дорослого в загальну з дитиною діяльність

↓

Передача сенсів

↓

Виникнення у дитини мотивації як форми взаємодії і співпраці

↓

Мотивація як внутрішнє відношення суб'єкта

У дошкільників поведінка починає опосередковуватись не зовнішніми способами (предмет, слово дорослого), а внутрішніми (образ дорослого і уявлення дитини про його поведінку).

Рольова гра – «школа довільної поведінки» (Л.С.Виготський). У грі діти набагато випереджають свої можливості оволодіння власною поведінкою.

Ігрова роль впливає і на оволодіння пізнавальними процесами (вивчалася довільна пам'ять).

Механізм:

- мотивація: правило зливається з привабливою роллю.

- об'єктивування: правило відноситься не до самої дитини, а до ролі → погляд «з боку» → усвідомлення правила.

У рольовій грі свідомий контроль власної поведінки відсутній. Усвідомлення своєї поведінки – в іграх з правилами, оскільки в них правило адресується самій дитині.

Виникнення цінності «правильної» поведінки і перетворення правила в мотив:

Чисте емоційне і безпосереднє включення в гру

↓

Підтримка правильних дій дорослим (не тільки доносить правило, але робить його афективно значущим)

↓

Відкриття або усвідомлення правила (діти стежать за діями один одного, внутрішньо готові дотримуватись правил, спочатку з підтримкою дорослого, потім самостійно).

Дошкільний вік – складаються первинні етичні інстанції (розвиток моральної свідомості, моральної саморегуляції поведінки, етичних відчуттів)

Уявлення про моральні еталони + Здатність до моральної оцінки своїх вчинків

↓

Розвиток моральної саморегуляції

↓

Формування моральної поведінки

Особистісна основа – «Я» Предметна основа – «моє» (уявлення

(цілісне відчуття себе як про свої якості, знання, уміння,

джерела свідомості, активності, можливості, предмети, положення

волі, переживань) в групі; їх оцінка і значущість)

↓_________________________________↓

↓

Самосвідомість