Література:

1. Смирнова Е.О. Детская психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2009. – С. 77-126, 131-188.

2. Психология детства: Учебник // Под редакцией члена-корреспондента рао а.А.Реана – сПб.: «прайм-евро-знак», 2003. – 368 с.

http://pedlib.ru/Books/3/0024/3_0024-1.shtml

3. Сапогова Е.Е. Психология развития человека. - М.: Аспект пресс, 2001 - 460 с.

http://pedlib.ru/Books/1/0439/1_0439-1.shtml

4. Шаповаленко И.В. Возрастная психология. – М.: Гардарики, 2005. – 349 с.

5. Развитие ребенка / Х.Би. – СПб.: Питер, 2004. – 768 с.

Питання для самопідготовки:

1. Охарактеризувати сутність кризи семи років.

2. Дати загальну характеристику шкільного віку: соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, основні психічні новоутворення.

3. Охарактеризувати вплив систематичної навчальної діяльності на розвиток пізнавальних процесів дитини.

4. Розкрити на прикладах індивідуальний характер пристосування дітей до вимог навчальної діяльності.

5. Розкрити вплив стилю роботи вчителя та стилю сімейного виховання на формування навчальної діяльності у молодшого школяра.

Iі змістовий модуль Закономірності аномального розвитку

Лекція 6.

Поняття про аномальний розвиток.

Основні параметри дизонтогенезу

1. Поняття про норму та аномалію в психічному розвитку.

2. Причини аномалій психічного та фізичного розвитку.

3. Характеристика основних параметрів дизонтогенезу.

4. Соціальна обумовленість розвитку дітей з психофізичними вадами.

5. Компенсаторні процеси, їх закономірності.

Поняття про норму та аномалію в психічному розвитку

“Аномалія” (з грецької) – відхилення від норми, від загальної закономірності, неправильність.

Отже, питання про аномалії в розвитку психічних процесів, у поведінці людини може розглядатися тільки в контексті знань про їх нормальні параметри.

Під нормою прийнято розуміти встановлену міру, середню величину. Проблема норми та її варіативності – одна з найскладніших у сучасній психологічній науці. Постійність норми відносна, зміст цього поняття залежить від особливостей певної культури і змінюється з часом.

Поняття норми може стосуватися різних сторін психічної діяльності людини:

• моторних і сенсорних реакцій;

• когнітивних функцій;

• регуляторних процесів;

• емоцій;

• особистості;

• міжособистісних відносин та ін.

Визначення “нормальності” базується на певних критеріях.

Виділяються:

• соціально-вікова норма – рівень інтелектуального та особистісного розвитку, що визначає психологічні новоутворення, які повинні скластися на певному віковому етапі;

• групова норма – відображає особливості розвитку дітей та підлітків різної статі, різних етнічних і соціальних груп;

• індивідуальна норма – враховує особливості розвитку конкретної дитини;

• предметна норма – знання, вміння та навички, необхідні для оволодіння програмовим змістом певного предмету;

В.Штерн висунув положення: окремі функції можуть представляти відхилення від норми і все ж особистість в цілому може належати до цілком нормального типу. «Ребенок с дефектом не есть непременно дефективный ребенок». Ступінь нормальності залежить від результату соціальної компенсації, тобто кінцевого формування особистості в цілому.