1.2.5. Поняття та ознаки громадянського суспільства, правової та соціальної демократичної держави

Громадянське суспільство - це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, котрі характеризуються високим рівнем суспільної свідомості, політичної культури, які перебувають за межами регулювання державою, але охороняються та гарантуються нею.

Громадянське суспільство розглядають як соціальне утворення, що

протистоїть державі. Його можна розуміти як плюралізм і організацію інтересів незалежно від держави. Громадянське суспільство відрізняється від суспільства тим, що залучає громадян до колективних дій в суспільній сфері для виражені своїх інтересів, ідей, обміну інформацією, досягнення спільної мети, висування вимог до держави і закликів до відповідальності офіційних осіб. Воно виступаєпосередником між приватною сферою життя людей та державою, об'єднує величезне розмаїття формальних і неформальних відносин.

Основні риси громадянського суспільства:

-   Наявність демократичної правової держави;

-   Самоврядування індивідів, добровільних організацій громадян;

-   Різноманітність форм власності;

-   Плюралізм ідеологій і політичних поглядів;

-   Доступ усіх громадян до участі в державних і суспільних справах;

-   Взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;

-   Наявність розвиненої соціальної структури;

-   Розвинена громадянська політична культура і свідомість;

-   Цінування прав громадян вище за державні знаки;

-   Багатоманітні соціальні ініціативи;

-   Контроль суспільства за діяльністю державних органів.

Теорія громадянського суспільства ґрунтується на ідеї автономності та індивідуальної свободи громадян і невтручання держави в життя громадянського суспільства. Однак саме держава має виступати гарантом прав людини, створювати умови, які сприятимуть реалізації цих прав громадян, всебічному вияву їх ініціативи, здібностей. Державні органи реагують на запити і потреби соціальних груп, приймають нормативно-правові акти, стежать за їх виконанням, запобігають появі та розвитку політичних конфліктів.

Говорити про громадянське суспільство можна лише з появою громадянина як самостійного суб'єкта, який усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства, наділеним певним комплексом прав і свобод, і у той же час несе відповідальність перед суспільством.

Зміст поняття "громадянське суспільство" передбачає сукупність неполітичних відносин у суспільстві, таких як економічні, духовно-моральні, релігійні, національні та ін. Громадянське суспільство виступає як сфера реалізації економічних, соціальних, етнонаціональних, культурних та інших громадських інтересів, які перебувають поза безпосередньою діяльністю держави, яка опосередковує їх взаємодію з Індивідами. Демократичність політичного режиму визначається не в останню чергу тим, наскільки держава визнає автономне буття спільнот, тим, наскільки громадянське суспільство може вплинути на дії держави. Ідея громадянського суспільства дозволяє провести межу між політичним, офіційним та приватним життям громадян. Підґрунтям громадянського суспільства є ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності, відкритою комунікацією, структурованістю суспільства; багатопартійність; не директивно сформована громадська думка, вільна особистість із розвинутим почуттям громадянськості та власної гідності.

Громадянське суспільство  це люди, які думають і діють незалежно від держави.

Дж.Сорос

Окрім демократичної форми правління однією з найсуттєвіших характеристик відкритого суспільства с свобода різних асоціацій. Таке суспільство повинне заохочувати І брати під свій захист формування вільних співтовариств, кожне з яких має свої власні уявлення й уподобань.

 К.Поппер

Правового базою для формування громадянсь­кого суспільства в Україні є положення Консти­туції України, хоч у її тексті цього терміна немає. У нашій державі сьогодні відбувається поступо­вий процес становлення громадянського сусп­ільства, який ще дуже далекий під завершення. В Україні сформовані органи влади різного рівня, але громадянське суспільство характеризує не лише наявність "владної піраміди", але й ефек­тивність її функціонування, чого у нашій державі ще не спостерігається.

Для громадянського суспільства характерна система представництва інтересів різних груп населення у вигляді об'єднань громадян. В умовах громадянського суспільства партії виражають інтереси та формулюють політичні пріоритети певних соціальних груп, а в Україні партії ще не достатньо сприяють належному встановленню каналів зв'язку між дер­жавою та громадянами. Чимало партій - особливо під час виборчих кампаній намагають­ся показати себе представниками інтересів не певних соціальних груп, а всього народу, що є популістським недалекоглядним кроком.

Нерозвиненість громадянського суспільства в Україні простежується у загрозливо низь­кому рівні залучення громадян до організованої громадсько-політичної діяльності І дуже низькому рівні політичної ефективності (оцінка суб'єктом своєї змоги впливати на полі­тичні події та рішення). Для становлення громадянського суспільства в Україні необхідного є реструктуризація суспільства.

 

Основні риси правової держави

-   Конституційна юрисдикція

-   Верховенство права

-   Парламентаризм

-   Розвинена виборча система

-   Наявність гарантій дотримання права і законодавства

-   Пріоритет права людини над правами держави

-   Розвинена правова культура

-   Поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову

-   Орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність

-   Тісний зв'язок національного права з міжнародним

-   Утвердження принципу людського виміру права.

 

Справжнє громадянське суспільство ніколи не відбудеться, якщо не буде досягнуте верховенство права та суспільство одночасно не станс правовим - правовим громадянським суспільством. С.Алексіс

Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної і влади, яка базується па принципах поваги до особи й недоторканності її прав і '     свобод, верховенства права, дотримання закону.

Правова держава є системою органів та інститутів, які гарантують та охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства,

Згідно з ідеєю правової держави громадяни можуть робити все те, що не за­боронене законом, держава ж може робити тільки те, що передбачено законом, правосуддя має бути незалежним та має ґрунтуватися на презумпції невинува­тості. Для правової держави є характерним пріоритет прав людини над правами держави. Правову державу характеризує, багатопартійність, можливість легаль­ної діяльності як для правлячих, так і для опозиційних об'єднань громадян. Ви­моги нормативно-правових актів правової держави поширюються на діяльність усіх громадських і політичних інституцій, усіх громадян, усі сфери суспільства. Будь-яка суспільно важлива інформація у правовій державі є доступною для громадян, а засоби масової комунікації-максимально незалежними.

Правова держава ЗАБЕЗПЕЧУЄ

-   Верховенство права і закону

-   Максимальну гарантію прав і свобод громадян

-   Рівність усіх перед законом і судом

-   Взаємну відповідальність громадянина і держави

-   Судовий та інший захист

Правова держава Ґрунтується

-   На розподілі та балансі влади

-   На встановленні межі та міри влади

-   На політичному плюралізмі

-   На конституційному нагляді.

-   На широкому місцевому самоврядуванні

У правовій державі владі поставлено певні межі, які вона не повинна і не може переступити. Відмежування влади в правовій державі створене визнанням за особою невід'ємних, непорушних, недоторканних, невідчужуваних прав.

Б.Кістяківський

Правова держава не може не бути одночасно соціальною державою й державою соціально-демократичної орієнтації.

П.Рабіновнч

Соціальна держава - це держава, яка прагне до забезпечення коленому громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в Ідеалі - приблизно однакових життєвих шансів.

Під поняттям "соціальна держава" часто розуміють усе, що пов'язане зі зменшенням або усуненням розбіжностей у прибутках між різними групами людей.

Соціальна держава ЗАБЕЗПЕЧУЄ:

-         Рух до утвердження в суспільстві соціальної справедливості

-         Послаблення соціальної нерівності

-         Надання кожній людині роботи або іншого джерела існування

-         Збереження миру і злагоди в суспільстві

-         Формування сприятливого для людини життєвого середовища

Соціальна держава ГРУНТУЄТЬСЯ:

-         На демократизмі політичної системи

-         На достатньо високому рівні економічного розвитку

-         На розвиткові системи соціального партнерства та захисту громадян

-         На компромісі основних політичних сил відносно цілей і шляхів розвитку

-         На широкому місцевому самоврядуванні

  Соціальна держава передбачає:

- необхідний для людини прожитковий мінімум

- соціальну рівність

- соціальне забезпечення осіб, непрацездатних за віком чи станом здоров'я

- підвищення загального рівня добробуту

Постіндустріальний розвиток багатьох країн Заходу характеризується пріоритетом соціальних функцій, підпорядкуванням виробництва інтересам людини. Це розцінюється як еволюційний, прогресуючий процес. Головним досягненням соціальної держави в країнах Заходу є формування такого типу особистості, який вирізняється економічною та політичною активністю, упевненістю у своїх силах, самоповагою, здатністю самостійно приймати рішення. Соціальна держава керується уявленнями, відповідно до яких кожна людина має можливість і зобов'язана забезпечувати себе та утримувати сім'ю. Відповідальність суспільства настає лише тоді, коли вимоги людини не задовольняються державою належним чином, і надання соціальної допомоги не здійснюється повного мірою.

У ст. 1 Конституції України задекларовано, що це є соціальна і правова держава. Проте більш відповідним буде уявлення про те, що сьогодні Україна рухається у напрямку побудови правової соціальної держави. Вихідною базою для такого реформаційного процесу є положення Основного Закону, із ст. З якого проголошено: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави". До найгостріших проблем Української держави, з якими вона стикається при набутті рис держави соціальної та правової, можна віднести високий рівень безробіття і пов'язану з ним проблему зарубіжного заробітчанства, заборгованість із виплати зарплат, недосконалість систем медичного обслуговування та пенсійного забезпечення, недостатню увагу до людей із особливими потребами, житлову проблему та ін.

У 2001 р. в Україні було офіційно визнане існування бідності, що відобразилося у затвердженій Кабінетом Міністрів України "Стратегії подолання бідності". Зокрема у цілому документі бідність визначена як неможливість унаслідок нестачі коштів підгримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

 Головними  причинами виникнення та поширення бідності є зменшення рівня зайнятості населення, зростання рівня безробіття, низький рівень оплати праці та пенсійного забезпечення, заборгованість із заробітної плати і соціальних виплат, відсутність розвинутої системи страхування життєвих ризиків та адресної соціальної допомоги. З бідністю пов'язані також такі явища, як безпритульність і жебрацтво, низька народ­жуваність.

Добробут держави створюють не ті кошти, які вона щорічно надає пшонинкам, а ті, котрі вона щорічно залишає в кишенях громадян.

Й.Етвеш

Бідність - це найбільш поширене порушеним крон людини у світі, і порушують їх перш за все торгові й фінансові інститути, які пригнуть до збільшення обертів своїх капіталів.

Н.Міддлтон

Основою прав с можливість їх використання. Бідність сама по собі і порушення багатьох прав.

М.Робінсон

Резюме

Держава - це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка забезпечує цілісність і безпеку всього суспільства, здійснює управління загальносуспільними справами.

Важливою характеристикою держави є її форма, тобто спосіб організації державної влади. Форма держави об'єднує три компоненти: форму державного правління, форму державного устрою та державний режим.

Розрізняють внутрішні та зовнішні функції держави, які віддзеркалюють основні напрямки її діяльності, її сутність та призначення.

Механізм держави - це системи усіх організацій держави, а апарат держави - це система усіх наділених владними повноваженнями органів держави (тобто частина її механізму).

Утворення і розвиток громадянського суспільства, правової та соціальної держа­ви - це якісно новий етап всесвітньо-історичного розвитку людства в XXI ст.

Лекція.  Основи теорії держави і права (частина 2)

 План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1.3.  Загальне вчення про право.

1.3.1.  Поняття та ознаки права.

1.3.2.  Спільні та відмінні риси права та інших соціальних норм.

1.3.3.  Джерела права.

1.3.4.  Норми права, їх види та структура.

1.3.5.  Поняття та елементи системи права і системи законо­давства.

1.3.6.  Поняття правотворчості: види, суб'єкти, етапи.

1.3.7.  Поняття та структура правовідносин.

1.3.8.  Поняття, причини, види, склад правопорушення та його ознаки.

1.3.9.  Поняття, види, функції та цілі юридичної відповідаль­ності.