1.3. Загальне вчення про право

1.3.1. Поняття та ознаки права

Право, як і держава, є результатом суспільного розвитку. Воно виникає в державно організованому суспільстві й розглядається як основний регулятор суспільних відносин. Із зародженням держави звичаї, моральні та релігійні норми поступово відходять на задній план, посту маючись правовому регулюванню суспільних відносин.

У літературі існує багато визначень права. Щоб показати їх багатоманіття, наведемо лише кілька образних тлумачень права: 

Право - це сукупність умов, за яких сваволя однієї особи є сумісною зі сваволею іншої особи з огляду на всезагальний закон свободи (І. Кант).

Право - де все, що є істинним і справедливим (В. Гюго).

Право - це вираз загальної волі всіх учасників правового спілкування (Г.Пухта).

Право - математика свободи (В. Нерсесянц).

Юридичне право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, які відображають волю домінуючої частини або усього соціально неоднорідного суспільства є спрямованими на врегулювання суспільних відносин і забезпечуються державою.

Отже: 

- право - це соціальне явище, без якого є неможливим існування цивілізованого суспільства;

- право повинне відображати вимоги загальнолюдської справедливості, служити інтересам усього суспільства, а не лише його частин;

- право є мірою поведінки, яка встановлена і охороняється державою.

Найбільш поширений погляд на право полягає у тому, що воно є нормою свободи. "Право є свободою, саме тією свободою, яку нам полишає громадянський закон ", - твердив Т. Гоббс.

Ознаки права:

- право встановлюється або санкціонується державою;

- право відповідає ідеалам справедливості та свободи;

- право мас нормативний характер;

- право є виявленням волі, свідомості домінуючої частини або усього народу, тобто мас інтелектуально-вольовий характер;

- виконаний права забезпечується .можливістю застосування державного примусу; формальна визначеність права, тобто надання йому офіційної форми виразу через

- закони та інші нормативні акти;

- системність права.

Право побудоване на трьох "китах". Це мораль, держава і економіка. Право виникає на ґрунті моральності як відмінний від неї метод регулювання: держава падає праву офіційності, гарантованості, сили; економіка - основний предмет регулювання, першопричина виникнення прана, оскільки це сфера, де моральність виявила свою неспроможність.

Мораль, держава і економіка - зовнішні умови, які спричинили право до життя як нове соціальне явище. Специфіка права полягає у тому, що в центрі його перебуває окрема людина з її інтересами і потребами, її свободою.

Принципи права - це керівні ідеї, які характеризують зміст права, його сутність і призначення у суспільстві.

Основні принципи права соціально-демократичної орієнтації:

- принцип поваги до прав людини;

- принцип свободи;

- принцип гуманізму;

- принцип справедливості;

- принцип рівності;

- принцип   законності   в   процесі   створення   то   реалізації правових норм;

- принцип демократизму;

- принцип єдності юридичних прав і обов'язків;

- відповідність права загальнолюдським цінностям;

- відкритість законів;

- логічність і несуперечливість норм права;

- принцип взаємної відповідальності держави й особи та інші принципи.

Рівність і свобода  природні та незмінні основи людського єднання і, відповідно, необхідні та основні принципи будь-якого закону і будь-якої правильної системи управління.

К.Вольней

 

 

Соціальна цінність права

 - за його   допомогою забезпечується загальний стабільний порядок у суспільних відносинах

- правове регулювання спроможне охопити соціально корисні форми правомірної поведінки, відмежувати їх від свавілля

- право забезпечує можливість нормальних активних дій особи, бо не допускає незаконних втручань у сферу її правомірної діяльності

- право забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості

Норми права відображаються у вигляді нормативно-правових актів. Здійснення норм права забезпечується державою за допомогою засобів заохочення, примусу, переконання.

Відмінність між правом і мораллю. Право і мораль не однаково оцінюють поведінку людей. Мораль оцінює вчинки з позиції доброти, справедливості, а право - з позиції законності, правомірності. Право діє вибірково і деякі сфери для нього є недоступними, напр., любов, дружба. Мораль не забезпечується державою як право. Але між правом та мораллю існує тісний взаємозв'язок.

Мораль не може вимагати порушення законів. Право не може закріплювати у своїх нормах аморальні вчинки. У цьому полягає взаємозв'язок права та моралі

Право поділяється на

-         суб'єктивне це закріплені в актах держави певні  можливості (свободи) людини, здійснення можливості (свободи) людини, здійснення яких залежить від її свідомості (напр.

-         об'єктивне  державно-обов'язкові правила поведінки, які мають загальний характер.

Функції права - це основні напрямки його впливу на суспільні відносини, Вирізняють регулятивну та охоронну функції права. Регулятивна функція по­лягає у запровадженні певних правил поведінки, а охоронна у застосуванні заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності.

Обидві функції є проявом однієї властивості права - бути регулятором сусп­ільних відносин, оскільки при здійсненні охоронної функції суспільні відносини теж регулюються. Здатність права бути регулятором суспільних відносин-го­ловна його корисна властивість. Саме через наявність цієї властивості право має величезну Інструментальну цінність - воно є необхідним і корисним для сусп­ільства феноменом, важливою складовою нормативної основи його життя. Так, згідно зі от. З Конституції України, що визнає людину найвищою суспільною цінністю, права і свободи людей та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Право, регулюючи суспільні відносини, сприяє правильно­му поєднанню інтересів особи і суспільства в цілому.

Право, яке служить критерієм справедливості,  виступає як регулююча норма політичного спілкування.

Аристотель

Право та справедливість полягають у тому, щоб кожен мав і робив своє так, щоб ніхто не мав чужого і не позбавлявся свого.

Конфуцій