6. Лфк, масаж, дихальна гімнастика, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування

Лікувальна фізкультура і дихальна гімнастика повинні виконуватися регулярно. Вони сприяють підвищенню функціональної здатності бронхопульмональной системи і реактивності хворого.

Масаж грудної клітки покращує дренажну функцію легенів, відходження мокроти. Масаж необхідно поєднувати з позиційним дренажем, виконувати його не тільки в стаціонарі, прийомам масажу повинні бути навчений сам хворий і його родичі.

Фізіотерапія проводиться після стихання явищ загострення захворювання. Хворому призначають мікрохвильову терапію, електрофорез з кальцію хлоридом, калія йодидом, індуктотермію і інші процедури.

Санаторно-курортне лікування проводиться в неактивній фазі захворювання (у фазі ремісії) після попередньої санації бронхіального дерева. Санаторно-курортне лікування рекомендується в теплу пору року, краще всього в санаторіях Південного берега Криму. У теплі і сухі місяці можна лікуватися в місцевих спеціалізованих санаторіях.

7. Хірургічне лікування

Свідченням до хірургічного лікування є обмежені в межах окремих сегментів або доль бронхоектази без вираженого хронічного обструктивного бронхіту. Резекція легені усуває осередок хронічної інфекції, що у свою чергу сприяє стиханню або повному дозволу хронічного бронхіту.

Протипоказаннями до операції є:

• хронічний обструктивний бронхіт з емфіземою легенів, вираженою дихальною і серцевою недостатністю (декомпенсоване легеневе серце);

• амілоїдоз нирок з нирковою недостатністю.

8. Диспансеризація

Бронхоектатична хвороба з локальними змінами і рідкісними (не більше 2 разів

на рік) загостреннями:

• огляд терапевтом — 3 рази на рік;

• огляд пульмонологом, торакальным хірургом, ЛОР-лікарем, стоматологом — 1 раз на рік; огляд фтизіатром — за показаннями;

• обстеження: аналіз крові, аналіз мокроти загальний і на БК, аналіз сечі, флюорографія — 2 рази на рік; біохімічний аналіз крові на гострофазні реакції, ЕКГ — 1 раз на рік; бронхоскопія, томографія — за показаннями; посів мокроти на чутливість до антибіотиків перед антибіотикотерапією — при потребі;

• протирецидивне лікування — 2 рази на рік (навесні і осінню) при ОРВІ і грипі: антибактеріальна і протизапальна терапія, позиційний дренаж, ЛФК, санація бронхіального дерева, загальнозміцнююча терапія; повноцінне харчування; лікування в санаторіях-профілакторіях, на курортах; профорієнтація і працевлаштування.

Бронхоектатична хвороба з поширеними змінами і частими (більше 3 разів на рік) загостреннями:

• огляди терапевтом — 4 рази на рік; огляди іншими фахівцями з частотою, вказаною в попередній групі;

• об'єм лабораторних обстежень той же, що в попередній групі, крім того, проводиться біохімічний аналіз крові на загальний білок, білкові фракції, глюкозу, креатинін, сечовину — 1 раз на рік;

• протирецидивне лікування у вищевикладеному об'ємі.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Задачі для самоконтролю

1. Хворий 19 років, астенічної тілобудови скаржиться на підвищення температури до 39⁰С у вечірні години, виражений кашель, виділення харкотиння у великій кількості з неприємним запахом. Хворіє з 6-річного віку, останнє загострення пов’язане з переохолодженням. При порівняльній перкусії легень – в нижніх відділах спарва притуплений легениевий звук, при аскультації середньопухирчаті хрипи. Яке захворювання найбільш вірогідне може бути у хворого?

1. Бронхоектатична хвороба

2. Хронічний бронхіт

3. Бронхіальна астма

4. Крупозна пневмонія

5. Пневмоконіоз

2. На прийомі у лікаря хворий пред'явив скарги на кашель з відходженням «повним ротом» гнійного харкотиння з неприємним запахом, кровохаркання, задишку. Хворіє протягом 10 років, лікується у пульмонолога. При контрастній бронхографії виявлено зміни бронхів середнього калібру у вигляді веретеноподібних розширень. Яка на Вашу думку найбільш імовірна причина кровохаркання?

1. Туберкульоз легенів

2. Бронхоектатична хвороба

3. Хронічний бронхіт

4. Бронхогенна карцинома

5. Абсцес легенів

3. У пацієнта 32 років, який зловживав алкоголем, із крупозною пневмонією суттєво погіршився стан, підвищилась температура тіла до 39-40⁰С, з’явився неприємний запах з рота, збільшилася кількість гнійного харкотиння; зросла ШОЕ та кількість паличкоядерних лейкоцитів. Рентгенологічно: у нижній долі правої легені порожнина з горизонтальним рівнем рідини. Яке із ускладнень можна запідозрити?

1. Бронхоектатична хвороба

2. Інфаркт-пневмонія

3. Гострий абсцес легень

4. Гангрена легень

5. Ексудативний плеврит

4. Хворий 66 років, відмічає кашель з виділенням гнійного харкотиння до 200 мл на добу, більше з ранку, інколи прожилки крові в харкотинні. Кашель з харкотинням відмічається протягом 20 років, останні 4 роки харкотиння гнійне. Справа в задньо-нижньому відділі грудної клітини вислуховуються середньопузирчаті хрипи. На обзорній рентгенограмі в нижній долі правої легені визначається ячеїстість, груба деформація легеневого малюнка. Сформулюйте попередній діагноз:

1. Бронхоектатична хвороба

2. Хронічний гнійний бронхіт

3. Периферичний рак правої легені

4. Хронічний гнійний бронхіт з бронхоектазами

5. Хронічний абсцес правої легені

5. У хворого Н. 64 років, що давно страждає на захворювання легень, виникло чергове загострення. При дослідженні харкотиння виявлено: шарувате, жовто-зелене, містить багато лейкоцитів, детрит, еластичні волокна. Якому захворюванню може відповідати такий аналіз?

1. Бронхіальній астмі

2. Гострому бронхіту

3. Пневмонії

4. Емфеземі легень

5. Хронічному абсцесу легені

6. Хворий 54 роки, давно страждає кашлем з виділенням гнійного харкотиння до150 мл за добу. В останній рік схуд, посилилась задишка, з’явилися набряки на нижніх кінцівках, ціаноз губ, пальці у вигляді ”барабанних паличок”. Важкий видих. Над легенями–притуплений тимпаніт більше зправа; дихання везикулярне послаблене, в нижньо-задніх відділах вологі та розсіяні сухі хрипи, більше на видосі. Який діагноз найбільш вірогідний?

1. Бронхоектатична хвороба

2. Пневмонія

3. Хронічний обструктивний бронхіт

4. Абсцес легені

5. Рак легенів

Література.

Основна.

1. М.А. Дудченко. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб. За ред. проф. Воробйова Є.О. Полтава 1997.

2. Внутрішні хвороби. Диференціальний діагноз і лікування хворих / Є.О.Воробйов, В.М.Ждан, Г.В.Волченко, Є.М.Кітура та інш/ За редакцією Є.О.Воробйов, М.А.Дудченка, В.М.Ждана. – Полтава: Дивосвіт, 2004. – 368 с.

3. Хворостінка В.М. та інш. Факультетська терапія: Підручник. – Х.: Факт, 2000. – 888 с.: іл..

4. Госпітальна терапія /Середюк Н.М., Нейко Є.М., Ва калюк І.П. та інш; за ред.. Є.М. Нейка. – К.: Здоров’я, 2003. – 1176 с.

5. Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів / За ред.. д-ра. Мед.наук, проф.. Ю.М.Мостового. – 10-е вид., доп. І перероб. – Вінниця: ДП «ДКФ», 2008. – 528 с.

Додаткова:

1. Болезни органов дыхания: Руководство для врачей в 4 т./Под общей ред. Н.Р. Палеева. – М.: Медицина, 1990, т.1-4.

2. Внутренние болезни. В 10-и книгах. Пер. англ. /Под ред. Т.П. Харрисона, Е. Браунвальда. М.: Медицина,1997.

3. Середюк Н.М. Діагностика та лікування невідкладних станів і загострень терапевтичних захворювань/ Під заг. ред.. Є.М. Нейка. – Вінниця. Нова книга,2003. – 496с.

4. Хегглин Р. Дифференциальная диагностика внутренних болезней./Под редакцией Е.М. Тареева: - Миклош,1993. – 796с.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОЗААУДИТОРНОЇ| РОБОТИ |

Реферат на тему: «Муковісцидоз».