Дані фізикального обстеження

При огляді звертає увагу блідість чи ціанотичний відтінок шкіри та сли­зових оболонок з ціанотичним рум'янцем щік, більш вираженими на боці ураження. Характерне тахіпное та відставання дихальних екскурсій на боці ураження.

Пальпаторно визначається гіперчутливість шкіри над зоною локалізації гнійника, а при виражених деструктивних процесах — болючість міжребер­них проміжків над абсцесом (симптом Крюкова). При перкусії над зоною локалізації гнійника є притуплення перкуторного звуку, вираженість якого залежить від розмірів гнійника та його віддаленості від поверхні грудної клітки.

Аускультативні симптоми неспецифічні. Можливе ослаблення дихальних шумів чи набуття ними жорсткого або бронхіального характеру. Хрипи мо­жуть бути сухими, крепітуючими, вологими дрібнопухирчастими або не ви­слуховуватися зовсім. Хрипи над зоною нагнивання чути тільки у 40% хво­рих, вони зумовлені супутнім бронхітом та перифокальною пневмонією. Нерідко чути шум тертя плеври — ознака локального реактивного плевриту.

Ураження серцево-судинної системи при деструктивних пульмонітах зумовлене гнійною інтоксикацією та дихальною недостатністю. Характер­на тахікардія, неадекватна пропасниці, глухість серцевих тонів. Пульс при­скорений.

При хорошому спонтанному дренуванні абсцесу зменшуються розміри області притуплення перкуторного звуку і знижується вираженість притуп­лення. Дуже рідко визначаються ділянки тимпаніту — якщо тканини навколо зони розплавлення настільки ущільнені (пневмосклероз), що не відбувається раннього спадіння порожнини. Аускультативною ознакою вільної від вмісту порожнини, яка не спадається, є амфоричне дихання. Над областю абсце­су, який дренується, вислуховується бронхіальне дихання, звучні велико- та середньопухирчасті хрипи.

У хворих із гангренозними абсцесами або гангреною легень при фізикальному обстеженні область притуплення зберігається незмінною або розширюється, дихання над зоною ураження залишається ослабленим, кількість та звучність хрипів зростає.

Дані додаткових методів обстеження

Гемограма

Зміни гемограми у гострому періоді типові для тяжких запальних про­цесів — лейкоцитоз із вираженим зсувом лейкоцитарної формули вліво. У хворих із зниженою імунною реактивністю, особливо тих, що перенес­ли грип, при анаеробному характері процесу нерідко спостерігається лейко­пенія, яка є несприятливою прогностичною ознакою. Зсув лейкоцитарної формули вліво до мієлоцитів, промієлоцитів точно відповідає тяжкості про­цесу, є надійним критерієм динаміки стану хворого. Відносна та абсолют­на лімфопенія характерна для тяжкого перебігу процесу.

Гіпохромна анемія дуже часто супроводжує легеневі деструкції, особ­ливо гангренозного характеру.

Біохімічні дослідження

Порушення білкового обміну проявляється зниженням вмісту загального білка, особливо альбумінів плазми. Гіпопротеїнемія зумовлена втратами білка з гноєм та дисфункцією печінки. Підвищується рівень альфа-глобулінів (глікопротеїдів, білків-індикаторів «гострої фази» запалення) та гамма-глобулінів (імуноглобулінів та імунних комплексів). Змінюється спів­відношення між основними фракціями білків сироватки крові, знижується альбумін-глобуліновий коефіцієнт.

Підвищується концентрація глікопротеїдів, компонентів основної речо­вини сполучної тканини, «гострофазових показників» — сіалових кислот, С-протеїну, муцину, церулоплазміну, гаптоглобіну.

Дослідження сечі

Зміни у сечі можуть з'явитися при виникненні «токсичної нирки» — по­мірна протеїнурія (селективна альбумінурія), циліндрурія, мікропротеїнурія. Зниження видільної функції нирок проявляється ізостенурією, зниженням діурезу, підвищенням рівня креатиніну сироватки крові.

Дослідження мокротиння

Дослідження мокротиння має велике значення для діагностики деструк­тивних пульмонітів та контролю динаміки процесу. Щодня збирають все мокротиння й фіксують його кількість та органолептичні властивості — гнильне, гнійне, із домішкою крові.

При відстоюванні мокротиння хворих із абсцесами розділяється на 3 шари. Верхній шар пінистий — слиз із домішками гною. Середній шар — непрозора тягуча рідина, суміш слини із серозною рідиною. Нижній шар — суміш крихтоподібного тканинного детриту, напівзруйнованих фрагментів ле­геневої тканини (пробки Дітріха) і великої кількості гною. Нижній шар неод­норідний, складається із фрагментів біло-жовто-сірувато-коричневого кольору. При мікроскопії осаду мокротиння виявляють лейкоцитоз, обривки легене­вої тканини, еластичні волокна, кристали холестерину, жирних кислот, гематоїдину.

Бактеріологічні дослідження

Бактеріологічні дослідження проводяться для виявлення збудника леге­невого нагнивання. Бактеріоскопія мазка мокротиння з попереднім забарв­ленням різноманітними засобами дозволяє ідентифікувати різні мікроорга­нізми за їх морфологічними особливостями. Метод точний, але недостатньо чутливий.

Посів мокротиння на різні поживні середовища для культивування дозволяє встановити етіологію нагнивання. Для диференціювання забруд­нення мікрофлорою порожнини рота використовують кількісний метод дослідження мокротиння: етіологічно значущими вважаються тільки мікро­організми, концентрація яких перевищує 10 млн мікробних тіл у 1 мл мок­ротиння або 10 000 мікробних тіл у 1 мл змиву з бронхіального дерева. Найбільш достовірну інформацію про «мікробний пейзаж» нагнивання от­римують при дослідженні пунктату або аспірату із області запальної ін­фільтрації.

Культивування неспороутворюючих анаеробних мікроорганізмів має ряд труднощів. Матеріал повинен забиратися в анаеробних умовах (пряма пункція вогнища, прокол трахеї спеціальним безповітряним шприцем), збе­рігатися «під олією» у герметичній пробірці не більше 2 годин. Посів здійснюється на спеціальні елективні середовища, культивування повинне виконуватися у строго анаеробних умовах.

Технічно більш простий і достатньо надійний метод газорідинної хроматографії гною — за складом метаболітів анаеробів (жирних кислот) визначається вид збудника.

Імунологічні тести

Імунологічні дослідження необхідні для оцінки реактивності хворих з метою адекватної її корекції. Порушення клітинного імунітету проявляєть­ся значним зниження кількості Т-лімфоцитів периферичної крові (реакція Т-РОК) із вираженим зниженням вмісту Т-активних лімфоцитів (Еа-РОК). Зміни більш виражені у осіб з тяжким перебігом захворювання.

Змінені й показники гуморального імунітету. Рівень імуноглобулінів підвищується вже на самому початку захворювання. При сприятливому пе­ребігу хвороби кількість імуноглобулінів продовжує збільшуватися протя­гом 2—3 місяців, при несприятливому — різко знижується.

Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у хворих із сприятливим перебігом захворювання на початку процесу збільшений у кілька разів. При тяжкому перебігу нагнивання рівень ЦІК на початку процесу недостатньо високий, згодом поступово збільшується.

Рентгенологічні дослідження

Рентгенологічні прояви деструктивного пульмоніту на стадії інфільт­рації подібні до зливної полісегментарної або пневмонії часток. Визначаєть­ся дифузне посилення легеневого малюнка, корені обох легень розширені, з нечіткими контурами. Є інтенсивне затемнення, що охоплює від одного-двох сусідніх сегментів до цілої частки чи всієї легені. Межі затемнення із незміненою легеневою тканиною нечіткі. Вірогідними ознаками деструктив­ного процесу є підкреслені й опуклі контури міжчасткових меж затемнен­ня (наслідок збільшення у об'ємі ураженої частки) та його неоднорідність, поява зон більш інтенсивного затемнення (безповітряні зони деструкції).

У сумнівних випадках необхідне застосування томографії легень, що дозволить діагностувати невеликі порожнини та дрібні секвестри, які не визначаються на оглядових рентгенограмах, а також оцінити стан сусідніх бронхів.

Рентгенологічні ознаки стадії дренування гнійника — утворення порож­нини округлої форми на фоні інфільтративного затемнення. Внутрішній контур порожнини згладжений, має горизонтальний рівень рідини. Чим менший рівень рідини відносно вертикального розміру порожнини, тим повніше відбувається природне дренування гнійника. При адекватному дре­нуванні рівень рідини незабаром зникає повністю, порожня порожнина втра­чає правильну округлу форму, деформується, зменшується у розмірах та повністю зникає. Найбільш інформативним методом діагностики та конт­ролю є томографія.

Гангренозний абсцес рентгенологічно проявляється великою зоною інфільтрації з порожниною округлої форми та високим рівнем рідини. Замість однієї порожнини можуть бути численні дрібні просвітлення, інко­ли з горизонтальними рівнями рідини, які містять вільні чи пристінні сек­вестри. Дрібні порожнини можуть зливатися. Розміри гангренозного абсце­су можуть прогресивно збільшуватися. Постійно утворюються нові секве­стри, зростає перифокальна інфільтрація.

Гангрена легені має характерні рентгенологічні симптоми: на фоні інтен­сивного затемнення, яке охоплює частку або цілу легеню, з'являються чис­ленні неправильної форми ділянки просвітлення — скупчення виробленого анаеробами газу, який надає патологічному локусу «плямистого» вигляду. Просвітлення можуть зливатися у порожнину з неправильними контурами. При прогресуванні процесу розвивається двостороннє ураження легень.

Дослідження функції зовнішнього дихання

Порушується функція зовнішнього дихання. ЖЄЛ знижена на 1/3 віднос­но належних показників. Спостерігаються порушення прохідності бронхів внаслідок запальної інфільтрації та бронхоспазму — знижується індекс Тіффно (ОФВ-1/ЖЄЛ) та дифузійна спроможність легень.

Змінюються показники гемодинаміки малого кола кровообігу. За дани­ми ангіопульмонографії встановлено, що кровообіг у зоні вогнища деструк­ції різко зменшується або припиняється зовсім, у примикаючій зоні — ком­пенсаторно підсилюється.

Бронхоскопія

Бронхоскопія застосовується для підтвердження діагнозу, уточнення локалізації та контролю прохідності дренуючого бронха. Слизова оболон­ка дренуючого бронха гіперемована, набрякла, з порожнини гнійника над­ходить гній чи гнильні виділення. Обтураційні абсцеси вимагають обов'язкової бронхоскопії для з'ясування причини обструкції.

Абсцесоскопія

Абсцесоскопія полягає в огляді за допомогою торакоскопу субплевральних нагнивань та проведенні ряду легеневих маніпуляцій.