грудинно-ключично-мастоїдального м’язу, від соскоподібного (мастоїдального) відростка вниз до ключиці.

Оцінюють розмір, форму, консистенцію, болючість, взаємовідношення з навколишніми тканинами.

Незмінені лімфовузли мають розміри від сочевиці до дрібної горошини, одиничні, м'яко-еластичної консистенції, рухливі (не спаяні з навколишніми тканинами), безболісні.

Збільшення лімфатичних вузлів щелепно-лицьової області може бути викликано наявністю хронічних вогнищ інфукції в пері апікальних тканинах зуба, пародонті, системі ЛОР-органів, внаслідок метастазів злоякісних пухлин шкіри, порожнини рота, слинних залоз та інших органів.

При запаленні періапікальних тканин кістки, окістя, слизової оболонки при пальпації визначається одностороння поразка лімфовузлів, що виявляється в збільшенні їхнього розміру, щільності, болючості.

Обстеження щитовидної залози.

При обмацуванні щитовидної залози просять хворого зробити ковтальний рух. У нормальному стані вона м'якої консистенції, контури її тіла згладжені, у ній не пальпуються вузлики, ділянки ущільнення.

Огляд переддвер’я порожнини рота

Проводять при зімкнутих щелепах і розслаблених губах, піднявши верхню й опустивши нижню губу і відтягнувши щоку стоматологічним дзеркалом.

Оцінюються:

Глибина переддвер’я: в нормі – середнє; при патології – мілке, глибоке.

Прикріплення вуздечок верхньої і нижньої губи: у нормі – по середині альвеолярного відростка; високе – близько до міжзубного сосочка або вплітається в його, низьке – близько до перехідної складки.

Співвідношення зубних рядів	(прикус): фізіологічний –
ортогнатичний, ортогенічний; патологічний (дисгнатичний).
Слизова оболонка губ і щік:
а) колір : в нормі – рожевий;	при патології – гіперемований,

ціанотичний, блідий, жовтяничний; б) набряклість: визначається по наявності відбитків зубів по лінії

змикання зубів; в нормі – відсутня; в) ступінь вологості: в нормі – помірно волога; при патології – суха;

г) наявність елементів ураження: в нормі – відсутні; при патології диференціюють первинні (пляма, вузлик, горбок, вузол, пухирець, пустула, пухир, кіста), вторинні (ерозія, виразка, тріщина, кірка, лусочка, рубець, пігментація);

д) стан дрібних слинних залоз і їхніх вивідних протоків: у нормі – незначна горбастість із точковими вивідними протоками; або гіперплазія, гетеротопія слинних залоз з розширеними устями вивідних проток, симптом «роси» у зоні Клейна;

е) залози Фордайса (сальні залози): блідо-жовті вузлики діаметром 1- 2 мм, розташовані по лінії оклюзії зубів на внутрішній поверхні щік в дистальному відділі, що не підвищуються над слизовою оболонкою;

ж) стан сосочків вивідних проток привушних слинних залоз: розмір, колір, кількість і склад виділеної слини при масажуванні слинних залоз.

Слизова оболонка альвеолярного відростка (ясна): у н ормі – блідо-

рожева, не набрякла, маргінальний край щільно охоплює шийки зубів, міжзубні сосочки правильної трикутної форми займають міжзубні проміжки, глибина ясеневої борозни – не більш 0,5 мм; при патології – гіперемія, синюшність ясен, набряклість, кровоточивість при зондуванні, гіпертрофія, атрофія міжзубних сосочків, усічення їхніх вершин, виразка ясневого краю, наявність патологічних зубо-ясневих кишень (вказати глибину і склад відокремлюваного ексудату).

Огляд власне порожнини рота

Слизова оболонка твердого і м'якого піднебіння, передніх і задніх піднебінних дужок, піднебінних мигдалин, язичка, задньої стінки глотки:

а) колір: в нормі – блідо-рожева, рожева; гіперемія, жовтяничність; б) вологість: помірно волога; при патології – сухість; в) набряклість: у нормі – відсутня;

г) наявність елементів ураження: в нормі – відсутні; при патології – казати характер: везикули, пустули, ерозії, виразки, помутніння епітелію, папули й ін.

Огляд язика:

а) розмір: в нормі – середній; зменшення розміру язика (мікроглосія), збільшення (макроглосія);

б) колір: в нормі – рожевий; малиновий (гюнтерівський язик), забарвлений лікарськими препаратами або харчовими продуктами;

в) складчастість: помірна, сильно виражені глибокі подовжні і поперечні борозни;

г) стан сосочків (1 – ниткоподібних, 2 – грибоподібних, 3 – листоподібних, 4 – жолобоподібних): в нормі – виражені помірно; при патології: атрофовані – «полірований» язик, при зроговінні і гіперплазії нитковидних сосочків - «волосатий» язик, при десквамації сосочків язика

– “географічний язик”; д) наліт: в нормі – відсутній чи незначний білуватий на корені язика;

при патології – обкладений сирнистим нальотом чи біло-сірий наліт по всій поверхні;

е) стан лімфатичних фолікулів язика і зіву: в нормі – не збільшені; ж) наявність тріщин, ерозій, виразок і інших елементів ураження: в

нормі – відсутні.

Огляд дна порожнини рота:

а) колір, рельєф слизової оболонки: рожевий, без вогнищ зроговіння, помутніння;

б) стан вуздечки язика: виражена помірно, коротка, в) вивідні протоки підщелепних і під'язичної слинних залоз.

Огляд зубів. Проводиться за допомогою стоматологічного дзеркала і гострого кутового зонда справа наліво, починаючи з зубів верхньої щелепи (молярів), а потім зліва направо, оглядаючи зуби нижньої щелепи. Оцінюються:

1)колір: природний – відтінки від жовтого до блакитного. Оцінка проводиться за допомогою спеціальних еталонів.

2)2) прозорість, яка має не менше значення для підбору пломбувального матеріалу, ніж колір, особливо при біоміметичному (пошаровому з різними відтінками та прозорістю матеріалом) відновленні твердих тканин зуба. Розрізняють 3 ступені прозорості емалі (Радлінський С.В.,1997).

3)форма, розмір, положення зубів у зубній дузі. Оцінюється у відповідності до клініко-анатомічної будови;

4)цілісність твердих тканин зуба: в інтактному зубі зонд вільно ковзає по його поверхні, не затримуючись у заглибленнях і фісурах, в нормі – не порушена;

5)оголення шийок зубів: в нормі – відсутнє;

6)рухливість (визначається пінцетом або зондом у бічних зубах, шляхом розгойдування): 1 ступінь – зсув у вестибуло-оральному напрямку, 2 – зсув у вестибуло-оральному і передньо-задньому напрямках, 3 – зсув і по осі зуба ( у вертикальному напрямку). В нормі – візуально не визначається;

7)наявність некаріозних уражень (гіпоплазія емалі, флюороз, клиноподібний дефект, стирання, ерозія емалі, травматичні ушкодження),

Внормі – відсутні;

8)зубні відкладення: немінералізовані (харчові залишки, м'який зубний наліт, зубна бляшка); мінералізовані (над- і підясневий зубний камінь); локалізація. В нормі – відсутні;

Основні методи обстеження місця захворювання (Locus morbi)

Огляд ураженого зуба:

а) колір зуба в цілому і окремих його ділянок: природний (відтінки від жовтого до блакитного) або зміна його (сіруватий при гангренозному пульпіті, у депульпованих зубах, при некрозі пульпи; цегляно-червоний, рожевий – при використанні резорцин-формалінової імпрегнації, відтінки від фіолетового до сіро-синього при травмі з крововиливом в пульпу та ін.);

б) блиск : збережений у зубах з живою пульпою; в) наявність пломб

г) наявність каріозної порожнини чи дефекту твердих тканин зуба: її форма, поверхня і місце локалізації. Для каріозних порожнин визначити клас за Блеком;

д) співвідношення розмірів вхідного отвору з каріозною порожниною: вузький, широкий;

е) стан країв емалі: колір, крихкість;

є) колір стінок і дна каріозної порожнини (при широкому вхідному отворі): пігментований, непігментований.

Зондування:

а) при наявності пломб оцінюється їх функціональна і косметична повноцінність по наступним клінічним критеріям:

-анатомічна форма пломби;

-прилягання пломби по краю каріозної порожнини;

-стан контактного пункту;

-стан і ступінь стирання поверхні пломби;

-відповідність кольору пломби твердим тканинам зубу;

-наявність дефекту твердих тканин зуба навколо пломби. б) при наявності каріозної порожнини оцінюється:

-глибина: у межах емалі, плащового (до рівня екватора зубу), або навколопульпарного дентину. Іноді уточнюється після розкриття каріозної порожнини;

-консистенція дентину дна і стінок каріозної порожнини: щільний, розм’якшений;

-сполучення з порожниною зуба: не сполучається, сполучається в області рогу пульпи, широке сполучення;

-	болісність:	по	стінках в	області дентин-емалевої межі,	по дну
	каріозної порожнини, в перфораційній точці, в устях кореневих
	каналів;
	Перкусія	–	постукування	по зубу, що проводиться	ручкою

інструмента (зонда, дзеркала) по коронці зуба.

Схема проведення перкусії а – вертикальної, б – горизонтальної.

Виділяють горизонтальну і вертикальну перкусію для визначення стану маргінального і верхівкового періодонту відповідно. Перкусія розпочинається з інтактного зуба для визначення індивідуальної реакції хворого і надання можливості порівняти і оцінити відчуття: в здоровому зубі – безболісна, при патології – чутлива, болісна, різко болісна. В інтактному зубі безболісна, в ураженому зубі – чуттєва, болісна, різко болісна.

Пальпація слизової оболонки в області проекції верхівки кореня зуба.

Проводиться вказівним пальцем правої руки чи великим і вказівним

пальцями одно моментно з вестибулярної та оральної поверхонь альвеолярного відростка. Оцінюють:

а) болісність; б) наявність явного набряку;

в) наявність рубців; г) наявність нориць, із визначенням характеру відокремлюваного

ексудату; д) цілісність кортикальної пластинки альвеолярного відростка

ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ

Проводяться для уточнення форми, стадії, ступеня, перебігу захворювання, виявлення його етіології та патогенезу.

Для діагностики карієсу та різних форм пульпітів і періодонтиті, некаріозних уражень зубів додатково проводять:

-карієс-маркування, вітальне фарбування;

-термодіагностику ;

-тест на препарування (діагностичне препарування);

-електроодонтодіагностику;

-люмінісцентну діагностику;

-трансілюмінаційну діагностику.

-тест на препарування (діагностичне препарування);

-тест з анестезією;

-рентгендіагностику, в тому числі фістулографію (обґрунтувати показання);

-обстеження виходу периферичних гілок трійчастого нерва;

-визначення трігерних зон;

-визначення чутливості в зонах іннервації трійчастого нерва.

Карієс-маркування, вітальне фарбування

Останнім часом для візуалізації каріозних тканин використовують карієс-маркери (карієс-файндери, дисклозуючі розчини), нанесення яких швидко і точно (на протязі 5-10 сек) показує уражену область, фарбуючи інфіковану структуру зуба. Це дозволяє прискорити і спростити процес і діагностики, і препарування каріозних тканин і визначити обсяг бактеріальної пенетрації в тканині зуба.

Карієс-файндери – це барвники, основою яких є 0,5% базисний фуксин або 1% розчин кислого червоного в пропіленгліколі, які фарбуюють з чіткою границею лише шар ураженого карієсом інфікованого дентину або емалі каріозної порожнини (зовнішній шар). Внутрішній же шар дентину, що, як показали дослідження Oghushi W. і Fusagama T., є неінфікованим, легко ремінералізується, карієс-файндерами не фарбується. Це дає можливість клініцистові здійснити найбільш логічний вибір при видаленні або збереженні розм'якшеного дентину, який може бути підданий ремінералізації, що особливо важливо при лікуванні глибокого карієсу.

На сучасному етапі для карієсу-маркірування використовують

“Caries-Marcer” (фірма VOCO, Німеччина), “Caries-Finders” (США), “Cari-