d-Test” (Греція), “Snoop” (фірма Pulpdent, США), “Tu Dye For” (фірма

Roudent, Канада). Останній розчин можна використовувати і для виявлення устя кореневих каналів.

Вітальне фарбування проводять 2% розчином метиленового синього, фуксином, толуідиновим синім, нінгідрином. По інтенсивності і площі фарбування можна судити про ступінь демінералізації емалі. Фарбування проводиться шляхом аплікації барвника на попередньо очищену і висушену поверхню емалі.

Температурна діагностика - це визначення реакції зуба на температурний подразник. Застосовується для оцінки стану пульпи. Як холодовий подразник можна використовувати ефір, льодяні палички, хлоретил. Реакцію на тепло перевіряють, використовуючи розігріту гутаперчу. Найпростіше використовувати воду різних температур. Зуб зрошують водою зі шприца (груші, пустера), вносять у каріозну порожнину або прикладають до поверхні зуба змочену ватну кульку.

В даний час існують хол одоагенти в балонах, що дозволяють більш чітко визначити дію холоду на об'єкт дослідження. Так, «Дентокул», «Кулан» (VOCO) є представниками охолоджуючих аерозолей для тестування реакції пульпи. У їхній формулі не містяться фторхлоровуглецеві з'єднання.

Інтактний зуб не реагує болем на значні температурні відхилення. Індиферентна зона (зона відсутності больової реакції для бічних зубів складає від + 5 - 7° С до + 60 - 70° С, для фронтальних зубів – від + 12 - 17°

С до + 50 -52° С.

При гострих формах карієсу індиферентна зона звужується і знаходиться в межах від +25° С до +50° С. Термодіагностика водою з температурою вищою або нижчою індиферентної зони викликає гострий або ниючий, але швидко минаючий біль.

При пульпітах межі цієї зони ще менші (відхилення від температури тіла на 5-7° С викликає приступ болю). Тобто індиферентна зона при пульпітах знаходиться в межах від 30 до 40° С, а іноді і зовсім відсутня. Термодіагностика при цьому провокує приступ довготривалого інтенсивного або ниючого болю. При періодонтитах (внаслідок загибелі та розпаду пульпи) термічний подразник не викликає відповідної реакції зуба.

Метод термодіагностики простий, доступний, однак не має математичного вираження. Оцінка залежить від суб'єктивної реакції хворого, іноді не адекватної.

Визначення резистентності твердих тканин зуба (емалі)

На виявленні проникності барвника в протравлену кислотою поверхню емалі базується ТЕР-тест – тест емалевої резистентності або кислотної резистентності емалі (В.Р. Окушко, Л.И. Косарєва, 1983).

Методика проведення: на ізольовану від слини та висушену вестибулярну поверхню верхнього центрального різця на відстані 2 мм від ріжучого краю наносять краплю 1Н розчину хлористоводневої кислоти діаметром 1-2 мм. Через 5 сек краплю змивають дистильованою водою. Оброблену поверхню висушують і на це місце наносять краплю 1% розчину метиленового синього. Далі барвник знімають сухим ватним тампоном. Інтенсивність забарвлення залежить від резистентності емалі до дії кислот і відображає її карієсрезистентність ( при незначному забарвленні протравленої ділянки) або карієссприйнятливість зуба (при інтенсивному її забарвленні). Шляхом порівняння забарвлення зі стандартною синього кольору 10-бальною шкалою можна одержати кількісну (в балах) оцінку карієсрезистентності емалі зуба:

від 1 до 3 балів – протравлена кислотою ділянка має блідо-голубе забарвлення, яке свідчить про значну резистентність емалі до карієсу;

від 4 до 6 балів – голубе забарвлення. Свідчить про середню ступінь функціональної резистентності емалі;

від 7 до 9 балів – синє забарвлення. Свідчить про значне зниження резистентності емалі та високу ступінь ризику виникнення карієсу;

Люмінісцентна діагностика

Заснована на здатності тканин і їхніх клітинних елементів під дією ультрафіолетових променів змінювати свій природний колір. Дослідження проводять у затемненому приміщенні після адаптації очей до темряви за допомогою приладів, обладнаних кварцовою лампою з фільтром з темнофіолетового скла (ОЛД-41). У променях Вуда здорові зуби світяться ніжнобілим відтінком, а уражені ділянки виглядають більш темними з чіткими контурами.

Трансілюмінаційна діагностика

За допомогою даного методу оцінюють тінеутворення, що спостерігаються при проходженні через об'єкт дослідження нешкідливого для організму холодного променя світла. Метод може використовуватися для діагностики карієсу, пульпіту, тріщин емалі, ліній відлому коренів, контролю підготовки порожнин до пломбування, накладення пломби, виявлення і якості видалення підясневих зубних відкладень.

Дослідження проводять у темній кімнаті за допомогою світловоду з органічного скла, приєднаного до стоматологічного дзеркала.

При карієсі – визначається обмежена від здорових тканин напівсфера коричневого кольору, при гострих формах пульпіту коронка ураженого зуба виглядає трохи темніше коронок здорових зубів, при хронічних – спостерігається порівняно тьмяне світіння твердих тканин зуба (ефект “згаслої зірки”), при гангренозному пульпіті, періодонтитах – затемнення всієї коронки (ефект “чорної діри”).

Рентгенологічна діагностика

Найчастіше використовується внутрішньоротова близькофокусна контактна рентгенографія. Принцип методу заснований на тому, що

рентгенівські промені в залежності від щільності обстежуваної ділянки в більшому або меншому ступені затримуються тканинами. У місцях, де на шляху променів зустрічаються щільні тканини (мінералізовані – кістка, емаль, дентин), вони поглинаються променями, не досягаючи плівки і на знімку (негатив) буде світла ділянка. У місцях, де поглинання менше, промені впливають на плівку і на знімку буде темне зображення. Для досягнення найбільш точного зображення – виключення подовження або укорочення зуба – бажано, щоб зуб знаходився у фокусі, а центральна ділянка променів падала перпендикулярно на об'єкт і плівку.

Емаль зуба дає щільну тінь, дентин і цемент – менш щільну, ніж емаль. Порожнина зуба розпізнається по обрисах контуру дентину, періодонтальна щілина виглядає рівномірною більш темною смужкою шириною 0,2 – 0,25 мм, що утворена контурами альвеоли і цементом кореня. Малюнок кістки обумовлений наявністю в губчатій речовині і у кортикальному шарі кісткових балок або трабекул, між якими розташовується кістковий мозок. Гайморова пазуха, носові ходи, орбіта, лобова пазуха представляються у вигляді чітко обкреслених порожнин.

Тест на препарування

Використовується для визначення стану пульпи (вітальності зуба) по чутливості при діагностичному препаруванні. Проводиться шляхом препарування без попередньої анестезії в області дентинно-емалевої межі. У зубах з живою пульпою виникає біль з більшчи менш вираженою інтенсивністю, препарування девіталізованих зубів – безболісне.

Тест з анестезією

При неможливості визначити причинний зуб, який являється джерелом гострого болю, можна провести інтралігаментарне (підокістне) знеболення по черзі кожного “підозрілого” зуба, впродячи не більше 0,25 мл розчину анестетика. Так як даний вид анестезії забезпечує знеболення лише одного зуба, припинення болю протягом 2-3 хвилин може свідчити про те, що причинним є саме тільки що знеболений зуб.

Оцінка гігієнічного стану порожнини рота

Проводиться шляхом визначення об’єктивного показника (індекса), який характеризує якість і кількість зубних відкладень.

При визначенні індексу гігієни порожнини рота по ФедоровуВолодкіній (1971) проводять змазування вестибулярних поверхонь шести нижніх фронтальних зубів розчином Писарєва-Шиллєра (йод кристалічний 1,0, йодид калію 2,0, дистильована вода 40,0).

Кількісну оцінку проводять в залежності від площі фарбування по п’ятибальній шкалі:

не фарбується	– 1 бал;
фарбується 1/4 поверхні коронки	– 2 бали;
фарбується 1/2 поверхні коронки	– 3 бали;
фарбується 3/4 поверхні коронки	– 4 бали;
фарбується вся поверхня коронки	– 5 балів.

Якісну оцінку проводять по інтенсивності фарбування цих же зубів по

3-х бальній системі:
Світло-жовте фарбування	– 1	бал;
Жовто-коричневе	– 2	бали;
Інтенсивно-коричневе	– 3 бали.

Розрахунок середнього значення індексу ведуть по формулі: К ср = ∑ kn/ n, де К ср - загальний гігієнічний індекс, kn - ступінь фарбування одного зуба, n - кількість досліджуваних зубів.

Інтерпретація результатів:

Величина індекса	Рівень гігієни
1.1 – 1.5	добрий
1,6 - 2,0	задовільний
2,1 - 2,5	Незадовільний
2,6 - 3,4	Поганий
3,5 - 5,0	дуже поганий

G.C.Green, J.R.Vermillion запропонували стандартний індекс гігієни порожнини рота. Для його визначення проводять фарбування 6 зубів: 16,11,26,31 – вестибулярні поверхні; 36,46 – язичні поверхні.

Коди і критерії оцінки зубного нальоту: 0 – зубний наліт не виявлено;

1 – м’який зубний наліт, що вкриває не більше 1/3 поверхні зуба; 2 – м’який зубний наліт, що вкриває більше 1/3, але менше 2/3 повер хні зуба; 3 – м’який зубний наліт, що вкриває більше 2/3 поверхні зуба.

Розрахунок індексу зубного нальоту проводиться шляхом складання значень 6 зубів і вичислення середнього арифметичного:

ІЗН = ∑ показників 6-ти зубів

	6
Інтерпретація результатів
ІЗН	Рівень гігієни
0,0 – 0,6	добрий
0,7 – 1,8	задовільний
1,9 – 3,0	поганий

Спрощений індекс гігієни порожнини рота

( ІГР- С, OHI- S, G.C.Green, J.R.Vermillion 1964)

Він складається з двох компонентів: індексу зубного нальоту і індексу зубного каменю. Індекс зубного нальоту визначається так само, як