1. Суть підприємництва у туристичній галузі Основними суб'єктами підприємницької діяльності у туризмі є туроператори, турагенти та інші структури (дилери). Туроператори - це юридичні особи (підприємства), створені згідно із законодавством України, основною діяльністю яких є організація туризму, формування туристичного продукту, його реалізація та посередницька діяльність із надання характерних і супутніх туристичних послуг мандрівникам. Турагенти - юридичні, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницькі функції з реалізаціїтуристичного продукту туроператорів або окремих послуг інших суб'єктів туристичного бізнесу. Обов'язковою вимогою для всіх суб'єктів туристичної діяльності є отримання ліцензії на відповідний вид діяльності. Серед функцій підприємництва в туризмі виділяються такі: - організація маркетингу і реклами з метою визначення міст-кості ринку вироблюваних і запроектованих до впровадження турис-тичних послуг; - упровадження інновацій у виробництво туристичних послуг і формування туристичного продукту (пакета послуг); - формування ефективної системи забезпечення туристич-ної діяльності необхідними ресурсами; - просування на ринок (збут) туристичного продукту. Об'єктом підприємницької діяльності в туристичному бізнесі виступає виробництво туристичних послуг, формування та збут туристичного продукту. Загальновизнаними є особливості споживання як окремих туристичних послуг, так і в складі турпродукту, які визначають специфіку туристичної діяльності: - для споживання турпродукту в пакеті або окремих послуг турист повинен прибути в місце їхнього надання - туристична послуга має невловимий, нематеріальний харак-тер, хоч і справляє глибоке емоційне враження. - надання туристичних послуг обумовлене договором купівлі-продажу конкретного туру - багато його складових турпродукту можуть накопичуватись і зберігатися для наступного споживання. Туристичну діяльність слід розглядати як товарно-грошові відносини між туристами, туристичними підприємствами, сферою гостинності та обслуговування в дестинаціях.

2. Основні задачі підприємств у сучасних умовах господарювання Підприє́мство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

До підприємства, як господарюючого суб'єкту пред'являються певні організаційно-економічні вимоги. Воно повинне діяти на основі певних правил та процедур. До таких вимог належать: - кожне підприємство повинне починатися з визначення місії підприємства, тобто причини його створення та існування; - мати свою стратегію розвитку та стратегічну ціль. Стратегія — це генеральна програма діяльності підприємства. Вона передбачає наступні моменти:

наявність конкретних цілей, тобто повинні бути визначеними кількісні та якісні характеристики підприємства, досягнення яких воно прагне. Цілі у підприємства можуть змінюватися (отримання можливого прибутку, завоювання ринку, отримання максимального прибутку та ін.); сформульовані виробничі та господарчі задачі, рішення яких необхідно для досягнення цілей (для завоювання ринку, реалізації продукції, потрапляння на новий ринок). Підприємство як об'єкт ринкових відносин — це означає, що воно може бути продане, тобто стає об'єктом купівлі-продажу, в результаті чого змінюється його власник. Ціна підприємства визначається ринковими законами, в залежності від співвідношення попиту та пропозиції. В Україні діють нормативні документи по оцінці підприємства як цілісного майнового об'єкта. Таким чином, підприємство має дві найважливіші ознаки: - займається господарчою діяльністю з ціллю отримання прибутку; - має статус юридичної особи.

3. Ознаки підприємця та менеджера у туризмі

Окремий вид бізнесу — підприємництво . Воно є елементом біз­несу і водночас має самостійне значення як підприємницький біз­нес. Основний його суб’єкт — підприємець, який здійснює цей вид бізнесу. Він вкладає гроші в справу, яку організовує, бере на себе особистий ризик. Відмінності між менеджерами та підприємцями очевидні. Підприємець націлений на пошук нових можливостей, на оперативне прийняття рішень. Він не може дозволити собі нескінченно чіпля­тися за ідею, яка не зуміла довести свою життєздатність. Менеджер, навпаки, неохоче береться за нову справу, але якщо рішення при­йнято, то не звертає з обраного шляху. Така сама відмінність спостерігається і щодо форми залучення ресурсів. Оскільки заробітна плата менеджера залежить від реальних коштів, він зацікавлений у накопиченні фондів, уникає оренди та інших форм тимчасового залучення ресурсів. Для підприємця ж, навпаки: довічний брак грошей, небажання використовувати обладнання, яке може пережити ідею, потреба ви­являти гнучкість та ризикувати змушують його широко користувати­ся орендою або вдаватися до інших форм тимчасового залучення ресурсів. Менеджер має справу, як правило, з організаційною структурою, що склалася, має ієрархічну природу, потребує чіткого розподілу повноважень та відповідальності. Підприємець надає перевагу горизонтальній структурі, що ґрунтується на формальних зв’язках. І хоча підприємництво та менеджмент — два різних види діяльності, на­справді це двоєдина функція, яку можна назвати підприємницьким менеджментом.

Менеджери стають основним чинником виробництва, бізнесу. Фірми без них працюють неефективно, оскільки капітал сам по собі не може вигідно застосовуватись.

4. Зв'язок функцій управління підприємством з потребами ринку

Управління підприємством як цілісність включає в себе управління різними аспектами його діяльності. Управління маркетингом - процес, що охоплює функції, пов'язані з ринком, потребами клієнтів, доставкою товарів, їх цінами, комунікацію зі споживачами тощо. Управління маркетингом передбачає вивчення нужд і потреб покупців, розподіл ринку на сегменти, виявлення найбільш перспективних із них, створення відповідно до цих сегментів окремих товарів та відповідної упаковки. Він включає: - Планування або процес аналізу умов діяльності підприємства і планування ринкових рішень - це систематичний процес діагностики і передбачення шансів, небезпек і засобів фірми, що дає можливість встановлення маркетингових цілей і визначення способів досягнення цілей. - Організація - це процес вмонтовування маркетингової діяльності в організаційну структуру фірми. Ті суть полягає у побудові таких організаційних структур, які передбачають і визначають місце маркетингових служб у фірмі - Реалізація базується на координації діяльності різних структур і рівнів підприємства для кращої реалізації його завдань і, насамперед, кращого задоволення потреб ринкових покупців. - Контроль - встановлення рівня планів і завдань, які має досягнути фірма, швидкість просування в їх досягненні, а також визначення засобів їх реалізації.

Маркетингове управління діяльністю підприємства сприяє процесу аналізу, розробки та втілення в життя заходів, спрямованих на встановлення, укріплення та підтримку взаємовигідних відносин з покупцями; забезпечує можливість організації діяльності підприємства на принципах оптимального використання наявного потенціалу та отримання найбільшого прибутку з урахуванням задоволення потреб споживачів.

Впровадження комплексної системи управління підприємствами на основі маркетингу дозволить забезпечити маркетингову орієнтацію управлінської діяльності незалежно від величини і потужності підприємств, сприяє підвищенню внутрішньої і зовнішньої ефективності підприємств, що нарівні з використанням стратегічного підходу до управління забезпечить зміцнення їх ринкових позицій і отримання довготривалих конкурентних переваг.

5. Оточення підприємства у ринковій економіці Кожне підприємство функціонує у певному середовищі. В ринковій економіці середовище переважно і забезпечує ефективність діяльності підприємства, навіть, значною мірою, детермінує його існування. Саме тому розробка стратегії і починається з діагностування та прогнозування розвитку середовища підприємства, а результати цього стануть базою для формування його місії, цілей, вибору стратегій. Середовище підприємства поділяють на такі групи елементів-факторів: зовнішнє середовище(макросередовище); (мікросередовище)внутрішнє середовище. Макросередовище складається з елементів-факторів непрямої дії, тобто вони переважно прямо не пов'язані з конкретним підприємством, зате створюють певне сприятливе або несприятливе середовище для його господарсько-бізнесової діяльності. Фактори макросередовища: а) стан економіки країни; б) політико-правові відносини; в) ефективність державного регулювання економіки; г) рівень соціального розвитку; д) стан культури, ціннісних орієнтацій в суспільстві; є) дієвість профспілок, партій і громадських організацій; ж) демографія; Мікросередовище - це середовище безпосереднього впливу на підприємство, тобто це учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством Фактори мікросередовища: а) конкуренти і конкурентне середовище в цілому; б) покупці та постачальники; г) партнери; д) місцеві органи профспілок, партій, громадських організацій; ж) місцеві органи влади тощо.