V_V_Ivanenko_A_I_Golub_A_Yu_Shevchenko_-_I

ну свое"!' влади нацiоналыюму утворенню й визнав нацiональ­

ний приН1J.ИП пiдставою адмiнiстративного подiлу.

Пiсля Жовтневого перевороту у Петроградi Центральна Рада звернулася до народу з вiдозвою «До Bcix громадян Укра­ i"ни», в якiй засудила незаконнi дii" бiлыIlвикiв,' якi узурпували владу, використавши вiйськову силу. 7 листопада 1917 р. вона

оприлюднила III Унiверсал, який проголосив створення Укра­ "lнсько"!' Народно"! Республiки (УНР) у складi федеранi'i вiльних

народiв Poci"i. Отже, фактично вiдроджувалась YKpai·HcbKa на­ цiональна державнiсть.

Дослiдники, якi вивчають УкраУнську революцiю 1917-1920 pOKiB, вже тривалий час дискутують стосовно того, уи дiЙШ;lа 5 справа до проголошення самостiйностi Укра"t"ни, якби не при­ хiд до влади бiльшовикiв у Pocii· та не iнспiроване ними про­

голошення у груднi 1917 р. Радянськоi· влади на схiдноукраi"н­ СЬКИ'Х теренах. Тут варто навести авторитетну думку вiдомого iсторика Р. Пайпса. За йоro оцiнкою, «якби Росiя залишилася де!\юкратичною республiкою, укра"iнський нацiональний рух

змирився б iз широкою територiалыюю автономiею, принай­ MHi на певний час у маЙбутньому. Iдея незалежно·j державнос­

Ti ще не прижилася сильно, в УСЯКОМУ разi на схiднiй части­

Hi, а украУнська iнтелiгенцiя, нка виросла на такому самому iнтелектуальному I'PYHTi, що i росiЙСЫ<а, була також схильна

розглядати нацiоналiзм з деякою нiяковiстю. Бiльшовиuький соир d'etat вiдразу ж змiнив становище. З цього часу нiщо менше, нiж не'залежнiсть, не могло задовольнити YKpai·HcbKi нацiональнi прагнення».

Менш драматично вiдбувався розвиток подiй У Бiлорусi, чаетина яко"i перебувала пiд нiмецькою владою. HaTXHeHHi украi"нським РУХОМ, iнтеле.ктуали й солдати у 1917 р. засну­ вали Бiлоруську Раду, яка, проте, не мала масовоУ пiдтримки. Саме тому в полiтичних подiях У Бiлорусii· й надалi визначаль­

ною силою були соuiалicтичнi партii", дО ЯКИХ належало пере­ важно росiйське та еврейське MicbKe населення.

Окупацiя нiмецькими вiйськами знаLjно"i частини Прибал­

тики не могла позитивно вплинути на розгортання тут нацiо-

41

Роздiл 1

нальних pYXiB. У тiй частинi Лiфляндij·, яка залишалася у скла­ дi РосП, i в Естляпдi"i Jlатишi й естонцi пiд впливом ЛlOтнево"i революцi"i досить активно розгорнули полiтичну дiяльнiсть. llовсюди проводилися з,"iзди i створювалися HOBi партi·i, якi передусiм вимагали культурного самоврядування й полiтич­ воУ aBToHoMi·i. lнтернацiоналiсти-бiльшовики змог:ш змiцнити cBoi· позицi"i переважно серед латиських мiських i сiльських робiтникiв та солдатiв (<<ЛатиськI,fХ стрiльцiв»), ставши най­

впливовiшою полiтичною силою. Восени ] 917 р. вони змiц­

нили свiй авторитет i в ЕстляндiY.

у фiнляндiУ у липнi ] 91 7 р. мiсцевий сейм, який за своУм

складом був в основному соцiал-демократичним, проголосив себе «верховною владою» й передав у вiдання росiйського центру лише зовнiшню полiтику та армiю. Тимчасовий уряд

не визнав цих рiШСIIЬ Й розпустив сейм. HOBi вибори у жов­ Tl'li принесли перемогу буржуазним силам, якi спiвпрацюва­ ли з Тимчасовим урядом, а вiдтак i були лояльними до його полiтики.

Лояльними пiдданими й за доби Тимчасовоro уряду зали­

шалися нiмецькi колонiсти, тим бiльше, ЩО в березнi 1917 р.

було вiдмiнено антинiмецькi закони. Вони використали HOBi свободи для ctbopeHI-IЯ числснних культурних i полiтичних ор­

ганiзацiй, що задовольняли ·ix назрiлi за раки вiйни потреби.

€врейське населення Poci"i вiтало Лютневу ревоmоцiю i ТИМ­ часовий уряд, якi нарештi принесли Ум рiвноправнiсть. Знову пожвавилося УХНЕ: культурне й полiтичне життя, однак полiтич­ на диференцiацiя €врейського руху зберiгалася. Не був реалiзо­

ваний i проект скликання Всеросiйського з'i"зду €BpeYB. Серед

полiтичних партiй, якi вимагали для €Bpe·iB позатериторiальноУ

культурноУ aBТOHoMi·i, найвпливовiшими залишалися Поалей

1~iOH та близький до меншовикiв соцiал-демократичний Бунд.

Не було помiчено, принаймнi до кiнця ] 91 7 р., коли й мови не було про громадський порядок, €врейських погромiв.

у Закавказзi, як i в РосП в цiлому, пiсля ЛютневоУ рево­

люцii" утворилося двовладдя: з одного боку, iCHYBaB призна­

чений Тимчасовим урядом Надзвичайний KOMiTeT у справах

42

1917 piK - piK ревОJIlOцiйнuх i1ОmрясiliЬ i 60роmьГm (иыnер//аmuв

3акавказзя, який в основному складався з грузинiв i росiян,

а з iншого - В Тифлiсi i Баку почали дiяти Ради робiтничих

депутатiв. Тифлiська Рада була зорi€нтована по-меншовиць­

ки, а у Бакинськiй спiвпраJ..I,ювали мсншовики, бiльшовики,

есери, BipMeHcbKi даlI!наки й азербайджанськi Мусаватисти.

Грузинськi меншовики переважно були iнтернацiоналiстами,

дашнаки зберiгали BipHiCTb Тимчасовом:у уряду, а партiя му­

саватистiв, у якiй lIереважали iнтелiгенцiя та представники

середньо'i буржуазi"i, стояла за федеративний подiл РосЙ. Аж

до жовтня 1917 р. бiльшовики скрiзь були У меншостi, проте у

Бакинськiй Радi Ух вплив пос'ryпово зростав.

Серед мусульман Pocii' у J917 р. найвпливовiшою силою

заЛИ!lJaВСЯ лiбсральний союз мусульман Poci'i (Iттiфак) з naHic-

ламiстською орi€нтацi€ю. На противагу йому дiяли прихилr,­

ники консервативно-релiгiйного напрямку та радикальна група лiво'i iнтелiгенцi"i, яка симпатизувала росiйським есе­ рам. У TpaBHi 1917 р, у MOCKBi вiдбувся 1 Всеросiйський з"iзд мусульман, в якому взяли участь близько тисячi делегатiв, iз

них - 200 жiнок. Бiльшicтю голосiв було ухвалено рiшення

про рiвиiсть статей та федеральну програму, заl1ропоновану

делегатами Bi;) Азербайджану. Другий конгрес, який вiдбувся

у липнi в Казанi, принiс перемогу бiльш радикальним за своу­

ми вимогами волзьким татарам, якi на переднiй план висуну­

ли вимогу вирiшення соцiальних проблем й ВИСЛОВИЛИСЯ на

пiдтримку створення Нацiональних зборiв мусульман. Таким

чином, ПОС1)'110ва радикалiзацiя полiтичного життя Poci'i зна­

йшла вiдо5раження j в мусульманському pyci.

Полiтичну активнicть у 1917 р. виявили i мусульмани Туркестану. Найвпливовiшою серед рiзних полiтичних орга­

нiзацiй була у цiй частинi колишньо'i iмперi'i Мусульманська

центральна рада Туркестану, ЯКОЮ керували реформатори­ цжадiдисти. Однак бiЛЫlJ радикальнi вимоги восени 1917 р. висунуло росiйське населения краю, яке зорганiзувалось у Ташкентську Раду. U ~e бiльш активними були степовi кочови­

ки, а Ух традицiйнi конфлiпи зi слов'янськими поселенцями

вибухнули з новою силою. У kbiTI-li ] 917 р, казахи на з'i'здi

43

iCTopi"i майже

Роздiл 1

в Оренбурзi поклали початок створенню власноi" полiтично"i

партiУ - Аляшськоi" орди. Вони вимагали aBToHoMii", припинен­

ня колонiзацi·j i HaBiTb виселення нових поселенцiв. Посиленою полiтичною активнiстю у 1917 р. вiдзначалися

й меншi неросiйськi етноси. 30крема, KPJ.-,МСькi татари У1'во­

рили нацiональну партiю Мiллi фiрка, яка вимагала автоно­ MiY Криму i дiяла всупереч iHTepecaM росiян та YKpai"HuiB~ якi кiлькiсно переважа.пи татар на пiвостровi. I-Iечисленна il::lTe- лiгенuiя CTpOKaTo·i групи пiвнiЧНОI<авказьких гiрських народiв заснувала нацiональнi Ради та Союз об'€днаних ropuiB. Було

проведено два з'i"зди, на яких предстаВНИI<И цих нацiональних

меншин висунули вимогу надання Тм aBToHoMi"i. Водночас на Пiвнiчному Кавказi посилились iсламсько-консервативнi тен­ денui"i, Hoci"i яких, продовжуючи справу Шамiля, рОЗllО4али

пiдготовку до «священно"!" вiйни» проти росiян.

На Серсдньому Поволжi у TpaBHi 1917 р. буле скликано

з'i"зд малих народiв, у якому взяло участь пенад 500 представ­ НИI<iв вiд чувашiв, черемисiв, вотякiв, l\ЮРДВИ, зирян, калмикiв i вихрещених татар. Bci вони заявили про свою солiдарнiсть

з Тимчаеовим урядом, а оеновниv наroлос зробили на КУЛЬ­ турно-мовних вимогах. У Сибiру Наuiональна дума бурятiв i Якутський KOMiTCT домагалися запровадження рiдних мов У школах та установах, соцiальних реформ тощо. Росiйськi ре­

гiоналiсти Си6iру зробили спробуоб'€днатися з неросiянами i спi.г:ьними зусиллями повести БОРQтьБу проти колонiалыю"i

залежностi вiд центру, проте тривалi антагонiзми МIЖ ними, наеамперед соцiальнi, перешкоджали тiенiшiй спiвпрацi.

Отже, 1917 piK в Bcix народiв колишньо"i Ро­

сiйськоi" iмперi"i став роком пробудження нацiонально"i само­ свiдомостi. Форми та цiлi наuiональних pYXiB вiддзеркалили

ступiнь соцiально·i та полiтично"i мобiлiзан.ii" окремих нацiй i eTHociB, соцiальнi антаroнiзми кожного з perioHiB. У цьому

зв'язку залишаютьея суперечними думн:и iсторикiв про зна­ чення нацiональних pyxiB, насамперед з оПIЯДУ на невирiше­

HicTb нацiонального питания в цiлому, як передумови пере­ моги бiльшовикiв у жовтнi 1917 р. Беззаперечним залиша-

44

19i 7 piK - piK ревОЛlОцiйnuх nоmрясi1/Ь i 60роmьбu G.'lbInep1/amU6

пься той фаю~ ЩО в бiльпюетi нацiональних pYXiB соцiальнi i наuiональнi 'шнники TicHO переплiталися, а тому виокреми­ ти нацiональну складову навряд УИ можливо. Як наголош)'€

А. Каппелер, «цiлком певним с те, що нацiональнi рухи за ав­ тономiю ослаблювали позицiю Тимуасового уряду», а його

(~непоступливiсть щодо нацiональних i соцiальних вимог та припинення вiйни була добрим грунтом для проростання бiльШОВИЦЫ<ИХ гасел про землю, мир I право народiв на самовиз­

начення й серед багатьох неросiян».

На прихiд до влади бiльшовикiв бiльшiсть наuiональних сил неросiйсько! периферi'i вiдреагувала сrlOч.атку виУiку­

вально, тим бiльше, що проголошена 2 листопада «Декла­ рацiя прав народiв роси», у якiй пiдтверджувалася формула

про право нацiй на самовизначення аж до вiДОI<ремлсння,

ще раз давала надiю на справедливе вирiшення болючого питання. Проте спiвпраuя з партiею Ленiна, яка прагнула до централiзацii' i неподiльно'j влади й пiдпорядковувала пра­ во нацiй на самовизначення принциповi класово'j боротьби, Биявилася неможливою. Фактичне самовизначенвя народiв не вписувалося в стратегiчнi плани бiльшовикiв, якi HaBiTb можливiсть федеративного устрою соцiалiстично"i,·держави розглядали лише як перехiдний вiд капiталiзму до соцiалiзму тип державностi.

Щоб утримати рухи Hapo;l,iB до самовизначення в соцiалiс­

тичних рамках, бiльшовики, застосовуючи силу, lIамагалися

використати повсюди CTBopeHi на неросiйсы<хx окраУнах Ради для радянизацi"i нацiональних районiв i наступного присднан­ ня ',х до Радянсько"i РосН та для створеlШЯ единого господар­ сько-полiтич.ного органiзму. HaToMicTb практичне вирiшеh­ ня цього питания визначалося реальним спiввiдноше.СIНЯМ сил мiж бiJJЬШОВИЦЬКИМИ Радами i нацiоиальними урядами, наявнiстю або вiдсутнiстю на окраi"нних територiях збройних сил iнших держав тощо. РаднарКОl\'! легко Бизнав незалежнiсть Польщi, територiя яко'( була О"-'Упована нiмцями, Однак у Фiн­ ляндi"i i в YKpai'Hi, народи яких заявили про прагнення нацiо­

нально"i незалежностi, подi'j розвивалися за iншим сценарiем.

45

Роздiл 1

Так, 18 грудня 1917 р. рнк, пiсля того як фiнський сейм ух.еа­

лив Декларацiю про оголошення фiнляндi'i незалежною дер­

жавою, видав декрет про иадания незалежностi фiнляндськiй республiцi. Цей акт розглядався бiльшовиками як необхiдна Mipa Довiри для наступного об'еднания. Разом з тим радянськi вiйська надали допомогу мiсцевим бiльшовикам, якi змогли на пiвтора мicяцi захопити владу у Гельсiнгфорсi. Зрештою;

фiнляндiя, ЯКУ пiдтримала Нiмеччина, зумiла вiдстояти свою

незалежНlСТЬ.

В умовах, коли бiльшовицька Росiя, також пiдтримавши

YKpai'HcLKi бiльшовицькi Ради, розпочала вiйну проти УНР i повела масовий наступ на Ки'jв, 9 сiчня 1918 р. Центральна Рада прийняла свiй останнiй, IV Унiверсал, в якому конста­ тувала, щО УНР стае самостiйною, Hi вiд кого не залежною, вiльною, суверенною державою украУнського народу. КРО80пролитний збройний конфлiкт був припинений ЛИIllе пiсля

пiдписання Центральною Радою 27 сiчня 1918 р. договору з

Нiмеччиною. Пiдтримана Центральними державами, Рада вiд­

новила свою владу, проте вже скоро замiсть неУ на укра'iнських теренах до влади прийшов уряд гетьмана П. Скоропадського,

який ТРИiwfався лише на силi нiмецьких багнетiв.

Варто додати, що коли б уKpai'HcLKi вимоги щодо неза­

лежностi спиралися на таку ж нацiональну консолiдацiю, як

у Польщi LfИ фiнляндii', то й результати могли бути iншими. Проте у випадку Украi'ни вирiшальну роль вiдiграв факт Г!' еко­

номiчноi' залежностi вiд росiйського ринку та знач:ення еконо­

мiчноro потеНlйалу Украi'ни для Росiйськоi' держави. Сучаснi YKpai'HcLKi дослiдники справедливо стверджують, що не лише Донбас, як про це говорив JleHiH, а й уся УкраУна на довгi роки стала «кочегаркою соцiалiзму».

3агалом до лютого 1918 р., oKpiM ФiНJlяндi'j Й Укра'iни,

незалежнiсть проroлосили Естонiя, Литва та Молдавська рес­ публiка (Бессарабiя). У березнi на короткий TepMiH незалежною стала Бiлорусь, а у KBiTHi сказав свое слово 3акавказький сейм,

на якому було утворено незалежну Федеративну Закавказьку Республiку, ДО яко'i увiйшли Bci територii' .3акавказзя, oKpiM pa~

46

1917 piK - P~KревОЛl?.цiй//ш: nоmрясiнь i бороmь6}! ш/ьmернаmuв

йонiв, якi за Брестським договором РСФРР з Нiмеччиною i "ii

союзниками вiд 3 березня того ж року вiдiйшли до Турсччини,

та бiльшовицькоro Баку. Пiсля лiквiдацi"i Закавказько"i федера­

цi"i у червнi 1918 р. У Грузi"i, вipMeHii·та Азербайджанi виникли демократичнiреСlтублiки.

Територiальну автономiю наприкiнцi 1917 - на початку

1918 р. проголосили Тимчасовий мусульманський уряд в Тур­ KeCTaHi, Аляшська орда, Центральна Рада в Башкирi"i та коалi­ цiя гiрських народiв i козакiв Закавказзя.

Отже, до лiта ] 918 р. бiльшовицька Росiя втратила майже Bci oKpai"HHi областi колишньоi" iмперi"i: Польща, Литва й УкраХна

були незалежними державами пiд нiмецьким протекторатом; Естонiя, Латвiя й бiльша частина Бiлорусi були окупованi HiM-

цями; незалежна фiнляндiя перебувала пiд нiмецьким захис­

том; Бессарабiя перебувала у рамках PYMYHi"i; на закавка3ЬКИХ теренах iснували незалежнi Грузiя, Вiрменiя та Азербайджан.

Неясною була СИ1уацiя на Пiвнiчному Кавказi, у Середнiй Азi"i

та Сибiру, де мiж собою протистояли нацiональнi aBTOHOMicTCbKi рухи, бiлыllвикии та росiйськi контрреволюцiйнi сили.

Перwi СlцiаПЬIlI-еИВНlмiqиi перетвореНИR

Прийшовши до влади в PociY, в якiй на початку ХХ столiття

внаслiдок запiзнiлого типу розвитку виявилися невирiшеними

багато проблем рiзних iсторичних епох, бiльшовики змуше­

Hi були спробувати одночасно розв'язати i аграрне питання, i продовжити iндустрiалiзацiю, 1 створити демокраТИ1.ше громадянське суспiльство, пiднявши культурно-освiтнiй piBeHb населення. Росiя повинна була рiзко прискорити модернiзацiю всього суспiльства i, щоб вижити у CSiTi, який CTpiMKO змiню­ вав СВОЕ обличчя, якомога швидше лiквiдувати СВОЕ вiдставан­

ня вiд передових краУн Заходу.

У першi мiсяцi пiсля Жовтневоro перевороту були проведе-

Hi деяю загальнодемократичнi заходи: вiдмiненi соцiальнi ста­ НИ, колишнi цивiльнi чини та запроваджено €дине для Bcix, за винятком iноземних пiдданих, звання «громадянин Росiйськоi"

47

Роздiл 1

респуб.1iки». Декретом Раднаркому вiд 13 сiчня 1918 р. «Про свободу cOBicTi, церковнi та релiгiйнi громадИ» церква була вiддiлена вiд держави та заборонялося викладання Закону 60- жого у школах. Фактично церква позбавлялася всього свога

майна, юридичиих прав i опинялася поза законом. Yci служи­

телi церкви автоматично перетворювалися Н[ 'ir.тенцiЙних «ВО­

рогiв народу», а релiгiя оголошувалася ворожою iдеОJIогiсю, несумiсною з соцiалiстичним будiвництвом.

Декрет про школу революцiонiзував шкiльне навчgння:

в класах могли спiлыю вчитися дiти обох статей, навчання

ставало безоплатним, без домашнiх завдань та будь-яких ек­

заменiв.

За декретами ВЦВК i РНК про шлюб i сiм'ю (16 та 18 груд­ ня 1917 р.) державою визнавався лише громадянський шлюб; як шлюб, так i розлучення ставали вiльними.

Незважаючи на вiдмiну cTaHiB i чинiв, у Kpa'iHi зберiгала­ ся правова HepiBHicTb, частина населення - люди, що жили на нетрудовi прибутки, приватнi TopriBui, церковники, а також «особи, якi використовували найману працю» (у т. Ч. селяни,

якi наймали робiтникiв). Позбавлення прав розповсюджува­

лось на Bcix членiв CiM''i. Для дiтей iз таких сiмей це означало позбавлення права навчатися у вузах i обмеження права навча­

тиея в lIIколi. Графа «соцiальний стан», «походження» вiдтодi

ставали тавром на все життя.

У груднi 1917 р. Ленiн виеунув qимогу про «необхiдиiсть

проведсння класового принципу при розподiлi продовольчих

паЙкiв». Наркомат соцзабезпечення повiдомляв про nозбав­

ления пайкiв ycix куркульських та буржуазиих елементiв Mie- та i села, що багатьох прирiкало на голодну смерть.

Першi перетворення бiлыповикiв у соцiальнiй сферi прохо­ дили l1аралельно з попереднiми заходами щодо побудови со"· цiалiстичноi" економiки. lЦе у дожовтневий перiод прiоритети економiчноi' полiтики бiльшовикiв були сформульованi В. Ле­

нiним у брошурi «3агрожуюча катастрофа i як з нею бороти­

ея». BiH уважав, що необхiднi: нацiоналiзацiя банкiв i великих

торгових та промислових сиидикатiв (цукрового, вугiльиого,

48

1917 pi« - piK ревОЛiOцiй//uх 110mрясiнь i бороmьбu ШlьmеРlшmuв

нафтового тощо); вiдмiна комерцiЙНОI таемницi; примусове об'еднання дрiбних пiдприемств у союзи з метою полегшення контролю; регулювання споживання. Причому нацiоналiзацiя

не означала конфiскацiю пiдприемств, а передбачала «КOI-ПР­

оль, нагляд, облiк, регулювання з боку держави, запроваджен­

ня правильного розподiлу робочих сил у виробництвi i розпо­

дiлi продуктiв». Важливе мiсце у цiй схем} вiдводилось робiт­

.ничому контролю.

14 листопада 1917 р. ВЦВК робiтничий контроль був де­

кретований i пiсля цього став швидко розповсюджуватися

на пiдпри€мствах рiзних галузей вироОництва. До середини

1918 р. спецiальнi органи робiТНИ40ro контролю (фабзав­

коми, ради старост i т. п.) працювали на 70 % пiдприемств. Однак вiдразу виявилося, що робiтничий контроль не в змозi регулювати постачання, замовлення, фiнансування не лише у масштабах yci€i" краi"ни, а й у межах однi€i" галузi. KpiM того, робiтничий контроль мав i внутрiшню суперечнiсть, яка по­ лягала у протиставленнi iHTepeciB робiтникiв одного пiдпри­ емства iHTepecaM усього народного господарства. Тенденцiя «сепаратизму», «мiсництва» постала у першi пiсляжовтневi

раки досить гостро.

3 кiнця 1917 р. в РосН" розпочалося й здiйснення нацiона­ лiзацiУ промисловостi. 17 листопада було оroлошено про нацiо­ налiзацiю Лiкiнськоi" t\-шнуфактури у Володимирськiй губернii",

оскiльки i"i власник припинив роботу пiдпри€мства, посилаю­

чись на вiдсутнiсть коштiв, сировини i на необхiднiсть ремон­ ту. Всього до березня 1918 р. було нацiоналiзовано 81 пiдпри­

€MCTBO. Сучасники видiляли два види нацiоналiзацii": «караль­

ну» i «стихiЙну». У першому випадку йшлося про небажання влаеникiв iти на спiвробiтництво з новою владою i про загро­ зу закриття важливих пiДПРИЕ:МСТВ; TaKi акти, як правило, при­

ймалися центральними органами. У другому - про iнiцiативу робiтникiв на мiсцях. У першi мiсяцi iснування Радянсько·i влади домiнувала «етихiйна» нацiоналiзацiя.

3 метою «органiзацii" народного господарства i державних фiнансiв» 1 грудня 1917 р. ВЦВК створив Вищу раду народ-

49

Роздiл 1

=== ._._._------_.-

ного господарства (ВРНГ), яку спочатку очолював В. Оболен­ ський (Осинський), а з квiтня1918 р. - о. P}~KOB. Серед iнших економiчних заходiв ВРНГ продовжувала широку нацiоналi­ зацiю промислових пiдприемств. Jlише у листопадi 1917 - бе­ резнi 1918 р. на територi'j 31 губернii' у колишнiх власникiв

було вилучено 836 промислових 06'E:KTiB. За словами Рикова,

у той час нацiоналiзацiя «проводилась н(;:зrшежно вiд питань

постачання, вiд господарських MipKYBaHb, а виходячи виключ­ но з необхiдностi безпосередньоi' боротьби з буржуазiею».

Нацiоналiзацiя фабрик i заводiв була, на думку бiльшо­

викiв, головною формою створення новоу економiки, тим,

що Ленiн назвав «червоногвардiйською атакою на капiтал». ЯКЩО до середини 1918 р. 'iй були пiдцанi oKpeMi пiдприем­

ства, то з 28 червня 1918 р. ВЦВК i Раднарком перейшли до

нацiоналiзацi"i окремих галузей промисловоетi. У власнiсть держави. перейшли Bci великi пiдприемства металургiйноi",

гiРНИLJо'i, машинобудiвно"i, текстильно'i, хiмiчноi", скляно"i, шкi­ ряно"i галузеЙ. Фактично вся велика промисловiсть опинилася в руках Радянсько"i влади. Тим самим були вiдкинутi i робiт­ ничий контроль, i спроби HaBecHi 1918 р.. створити змiшану eKoHoMiKY, з залучснням буржуазних спецiалicтiв i технiчним

спiвробiтництвом з буржуазiею. При загальнiй нацiоналiза­

ui'i пiдприемств управлiння ними часто-густо набирало фор­

му дрiб'язкових розпоряджень, надмiрноi' опiки, втручання в

господарську дiяльнiсть через систеrytу главкiв (<<голощiИХ КО­

M;TeTiB») в окремих галузях. Претензii' бiльшовикiв на управ­ лiння усiею економiкою в умовах рiзкого звуження ринкових

зв'язкiв у неозорiй, розоренiй Kpa"iHi дуже швидко виявилися безпiдставними.

«Червоноармiйська атака на капiтал» зруйнувала звичнi

економiчнi зв'язки, породжувала безплановiсть, падiння тру­ довоу дисциплiни, зловживання, безвiдповiдальнiсть на пiд­

приемствах, теl1ер уже не приватних, а загальнонародних.

На мiсцях серед робiтникiв i службовцiв розповсюджувались

УТОl1iчнi думки про загальну piBHicTI> трудящих, про KOMYHic-

тичнi, зрiвняльнi принципи оплати працi i побутових .витра:.f, .

50