1.Встановлення ранньофеодальної держави Київська Русь.

Серед учених існує декілька теорій походження Давньоруської держави. Норманська теорія заснована на літописній легенді, згідно з якою варяги були запрошені на Русь. Окрім цього, як аргументи висувалося давньонорманське походження деяких руських назв, імен тощо. А сама назва „Русь” походить, на думку прихильників цієї теорії, від фінської назви шведів – „руотсі”.Сьогодні не можна говорити про переконливу перемогу тієї чи іншої теорії. Найбільш прийнятною, на наш погляд, є теорія взаємовпливу багатьох факторів, включаючи варязький і хозарський, у процесі становлення ранньофеодальної держави – Київської Русі. Основними ознаками будь-якої середньовічної держави, в тому числі Київської Русі, були: розміщення населення не за національним (у той період за племінним) принципом, а за територіальним, поява влади, не пов’язаної з волевиявленням народу, збирання данини для утримання цієї влади, династичний (спадковий) характер влади вождя.

Початок формування державності на території України тісно пов’язаний з перетворенням Києва на основний політичний і культурний центр руських племен. Саме навколо нього наприкінці VIIІ – на початку ІХ ст. відбувається об’єднання територій між Чорним і Балтійським морями. Правили тоді останні представники династії давньоруських князів Дір та Аскольд, спадкоємці першого господаря Києва – князя Кия. Князь Аскольд, проводячи виважену внутрішню та активну зовнішню політику, зміцнив Київську Русь. Закріпившись на узбережжі Чорного моря, Аскольд здійснив декілька вдалих походів на Візантію (860, 863, 865, 874 рр.), в результаті яких було підписано вигідні для русів угоди. Могутня Київська Русь посідає значне місце у всесвітній історії. Виникнення й розвиток Давньоруської держави обумовлювалось інтеграційними політико-економічними процесами внаслідок дії низки внутрішніх і зовнішніх чинників. Київська Русь явила собою центр об’єднання східнослов’янських народів. Це була удільна ранньофеодальна династична монархія на чолі з Великим князем. Аристократичну тенденцію в державному устрої уособлювала боярська рада. Вона, як і демократичні інституції — князівські з’їзди та віче, належно не розвинулися і не перетворилася на відповідні витоки парламентаризму. В процесі зміцнення феодалізму відбувся перехід з десяткової системи управління державою, що сформувалася з дружинної організації, на нову — двірсько-вотчинну.

2.Гетьманська держава Скоропацького.

Дізнавшись, що в Україну прийшли німецько-австрійські війська до Києва повернулись представники центральної ради. На рука Ц.Р. була конституція УНР (83 статті) за якою президентом УНР проголошено М. Грушевського. А тим часом в місті Лубни представники хліборобського з’їзду обрали на посаду гетьмана України українського генерала Павла Скоропацького. Отже, замість УНР 29 квітня 1918р. гетьманом України офіційно стає Скоропацький, а держава називається українська держава Скоропацького. Гетьман зосередив в своїх руках всю повноту влади (законодавчу, судову, виконавчу). Земля поверталася поміщикам, робочий день збільшився до 12годин, місцеве самоврядування буде скасовано, видання, що критикували гетьмана закривалися. Вже в перший місяць проти гетьмана в Україні покотилась хвиля невдоволень. Проти Скоропацького влітку 1918р. в Запорізькій Катеринославській та ін. областях спалахнули повстання українських селян, зокрема в місті Гуляй Поле. Анархіст Нестор Махно знищив гетьманську владу, вигнав німців та віддав селянам землю. Також невдоволені були робітники та особливо залізничники. На Скоропацького було декілька разів замаху (5-6). В зовнішній політиці Українська держава підписує договори з 12 країнами в тому числі з більшовицькою Росією, з Австро-Угорщиною тривали переговори щодо західноукраїнських земель. Скоропацький намагається відродити козацьке військо, але німецька адміністрація не дозволила цього робити. Тому гетьман всів свої творчі сили направив на освітницько культурний напрямок роботи: 1.за власний кошт Скоропацьким відкрито 150 шкіл, ліцеїв, гімназій українською мовою навчання, 2.відкрито 2 університети з українською мовою навчання, 3.для масового забезпечення студентів впроваджено різні стипендії ім. Шевченка, Франка, Сковороди, 4.в Ромнах в жовтні 1918р. вперше відкрито пам’ятник Т. Шевченку, 5.відкрито першу українську академію наук (листопад 1918р.), яку очолював видатний вчений Вернадський, 6.відкрито український національний музей, галерею мистецтв, український театр опери та драми, аматорські театри, хорові колективи симфонічні оркестри.

Білет 21.

1.Запровадження християнства на Русі, причин та наслідки.

Для піднесення свого роду та значення своєї держави Володимир забажав одружитись з візантійською принцесою Анною, сестрою візантійського імператора. Після того як дружина Володимира захопила в Криму Корсунь, імператор погодився на шлюб своєї сестри з Володимиром, але за умови, що той прийме християнство. Охрестившись сам, Володимир зробив християнство державною релігією і влітку 988р. наказав жителям Києва прийняти християнство. Обряд хрещення було здійснено в усіх містах і селах держави. Після прийняття християнства в Київській Русі розпочалося будівництво: найбільшу церкву було споруджено в Києві на честь Богородиці і названо Десятинною. Київ став духовним центром поширення християнства та діяльності православної церкви. Після прийняття християнства в Київській Русі виникли численні монастирі. Першими монастирями стали Межигірський, Печерський, Видубицький. Прийняття християнства на Ручі справило величезний вплив на подальший розвиток держави: 1.воно зміцнило центральну владу князя, оскільки християнська релігія наголошує, що влада правитель дана Богом, 2. Дало можливість Київській Русі як рівноправній увійти в коло наймогутніших держав Європи, 3.сприяло бурхливому розвиткові культури, торгівлі а також культурним зв’язкам з християнським світом.