1.Українські землі в складі Литви.

Литовські племена жили на берегах Балтійського моря і в середині ХІІІст. Перший князь Мендовг. 1320р. князь Гедемінг поступово приєднує укр.. землі під свою владу, а в середині ХІVст. Князь Ольгерд приєднає Києву і Чернігів. 1362р. Ольгерд завдає поразки монголам на синіх водах. Отже, Литовські князі практично захистили укр.. землі від монголо татарського інгла. Вони взяли за основу нашу культуру, мову і релігію тощо. Найбільш відомим литовським князем буде Вітовт 1392-1420рр. Збільшує територію князівства аж до Чорного моря, мріє про захоплення Москви, щоб стати володарем Європи. За часів Вітовта відбувається побудова системи замків під Одесою, Білгородністровський замок. 1385р. литовський князь Ягайло. Побрався з польською красунею Ядвігою і записали Кревська унія – як перший литовсько-польський союз. Противником Ягайло був Свидригайло який закликав щоб поляки повернули Литві Поділля. Процес був довшим і в середині ХV ст.. коли до влади прийшов Казимир посилюється католицизм, посилюється вплив на землі. Починаючи з ХVст. Відбуваються суттєві зміни в господарстві, з’являються хутора, з’являються чумацтва (чумаки). Господарства на укр.. землях мало велику перспективу. Згодом 1569р. в м. Любин Литваі Польщі створюють союз Річ Посполита. Посилюється католицький вплив на православні землі і в 1596р. (Бреська унія) остаточно православ’я буде заборонено. Головними документами Литовської доби був так званий Литовський статут 1529р, 1596р, 1588р.

2.Утворення центральної ради 1 і 2 універсал

17 (за н. ст.) березня 1917 р. у Києві виник ще один впливовий політично-координаційний центр — Українська Центральна Рада, який, репрезентуючи інтереси українського народу, за короткий час свого існування — з березня 1917 по квітень 1918 р. — пройшов складний шлях від громадської організації до фактичного парламенту України. Рада була створена групою національно свідомої інтелігенції з Товариства українських поступовців (ТУП), наукових, освітніх, кооперативних, студентських та інших організацій. Головою Ради став видатний український історик, громадсько-політичний діяч М. Грушевський.Вслід за цим було створено Генеральний секретаріат Центральної Ради виконавчий орган, уряд автономної України, який очолив В. Винниченко. Генеральними секретарями стали С. Єфремов, С. Петлюра, X. Барановський, Б. Мартос, В. Садовський, І. Стешенко, М. Стасюк, а генеральним писарем П. Христюк.10(13) червня 197р представники ЦР офіційно прийняли перший офіційний ний документ універсал: 1.головною владаю є ЦР, 2.відповідно на місцях оформлено місцеву владу, що підтримувала ЦР, 3.автономія в складі Росії. Через декілька днів до Києва приїздить делегація з Петрограду і мала розмову з ЦР. 3(16) липня 1917р світ побачив другий універсал: 1.ЦР поповнювалась представниками ін.. національностей, 2.пропонувалось генеральний секретаріат підкорювати ТУ, 3.зборойні сили ЦР підпорядковані Росії.

Білет 9.

1.Галицько-волинське князівство.

Після смерті Ярослава Осмомисла в Галицькому князівстві спалахнула боротьба за владу. Великим князем став його син Володимир., який правив 10р. З його смертю в 1199р місцева династія Ростиславичів перервалася. Дізнавшись про це, волинський князь Роман Мстиславич оволодів Галичем. У 1199р відбулося об’єднання Волинського та Галицького князівств в одне, що мало важливе значення: створювалися сприятливі умови не лише для розвитку міст, СГ, промислів, ремесел і торгівлі, а й для зміцнення політичного центру. Процес їх об’єднання був не випадковим.Він зумовлювався етнічною однорідністю населення, його прагненням домогтися припинення міжусобиць, захистити край від зовнішньої загрози. Започаткувавши утвердження династії Мстиславичів, Роман діяв надзвичайно вміло, енергійно й рішуче. Дізнавшись, що київський князь Рюрик Ростиславич готує похід, випередив його, виступивши в 1201р на Київ, яким оволодів з допомогою міщан, і посадив на київський стіл луцького князя. Хоча Рюрик на початку 1203р спромігся відбити Київ, учинивши в ньому великий погром, але йому не вдалось повернути владу. Отже, враховуючи, що Переяславське князівство залежало від Києва, Роман став фактичним володарем майже всієї Південно-Західної Русі (за винятком Чернігівщини). Аби запобігти постійним міжусобицями, він запропонував обрати великого князя шістьом найвпливовішим князям Русівеликого князя. Проте ця пропозиція не знайшла підтримки. Усередині князівства Роман рішуче боровся з боярством., утверджуючи одноосібну владу монарха. Багатьох бояр було страчено й вигнано за межі держави, решта боялися виступити проти нього. Не випадково Галицько-Волинський літопис саме Рома Мстиславича вперше називає «самодержавцем всієї Русі». Володар Галицько-Волинської держави проводив активну зовнішню політику. Зокрема, підтримував тісні стосунки з Візантією. Відомі два його успішних походи проти половців. Вочевидь, наприкінці 1204р він уклав союзну угоду з Угорщиною та Польщею. Проте втрутившись в міжусобну боротьбу польських князів, загнув 19 червня 1205р. створення Галицько-волинської держави мало прогресивне значення. Проте смерть її творця таїла небезпеку поновлення міжусобиць та розпаду держави.