Баланс зерна Миколаївської області, тис.Т

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Запаси на початок року	652,9	573,9	356	812,1	1311,4
Виробництво	1950,6	641,0	2414,4	2543,2	2678,8
Інші надходження	447,5	411,0	587,1	482,0	534,5
Втрати на корм	535,8	319,1	376,4	347,8	316,3
Витрачено на посів	191,3	167,0	189,5	182,6	186,1
Реалізовано на інші цілі (в т.ч. експорт)	1598,3	631,0	1835,5	1846	2148,7
Запаси на кінець року	573,9	359,0	812,1	1311,4	1722,9
Фонд споживання	151,7	152,8	144,0	149,5	150,7

Згідно розрахунків виробництво зерна в 2012 р. в порівнянні до 2008 р. збільшилося на 728,2 тис т або 37,3%. Витрати на корм знизилися на 219,5 тис т або 59,0%. Витрати під посів зменшились на 5,2 тис т або 2,7%. Витрати на корм в середньому за 2007 - 2011 рр. від виробництва становлять 18,5%, витрати на посів 9,0%. Обсяг реалізації зерна на інші цілі в тому числі експорт збільшився на 34,4% або на 550,4 тис. тонн.

2.2 Оцінка зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств регіону

Процес змін, що спостерігається в даний час в Україні, проник в усі сфери економічного життя. У цих умовах експортно-імпортні операції стають однією з основ товарного обігу в Україні загалом та в Миколаївській області зокрема. Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна торгівля, яка реалізується у таких основних формах як експорт та імпорт.

Здійснення експортної діяльності для підприємств є способом досягнення певних економічних вигод. У міжнародній торговельній практиці вироблено досить чіткий механізм організації експортних операцій, що здійснюється безпосередньо фірмами виробниками, або торгівельними посередниками. За виняткам державних методів організації експортних операцій, в кожній державі вони свої і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності без винятку їм підпорядковуються.

         На сьогодні Миколаївщина є досить активним учасником міжнародної торгівлі. Її вигідне географічне розташування, існуючий виробничий і та зовнішньоекономічний досвід праці, різноманітні форми власності сприяють розвитку експортного потенціалу регіону, та об'єктивні можливості для інтеграції у світове господарство.  У січні-травні 2012 року тільки два регіони України наростили обсяги експорту товарів - м. Київ (на 3,5%) та Миколаївська область (на 2,1%). За цим показником область посіла 2 місце.

Основними напрямками забезпечення ефективного розвитку експортно-імпортних операцій в Миколаївській області мають стати реорганізація організаційної структури управління підприємств; підвищення частки готової продукції в експорті досліджуваного регіону; сприяти активному залученню іноземних інвестицій в реальний сектор економіки.

Стабілізація зернового ринку та зернового виробництва в Україні зумовлює посилення регулюючої ролі держави на цьому ринку. Таке регулювання повинно бути спрямоване не тільки на стабілізацію цін на зерновому ринку, а більшою мірою на стабілізацію доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Основними діями держави в забезпеченні даного етапу, є: встановлення нижнього і верхнього рівня цін на зерно з метою забезпечення недопущення недоотримання мінімального прибутку зерновиробниками; забезпечення розвитку біржової торгівлі, оскільки ринок термінових контрактів більш ліквідний і прозорий порівняно з ринком реальних товарів і дає змогу формувати найбільш "справедливі" ринкові ціни; забезпечити фінансовий механізм часткової компенсації кредитів, який сприяє підвищенню довіри банківських установ до аграрної сфери виробництва; надання фінансової підтримка зерновиробникам на випадок часткової компенсації витрат на посів зернових культур.

Таблиця 2.4

Фактичні та прогнозні світові експортери та імпортери пшениці, млн. т

Країна	Маркетингові роки
	2008/09 2009/10 2010/11* 2011/12* 2014/15* 2017/18*
Нетто-експортери
Аргентина	10.0	10.9	11,5	12,4	13.8	14,9
Австралія	7,9	14,7	16,6	17,0	18,4	19,1
Канада	13,7	13,6	14.0	13,9	13,9	13,4
ЄС	2,5	7,1	8.1	8,7	11,5	13,3
Інші країни СНД	4.0	3,2	3,2	3,3	4,3	5,0
РФ	11,0	10,0	10.8	10,7	11,7	12,4
Україна	1,3	3,0	3,5	3,8	4,4	4,8
США	29,6	24,9	23,5	23,3	23,9	24,2
Усі нетто-експортери	82,3	89.0	92,2	93,7	102.0	107,3
Нетто-імпортери
Алжир	4.4	5,6	5,3	5,3	5,7	6,0
Бразилія	6,9	7,3	7,6	7,7	8,0	8,2
Китай	2,3	1,4	1,0	0,3	1,3	1,3
Єгипет	6,9	8,1	8,2	8.4	9,2	9,8
Індія	1,9	1,2	1,9	1,5	1,9	2,3
Іран	0,1	0,5	0,7	1,1	1,1	1,4
Японія	5.1	5,3	5,3	5,3	5,2	5,2
Мексика	3,0	2,6	3,0	3,1	3,5	4,0
Марокко	3,9	3,5	3.8	3,8	4,2	4,4
Інші африканські країни/Близький Схід	18,1	21,0	21,0	21,5	23,3	24,7
Інші країни Азії	15,2	15,7	16.8	17,0	18,3	18,9
Інші країни Латинської Америки	8,4	8,9	9,3	9,5	10,1	10,5
Пакистан	0	0,4	0,2	0,3	0,6	1,0
Південна Корея	2,9	3,3	3,3	3,3	3,4	3,2
Тайвань	7,0	1,1	1,2	1,2	1,2	1,2
Туніс	1,2	1,3	1,3	1,3	1,4	1,5
Інший світ	1,4	1,5	1,5	1,4	1,6	1,7

Аналіз даних таблиці 6, дозволяє зробити висновок про доцільність виходу на ринки Алжиру, Бразилії, Японії, Мексики, які є найбільш адекватними з точки зору експорту зерна з Миколаївської області. Оскільки в цих країнах постійно збільшується споживання зернових культур, потребуючи збільшення обсягів імпорту. Найбільш привабливим ринком для експорту зерна є все таки ринок Алжиру, на якому близько 70% всіх потреб у сільськогосподарській продукції покривається за рахунок імпорту, він займає шосте місце в світі серед найбільших імпортерів зерна (середньорічна потреба Алжиру в імпорті зерна може дорівнювати 5 млн тонн, на придбання яких держава щорічно витрачає від 600 до 800 млн дол. США). Ринки Японії, Бразилії, та Мексики також є перспективними партнерами для співпраці, оскільки вони є економічно розвиненими і політично стабільними, і мають значні потреби в експорті зерна.

Для покращення організації експорту зерна потрібно здійснити ряд заходів на мікро - та макрорівні. Ефективність організації експортних операцій на мікрорівні залежить від функціонування підприємства в цілому. Так організація експортних операцій залежить від кваліфікації менеджера з продаж, від обраної маркетингової політики, від діяльності агентів з пошуку ринків збуту, від якості продукції, від ціни продукції, від витрат на організацію експортних операцій та їх здійснення.

Ефективність на макрорівні залежить від системи заходів державного стимулювання експорту. Вони повинні бути відображені в спеціальній національній програмі розвитку і реалізації експортного потенціалу області. Тактична мета цієї програми повинна бути в нарощуванні експорту на традиційних ринках для швидшого відродження вітчизняного виробництва і подальшої перебудови національної економіки, а стратегічна - в підвищенні ефективності і масштабів експортної діяльності області на основі розширення асортименту і поліпшення якості продукції, раціоналізації товарної і географічної структури експорту використання прогресивних форм міжнародної торговельно-економічної співпраці.