Swoт - аналіз конкурентної позиції аграрних підприємств Миколаївської області на зовнішньому ринку

	Можливості	Загрози
	підвищити якість продукції за рахунок використання новітніх технологій; залучити іноземні інвестиції з метою модернізації виробництва, зміцнення економічного потенціалу і конкурентної позиції на світовому ринку; участь у міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперації з метою успішного розвитку своєї економіки; розширити збутову мережу за рахунок інтенсивної маркетингової діяльності	ймовірність отримання збитків у зв'язку 3 коливанням світової економіки; відсутність збалансованого механізму державного регулювання та гнучкого управління в умовах кон’юнктури внутрішнього та світового ринку; високі ризики зарубіжної діяльності; погані погодні умови, які знижують урожайність і якість продукції
Сильні сторони уміння підприємців - аграріїв орієнтуватися на ринку; наявність коопераційних та інтеграційних процесів; сприятливе природне середовище та географічне розташування	вихід на нові ринки та завоювання більшої частки ринків за рахунок нових сортів, пород, технологій; розширити асортимент вирощуваної продукції; за рахунок уміння аграріїв орієнтуватись на ринку залучити іноземні інвестиції	- здійснювати кооперацію та інтеграцію для підвищення конкурентоспроможності, удосконалення збутової мережі та для сталого розвитку підприємств області
Слабкі сторони відсутність інноваційних процесів; не стійкий фінансовий стан; недостатнє інвестування; відсутність чіткої стратегії розвитку	відсутність інноваційних процесів може знизити обсяги виробництва продукції та її якість; впровадження маркетингової діяльності; розробка програм щодо залучення іноземних інвестицій	можливість отримання збитків внаслідок поганих природних умов чи політичних чинників; додаткові витрати у разі відсутності чіткої стратегії розвитку; ризиковість здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Таким чином аграрні підприємства Миколаївської області мають ряд переваг, основними з яких є сприятливе природне середовище, географічне розташування, забезпеченість трудовими ресурсами та уміння підприємців - аграріїв орієнтуватись на ринку. Але проти цього є ряд недоліків, які роблять підприємства уразливими в конкурентній боротьбі.

Для підприємств-аграріїв Миколаївської області найбільшу загрозу становлять погані погодні умови, які знижують урожайність та якість продукції, що призводить до слабкої конкурентоспроможності і тягне за собою зменшення прибутку чи взагалі отримання збитків. Нестабільність світової економіки є загрозою для кожного аграрного сектору, оскільки крім збитків такі коливання можуть призвести і взагалі до припинення діяльності.

Підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника сьогодні один із найважливіших напрямів подолання економічної і соціальної кризи, фактор економічного зростання. Експорт зерна на пряму залежить від його виробництва, тому необхідною умовою є подальша інтенсифікація зерновиробництва як основна умова нарощування обсягів конкурентоспроможного виробництва зерна для внутрішнього і зовнішнього ринків. Інтенсифікація зерновиробництва передбачає: вирощування сортів чи гібридів інтенсивного типу; розміщення їх в науково обґрунтованих сівозмінах після кращих попередників.

Загалом сучасний стан зернового господарства свідчить про необхідність створення системи моніторингу, аналізу та прогнозування кон'юнктури аграрного національного та світового ринків. Це дозволить підвищити економічну ефективність сільськогосподарських підприємств за рахунок трансформації їх тактики та стратегії дій з урахуванням вимог сучасного світового ринку.

Існуючі тенденції до зниження рентабельності зерновиробництва, поглиблення нерівномірності розподілу доходів між товаровиробниками та посередниками, посилення залежності аграріїв від зернотрейдерів, які сьогодні контролюють переважну частину товаропотоків зерна та істотно впливають на внутрішню цінову політику, зростання розриву між імпортними та експортними цінами на зерно обумовлюють об'єктивну необхідність пошуку інноваційних шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції українських зерновиробників як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

Розраховані індекси відносних торговельних переваг по зернових України та Миколаївської області за період 2010 - 2012 рр. відображені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Індекси конкурентоспроможності зерна по Україні

та Миколаївській області

Культура	КХА			КМР			К.ТА
	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Україна:
Пшениця	0.82	0.76	1,05	0.57	1,48	0,43	0.24	-0,72	0,62
Кукурудза	0,32	1,12	0.67	-	-	-	0.32	0.0001	0.67
Ячмінь	8,05	4,54	4,19		-	-	8,05	4.54	4.19
Миколаївська область:
Пшениця	0,921	0.580	1.021	0.023	-	-	0.898	0,580	1.021
Кукурудза	0.469	1.147	0,523	0,011	0.007	0,006	0.458	1,140	0.517
Ячмінь	6,712	6,072	5,009	-	-	-	6,712	6.072	5.009

Аналізуючи показники таблиці 3 можна зробити висновок, що як в Україні в цілому так і в Миколаївській області спостерігається однакове коливання по розрахованим індексам: по пшениці відбулося зростання по відношенню до 2010 р так і до 2011 року. Індекс відносних торговельних переваг по кукурудзі показує, шо наш регіон та країна в цілому мала торгівельні переваги на міжнародному ринку в 2010 р. Найнижчим цей показник був у 2009 р.

Торгівля ячменем на міжнародній арені, як свідчать розрахункові данні, була найвигіднішою для вітчизняних зерно виробників в 2007 р. В подальші роки коефіцієнт дещо зменшився, але залишився на досить високому рівні по відношенню до відповідних показників інших країн, що в свою, чергу забезпечує певні конкурентні переваги даному виду зернових пс^відношенню до аналогічної продукції конкурентів.

У зв'язку з тим, що індекси відносної експортної конкурентоспроможності, відносної залежності від імпорту та відносних торговельних переваг лише констатують наявність або відсутність торгівельних переваг по певному виду зерна на світовому ринку, було проведено аналіз факторів, що впливають на формування цих переваг. Він показав, що головними у забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняної аграрної продукції на світовому ринку є економічні критерії (зокрема, низькі експортні ціни). Водночас консументні та нормативні параметри реалізуються частково, тоді як екологічні та маркетингові критерії майже не використовуються експортерами у формуванні конкурентних переваг українського зерна на світовому ринку, що знижує ефективність, гнучкість та стабільність їх зовнішньоекономічної діяльності в довгостроковій перспективі.

Також необхідно зазначити, що проведений аналіз свідчить про втрати нашої держави у зерно виробничій галузі за рахунок розбалансованої загальнодержавної політики, а також відсутності національної стратегії регулювання ринку зерна, яка б орієнтувалася саме на державні та регіональні інтереси та підтримку вітчизняних зерновиробників, що повинно стати об'єктом першочергових змін.