Підготовка до процедури

1. Попередити пацієнта про дослідження пульсу	Включається можливість керування дихання
2. Отримати згоду пацієнта на проведення процедури	Дотримуються права пацієнта
3. Вимити і висушити руки	Дотримується інфекційна безпека

Виконання процедури

1. Взяти пацієнта за руку так, як для дослідження пульсу, спостерігати за екскурсією грудної клітки і рахувати дихальні рухи за 30 с, результат помножити на 2	Визначається число дихальних рухів
Етапи	Обґрунтування
2. Якщо не вдається спостерігати екскурсію грудної клітини, продовжуючи тримати руку пацієнта за зап`ясток, покласти руки (свою і пацієнта) на грудну клітку (у жінок) чи надчеревну ділянку (у чоловіків)	Імітація визначення пульсу. Виключається можливість керування дихання.

Закінчення процедури

1. Повідомити хворому	Забезпечується право пацієнта на інформацію
2. Вимити і висушити руки	Дотримується інфекційна безпека
3. Записати результати у температурний лист	Забезпечується документування результатів дослідження

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДИХАННЯМ

Навчальна мета, уміти спостерігати за частотою, глибиною та ритмом дихання; надати допомогу хворому в разі виникнення ядухи.

Виховна мета, навчити відволікати увагу пацієнта під час об­стеження дихання.

Початковий обсяг знань: знати фізіологічні параметри дихан­ня; від чого залежить зміна темну дихання; причини зміни глиби­ни дихання; що таке задишка інспіраторна, експіраторна, зміша­на: патологічні типи ядухи.

Оснащення:

1 ) секундомір або годинник Із секундною стрілкою:

2) температурний листок.

Фізіологічні параметри дихання. Нормальне дихання І-, люди­ни беззвучне й непомітне для оточуючих. Людина звичайно ди­хає через ніс із закритим ротом. У дорослих людини у стані спо­кою частота дихання коливається від 16 до 20 за 1 хв, причому вдих у 2 рази коротшій"! за видих. Під час сну та в етапі спокою дихання стає повільнішим. У положенні лежачи людина здійснює 12—14 дихань за 1 хв, стоячи — 18 — 20. У жінок частота дихання дещо більша, ніж у чоловіків. У спортсменів частота дихання ста­новить навіть 8—10 дихальних рухів за 1 хв. Швидке дихання (тахіпное) виникає при посиленій фізичній прані, нервовому збу­дженні, високій температурі повітря.

Від чого залежить зміна темпу дихання Зміна темпу дихання залежить від захворювань органів дихання та дихальних шляхів, від хвороб серця, ппрок, мозку, гострих та хронічних інфекційних захворювань.

Зміна глибини дихання. Поверхневе дихання спостерігається в стані спокою, а також при захворюваннях легень, плеври, пригні­ченні дихального центру. Глибоке дихання виникає при фізичній роботі, емоційному збудженні, а також при діабетичній комі, уремії.

Задишка інспіраторна, експіраторна, змішана. Розлад часто­ти, глибини та ритму дихання спостерігається при залипни, яка су­проводжується відчуттям нестачі повітря та утрудненням дихання.

А своїм характером задишка поділяється па інспіраторну, змі­шану та експіраторну.

При інспіраторній (на вдиху) задишці утруднений вдих унаслідок наявності перешкоди для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв'язок, пухлина, сторонні; тіло, запальні процеси в горлі, трахеї). Дихання при та­кій задишці глибоке та сповільнене, супроводжується шумом, свистом та хрипінням.

При експіраторній (на вдиху) задишці вдих короткий, а видих утруднений і тривалий; хворий не встигає зробити повного видиху, як настає вже наступний вдих. Така форма вдиху задишки спостерігається при бронхіальній астмі. Дихання в цьому випадку може бути свистячим.

Найчастіше спостерігається змішані задишки. Вона вини­кає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмо­нії, туберкульозі легень.

Патологічні типи ядухи. Різко виражена задишка називаєть­ся ядухою. Якщо ядуха має характер нападу, вона називається астмою.

Унаслідок порушення діяльності дихального центру виника­ють патологічні типи ядухи, дихання Куссмауля, Чейна—Стокса, Біота.

Дуже сповільнене та глибоке дихання називають диханням Куссмауля. Воно супроводжується звучним шумним вдихом і посиленим видихом, після якого настає пауза. Таке дихання ха­рактерне для азотемічної уремії та діабетичної коми.

При диханні Ч е й н а — Стокса спостерігається зміна рит­му дихання. При ньому хвилеподібне збільшується та зменшується_амплітуда дихання з паузами між хвилями 40- 50 с. Після паузи виникають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а по­тім більш глибокі й часті. Надалі дихальні рухи знову стають поверхневими та рідкими що триває до повної паузи Таке дихання свідчить про тяжке захворювання мозку, розлад мозкового крово­обігу і має погане прогностичне значення.

Дихання Біота характеризується рівномірним за глибиною диханням із періодичним виникненням тривалих пауз (до 30 с.) Такий тип дихання часто спостерігається в агональному стані хворого.

У разі появи у хворого патологічного дихання сестра повинна негайно повідомити лікаря.

Послідовність дій лід час спостереження за диханням

1. Пам'ятайте, що хворий може мимоволі затримувати або при­скорювати дихання, тому під час обстеження відволікайте його увагу або ведіть підрахунок непомітно для нього.

2. Можете рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу, не відводячи руки від променевої артерії,— тоді хворий буде впевнений, що І5.нього рахують пульс.

3. Якщо дихання поверхневе і рухи грудної клітки або живо­ та важко визначити, то зробіть вигляд, що рахуєте пульс, непомітно покладіть свою руку з рукою хворого йому на груди (при грудному типі дихання) або на живіт (при черевному типі дихан- ня) її протягом 30 с або 1 хв рахуйте кількість вдихів.

4. Можете також рахувати дихання, спостерігаючи за рухам] грудної клітки та передньої черевної стінки зі сторони. 5. Отримані дані позначте й температурному листку.

Надання допомоги хворому пій час виникнення ядухи.

У всіх випадках виникнення ядухи:

1. надайте хворому положення напівсидячи:

2. звільніть грудну клітку від тісного одягу;

3. забезпечте подачу свіжого повітря та кисню:

4. прикладіть грілки до нижніх кінцівок.

Подальші дії залежать від того, з якої причини виникла ядуха Надання допомоги хворому узгодьте з лікарем.

ВЗЯТТЯ КРОВІ З ВЕНИ НА АНАЛІЗ

Навчальна мета, уміти брати кров з вени на аналіз за допомо­гою шприца та голки; брати кров з вени на аналіз за допомогою голки; брати кров з вени для бактеріологічного дослідження; бра­ти кров з вени на коагулограму; брати кров з вени на наявність алкоголю.

Виховна мета: усвідомити необхідність обережного поводжен­ня медичної сестри при контакті з кров'ю хворих.

Початковий обсяг знань: знати, скільки потрібно взяти крові для одного лабораторного дослідження; вимоги санітарно-гігієніч­ного та протиепідемічного режиму при взятті крові на аналіз.

Оснащення:

1. стерильні шприци, голки;

2. стерильні ватні тампони;

3. 70% розчин етилового спирту, стерильні гумові рукавички, захисний екран;

4. джгут;

5. пружна подушечка (валик);

6. клейонка, клейончастий фартух;

7. пробірки чисті, сухі;

8. пробірки стерильні;

9. флакон з живильним середовищем;

10. стерильні флакони з-під антибіотиків;

11. розчин фурациліну 1:5000;

12. 3% розчин пероксиду водню;

13. спиртівка:

14. сірники;

15. лейкопластир.

Кількість крові, необхідна для проведення одного лабораторного дослідження. Для біохімічних і серологічних обстежень беруть кров з вени з розрахунку 5 мл на одне дослідження, враховуючи, що необхідної для аналізу сироватки крові отримують в три рази метис, ніж взято крові. Кров для дослідження беруть натще.

Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим при взятті крові на аналіз

Медична сестра здійснює взяття крові з вени в гумових рука­вичках, захисних окулярах та фартусі. Забороняється вставляти в пробірки направлення па аналіз та фіксувати їх до зовнішньої поверхні пробірок. Направлення до лабораторії слід доставляти в поліетиленовому пакеті. На пробірні та направленні проставля­ють відповідний помер. Пробірки з кров'ю слід закривати гумо­вим корком.

Доставляти в лабораторію матеріал треба в спеціальному ящику-контейнері.

Використані пробірки, гумові корки та контейнер (всередині) дезинфікують згідно з чинними наказами МОЗ України.

Послідовність дій під час виконання процедур

Взяття крові з вени за допомогою шприца та голки

1. Попередьте хворого, Ідо аналіз крові він має здавати натще. Забороняється пити, налити, вживати ліки перед процедурою.

2. Проведіть із хворим бесіду, щоб психологічно підготувати його до процедури.

3. Уточніть прізвище, ініціали хворого та вид дослідження. Звірте дані із заготовленою етикеткою, поставте па пробірці і направленні відповідний номер.

4. Піл час взяття крові з вени джгут з руки не знімайте.

5. Заповнивши шприц потрібною кількістю крові, зніміть джгут, зафіксуйте місце пункції стерильним ватним тампоном і витягніть голку з вени.

6. Кров із шприца вилийте одразу в пробірку по її стінці, щоб не зруйнувались еритроцити та інші формені елементи.

7. Закрийте пробірку стерильним гумовим корком і відправте до лабораторії.

8. Зніміть гумові рукавички, продезінфікуйте їх, вимийте і висушіть руки.

Взяття крові з вени за допомогою голки

1. Психологічну підготовку хворого, оброблення рук, накла­дання джгута, підготовку вени, оброблення ділянки шкіри зробіть так само,як при здійсненні внутрішньовенної ін'єкції.

2. Муфту голки обхопіть за допомогою стерильної серветки і викопайте венопункцію.

3. Зніміть з муфти серветку й підставте пробірку так, щоб краплі крові стікали стінкою пробірки. Хворого в цей момент по­просіть злегка стискувати й розтискувати кулак.

4. Після одержання достатньої кількості крові зніміть джгут, до місця пункції прикладіть стерильний ватний тампон і видаліть голку з вени.

5. Закрийте пробірку стерильним гумовим корком і відправте матеріал до лабораторії.

Взяття крові з вени для бактеріологічного дослідження

Забір крові для бактеріологічного дослідження під час гарячки необхідно здійснювати до початку антибактеріального хіміо­терапевтичного лікування або через 12—24 год після останнього введення антибактеріального препарату.

Флакони з поживним середовищем падають бактеріологічні лабораторії і їх можна зберігати у відділенні до потрібного мо­менту в холодильнику за температури +4, +6 С. Перед взяттям крові флакон з поживним середовищем зігрівають за кімнатної температури.

1. Під час взяття кроні з вени дотримуйтесь більш суворих правил асептики. Ретельно вимийте та обробіть руки, надягніть стерильні гумові рукавички.

2. Приготуйте спиртівку або зволожений 90% розчином етилового спирту тампон, який покладіть у металевий лоток, і сірники

3.Психологічну підготовку хворого, накладання джгута, під­готовку вени, знезараження ділянки шкіри, венопункцію здійсніть так, як при внутрішньовенній ін'єкції. Не перевіряйте прохідність голки, щоб уникнути попадання мікроорганізмів із повітря.

4. Наберіть у шприц 5 мл крові.

5. Зніміть джгут, прикладіть до місця пункції стерильний ват­ний тампон і видаліть голку з вени.

6. Підпаліть спиртівку або проспиртований тампон, вийміть корок з флакона з рідким поживним середовищем, обпаліть гор­ловину флакона на полум'ї і не торкаючись його стінок, влийте в нього кров.

7. Ще раз обпаліть горловину флакона.

8. Якщо стоїть підключичний катетер, можна його використати для отримання крові, але спочатку одним шприцом відбирають декілька мілілітрів крові, а потім другим набирають кров для дослідження.

9. Кров на білірубін, трансаміназу беріть у суху пробірку в кількості 3—5 мл. Перед взяттям кроні рекомендується одноденне го­лодування, не парто приймати аскорбінову кислоту.

10. Кров па RW беріть у кількості 3—5 мл у суху пробірку.

Особливості взяття крові з вени на коагулограму

1. У конусоподібну пробірку влийте 1 мл 3,8% розчину цит­рату натрію (антикоагулянт).

2. З вени візьміть 10 мл кроні.

3. По стінці пробірки :п ширина випустіть 9 мл узятої з вени крові.

4. Кров обережно перемішайте з антикоагулянтом легким покочуванням або струшуванням пробірки без утворення піни.

Запам'ятайте! Здійснювати процедуру взяття крові слід у гумових рукавичках, фартусі, захисних окулярах. Узятий матеріал доставляють у лабораторію якомога швидше.

Особливості взяття крові з вени на наявність алкоголю

1. Ділянку шкіри обробіть 3".) розчином пероксиду водню або розчином фурациліну 1:5000. Для знезараження шкіри не вико­ристовуйте спирт і спиртові розчіпні.

2. Узяту з вени кров (5 мл) вилийте в присутності лікаря в чистий сухий стерильний флакон з-під антибіотиків і закрийте корком.

3. Гордовину флакона з корком навхрест заклейте двома смуж­ками лейкопластиру, його краями зафіксуйте до флакона етикетку-направлення.

4. Лікар повинен засвідчити особисті дані хворого, для чого на направленні він ставить свій підпис, а на коркові — особисту печатку.

5. У такому вигляді відправте матеріал до лабораторії.

Взяття крові на ВІЛ-інфекцію та доставлення її у лабораіпорію

1. Працюйте обережно, щоб виключити поранення голкою, пробіркою. Категорично забороняється використовувати пробірки з відбитими краями. Використовуйте засоби особистого захисту: маску, гумові рукавички, захисний екран, клейончастий, фартух. Усі пошкодження шкіри на руках закрийте лейкопластиром або напальчником.

2. В асептичних умовах за загальноприйнятими правилами з вени хворого візьміть 5 мл крові й вилийте в суху центрифужну пробірку з поділками.

3. Пробірки з, кров'ю пронумеруйте. Номери па пробірках та направленнях повинні співпадати.

4. Закрийте пробірки гумовими корками.

5. Кров у холодильнику може зберігатися не більше доби. Не підлягає доставці в лабораторію гемолізована кров.

6.Пробірки в лабораторію доставте у контейнері з ущільню- вачем (вата, поролон).

7. Окремо доставте направлення, де зазначені дані про осіб, у яких взято кров.

Доставлення крові для дослідження в лабораторію

1.Взяту кров необхідно вити в лабораторію в день взят­тя з 8.30 до 10.00.

2. Пробірки з кров'ю доставляють у жерстяному промаркова­ному контейнері або біксі.

3. Окремо доставляють направлення з даними при осіб, в яких