18.2Основні патогенетичні механізми порушення розмноження і лактації.

Призначення системи розмноження у тварин  відтворення та збереження виду, породи, спорідненості тощо. Стосовно власне організму, слід мати на увазі, що максимально сприятливі умови для запліднення, перебігу вагітності, родів та розвитку новонароджених створюються тоді, коли всі системи організму функціонують злагоджено, а вплив чинників зовнішнього середовища сприяє реалізації генетичного потенціалу тварин. Порушення зовнішніх і внутрішніх умов, що впливають на запліднення, вагітність та роди, призводить, як правило до збільшення частоти неплідності тварин (яловості, стерилітету). Про неплідність йдеться в тому випадку, коли тварина з самого початку не здатна до запліднення (спадково зумовлений або природжений стерилітет), можливість запліднення повністю зникла (набутий абсолютний стерилітет) або запліднення певний час не відбувається (набутий відносний стерилітет). Діяльність органів розмноження перебуває під регулювальним впливом ендокринної системи, вегетативної іннервації різних відділів тваринного організму і залежить від чинників зовнішнього середовища, таких як годівля, утримання, навантаження тощо. Оскільки функція статевих органів дуже тісно пов’язана з функціями усього організму через тісний зв’язок з ендокринною системою та діяльністю нервової системи, існують передумови для стимулювального чи гальмівного впливу на відтворювальну діяльність як ззовні, так і зсередини. Справжнім мотором відтворювальної функції є гіпоталамус, цей центральний розпорядник усього господарства організму щодо всіх елементарних життєвих процесів. Тут знаходяться надзвичайно важливі регуляторні центри обміну речовин і розмноження (статевий центр), відбуваються корелятивні зв’язки його з органами чуття і корою великих півкуль, а також гіпофіза із статевими органами. Регуляція функції зародкових залоз відбувається за рахунок гонадотропної активності гіпоталамо-гіпофізарної системи під впливом різних чинників, особливо статево-регулювальних  світла, а також відповідних збуджень від внутрішніх органів тіла в гіпоталамусі нейрокринної субстанції. Деякі з цих нейросекретів стимулюють утворення гонадотропного гормону в аденогіпофізі, інші  вироблення окситоцину та антидіуретичного гормону в нейрогіпофізі. Тоді як гонадотропний гормон зумовлює збудження ендокринних залоз і вироблення гормонів, що стимулюють зародкові клітини та виділення гормонів зародкових залоз, окситоцин впливає на молочну залозу, роди та лактацію. Гормони зародкових залоз виявляють різнобічну дію на внутрішні та зовнішні статеві сфери і наділені здатністю збуджувати або гальмувати гонадотропну активність гіпоталамо-аденогіпофізарної системи. Незаперечне значення в регуляції процесів запліднення має стан нервової системи та обміну речовин. Нестача есенціальних чинників живлення, порушення обміну речовин та інші процеси, що зумовлюють порушення діяльності нервової системи чи обміну речовин (інфекційний процес, інтоксикація, інвазія), можуть призвести до виникнення дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи і, як наслідок, до гальмування процесів запліднення (розмноження) чи повного їх зникнення.