19,1 Альтерація при запаленні.

Альтерація – це процес руйнування клітин, тканин. Види: 1).первинна (руйнування клітин, надходження води в клітини, зменшення к-сті рибосом, набряк мітохондрій, руйнування мембран лізосом, вихід їх ферментів, розщеплення ферментами білків, жирів, вуглеводів, паранекроз, некроз, некробіоз клітин, утворення нових БАР (катіонні білки, простогландини); 2).вторинна (починається з утворення нових БАР, які наділені іншими антигенними властивостями, які сприяють де грануляції тканинних базофілів з виділенням медіаторів (гістамін, серотонін, гепарин), які впливають на процес розширення судин і процес еміграції лейкоцитів). 2. Порушення автоматизму, збудливості, провідності та скоротливості міокарда. Підвищений тонус симпатичної нервової системи спричинює прискорення ритму серцевої діяльності, подразнення парасимпатичної нервової системи уповільнює цей ритм. Ритм серцевих скорочень залежить від виду, віку, статі тварини, роботи, яку виконує тварина, тренування. Порушення автоматизму проявляється: синусною брадикардією; синусною тахікардією; синусною аритмією. Синусова аритмія виявляється неоднаковою тривалістю інтервалів між скороченнями серця. Проявляється порушення збудливості серця у вигляді екстрасистол. Екстрасистола - позачергове скорочення серця або його частини під впливом додаткового імпульсу ектопічного осередку збудження серця. Екстрасистоли залежно від локалізації ділянки, з якої надходить додатковий імпульс: передсердні; атріовентрикулярпі; шлункові. Порушення провідності серця. Серцеву аритмію, зумовлену порушенням проведення імпульсів що йдуть із синусового вузла, називають блокадою. Послаблення або переривання передавання імпульсів виникає в будь-якому місці Залежно від цього розрізняють синоаурикулярну блокаду між синусовим вузлом і передсердям атріовентрикулярну блокаду, коли імпульс блокується в атріовентрикулярному вузлі блокаду ніжок пучка Гіса (лівої і правої).

20.1 Реактивність та резистентність орг-му. Класифікація та характеристика реактивності.

Резистентність орг-му - стійкість орг-му до дії патогенних факторів, тобто фізичних, хімічних і біологічних агентів, здатних викликати патологічний стан. Залежить від його біологічних, видових особливостей конституції, статі, стадії індивідуального розвитку та анатомо-фізіологічних особливостей, пов'язана з функціональним станом і реактивністю орг-му. Розрізняють: неспецифічну (забезпечується бар'єрними ф-ціями, вмістом в рідинах орг-му комплементів, лізоциму, фагоцитозом, адаптаційним синдромом) і специфічну резистентність орг-му (обумовлюється видовими, груповими або індивідуальними особливостями орг-му при особливих навантаженнях на нього - імунізація). Реактивність - властивість орг-му реагувати певним чином на дію оточуючого середовища. Види реактивності: видова (біологічну) (визначається спадковими анатомічними і фізіологічними особливостями певного виду, направлена на збереження виду в цілому) і індивідуальна (залежить від віку, статі, спадковості, конституції, функціонального стану регуляторних систем даного індивіда).2. Порушення акту ковтання та функції стравоходу. Ковтання — просування у стравохід через порожнину глотки змішаних із слиною кормових мас у вигляді харчової грудки. Розлади ковтання — дисфагія , проявляються болючістю, регургітацією і повною неможливістю ковтання. У випадку болючості тварини довго пережовують корм, витягують шию, хитають головою, б'ють грудними кінцівками об землю, малі тварини — повискують. Після кількох спроб проковтнути вони зовсім відмовляються від приймання корму. Подібного роду порушення ковтання спостерігаються при легкому перебігу фарингіту (запаленні глотки), наявності сторонніх тіл у глотці. У більш важких випадках частина кормових мас при спробі до ковтання викидається назад через ніс- регургітація. Частіше спостерігається вона у коней, рідше у великої рогатої худоби, свиней, собак. При цьому у свиней, собак, котів часточки корму викидаються через рот. Регургітація супроводжується сильною слюнотечею, забрудненням губ і крил носа слиною, носовими виділеннями, кормовими масами. Зустрічається вона при тяжко перебігаючих фарингітах, миті, інородних тілах в глотці, сибірці у свиней. Вищим ступенем розладу ковтання є повна неможливість ковтання кормової грудки, слини, води. Це може бути наслідком паралічу глотки, що спостерігається при сказі, ботулізмі, енцефаліті або при судорогах м'язів глотки, які виникають при стовбняку, органічних пошкодженнях глотки, деяких отруєннях. Неможливість ковтання може настати також рефлекторно під впливом подразнень, які надходять з інших органів, при звуженні стравоходу і закупорюванні його інородними тілами. Порушення просування корму стравоходом.