С. В. Ківалов ПОДАТКОВЕ РЕЗИДЕНСТВО ФІЗИЧНИХ ОСІБ

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Волуйко А. Н. Эволюция муниципальной милиции

вусловияхосуществленияполитико-правовыхреформ

вУкраине

Аннотация.Вданнойстатьесделанобзорианализпо- литико-правовых реформ в Украине в сфере правоохранительных органов, а именно ОВД. Также рассмотрено становление и перспективы формирования муниципальной милиции (полиции)

Ключевые слова: муниципальная милиция, полиция, реформы, становление, органы внутренних дел.

Voluiko O. Evolution of municipal militia under the conditions of political and legal reforms in Ukraine

Summary. This article provides an overview and analysis of political and legal reforms in Ukraine in the field of law enforcement, such as reformation of internal affairs agencies. Alsotheestablishmentandprospectsofformationofmunicipal militia (police) are examined.

Key words: municipal militia, police, reform, establishment, internal affairs agencies.

161

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.98

ТурінінО.В.,

асистент кафедри права Кримського інженерно-педагогічного університету

ПРЕДМЕТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВИХ ВІДНОСИН

Анотація. У статті запропоновано визначення предмета правового регулювання різними авторами. Розглянуто структуру предмета галузі права, виділено коло суспільних відносин щодо визначення предмета конкретної галузі права як критерію виділення її із загальної системи права.

Ключові слова: службове право, службові відносини, адміністративно-правове регулювання, державна служба, нормиадміністративногоправа,колосуспільнихправовідносин.

Постановка проблеми. Адміністративно-правові відноси- ни–цеврегульованінормамиадміністративногоправасуспіль- ні відносини, що складаються у сфері діяльності виконавчої влади. «Предметом правового регулювання є не суспільні відносини, а поведінка людей – єдине з явищ об’єктивного світу, щопіддаєтьсяправовомурегулюванню»[7].

Метою статті є розкриття предмету адміністративно-пра- вового регулювання службових відносин, дослідження якісної специфіки державної служби та служби в органах місцевого самоврядування як особливих видів професійної діяльності, окреслення контурів галузі службового права, основних векторів його розвитку, а також визначення шляхів подальшого удосконалення правового регулювання державно-службових відносин.

Дослідженню проблем адміністративно-правового регулювання в сучасній Україні було присвячено багато наукових праць. Особливо слід виділити праці В. Авер’янова, В. Бакуменка, М. Грай, С. Дубенка, Н. Нижник, О. Оболенського, Н.Артеменкотаінших.Проте,незважаючинадоситьвисокий рівень аналізу сучасного законодавства, що регулює держав- но-службовівідносини,порівняномалоувагиприділяєтьсядо- слідженнюякісноїспецифікидержавноїслужбиякособливого видупрофесійноїдіяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналізуючи пропонованірізнимиавторамивизначенняпредметаправового регулювання,можнавиділитидваосновніпідходи.Відповідно до першого з них предметом правового регулювання слід вважати суспільні відносини. Відповідно, другим предметом є не самісуспільнівідносини,аповедінкалюдей.

Супротивники цієї точки зору стверджували, що через вплив на поведінку людей право регулює суспільні відносини, направляючиїхрозвиток.

ПроміжнупозиціюзаймавН.Неумивайченко,якийрозглядав суспільні відносини як загальний об’єкт правового впливу [9]. Безпосереднім предметом правового регулювання є різноманітнідії,діяльністьучасниківцихвідносин.

Вважаємо,щорозглянутівційдискусіїточкизорунасправді не так уже сильно розходяться одна з одною. Поведінка суб’єктів і суспільні відносини, що виникають унаслідок такої поведінки, – це дві сторони того самого явища. Право, будучи соціальним регулятором, містить правила винної поведінки людей, які в сукупності утворюють певні суспільні відносини. Протиставлення цих однопорядкових явищ дійсності, на нашу

думку, є безглуздим, оскільки вони не мають ні теоретичного, ніпрактичногорезультату.

Водночасщодовизначенняпредметаконкретноїгалузіправа як критерію виділення її із загальної системи права більш точним є виділення саме кола суспільних відносин, тому що саме вся сукупність суспільних відносин дозволяє повною мірою визначити сферу дії та специфіку цієї правової галузі. Тому,непротиставляючиповедінкусуб’єктівісуспільнівідносини як об’єкти правового регулювання, погодимося з вислов- леноюпозицією,щопредметрегулюваннягалузі–це«особли- васпецифічнасферасуспільнихвідносин».

Однак чи всі суспільні відносини включаються в предмет правовогорегулювання?Щодоцьогопитаннявюридичнійнауцітакожіснуютьрізнівідповіді.

В. Мельниченко підкреслював: «Звичайно, коли говорять про суспільні відносини, мають на увазі економічні відносини, що утворюють базис суспільства. Але поняття суспільних відносин ширше й включає всі відносини людей у суспільстві, наприкладпроцесуальнівідносини»[8].

Важливимаспектомтакожєпитанняпроструктурупредмета правового регулювання. Цілком очевидно, що суспільні відносини, будучи складним явищем, можуть мати певну структуру. Спроби виявити її робилися досить давно. Так, ще в 1944 р. було запропоновано виділити в структурі суспільних відносин як предмета правового регулювання два найбільш важливі елементи:суб’єктівабоучасниківсуспільноважливоїповедінкита діїабозміствідпевнихдій[5].Важливовідзначити,щоіснування зазначених елементів структури суспільних відносин у цей час визначається в тому або іншому виді й більшістю сучасних учених. Водночас здійснено спроби виділити й інші елементи. Так, В. Дерець, крім суб’єктів (індивідуальних і колективних) і їх поведінки (учинків і дій), включає в структуру предмета правового регулювання об’єкти (предмети, явища) навколишнього світу,ізприводуякихлюдивступаютьувзаємодіюодинзодним ідоякихпроявляютьсвійінтерес;соціальніфакти(події,обставини), що виступають безпосередніми причинами виникнення абоприпиненнявідповіднихвідносин[4].С.Алєксєєввиділяєв структуріпредметагалузіправа[1,с.79]такіелементи:

а)суб’єктигалузіправа; б)юридичніфакти; в)учасникиправовідносин;

г) правова структура (правові зв’язки та залежності між суб’єктами);

д)правоваповедінка; е)об’єктиправовоїдіяльностійоб’єктиінтересу.

Безумовно, зазначені вище елементи структури предмета правового регулювання мають досить важливе значення, причому в різних правовідносинах більшого значення набуває то один,то інший.Однакнапрактицівсе-такислідматинаувазі, що відділення їх один від одного є досить проблемним, тому що фактично правовому регулюванню підлягає вся сукупність суспільнихвідносинупевнійсфері(утомучислійусферідержавноїтамуніципальноїслужби),анеякийсьізних.

162

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Проте самі по собі суспільні відносини у сфері державної тамуніципальноїслужбиє,зодногобоку,доситьвеликими,аз іншого – неоднорідними. У теорії адміністративного права до- ситьглибокорозробленийподілдержавно-службовихвідносин на дві групи: зовнішньовладні (тобто відносини, пов’язані з реалізацієюдержавнимислужбовцямисвоїхповноваженьпоза державниморганом)івнутрішньоорганізаційні(виробленівсередині цих органів). Зокрема, Ю. Битяк зазначає, що державна служба як соціальний інститут, урегульований нормами права, містить у собі дві групи відносин. Перша група – відносини між державою (в особі спеціально уповноваженого на те органаабопосадовоїособи)іособою,щозаміщаєдержавнупосаду (державнимчиновником).Вонивиникаютьузв’язкузустановленням правового статусу державної посади; з визначенням способу її заміщення й установленням низки умов, правил вступу на державну службу. Сюди входять також відносини, щоскладаютьсяузв’язкузпроходженнямдержавноїслужби,у томучислізпросуванняміпереміщеннямдержавнихслужбовцівпослужбі,оцінкоюїхпраці,підготовкою,перепідготовкою й підвищенням кваліфікації, заохоченням і відповідальністю, а також відносини, що виникають у зв’язку з припиненням державної служби. Друга група – відносини між особою, яка заміщає державну посаду (державним чиновником), і громадянами, державними й недержавними організаціями у зв’язку зі здійсненням ними своїх посадових повноважень. Суб’єктом цих відносин може виступати тільки той державний службовець, який за займаною посадою наділений державно-владни- миповноваженнями[2].

Чивсііззазначенихвідносинповиннівключатисядопредметаслужбовогоправа?Нанашудумку,відповідьнацепитання має бути негативною. Так звані зовнішньовладні відносини євідносинами,уякихвиражаєтьсясутністьдержавногоуправління, тобто владної повсякденної діяльності, що безпосередньоорганізуєорганивладиврамкахінаосновізакону.Державнаслужбаєнайважливішиммеханізмомреалізаціїдержавного управління, більша частина функцій державного управління реалізуєтьсясамедержавнимислужбовцями.Безумовно,невсі зовнішньовладні відносини у сфері державного управління як однинізсуб’єктівмаютьдержавногослужбовця,однакпитома вагатакихвідносиндужевелика.

Таке включення зовнішньовладних відносин до сфери регулювання службового права невиправдано розширило б його предмет,зіставившийогозмежамипредметаадміністративного права в цілому. Однак при цьому спотворилася б основна функція службового права, орієнтована на підвищення ефективностіслужбовоїдіяльності.

Крім того, слід пам’ятати, що далеко не всі зовнішньовладнівідносинипідпадаютьпіддіюнормадміністративногоправа. Так, слідчий прокуратури, направляючи свідкові повістку для виклику останнього на допит, робить дії, спрямовані на реалізацію правоохоронної функції держави Україна, тобто держав- но-управлінські. Однак його повноваження в цьому випадку регулюються не адміністративним, а карно-процесуальним законодавством. Правовідносини, що виникають, носять не адмі- ністративно-правовий,акарно-процесуальнийхарактер.Цілком очевидно, на наш погляд, що зазначене коло суспільних правовідносиннеповинновключатисяйупредметслужбовогоправа. Інакше,яксправедливозауважуєМ.Грай,«досферирегулювання державної служби потрапить безмежна кількість публічних правовідносин, у яких бере участь держава в особі державних органівідіючихвідїхіменідержавнихслужбовців»[3].

На нашу думку, усе зазначене вище також справедливо й длясферимуніципальноїслужби.

Таким чином, до предмета службового права входять тількитісуспільнівідносини,яківідбуваютьсявсерединісистеми апарата державного й муніципального управління. Водночас вони можуть виникати й поза рамками окремо взятого органа влади,пов’язуючирізніорганийпосадовихосіб.Основнаїхня відмінністьвідрозглянутихвищезовнішньовладнихвідносин, на наш погляд, у їх цільовому призначенні: вони спрямовані або на організацію державної та муніципальної служби (тобто визначення посад, визначення статусу державних і муніципальних службовців, розробка посадових інструкцій і регламентів), або на безпосереднє забезпечення їх функціонування (вступ на службу, присвоєння військових і спеціальних звань, класнихчинів,дипломатичнихрангів,атестаційнайдисциплінарна діяльність та інше). Правовідносини, що виникають під часреалізаціїдержавнимабомуніципальнимслужбовцемсвоїхповноваженьувзаємодіїіззовнішнімищодоапаратадержавногоймуніципальногоуправлінняорганізаціямитагромадянами,допредметаслужбовогоправавженевходять,незважаючи на те, що їх наявність, як уже підкреслювалося вище, багато в чому визначає специфіку правового регулювання службової діяльності.

Отже, підводячи підсумок, відзначимо, що предметом службового права є сукупність суспільних відносин, що виникаютьупроцесіорганізаціїйфункціонуваннядержавноїтамуніципальноїслужбияквидупрофесійноїдіяльності.

Предметслужбовогоправадоситьнеодноріднийіможебути розділений на різні складові. Крім відзначеного вище поділу суспільних відносин, його складових на відносини у сфері організації й у сфері безпосереднього функціонування службової діяльності, можна також зробити поділ за видами служби. Так, О.Литвинуструктуріпредметаслужбовогоправавиділяє[7]:

–службово-трудовіправовідносини(сферадержавноїслужби);

–службовіправовідносини(сфераправоохоронноїслужби);

–службово-військові правовідносини (сфера військової служби);

–муніципальніправовідносини(сферамуніципальноїслужби). Принципово погоджуючись із таким поділом, водночас

відзначимо, що їх найменування, на нашу думку, є невдалим. По-перше, не зрозуміло, чому службові правовідносини, що виникають на державній службі, визначаються науковцем як службово-трудові. Такий термін широко вживається щодо державної служби в роботах багатьох фахівців, які є представниками трудо-правової концепції регулювання службових правовідносин, із метою підкреслення їхнього трудового характеру, а також відокремлення від так званих державно-службових відносин, урегульованих адміністративним правом. Не розглядаючи в цей момент зазначену концепцію, відзначимо, що використання вже досить широко відомого в правовій науці терміну «службово-трудові відносини», що має порівняно вузький зміст (тобто не охоплює всю сукупність службових правовідносин на державній службі), здатне ввести в оману та є наврядчидоречним.Крімтого,якщовзятидоуваги,щотермін «службово-трудові правовідносини» підкреслює трудо-право- ве регулювання відносин, які виникають на державній службі, трохи незрозуміло, чому правовідносини, що виникають на правоохороннійслужбі,названіГ.Леліковим«просто»службовими [7]. Як відомо, нині трудове законодавство поширюється й на службовців правоохоронних органів, нехай і меншою мірою,чимнадержавнихслужбовців.

З аналогічної причини невдалим є використання стосовно відносин, що виникають на муніципальній службі, терміну «муніципальні правовідносини». Муніципальні правовідносини (або муніципально-правові відносини) – це відносини, уре-

163

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

гульовані нормами муніципального права, що виникають між суб’єктами муніципального права у сфері місцевого самоврядування. Цілком очевидно, що муніципальні правовідносини засвоїм змістомнезбігаються звідносинами, що виникають у сферімуніципальноїслужби.

Тому, на наш погляд, не вводячи без необхідності нових термінів, правильно говорити про виділення в предметі службового права чотирьох груп суспільних відносин, що виникаютьутакихсферах:

–державноїслужби;

–правоохоронноїслужби;

–військовоїслужби;

–муніципальноїслужби.

Крімцієїдоситьочевидноїструктуризації,зрозуміло,щов рамках предмета службового права можна говорити про виділення груп правовідносин, пов’язаних із вступом на державну муніципальну службу, атестацією, присвоєнням класових чинів, військових і спеціальних звань та дипломатичних рангів, соціально-партнерськихвідносинтощо

Нескладно помітити, що наведений нами предмет службового права багато в чому (хоча й не повністю) перетинається з предметом адміністративного права. На наш погляд, це цілком логічно,оскількислужбовеправоєпохіднимвідправаадміністративного,якідержавнаслужбаєпохідноювідапаратадержавного управління. Нині в предмет адміністративного права зазвичайвключаютьтакігруписуспільнихвідносин:

–управлінськівідносини,урамкахякихбезпосередньореалізуютьсязавдання,функціїйповноваженнявиконавчоївлади;

–управлінські відносини внутрішньоорганізаційного характеру, що виникають у процесі діяльності суб’єктів інших органівдержавноївлади;

–окремі управлінські відносини, що виникають за участю органівмісцевогосамоврядування;

–окреміуправлінськівідносиниорганізаційногохарактеру, щовиникаютьусфері«внутрішнього»життясуспільнихоб’єднаньтаіншихнедержавнихформувань.

Цілком очевидно, що державно-службові відносини, що виникаютьудержавнихорганах,щонестосуютьсявиконавчої влади, носять внутрішньоорганізаційний характер і входять у предметадміністративногоправа.

Водночасважливимєпитанняпроспіввідношенняпредмета службового права з предметом трудового права. Як відомо, багатосучаснихучених,восновномупредставникинаукитрудового права, включають службові правовідносини частково абоповністювпредметтрудовогоправа.

Цілком очевидно, що нині заперечувати помітний вплив трудового права на службове право не можна. Більше того, деякі види службових відносин (наприклад, відносини муніципальної служби) сьогодні здійснюються на основі трудового договоруйпідпадаютьпідпредметтрудовогоправа.Щодопитання про співвідношення предметів службового й трудового праваслідзазначити,щодопредметатрудовогоправазазвичай включають трудові відносини; інші відносини, тісно пов’язані з ними. Службові правовідносини суто трудовими бути не можуть, оскільки за загальним правилом здійснюються не на основітрудовогодоговору.Більшправильним,нанашпогляд,є їхнєвключеннянедопредмета,адосферидіїтрудовогоправа.

Ми не заперечуємо, що в майбутньому законодавець може повністю відмовитися від адміністративно-правових підходів регулюванняслужбовихправовідносин,повністюповернувши

державних і муніципальних службовців до сфери дії трудового законодавства. Тому питання про співвідношення службового, трудового й адміністративного права – це багато в чому питанняперспективи.Водночас,навітьнеторкаючисьуцьому випадку ефективності того або іншого способу правового регулювання сфери службової діяльності, відзначимо, що в разі повноговключеннявідносин,щовиникаютьнадержавнійімуніципальній службі, у рамки законодавства про працю навряд чивзагаліможнабудеговоритипроіснуванняслужбовогоправаяксамостійноїгалузіабонавітьпідгалузіправатрудового.

Висновки. Специфіка державної та муніципальної служби як особливого виду роботи з наймання робить якщо не неможливою, то вкрай небажаною орієнтацію на базові підходи й принципи трудового права в цій сфері. Звичайно, можна визнати службові правовідносини різновидом трудових, однак органічного злиття їх із дійсно трудо-правовими нормами не відбудеться, оскільки для цього необхідна якісна своєрідність, яка в цьому випадку відсутня. Збереження правового регулювання службових відносин у системі трудового права приведе або до зникнення специфіки службових правовідносин як принципово особливого виду найманої трудової діяльності, або до руйнування єдності предмета трудового права, перетворення галузі трудового права в аморфну структуру, лише за формальними ознаками об’єднуючу якісно різні суспільні відносини.Томубільшправильним,нанашпогляд,єпоетапне виключення трудо-правових норм зі сфери державної та муніципальної служби й заміна їх прав, що мають більшою мірою адміністративно-правову природу. Що ж стосується трудового права,то,нанашудумку,оптимальнимбулобвключенняслужбових правовідносин навіть не у сферу дії, а у сферу впливу трудовогоправа.

Література:

1.Алексеев С.С. Общая теория права : в 2 т. / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982– . – Т. 2. – 1982. – 354 с.

2.Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування : дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.07//Ю.П.Битяк;Нац.юридичнаакадеміяУкраїниім.Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 419 с.

3.Грай М.П. До питання підстав виникнення державно-службових відносин / М.П. Грай // Галузь науки «Державне управління»: іс- торія,теорія,впровадження:матеріалинаук.-практ.конф.(Київ,28 травня 2010 р.) : у 2 т. / за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, С.В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2010. – Т. 1. – С. 206–207.

4.Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини / В.А. Дерець. – К. : Юридична думка, 2007. – 180 c.

5.Іншин М.І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України : дис. … докт. юрид. наук : спец. 12.00.05 / М.І.Іншин;Харківськийнаці.ун-твнутрішніхсправ.–Х.,2005.–452с.

6.Леліков Г. Реформування системи державної служби – запорука успіху адміністративної реформи в Україні / Г. Леліков // Вісник державної служби України. – 2003. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.guds.gov.ua.

7.Литвин О.В. Адміністративно-правове регулювання статусу державного службовця в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / О.В. Литвин ; Нац. ун-т Державної податкової служби України. – Ірпінь, 2009. – 20 с.

8.Мельниченко В.І. Розмежування політичних і адміністративних посадякчинникстабілізаціїдержавногоуправління/В.І.Мельни- ченко//ВісникдержавноїслужбиУкраїни.–2001.–№2.–С.268.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.guds.gov.ua.

9.Неумивайченко Н.М. Державна служба: розмежування і взаємозв’язок трудових і адміністративних правовідносин / Н.М. Неумивайченко // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 (25). – С. 155–162.

164

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Туринин А. В. Предмет административно-правово- го регулирования служебных отношений

Аннотация. В статье предложены определения разными авторами предмета правового регулирования. Рассмотрена структура предмета сферы права, выделено круг общественных отношений применительно к определению предмета конкретной отрасли права как критерия выделения ее из общей системы права.

Ключевые слова: служебное право, служебные отношения, административно-правовое регулирование, государственная служба, нормы административного права, круг общественных правоотношений.

Turinin O. Subject of administrative and legal regulation of official relations

Summary. The paper proposed definitions of legal regulationofvariousauthors.Thestructureofthesubjectareas of law is reviewed. The author singles out the range of public relations concerning the definition of a particular field of law as a criterion for the selection of the general system of law.

Key words: service law, official relations, administrative and legal regulation, civil service, rules of administrative law, terms of public relations.

165

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.6

КулебаО.М.,

аспірант Національного університету «Одеська юридична академія»

СПЕЦІАЛЬНИЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ: ЧИННИКИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Анотація.Статтяприсвяченавиділеннюсистемнихнедоліків сучасного стану функціонування єдиної державної системи цивільного захисту та формулюванню на цій основі пропозицій організаційно-правового характеру щодо вдосконалення чинного законодавства, що визначає статус Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Ключові слова: цивільний захист, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, єдина державна система цивільного захисту, адміністративно-правовий статус, спеціальний статус.

Постановка проблеми. Положення Кодексу цивільного захисту України 2012 року системно пов’язані між собою, спрямованінакомплекснереформуваннясистемизахистунаселення і територій, навколишнього природного середовища тамайнавіднадзвичайнихситуацій,реагуваннянаних,функціонування єдиної державної системи цивільного захисту. Згідно з Планом організації виконання Кодексу цивільного захисту України, схваленим на засіданні Кабінету Міністрів України 19 грудня 2012 (протокол № 97) на МНС України, як тогочасний центральний орган виконавчої влади, котрий мав забезпечити формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, було покладено завдання забезпеченнявиконаннязаходівщодопереглядутаприведенняувідповідністьізКодексомактівКабінетуМіністрівУкраїни,атакож забезпечення приведення власних нормативно-правових актів МНС України, у тому числі й тих, правовою підставою длявиданняякихвиступалиактизаконодавства,щоізвведеннямудіюКодексубуливизнанітакими,щовтратиличинність. Натомість в рамках удосконалення державного управління у зазначеній сфері у тому ж 2012 році було прийнято рішення утворити Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС), реорганізувавши Міністерство надзвичайних ситуаційУкраїнитаДержавнуінспекціютехногенноїбезпеки України[1].

Сучасна ДСНС є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-ряту- вальнихслужб,профілактикитравматизмуневиробничогохарактеру,атакожгідрометеорологічноїдіяльності[2].

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2014 № 120 «Питання спрямування та координації діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій» [3] та Схемою спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 № 442 [4] ДСНС функціонує як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямо-

вується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. У зв’язку з цим ряд положень Кодексу в частині визначення центральних органів державної влади, що відповідають за формування державної політики у сфері цивільного захисту, стали не повною мірою відповідати вимогам сьогодення, що, серед іншого, веде до неефективного виконання завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, захисту населення і територійвідїхнаслідків.

Напрацьована за часи незалежності України фундаментальна база адміністративної реформи, а також актуальність проблемицивільногозахистувідобразилисяузмістіпрацьбагатьох вчених-адміністративістів, зокрема, В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, В.М. Бевзенка, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, С.О. Кузніченка, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, Д.В. Приймаченка,В.К.Шкарупи,Х.П.Ярмакітаінших.

Разом з тим комплексне дослідження системи управління цивільним захистом в умовах функціонування ДСНС у статусі центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, не проводилося, що значно ускладниловдосконаленнянормативно-правовоїбазиусфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, профілактики травматизму невиробничого характеру та гідрометеорологічноїдіяльності.

Метоюцієїстаттієвиділеннясистемнихнедоліківсучасногостануфункціонуванняєдиноїдержавноїсистемицивільногозахистутаформулюваннянаційосновіпропозиційорга- нізаційно-правового характеру щодо вдосконалення чинного законодавства,щовизначаєстатусДСНС.

Виклад основного матеріалу дослідження. ДСНС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовуєтьсяікоординуєтьсяКабінетомМіністрівУкраїничерез Міністра внутрішніх справ має право видавати накази лише організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно, у чинному законодавстві сформувалося коло нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, профілактики травматизму невиробничого характеру та гідрометеорологічної діяльності, що затверджувалися Наказами Міністерства оборони України (у 2013-2014 роках) таМіністерствавнутрішніхсправ(у2014році),ускладіяких відсутніфахівціувідповіднихсферах.

Зазначена проблема відсутності фахівців у сфері цивільногозахисту,пожежноїтатехногенноїбезпеки,профілактики травматизму невиробничого характеру та гідрометеорологічної діяльності у штатах Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ знайшла своє відображення й у проблемі керівництва діяльністю Єдиної державної системи цивільного захисту (далі – ЄДСЦЗ), де необхідно поєднання якфункційформування,такіреалізаціїдержавноїполітики.

166

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Згідно зі ст. 8 Кодексу цивільного захисту України забез-	подій, що становлять загрозу життю або здоров’ю населення
печення реалізації державної політики у сфері цивільного	чипризводятьдозавданняматеріальнихзбитків,невідкладна
захистуздійснюєтьсяЄДСЦЗ,якаскладаєтьсязфункціональ-	організація аварійно-рятувальних та інших робіт. Виконання
них підсистем, які утворюються центральними органами ви-	цих завдань досягається, насамперед, оперативним фінансу-
конавчоївладиувідповіднійсферісуспільногожиття(втому	ваннямзарахуноккоштівзагального,спеціальноготарезерв-
числі і Міністерством внутрішніх справ), а також територі-	ного фондів Державного бюджету, а також внесенням змін у
альних підсистем та їх ланок, які створюються в Автономній	фінансово-планові документи ДСНС як головним розпоряд-
Республіці Крим, областях, Києві та Севастополі з метою	ником бюджетних коштів. Саме можливість перерозподіляти
здійснення заходів щодо захисту населення і територій від	свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності, як на
надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період	стадії формування проекту бюджету при підготовці бюджет-
увідповідномурегіоні[5].УтойжечасзгіднозПоложенням	ного запиту, так і на стадії виконання бюджету при складанні
про ЄДСЦЗ Міністр внутрішніх справ України є лише керів-	бюджетногорозписутаупроцесіпоточноговиділеннякоштів
ником відповідної функціональної підсистеми ЄДСЦЗ [6].	відіграє ключову роль у правильній та своєчасній реалізації
ПрицьомуДСНСздійснюєзагальнекерівництвоЄДСЦЗ.	державної політики у сфері цивільного захисту, пожежної та
Слід зазначити, що керівництво ЄДСЦЗ можливо здійс-	техногенноїбезпеки.
нювати лише шляхом видання загальнообов’язкових норма-	У зв’язку з тим, що діяльність ДСНС спрямовується і
тивно-правовихактів.Затакихумов,зважаючинавідсутність	координується Кабінетом Міністрів України через Міністра
у ДСНС на цей час нормотворчих функцій, керівні докумен-	внутрішніх справ Законом України «Про Державний бюджет
ти з питань керівництва ЄДСЦЗ вносить на розгляд Уряду та	України на 2015 рік» її визначено розпорядником коштів
приймає безпосередньо МВС України, яке займає в ієрархії	нижчого рівня, а рішенням МВС України зобов’язано укла-
ЄДСЦЗ нижчу, ніж ДСНС ланку та відповідно до Положення	дати договори, що передбачають попередню оплату, лише на
їйфактичнопідпорядковане.	підставі отриманого належним чином оформленого дозволу
Одночасно з цим з урахуванням вимог Закону України	МВСУкраїни[8],що,усвоючергу,потребуєдодатковогооп-
«Про центральні органи виконавчої влади» та Регламенту	рацювання фінансової документації у МВС України та при-
Кабінету Міністрів України, ДСНС фактично позбавлена	зводить до значних втрат у часі і неможливості ефективно
права безпосередньо вносити на розгляд Уряду України про-	здійснювати виконання основних функцій та завдань, покла-
екти нормативно-правових актів сфери компетенції, а також	дених на ДСНС. Отже, на сьогодні існує гостра необхідність
загалом оперативно вирішувати питання у сфері цивільного	наданняДСНСможливостінелишезабезпечуватиреалізацію
захисту,пожежноїтатехногенноїбезпеки,якіпотребуютьне-	державної політики у сфері цивільного захисту, а й здійсню-
гайноговтручаннятаприйняттярішенняКабінетомМіністрів	ватизаходизїїформування.
України. Таким прикладом є, зокрема, проблема громадян	Як один із варіантів вирішення цієї проблеми неоднора-
України, які переміщуються з районів проведення антитеро-	зово розглядалось питання щодо відновлення Міністерства
ристичноїопераціїтатимчасовоокупованоїтериторії.Так,за	надзвичайних ситуацій України шляхом реорганізації ДСНС.
даними Міжвідомчого координаційного штабу з питань соці-	З цією пропозицією виступали і колишні міністри МНС
альногозабезпеченнягромадянУкраїни,якіпереміщуютьсяз	України, заступники міністрів і народні депутати України
районівпроведенняантитерористичноїопераціїтатимчасово	(В.М. Шандра, Д.В. Жванія, В.Ф. Гречанінов, В.М. Чучков-
окупованої території на початок 2015 року з тимчасово оку-	ський, В.П. Антонець, Н.І. Шуфрич, В.І. Балога, В.П. Бут,
пованої території та районів проведення антитерористичної	Г.В. Рева, В.М. Кальченко та інші). Проте, реорганізація
операціїдоіншихрегіонівпереселенотарозміщенозабезпо-	ДСНС, як центрального органу виконавчої влади, потребува-
середньоїучастіДСНС730тис.179осіб(задобу–2тис.503	тимедодаткових витрат із Державного бюджету, щонеузгод-
особи), у тому числі з Донецької, Луганської областей – 709	жується із вимогами постанови Кабінету Міністрів України
тис.968осіб,атакожгромадяни,якіпереселенізАвтономної	від 1 березня 2014 № 65 «Про економію державних коштів та
Республіки Крим та міста Севастополь – 20 тис. 211 осіб (за	недопущення витрат бюджету» [9] та є недопустимим з огля-
добу – 18 осіб). Більше всього внутрішньо переміщених осіб	ду на обсяг витрат, що передбачається на відновлення інфра-
розміщено у Харківській (134 тис. 530 осіб), Луганській (128	структури зруйнованих населених пунктів, а також соціаль-
тис. 82 особи), Донецькій (97 тис. 237 осіб), Дніпропетров-	нийзахистпостраждалогонаселення.
ській(76тис.727осіб),Запорізькій(57тис.794особи),Київ-	Окремовартозауважити,щовідповіднодоабзацучетвер-
ській (33 тис. 223 особи) областях та в місті Київ (39 тис. 47	того частини другої статті 17 Закону України «Про централь-
осіб) [7]. Разом із цим підрозділи ДСНС безпосередньо залу-	ні органи виконавчої влади» у разі, якщо більшість функцій
чаютьсядоучастівзаходахАТО,здійснюютьрозмінуваннята	центрального органу виконавчої влади складають контроль-
відновлювальні роботи в населених пунктах, що звільняють-	но-наглядові функції за дотриманням актів законодавства,
ся,забезпечуютьгасінняпожежвмісцях,дефактичноведуть-	центральний орган виконавчої влади утворюється як інспек-
сябойовідії,позитивнірезультатироботиякогобазуютьсяна	ція [10]. У той же час, згідно з положеннями зазначеного за-
патріотизмі, відповідальності та професіоналізмі, що, безу-	конуміністерствамконтрольно-наглядовіфункціїневластиві.
мовно,вимагаєоперативногоприйняттярішеньвекстремаль-	Враховуючи зазначене, у випадку реорганізації ДСНС в Мі-
них умовах. Однак, в силу бюрократичних перепон, ДСНС	ністерство з надзвичайних ситуацій потребуватиме виділен-
позбавлена права безпосередньо вносити на розгляд Уряду	ня із її складу та утворення окремого центрального органу
України проекти актів визначеної сфери компетенції, а також	виконавчої влади, що здійснюватиме контрольно-наглядові
видавати власні нормативно-правові акти з метою оператив-	функції у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної
ноговирішенняпокладенихнанеїзавдань.	безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Здійснення
Одним із основних завдань ДСНС є забезпечення гасіння	таких заходів призведе до розподілу завдань та функцій, які
пожеж, рятування людей та ліквідація наслідків аварій, ката-	насьогоднівповномуобсязівиконуютьсяДСНС,атакожпо-
строф, стихійного лиха та інших деяких видів небезпечних	тягне за собою збільшення управлінського апарату централь-

167

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

нихорганіввиконавчоївладитаїхтериторіальнихпідрозділів і,якнаслідок,потребуватимедодатковихвитратзДержавного бюджету.

З огляду на викладене вбачається, що найбільш ефективним шляхом досягнення зазначеної вище мети є надання ДСНС,якцентральномуорганувиконавчоївлади,спеціальногостатусу,згіднозякимдіяльністьДСНСбудеспрямовуватисятакоординуватисяКабінетомМіністрівУкраїни,апитання діяльності представлятимуться безпосередньо Прем’єр-міні- стром України та відповідним віце-прем’єр-міністром згідно зрозподіломобов’язківіповноважень.

Надання ДСНС спеціального статусу не є її реорганізацією (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням тощо) та повністю узгоджується із Заходами щодо економії та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установтаорганізацій,яківикористовуютькоштиДержавного бюджету, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 № 65, оскільки не потребуватиме будь-якихдодатковихвитратзДержавногобюджетуУкраїни.

Організаційно-правовими основами вирішення питання надання можливості ДСНС не лише забезпечувати реалізацію державноїполітикиусферіцивільногозахисту,айздійснювати заходизїїформуваннятазакріпитьспеціальнийстатусДСНСв актівищоїюридичноїсилі–законівумовахсьогоденняє:

1)повноваження (у відповідності до ст. 116 Конституції України)КабінетуМіністрівУкраїниутворювати,реорганізовувати та ліквідовувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, що, у свою чергу, відображено у ст. 24 Закону України «Про центральні органи виконавчоївлади»якповноваженняКабінетуМіністрівУкраїни щодо створення центральних органів виконавчої влади зі спеціальнимстатусом[10];

2)можливість та практична необхідність як розробки проекту Постанови Кабінету МіністрівУкраїнипровизнання такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2014 № 120 «Питання спрямування та координаціїдіяльностіДержавноїслужбизнадзвичайнихситуацій», так і внесення змін до розділу III Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів КабінетуМіністрівУкраїни[4],якоювизначитищодіяльність ДСНС спрямовується і координується Кабінетом Міністрів Українибезпосередньо;

3)основним законодавчим актом, що регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадянУкраїни,іноземцівтаосіббезгромадянства,підприємств,установтаорганізацій,незалежновідформивласності залишаєтьсяКодексцивільногозахисту;

4)враховуючи недоцільність проведення реорганізації та необхідність визначення саме на законодавчому рівні статусу ДСНС, існує необхідність розроблення законопроекту про внесення змін до ст. 17 Кодексу цивільного захисту в частині визначення,щоцентральнийорганвиконавчоївлади,якийзабезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, є центральним органом виконавчої влади

зі спеціальним статусом, питання діяльності якого у Кабінеті МіністрівУкраїнипредставляєПрем’єр-міністрУкраїни.

Відповідно, зміни, що пропонуються, окрім вирішення питання спеціального статусу ДСНС, спрямовані також на визначення начальника цивільного захисту України, начальників цивільного захисту міст Київ та Севастополь, району, районівумістахКиївтаСевастополь,обласногоцентру,міста обласного і районного значення, села, селища, центрального органу виконавчої влади та суб’єктів господарювання, а також уточнення функцій Кабінету Міністрів України та ДСНС щодокерівництваЄДСЦЗ.

Потребують негайного вирішення й інші «споріднені» проблеми: уточнення функцій Кабінету Міністрів України та ДСНС щодо єдиної державної системи цивільного захисту; забезпечення ефективності її функціонування й унормування її управлінської вертикалі; визначення характеру взаємовідносин міжДСНСтаКабінетомМіністрівУкраїниумежахрежимуповсякденної діяльності, й встановлення «прямого» зв’язку між начальникомцивільногозахистуУкраїнитаГоловоюДСНС,що, усвоючергу,можебутиврегульованелишешляхомпредставни- цтваДСНСуКабінетіМіністрівУкраїничерезПрем’єр-міністра України,якначальникацивільногозахистуУкраїни.

Загалом надання ДСНС спеціального статусу та її пряме підпорядкування Кабінету Міністрів України сприятиме оперативномувнесеннюнарозглядУрядуУкраїнипроектівактів ізпитань,якістосуютьсязахистунаселенняітериторійвумовахсьогодення,забезпечитьбезпосереднійдіалогкерівництва ДСНСзУрядомУкраїни,щодозволитьоперативновирішувати як нагальні поточні, так і перспективні питання, надасть право видавати владі нормативно-правові акти, дозволить ефективно здійснювати фінансування підпорядкованих підрозділів у найкоротші терміни, що сприятиме оперативному вирішенню завдань, які покладено на ДСНС та забезпечить функціонуванняЄДСЦЗ.

Висновки. Зважаючи на зазначене, та у зв’язку з необхідністю запровадження інституту начальників цивільного захисту, що здійснюватимуть керівництво ЄДСЦЗ, її територіальними та функціональними підсистемами та їх ланками, а також уточнення функцій Кабінету Міністрів України та ДСНС щодо керівництва ЄДСЦЗ, ДСНС розроблено проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїнищодокерівництваєдиноюдержавноюсистемою цивільного захисту», який передбачає внесення змін до ст. 4, 8–10, 16–17 Кодексу цивільного захисту України та ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» щодо розподілу функцій керівництва у сфері цивільного захисту згідно

зякими:

–Кабінет Міністрів України здійснюватиме функцію загальногокерівництваусферіцивільногозахисту;

–Прем’єр-міністр України як начальник цивільного захистуУкраїниздійснюватимекерівництвоЄДСЦЗ;

–ДСНС здійснюватиме функцію забезпечення координаціїЄДСЦЗ;

–для позначення керівників територіальних та функціональних підсистем ЄДСЦЗ запроваджуватиметься начальник цивільного захисту (України, області, району, центрального органувиконавчоївлади,суб’єктагосподарюваннятощо).

Прийняття законопроекту забезпечить ефективне функціонування ДСНС у відповідності до Конституції України, законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» та сприятиме подальшому удосконаленню державного управління у сфері цивільного захисту.

168

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Література:

1.Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчоївлади:УказПрезидентаУкраїнивід24.12.2012№726/2012.– Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/726/2012.

2.Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій: Указ Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013.

– Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/content/law.html.

3.ПитанняспрямуваннятакоординаціїдіяльностіДержавноїслужби з надзвичайних ситуацій: постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2014 № 120. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/120-2014-п.

4.Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/442-2014-п.

5.Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17/ print1385376210849224.

6.ПрозатвердженняПоложенняпроєдинудержавнусистемуцивільного захисту: постанова Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/11- 2014-п/page.

7.Міжвідомчий координаційний штаб повідомляє. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/news/34232.html.

8.Проздійсненняпопередньоїоплатитоварів,робітіпослуг,щозакуповуються за бюджетні кошти: наказ МВС України від 14.01.2015 № 22.

9.Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету: постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/65-2014-п.

10.Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 № 3166-VI. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3166-17/print1404288232648095.

Кулеба Е. М. Специальный административно-пра- вовой статус Государственной службы Украины по чрезвычайным ситуациям: факторы внедрения

Аннотация. Статья посвящена выделению системных недостатков современного состояния функционирования единой государственной системы гражданской защиты, и формулировке на этой основе предложений организацион- но-правового характера относительно совершенствования действующего законодательства, которое определяет статус Государственной службы Украины по чрезвычайным ситуациям.

Ключевые слова: гражданская защита, Государственная служба Украины по чрезвычайным ситуациям, единая государственная система гражданской защиты, админи- стративно-правовой статус, специальный статус.

Kuleba O. Special administrative and legal status of the State Emergency Service of Ukraine: factors of introduction

Summary. The article is devoted to selection of system weaknesses of the modern state of functioning of a single state system of civil defence and formulation of suggestions of organizational legal character in relation to perfection of current legislation which determines status of the State Emergency Service of Ukraine.

Key words: civil defence, State Emergency Service of Ukraine, single state system of civil defence, administrative legal status, special status.

169

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.9(477)

СандулЯ.М.,

аспірант кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія»

ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВИХ РАД

Анотація. Стаття присвячена загальній характеристиці та виявленню особливостей відповідальності виконавчих органів місцевих рад. Зазначено, що перед державою виконавчі органи несуть загальну відповідальність за порушення Конституції та Законів України, а також спеціальну відповідальність за здійснення делегованих повноважень. Особливістю є те, що виконавчі органи місцевих рад несуть відповідальність не лише за вчинення правопорушення, однак і за зміст та результати своєї діяльності. Виокремленотакийвидвідповідальності,як«відповідальність органів публічного управління».

Ключові слова: відповідальність, позитивна відповідальність, негативна відповідальність, виконавчі органи місцевих рад, делеговані повноваження.

Постановка проблеми. Достатньо висока сталість законодавства у сфері місцевого самоврядування дозволила виконавчиморганаммісцевихрадпротягомостанніхроківналагодити ефективнудіяльністьтавзаємодіювсистеміорганівпублічної влади, виробити значний масив правових актів, накопичивши великий досвід правозастосування. Тривале функціонування у незмінних правових рамках дозволило виявити й певні проблеми, пов’язані із застосуванням механізмів відповідальності відповіднихорганів.

Стан наукового дослідження. Дослідження процесів,

пов’язаних із становленням інституту юридичної відповідальності, питань регламентації відповідальності органів державної влади та органів місцевого самоврядування останнім часом зазнали певної активізації. Спираємось у статті на фундаментальні наукові дослідження таких видатних вчених, як: В. Б. Авер’янова,О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Л. Р. Бі- ла-Тіунова, К. С. Бєльського, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, І. П. Голосніченка, Є. В. Додіна, В. В. Долежана, Р. А. Калюжного С. В. Ківалова, В. К. Колпакова, В. М. Манохіна, Ю. О. Тихомирова, О. М. Якуби. Окреслені вище питання із врахуванням сучасних положень законодавства досліджують таківчені,як:К.В.Басін,Ю.Ю.Бисага,Ю.Делія,О.О.Кулешовтаін.Дослідженняспрямовані,якправило,навизначення особливостейвідповідальностіпосадовихосібмісцевогосамоврядуванняабожпредставницькихорганівмісцевогосамоврядування; однак особливості відповідальності саме виконавчих органівмісцевихрадмайженерозкриті.

Виклад основного матеріалу. Отже, актуальним видаєть-

ся звернення до аналізу теоретико-практичних питань відповідальності виконавчих органів місцевих рад із урахуванням новітніхнауковихздобутківуційсфері,сучаснихположеньзаконодавстватаюридичноїпрактики.Узв’язкузцимзавданням статтібачитьсязагальнахарактеристикатавизначенняособливостейвідповідальностівиконавчихкомітетівмісцевихрад.

Для досягнення поставленого завдання слід звернутися до з’ясування змісту терміну «юридична відповідальність». У цілому категорія «відповідальність» є одним із центральних усуспільно-політичнихнаукахтавивчаєтьсявпсихологічному,

суспільному, моральному, політичному, юридичному та інших аспектах. Зміст поняття «юридична відповідальність» ґрунтується на загально-філософських підходах до цієї категорії. Оскільки метою статті не є надання визначення або атрибутів юридичноївідповідальності,вмежахцьогодослідженнявикористовуватимуться вже викладені раніше позиції вітчизняних вчених.

Унауковій літературі юридичну відповідальність називають феноменом соціальної дійсності, що полягає у встановленні чинним законодавством негативних наслідків вчиненого правопорушення, настання яких викликає гарантовану можливістьзастосуваннядовинноїособизаходівдержавногопримусу[1,с.7].Ознакамиюридичноївідповідальностізазначаються такі: вона встановлюється лише нормативно-правовими актами, реалізується через норми процесуального права та застосовується відповідними державними органами (посадовими особами)заскоєнеправопорушеннязметоюпокараннявинної особи[2,с.5].

Уроботі К. В. Басіна «Юридична відповідальність: природа,формиреалізаціїтаправалюдини»запропонованорозуміти юридичну відповідальність як юридичний обов’язок дотримання та виконання вимог права, реалізованого у правомірній поведінці суб’єктів права, яка схвалюється і заохочується державою, а в разі його порушення – обов’язку правопорушника зазнати осуд, обмеження прав матеріального, організаційного абоособистісногохарактеручизасудження[3,с.5].

Оскільки як запропоновані вище, так і викладені в інших дослідженнях визначення юридичної відповідальності містять окремі дискусійні моменти, слід спиратись на такі положення. Слідпогодитисяізтим,що«юридичнавідповідальність»поєд- нуєїїякпозитивний,такінегативний(або–ретроспективний) аспекти. Позитивний зміст відповідальності постає на перше місце і означає, що кожний орган та посадова особа несе відповідальність за сумлінне виконання своїх функцій, завдань і обов’язків перед іншими особами, суспільством і державою. Позитивнийпроявполягаєудобровільномувикористаннісвоїх обов’язків при здійсненні діяльності, передбаченої законодав-

ством[4,с.175].

Віднесенняпозитивноївідповідальностідокатегорійправа обгрунтовуєтьсятим,щопозитивнавідповідальністьєнетількивнутрішнімпереконаннямлюдинивнеобхідностідіятиправомірно, вона має свою юридичну підставу – норму права, за допомогою якої відбувається формування у суб’єктів мотивів позитивної, необхідної з позицій права поведінки. При цьому обов’язок особи піддатися державно-примусовому впливу має спиратисянапідставууширокомузначенні.Управоохоронній сфері вона передбачає встановлення можливостей захисту та відновлення порушеного права і настання відповідальності.

Увузькому – характеризується як передбачений законом факт, занаявностіякогонастаєвідповідальність[3,с.7].

Хоча виокремлення позитивної відповідальності в науці залишається питанням дискусійним, як уявляється, такий підхідєправильним.Слідвраховувати,щорозвитоквітчизняного

170