С. В. Ківалов ПОДАТКОВЕ РЕЗИДЕНСТВО ФІЗИЧНИХ ОСІБ

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

(дії) тих, ким управляють у сфері реалізації виконавчої влади, іноді в якості об’єкта адміністративно-правових відносин називають будь-який матеріальний предмет (наприклад знаряддя правопорушення), забуваючи при цьому, що адміністратив- но-правовому регулюванню підлягає не річ, а дія людини по відношеннюдоцієїречі[6,с.82-83].

СлушнадумкаМ.А.Федосєєвапроте,щозалежновідособливостей об’єктів можна виокремити такі основні етапи комплексного дослідження транспортних засобів: загальний огляд транспортногозасобу;дослідженняідентифікаційнихномерівта інших маркувальних позначень; дослідження дублюючих кодовихтабличок;дослідженняномерноїпанелі(номерногомайданчика) та прилеглої до неї території; дослідження лакофарбового покриття; дослідження номерів двигуна та інших агрегатів, зазначених у документі про призначення експертизи (залучення експерта);дослідженняелектроннихблоківуправліннятаінших носіїв даних. Враховуючи, що будь-яке експертне дослідження є складним багатоетапним процесом, техніко-криміналістична експертиза документів, що супроводжують автотранспортний засіб,такожпроходитьнизкуключовихстадій,спрямованихна: встановленнявідповідностіінформації,щоміститьсяудокументах, даним, отриманим у результаті дослідження транспортного засобу; встановлення відповідності бланків чинним стандартам і вимогам; встановлення наявності відповідних реквізитів і ступенівзахистубланківдокументів;перевіркувідбиткупечаткита підписууповноваженоїособитощо[7,с.137].

Об’єктом адміністративно-правого регулювання досліджень транспортних засобів є право водіїв та інших учасників дорожнього руху на проведення законної, незалежної, об’єктивноїіповноїсудовоїекспертизитранспортнихзасобівтареєстраційнихдокументів,щоїхсупроводжують,наосновіспеціальних знань стосовно транспортних засобів та реєстраційних документів, що їх супроводжують, а також організаційно-пра- вову діяльність публічної адміністрації стосовно забезпечення діяльностіекспертівтаекспертнихустанов,щоздійснюютьдослідження транспортних засобів та реєстраційних документів, щоїхсупроводжують.

Суб’єкти правовідносин – це учасники адміністратив- но-правовихвідносин,якімаютьсуб’єктивніправатаюридич- ніобов’язкийнаділеніспецифічнимиюридичнимивластивостями [3, с. 68]. Суб’єкти адміністративно-правових відносин вступають в них з метою задоволення своїх інтересів і потреб, які опосередковують об’єкти адміністративно-правових відносин. Виникнення у суб’єктів взаємних прав і обов’язків можливелишенапідставінастанняпевнихюридичнихумов– юридичних фактів, закріплених у гіпотезах адміністратив- но-правовихнорм.

Суб’єкти завжди вступають у правові відносини заради задоволення різних матеріальних, економічних, культурних, політичних або інших інтересів і потреб. Для досягнення цієї метисуб’єктиадміністративно-правовихвідносинздійснюють певні дії, спрямовані на досягнення корисного для них результату. Цей результат і є об’єктом адміністративно-правових відносин[5].

Згідно із Законом України від 25 лютого 1994 № 4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищіпроцесів,якімістятьінформаціюпрообставинисправи, щоперебуваєупровадженніорганівдосудовогорозслідування чи суду [8]. Іншими словами, провідним суб’єктом адміністра- тивно-правового регулювання судово-експертної діяльності є експерт,апровіднимінститутомуційсферієдослідження,яке здійснюєтьсятакимекспертом.

ОсновнимзавданнямпрацівниківЕкспертноїслужбиМВС України при дослідженні транспортних засобів та реєстраційних документів є виявлення, запобігання і припинення кримінальнихправопорушень,пов’язанихізнезаконнимизаволодіннями транспортних засобів, знищенням, підробкою, заміною ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів або заміною без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортних засобів та частковим чи повним підробленням бланка документа та його змісту шляхом застосування спеціальних знань. При цьому працівники Експертної службиМВСУкраїнизобов’язанівестищоденнийоблікдосліджених транспортних засобів, дані про які заносяться до спеціального журналу, який ведеться в електронному вигляді та щомісяцяроздруковується[9].

Висновки. Усе викладене дає можливість сформулювати наступнівисновки:

•природним є те, що в умовах багатоманітності наукового життядефініціїзазначеноїкатегорії(адміністративно-правових відносин)ученіформуютьдещопо-різному;

•в сучасній літературі з юриспруденції існує стала точка зору щодо структури адміністративно-правових відносин, що складаються із суб’єктів, об’єктів, змісту юридичних відносин та юридичних фактів і адміністративно-правові відносини в сфері експертно-криміналістичних досліджень транспортних засобівнеєвиключеннямзцьогопереліку;

•адміністративно-правові відносини в сфері експерт- но-криміналістичних досліджень транспортних засобів як складовийелементмеханізмуадміністративно-правовогорегу- лювання експертно-криміналістичних досліджень транспортних засобів виступають формою соціальної взаємодії органів державного управління та об’єктів, що виникає на підставі реалізації адміністративно-правових норм та має на меті забезпечення реалізації захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних, юридичних осіб публічного інтересу держави і суспільствавцілому.

Література:

1.Бриндіков Ю. Л. Розвиток професійної готовності водіїв автотранспорту до дій в екстремальних ситуаціях: автореф. дис. канд. пси- хол.наук:19.00.09/Ю.Л.Бриндіков.–Хмельницький,2009.–20с.

2. Адміністративне право України: [навчальний посібник] / В. К. Шкарупа, Т. О. Коломоєць, Г. А. Гулєвська та ін. ; за ред. Т.О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. – К. : Істина, 2007. – 216 с.

3.Адміністративне право України: [підручник] / В. В. Галунько, В. І. Олефір, Ю. В. Гридасов, А. А. Іванищук, С. О. Короєд. – Херсон: ХМД, 2013. – Т.1: Загальне адміністративне право. Академічний курс. – 393 с.

4.Адміністративне право України : [підручник] / Т. О. Коломоєць, Ю.В.Пиріжкова,Н.О.Армаштаін.;зазаг.ред.Т.О.Коломоєць.– К. : Істина, 2010. – 362 с.

5.Адміністративно-правовівідносини:[Електроннийресурс]//LAW- PROPERTY. – 2013. – Режим доступу: http://www.law-property. in.ua/articles/featured-articles/435-2014-12-17-08-00-52.html - Назва з екрану.

6.Попов Л. Л. Административное право: [учебник] / Ю. М. Козлов, Д. М. Овсянко, Л. Л. Попов. – М. : Юристь, 2002. – 697 с.

7.Федосєєв М. А. Проведення комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, під час розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним переміщенням автотранспорту через митний кордон України / М. А. Федосєєв // Криміналістичний вісник. – 2013. – № 1 (19). – С. 133-138.

8.Закон України від 25 лютого 1994 № 4038-XII «Про судову експертизу»: за станом на 1 серпня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

9.Інструкція про порядок проведення криміналістичних досліджень транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, працівниками Експертної служби МВС України: затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 31.05.2013 № 537. – К. : МВС України, 2013. – 6 с.

221

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Тополя Р. В. Административно-правовые отношения в сфере экспертно-криминалистических исследований транспортных средств

Аннотация. В статье доказано, что в условиях многообразия научной жизни, дефиниции указанной категории (административно-правовых отношений) ученые формируют несколько по-разному. В современной литературе по юриспруденции существует постоянная точка зрения относительно структуры административно-правовых отношений, состоящих из субъектов, объектов, содержания юридических отношений и юридических фактов и адми- нистративно-правовые отношения в сфере экспертно-кри- миналистических исследований транспортных средств не является исключением из этого.

Ключевые слова: административно-правовое регулировании, исследования транспортных средств, эксперт; объект, субъект, отношения, публичная администрация.

Topolia R. Administrative and legal relations in the field of forensic examination of vehicles

Summary. It is proved that in a diverse scientific life, researchers define this category (administrative relations) in several different ways. In the modern literature on jurisprudence there is a constant point of view on the structure of administrative relations, consisting of subjects, objects, content, corporate relations and legal facts.Administrative and legal relations in the field of forensic examination of vehicles are no exception to this list.

Key words: administrative and legal regulation, examination of vehicles, expert, object, subject, relationship, public administration.

222

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.951

ХуторянськаТ.В.,

здобувач Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В ПРОВАДЖЕННЯХ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ

ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА НОРМАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

Анотація. У статті здійснено аналіз повноважень адміністративних комісій при виконавчих комітетах сільських, селищних і міських рад, а також суддів районних, районних у місті, міських та міськрайонних судів в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, що передбачені ч. 2 ст. 156, ст. 1732, ст. 180, ст. 1801, ст. 184

КУпАП. Крім того, визначено поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на нормальний розвиток дитини» та наведені ознаки даної категорії проваджень.

Ключові слова: адміністративні комісії, протокол про адміністративне правопорушення, провадження, справа про адміністративне правопорушення, суд.

Постановка проблеми.У разі вчинення одного з перерахованихадміністративнихправопорушень,асаме:порушенняправилторгівліпивом,алкогольними,слабоалкогольниминапоямиі тютюновимивиробами;вчиненнянасильствавсім’ї,невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми; доведення неповнолітнього до стану сп’яніння; порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування; невиконаннябатькамиабоособами,щоїхзамінюють,обов’язків щодо виховання дітей,які відносяться до категорії проступків у сфері охорони та захисту нормального розвитку дитини, винна особапритягуєтьсядоадміністративноївідповідальності.

Законодавством визначена чітка процедура застосування владного впливу держави щодо правопорушника через реалізацію адміністративно-правового статусу органів публічної владивпровадженняхусправахпровказанукатегоріюадміністративнихправопорушень.

Стан наукового дослідження. Питання визначення та характеристики поняття, змісту та класифікації проваджень у справах про адміністративні правопорушення знайшло своє висвітлення у низці наукових праць відомих вітчизняних і зарубіжних адміністративістів, зокрема: В. Б. Авер’янов, С. С. Алексєєв, Д. М. Бахрах, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І.П.Голосніченко,Е.Ф.Демський,В.К.Колпаков,О.В.Кузьменко,Н.Г.Саліщева,В.Д.Сорокін,М.М.Тищенко,Г.П.Хомяков,О.М.Якубатаін.

Виклад основного матеріалу. Детально не зупиняючись на теоретико-правовій характеристиці проваджень у справах про адміністративні правопорушення, з’ясуємо лише загальні положення необхідні для розв’язання поставленої нами задачі у межах даного підрозділу дисертаційного дослідження. Так, зауважимо,щодоцихпірнемаєспільноїнауковоїдумкищодо визначення поняття «адміністративно-деліктного провадження», однак абсолютна більшість авторів схиляються до думки, щоцюкатегоріюнеобхіднорозглядативмежахадміністративногопроцесу.

На переконання, наприклад, С. С. Гнатюка та О. В. Кузьменко важливим є розмежування між собою понять «адміні- стративно-процесуальне право» та «адміністративний процес». Під першим слід розуміти систему правових норм, які врегульовуютьвладно-управлінські,розпорядчітаорганізуючі суспільнівідносини, виникаючіузв’язкузреалізацією адміні- стративно-процесуальних форм із застосуванням відповідних норм окремих матеріальних галузей права. Адміністративний процес – забезпечена адміністративно-процесуальними нормами діяльність компетентних суб’єктів публічно-правових відносин, спрямована на реалізацію положень відповідних матеріальнихгалузейправавходірозглядуівирішенняіндивіду- ально-визначенихсправ[1,с.164;2,с.7].

На сьогодні в адміністративному праві вироблено позицію, згідно якої адміністративний процес розглядається у широкому тавузькомупідходахдойогорозуміння.Увідповідностідопершого адміністративний процес сприймається як визначений на законодавчому рівні порядок розгляду і вирішення адміністративнихсправ,яківиникаютьусферіпублічногоадміністрування, компетентними органами державної влади, їхніми посадовими чи службовими особами, а також судами загальної юрисдикції. За другого підходу – сукупність процедур, врегульованих нормами адміністративно-процесуального права, щодо розгляду і вирішення адміністративно-деліктних справ та застосування до винноїособиадміністративнихстягнень[3,с.19].

Зурахуванням зазначеного, на думку Е. Ф. Демського та В. К. Колпакова, адміністративне провадження слід розглядати як врегульовану адміністративно-процесуальними нормами процедуру здійснення дій з вирішення індивідуально-визна- чених справ у межах спільного предмета; як адміністративну процесуальнудіяльністькомпетентногосуб’єктапублічно-пра- вових відносин, яка реалізується у рамках конкретної адміністративноїсправидляїїрозглядуівирішення[4,с.116].

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на нормальний розвиток дитини – це врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду і вирішення компетентними органами публічної влади, їхніми посадовими та службовими особами, індивідуально-конкретних справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156, ст. 1732, ст. 180, ст. 1801, ст. 184 КУпАП [5], а також застосування до правопорушника адміністративнихстягнень.

Зурахуванням положень ст. 218, 219, 221, 222 КУпАП зауважимо,щосправипроадміністративніправопорушення,посягаючінанормальнийрозвитокдитини,уповноваженірозглядатидекільказперерахованихінстанцій:

• адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських та селищних рад – ч. 2 ст. 156, ст. 180 КУпАП, за виключенням справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють;

223

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

•адміністративнікомісіїпривиконавчихкомітетахміських рад – ч. 2 ст. 156, ст. 180 КУпАП, за виключенням справ щодо батьківнеповнолітніхабоосіб,якіїхзамінюють;

•виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад – ст. 180 КУпАП, за виключенням справ щодо батьків неповнолітніхабоосіб,якіїхзамінюють;

•суддірайонних,районнихумісті,міськихчиміськрайон- нихсудів–ст.1732 ,ст.1801 ,ст.184КУпАП.

Звертає на себе увагу той факт, що законодавцем визначено повноваження органів місцевої влади в провадженнях

усправах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 180 КУпАП. Разом із тим, за межі компетенції винесені справи щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють. Таким чином, питання притягнення цієї категорії осіб до адміністративноївідповідальностізадоведеннянеповнолітньогодо станусп’яніння,залишеніпозаправовимполем.

З метою врегулювання правової прогалини, вважаємо за доцільне, до ст. 221 «Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)» КУпАП внести доповнення такого змісту:«статтею180(справищодобатьківнеповнолітніхабоосіб, які їх замінюють)». На нашу думку, віднесення такої категорії справ до компетенції районних, районних у містах, міських чи міськрайоннихсудів(суддів)євиправданою,оскількиякзазначалося у попередньому підрозділі дисертаційного дослідження,доведеннянеповнолітньогодостанусп’яніннясвоїмибатьками або особами, які їх замінюють, має підвищену суспільну шкідливістьвідвчиненогопроступку.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» [6] визначено, що до делегованих повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад щодо забезпечення охорони прав і законних інтересів громадян відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення, а також утворення адміністративних комісій (п. 4 ч. 2 ст. 38). Ці комісії діють протягом терміну повноважень відповідних органів місцевогосамоврядування,збираючисьназасіданняхнерідше двохразівнамісяць.

На сьогодні єдиним нормативно-правовим актом щодо діяльності адміністративних комісій при виконавчих комітетах сільських,селищних,міськихрадєПоложенняпроадміністративні комісії Української РСР, затверджене указом Президії Верховної Ради Української РСР від 09.03.1988 № 5540-XI [7]. Окремі вимоги до їхньої діяльності закріплені також у ст. 214216КУпАП.

Згідно зазначених положень завданням адміністративних комісій є розгляд справ про адміністративні правопорушення, атакождосягненняпевнихвиховнихцілей.Наголошенонавиховані громадян-правопорушників у «дусі точного і неухильногододержання»законів,суспільнихправилінорм,повагидо прав,честійгідностігромадян,атакожзапобіганнявчиненню новихправопорушень.

Адміністративні комісії утворюються відповідними виконавчимикомітетамисільських,селищних,міськихрадускладі голови, його заступника, відповідального секретаря та членів комісії. У ст. 3-7 Положення про адміністративні комісії УкраїнськоїРСРуточнено,щодоскладукомісійнеможутьвходити представники органів державної влади, посадові та службові особи яких наділені повноваженнями складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники правоохороннихорганів,судутощо.

Особливим адміністративно-правовим статусом наділені особи, які перебувають на посаді звільненого відповідального секретаря комісії – здійснення поточної роботи і контролю за виконанням винесених постанов адміністративної комісії.

Одним із видів реалізації таких контролюючих функцій є дотримання легітимності засідання адміністративної комісії, оскільки у відповідності до ст. 216 КУпАП вони мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявностінеменш,якполовиничленівсвогоскладу.

Згідно ст. 17, 19, 23 Положення про адміністративні комісії Української РСР підставою для розгляду на своєму засіданні комісією адміністративно-деліктної справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у законному порядкукомпетентноюпосадовоючислужбовоюособоюорганів публічної влади, іншими уповноваженими особами державних чи громадських інституцій. Такий розгляд здійснюється в 15-денний строк з дня одержання доказових матеріалів за місцемпроживанняпорушника,атакожзаобов’язковогоповідомленняпрокурорапрочасімісцепроведеннязасідання.

Вітчизняним законодавством врегульована процедура здійснення своїх повноважень адміністративними комісія при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення та передбачаєдекількаетапів.

Підготовчий етап – секретар адміністративної комісії одноособово вирішує питання щодо: компетенції розгляду даної справи; правильності складення протоколу про адміністративне правопорушення, інших матеріалів справи; вчасності повідомленнясторінусправі,прочасімісцеїїрозгляду;наявності всіхвитребуванихнеобхіднихдодатковихдоказовихматеріалів таін.

Етап розгляду справи – головуючий на засіданні адміністративноїкомісіїоголошує,якасправапідлягаєрозгляду,дані щодоособи,якапритягаєтьсядоадміністративноївідповідальності, роз’яснює сторонам по справі їхні процесуальні права і обов’язки.

Післяцьогорозкриваєтьсязмістпротоколупроадміністративне правопорушення, заслуховуються виступи осіб, які берутьучастьурозглядісправи,утомучисліпрокурора,атакож досліджуютьсядоказиівирішуютьсяклопотання.Прирозгляді кожногоадміністративно-деліктногопровадженнявідповідаль- нимсекретаремведетьсяпротокол.

Етапухваленнярішення–зарезультатамирозглядусправи про адміністративне правопорушення адміністративна комісія виноситьоднузтакихпостанов:

а) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу: за вчинення проступку, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за вчинення проступку, передбаченого ст. 180 КУпАП, у розмірі від 6 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян;

б)прозакриттясправи–заобставин,передбаченихст.247 КУпАП, оголошення усного зауваження правопорушнику, передачіматеріалівдоправоохороннихорганівтаін.

За умов недоцільності створення адміністративних комісій при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад органмісцевогосамоврядуванняуповноважуєнарозглядадміністративних справ інші виконавчі органи – відділи, управління тощо. Серед проступків, які посягають на нормальний розвиток дитини, вони мають право розглядати справи, пов’язані виключно з доведенням дитини до стану сп’яніння. За результатами такого розгляду у відповідності до ч. 1 ст. 283 КУпАП постанова виконавчого органу виноситься у формі рішення щодонакладеннянавиннуособуштрафнихсанкцій.

Основні повноваження судів районних, районних у місті, міськихчиміськрайоннихсудіввпровадженняхусправахпро адміністративні правопорушення, що посягають на нормаль-

224

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

нийрозвитокдитини,закріпленоуглавах18,21,23,23розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення» КУпАП. Із процесуальної точки зору вони у значній міріподібнідопроцедурирозглядуівирішенняадміністратив- но-деліктних справ адміністративними комісіями виконавчих комітетівсільських,селищних,міськихрад.

Акцентуємо увагу лише на відмінностях, по-перше, у відповідності до ст. 277 КУпАП адміністративно-деліктні справи роз- глядаєтьсясуддямиу15-деннийстрокздняодержанняпротоколу про адміністративне правопорушення та відповідної задокументованоїдоказовоїбази.Виключеннястановлятьсправищодовчи- неннянасильстваусім’ї–розглядаютьсяпротягомоднієїдоби.

По-друге, у ч. 5 ст. 283 КУпАП зазначено, що постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повиннаміститиположенняпростягненнязправопорушникасудовогозбору.

По-третє, судді мають право накладення таких адміністративних стягнень: за вчинення проступку, передбаченого ст. 1732 КУпАП – громадські роботи на строк від 30 до 40 годин або адміністративний арешт на строк до7 діб, а за повторне йоговчинення–громадськіроботинастроквід40до60годин або адміністративний арешт на строк до 15 діб; за вчинення проступку, передбаченого ст. 1801 КУпАП – штраф до 20 неоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян.

По-четверте,згідност.294КУпАПлишепостановасуддіпо справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, якийвиніспостанову.

Висновки.Напідставіздійсненогоаналізуокремихнорма- тивно-правихактівтанауковихпрацьщодоповноваженьорга- нів публічної влади в провадженнях у справах про адміністративніправопорушення,щопосягаютьнанормальнийрозвиток дитини,можназробитинаступнівисновки:

1)провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на нормальний розвиток дитини – це врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду і вирішення компетентними органами публічної влади, їхніми посадовими та службовими особами, індивідуально-конкретних справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156, ст. 1732, ст. 180, ст. 1801, ст.184КУпАП,атакожзастосуваннядоправопорушникаадміністративнихстягнень;

2)ознаками провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на нормальний розвиток дитини,є:

–здійснюєтьсявиключноузв’язкуізвчиненнямпроступку, щопосягаєнанормальнийрозвитокдитини,атакожскладення відповідногопротоколупроадміністративнеправопорушення;

– визначений нормативно-правовими актами перелік суб’єктів: а) батьки дитини, особи, які їх замінюють, інші члени сім’ї; б) працівники підприємств (організацій) торгівлі або громадського харчування; посадові особи підприємств, установ, організацій, громадяни-власники підприємств чи уповноважені ними особи, громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності; в) особи, які вчинили доведення неповнолітнього достанусп’яніння;

– врегульований адміністративним законодавством процесуальний порядок здійснення провадження, а також застосування в окремих випадках заходів державного примусу, зокрема,доосіб,яківчинилинасильствовсім’ї;

–результатомпровадженняєреалізаціязаходівадміністра- тивної відповідальності у вигляді накладення таких стягнень: штраф,громадськіроботи,адміністративнийарешт;

3)справипроадміністративніправопорушення,щопосягаютьнанормальнийрозвитокдитини,уповноваженірозглядати такі інстанцій: адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад; виконавчі комітети сільських,селищних,міськихрад;суддірайонних,районниху місті,міськихчиміськрайоннихсудів;

4)зметоюврегулюванняправовоїпрогалинисліддост.221 «Районні,районніумісті,міськічиміськрайоннісуди(судді)» КУпАПвнестидоповненнятакогозмісту:«статтею180(справи щодобатьківнеповнолітніхабоосіб,якіїхзамінюють)».

Література:

1.Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: [монографія] / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.

2.Гнатюк С. С. Провадження в справах про адміністративні проступки:проблемніпитанняструктури:[монографія]/С.С.Гнатюк.– Львів: ЛьвДУВС, 2011. – 156 с.

3.Адміністративне судочинство: [навчальний посібник] / За заг. ред. О. П. Рябченко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2014. – 304 с.

4.Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України: [на- вчальнийпосібник]/Е.Ф.Демський.–К.:ЮрінкомIнтер,2008.–496с.

5.КодексУкраїнипроадміністративніправопорушеннявід07.12.1984// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до

№51. – Ст. 1122.

6.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

7.Про затвердження Положення про адміністративні комісії Української РСР: указ Президії Верховної Ради Української РСР від 09.03.1988 № 5540-XI // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1988. –

№12. – Ст. 318.

Хуторянская Т. В. Полномочия органов публичной власти в процессах по делам об административных правонарушениях,посягающихнанормальноеразвитиеребенка Аннотация. В статье осуществлен анализ полномочий административных комиссий при исполнительных комитетах сельских, поселковых и городских советов, а также судей районных, районных в городе, городских и горрайонных судов в производствах по делам об административных правонарушениях, которые предусмотрены ч. 2 в. 156, ст. 1732, ст. 180, ст. 1801, ст. 184 КУоАП. Кроме того, определено понятие «производство по делам об административных правонарушениях, которые посягают на нормальноеразвитиеребенка»иназваныпризнакиданной

категории производств.

Ключевые слова: административные комиссии, протокол об административном правонарушении, производство, дело об административном правонарушении, суд.

Hutorianska T. Powers of public authorities in proceedings in matters of administrative offenses that infringe on the normal development of the child

Summary. The article provides the analysis of plenary powers of administrative commissions at executive committees of village, settlement and municipal councils, judges of regional, district, city, municipal and city courts in proceedings in matters of administrative offences envisaged in p.2ofart.156,art.1732,art.180,art.1801,art.184oftheCode of Administrative offenses of Ukraine. A concept “proceeding in matters of administrative crimes, that infringe on the normal development of the child” and the specified signs of this category of proceedings are also determined.

Key words: administrative commissions, protocol about anadministrativeoffense,proceeding,matterofadministrative offenses, court.

225

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.9

ШарнінА.В.,

здобувач Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Анотація. У статті розкривається зміст понять «правове регулювання» та «адміністративно-правове регулювання». Автор сформулював визначення адміністратив- но-правового регулювання діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України. Висвітлюється зміст такого адміністративно-правового регулювання.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, органи досудового розслідування, Міністерство внутрішніх справ України.

Постановка проблеми. Будь-який державний орган заради ефективного виконання поставлених перед ним завдань та функцій повинен налаштувати свою діяльність. Це може виражатися через її упорядкування. Основним помічником у цій важливій справі є правове регулювання, зокрема такий його різновид, як адміністративно-правове регулювання. Ось чому органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС України) як правоохоронні органи, які покликані захищати й охороняти права, свободи та законні інтереси громадян, громадський правопорядок і безпеку, свою діяльність щодо боротьби зі злочинністю також повинні упорядковувати.

З приводу зазначеного є вдалим твердження О.Ф. Скакун стосовно того, що держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи шляхом використання влади, а право

– шляхом нормативного регулювання. За своєю природою, соціальним призначенням право слугує регулятором суспільних відносин, інакше кажучи, інструментом соціального регулювання. Право пропонує інструментарій (правові засоби), який забезпечує досягнення приватних і публічних інтересів іводночасвстановлюємежівикористанняцьогоінструментарію [1, с. 276–277]. Таким інструментарієм і є правове регулювання.

Тому вважаються актуальними питання про сутність та особливості адміністративно-правового регулювання діяльності органів досудового розслідування МВС України, особливо враховуючининішнійреформаторськийчас.

Проблема правового та адміністративно-правового регулювання державного управління, у тому числі й у сфері функціонування правоохоронних органів, часто була предметом дослідженнявпрацяхВ.Б.Авер’янова,О.М.Бандурки,Г.О.Борисенко, С.А. Буткевича, В.С. Венедиктова, О.Ф. Долженкова, Ю.В. Дубка, М.І. Іншина, І.О. Кириченка, О.В. Копана, М.В. Корнієнка, В.В. Крутова, С.О. Кузніченка, В.А. Лаптія, О.М. Музичука, В.І. Олефіра, В.І. Петрова, А.М. Подоляки, М.Б.Саакяна,О.Ф.Скакун,Д.В.Талалая,О.М.Шмаковатаінших. Вклад цих науковців у розробку зазначеної проблеми є очевидним, однак багато питань залишаються невирішеними.

Зокрема, відсутнє однозначне трактування адміністративноправового регулювання та зовсім не сформоване поняття ад- міністративно-правовогорегулюваннядіяльностіорганівдосу- довогорозслідуванняМВСУкраїни.Навирішенняокреслених завданьіспрямованепредставленедослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. Насамперед потрібно з’ясувати зміст правового регулювання, а вже потім адміністративно-правового.

Уюридичнійенциклопедіїможназустрітитаківизначення правовогорегулювання:

1. Це один з основних засобів державного впливу на суспільнівідносинизметоюїхупорядкуваннявінтересахлюдини,суспільстватадержави,щоєрізновидомсоціальногорегу-

лювання[6,с.40–41;7,с.692].

2. Це здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування,закріплення,охоронийрозвитку,атакожвплив на поведінку та свідомість громадян шляхом проголошення їх правтаобов’язків,встановленняпевнихдозволівізаборон,затвердженняпевнихправовихактівтощо[8,с.270].

Уюридичній літературі панує думка, що правове регулю- вання–цеюридичнийвпливнасуспільнівідносини,щоздійс- нюється за допомогою норм права й інших правових засобів [4, с. 5; 5, с. 342]. О.Ф. Скакун дещо уточнила наведену дефініцію, вказавши, що правове регулювання є упорядкуванням суспільнихвідносин,їхзакріпленням,охороноютарозвитком, що здійснюються громадянським суспільством і державою за допомогоюсистемиправовихзасобів[1,с.276].Іншівченіакцентуютьувагунатому,щоправоверегулюванняздійснюється насампередчерезнормування[4,с.75].

Авторський колектив видання «Права громадян у сфері виконавчої влади» визначає правове регулювання як вплив на суспільні відносини, що здійснюється за допомогою норм позитивного права й інших правових засобів. Спираючись на це визначення,ученівиділилидекільканайбільшзагальнихознак адміністративно-правовогорегулювання:

1) є одним із видів правового регулювання, де серед регу- ляторівпершочерговурольвідіграютьадміністративно-правові нормийіншіадміністративно-правовізасоби;

2) у своїй основі є засобом державного регулювання, оскільки чинне адміністративне право встановлюється або санкціонується державою, а значить є державним регулятором суспільнихвідносин;

3)здійснюєпевнийвпливнасуспільнівідносини; 4) має певний вплив на суспільні відносини, що здійсню-

єтьсязадопомогоюнормпозитивногоправайіншихправових засобів. Норми адміністративного права й інші адміністратив- но-правовізасобивсукупностіскладаютьмеханізмадміністра- тивно-правовогорегулювання;

226

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

5)здійснюютьтакийвпливнасуспільнівідносини,щомає своєю метою їхнє впорядкування. Тобто адміністративно-пра- воверегулюванняєцілеспрямованимвпливомнасуспільнівідносини у сфері державного керування, у результаті якого вони приводятьсявсистемуйусуспільствістворюєтьсяпевнийпорядок;

6)має за мету забезпечити належний рівень відносин між окремоюособоютадержавою,їїорганами,посадовимиособа-

ми[2,с.157–159].

Зурахуванням наведеного можна сформулювати визначення адміністративно-правового регулювання діяльності органів досудового розслідування МВС України. Це насамперед різновид правового регулювання, який є сукупністю адміністра- тивно-правових норм та інших адміністративно-правових засобів, що впорядковують суспільні відносини, які виникають

урезультатідіяльностіорганівдосудовогорозслідуванняМВС України. Ми вважаємо доречним вести мову про адміністра- тивно-правове регулювання діяльності зазначених органів через те, що провадження досудового розслідування є різновидом державного управління у сфері боротьби зі злочинності. Органи досудового розслідування МВС України наділені певним обсягом повноважень щодо застосування заходів і засобів впливу. Відповідно, їх діяльність регулюється адміністратив- но-правовиминормами.

Адміністративно-правове регулювання може бути нормативним (регулювання, що здійснюється нормами адміністративного права) та індивідуальним (регулювання, що здійсню- єтьсяіндивідуальнимиадміністративно-правовимизасобами).

Прицьомуіндивідуальнеадміністративно-правоверегулю- ванняєчастиноюказуальногоправовогорегулювання,оскільки неноситьзагальногохарактерутапов’язанезупорядкуванням конкретних, одиничних суспільних відносин. Адже індивідуальними правовими засобами врегульовуються ті випадки, що не врегульовані нормами позитивного адміністративного права. До таких засобів належать розпорядчі акти й інші акти застосуванняадміністративногоправа,адміністративнідоговори йдеякііншіправовізасоби[2,с.159–160].

Отже, адміністративно-правове регулювання діяльності органів досудового розслідування МВС України здійснюється насампередзадопомогоюадміністративно-правовихнорм.Під останніми прийнято розуміти формально визначені, загальнообов’язкові встановлені чи ратифіковані державою правила, у яких через закріплення взаємних прав й обов’язків суб’єктів встановлюються вимоги до їх поведінки та взаємовідносин у сфері здійснення державного управління, місцевого самоврядування, а також на внутрішньоорганізаційному рівні колективнихсуб’єктів,ізабезпечуютьсянаявнимиудержавизахода- митазасобамивпливу[9,с.96–97].

Причомузалежновідсуб’єкта,щоприймаєадміністративноправові норми, які регулюють діяльність органів досудового розслідуванняМВСУкраїни,вониможутьбутиприйняті:

1. Верховною Радою України. Основним Законом України, прийнятимпарламентомУкраїни,єКонституціяУкраїни.Вона закріплюєлюдину,їїжиттяіздоров’я,честьігідність,недоторканність і безпеку в Україні найвищою соціальною цінністю. Причому утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [10], який вона виконує опосередковано й через органи досудового розслідування МВС України. Також Конституція України має найвищу юридичну силу,аіншінормативно-правовіактиповинніприйматисятане суперечитинормамКонституціїУкраїни.

ВодночасВерховнаРадаУкраїниможератифікуватичинні міжнародні договори, чим і робить їх частиною національного

законодавства України. Тому міжнародні нормативно-правові актитакожрегулюютьдіяльністьорганівдосудовогорозслідуванняМВСУкраїни.Середнихпропонуємовиділитидвігрупи актів:

–перша закріплює основні права та свободи людей та обов’язок їх захисту й охорони. Наприклад, Загальна декларація прав людини ООН від 10 грудня 1948 року [11], Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року [12], Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 року [13], Конвенціяпротикатуваньтаіншихжорстоких,нелюдськихабо таких,щопринижуютьгідність,видівповодженняіпокарання від 10 грудня 1984 року [14], Конвенція про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справахвід22січня1993року[15]таінші;

–друга визначає процедуру провадження досудового розслідування в рамках міжнародного співробітництва. Зокрема, це Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року [16], Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах від 20 квітня 1959 року [17], Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999року[18],КонвенціяОрганізаціїОб’єднанихНаційпроти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000року[19]таінші.

ВерховнаРадаУкраїниякзаконодавчийорганприймаєцілу низку законів, у тому числі й тих, що регулюють діяльність органів досудового розслідування МВС України. Причому до числа таких актів належать і кодифіковані законодавчі акти. Зокрема, основними кодексами, що регламентують діяльність зазначених органів, є Кримінальний кодекс України [20] та Кримінальний процесуальний кодекс України [21]. Зокрема, у п.1ч.1ст.38КримінальногопроцесуальногокодексуУкраїни закріплено, що органамидосудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання та досудове слідство) є слідчі підрозділиорганіввнутрішніхсправ[21].

Серед законів України, що регулюють діяльність вказаних органів,слідвиділити:

–«Проміліцію»від20грудня1990року[22];

–«Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого

1992року[23];

–«Про організаційно-правові основи боротьби з організованоюзлочинністю»від30червня1993року[24];

–«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»від28листопада2002року[25];

–«Про засадизапобігання і протидії корупції»від 7квітня

2011року[26];

–«Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року [27] тощо.

2. Президентом України видаються укази та розпорядження. Зокрема, указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» від

6квітня2011року[28].

3. Кабінетом Міністрів України приймаються постанови, що регулюють діяльність органів досудового розслідування МВС України. Серед таких актів основним є постанова «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ» від13серпня2014року[29].

4. Міністерствами, комітетами, службами. Щодо діяльності органів досудового розслідування МВС України відомчі нормативні акти видає Міністерство внутрішніх справ України. ОсновнимисереднихєнаказиМВСУкраїни«Проорганізаціюдіяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх

227

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

справ України» від 9 серпня 2012 року [30] та «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень» від 14 серпня 2012 року [31]. Також діяльність органів досудового розслідування МВСУкраїнирегулюєтьсянормативнимиактамиіншихвідомств, наприклад наказом Генеральної прокуратури України «Про Єдинийреєстрдосудовихрозслідувань»від17серпня2012року[32]; міжвідомчими нормативно-правовими актами, наприклад, спільнимнаказомМіністерствавнутрішніхсправУкраїнитаМіністерстванадзвичайнихситуаційУкраїни«ПрозатвердженняПорядку спільних дій органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенноїбезпекиУкраїнитаМіністерстванадзвичайнихситуацій Українипідчаспроведенняоглядумісцяпожежі,виявлення,припинення,попередженнятарозслідуваннякримінальнихправопорушень,пов’язанихзпожежами»від30листопада2012року[33].

5. Головним слідчим управлінням МВС України, Головними управліннями МВС України, Управліннями МВС України, міськрайлінорганами внутрішніх справ самостійно або спільно з іншимиправоохороннимиорганамивидаютьсянакази,вказівки,що передбачають особливості, наприклад, взаємодії під час провадженнядосудовогорозслідуваннякримінальнихправопорушень.

Висновки. Отже, адміністративно-правове регулювання діяльності органів досудового розслідування МВС України – це різновид правового регулювання, який є сукупністю адміні- стративно-правових норм та інших адміністративно-правових засобів, що впорядковують суспільні відносини, які виникають у результаті діяльності органів досудового розслідування МВС України. Розрізняють нормативне й індивідуальне адміністра- тивно-правове регулювання діяльності органів досудового роз- слідуванняМВСУкраїни.Нормативнеадміністративно-правове регулюваннявказаноїдіяльностіпредставлененасампередадмі- ністративно-правовими нормами, що приймаються та ратифікуютьсяВерховноюРадоюУкраїни,атакожПрезидентомУкраїни, КабінетомМіністрівУкраїни,міністерствами,комітетами,службамитатериторіальнимипідрозділамиМВСУкраїни.

Література:

1.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: енциклопедичний курс : [підручник] / О.Ф. Скакун. – вид. 2-е, перероблене і доповнене. – Х. : Еспада, 2009. – 752 с.

2.Правагромадянусферівиконавчоївлади/[В.Б.Авер’янов,М.А.Бояринцева, І.А. Кресіна та ін.] ; за ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Видавництво «Наукова думка», 2007. – 588 с.

3.Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні : [науково-практичний посібник] / В.С. Венедиктов, М.І. Ін- шин,О.М.Клюєвтаін.–Х. :Вид-воХарківськогонац.ун-тувнутр. справ, 2006. – 309 с.

4.Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М., 1966. – 188 с.

5.Черданцев А.Ф. Теория государства и права : [учебник для вузов] / А.Ф. Черданцев. – М. : Юрайт, 2000. – 432 с.

6.6. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко

(голова редкол.) та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 1998– . – Т. 5 : П–С. – 2003. – 736 с.

7.Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ – Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.

8.Сучасна правова енциклопедія / [О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, В.С. Ковальський та ін.] ; за заг. ред. О.В. Зайчука. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 408 с.

9.Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс : [підручник] / за заг. ред. академіка НАПрН України О.М. Бандурки. – Х. : Золота миля, 2011. – 584 с.

10.Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–1996.–№30.– Ст. 141.

11.Загальна декларація прав людини : декларація ООН від 10 грудня 1948 року // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.

12.Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : конвенція Ради Європи від 4 листопада 1950 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.

13.Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації : Конвенція ООН від 21 грудня 1965 року [Електронний ре- сурс].–Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_105.

14.Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання : Конвенція ООН від 10 грудня 1984 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_085.

15.Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах : Конвенція СНД від 22 січня 1993 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 2824.

16.Європейська конвенція про видачу правопорушників : Конвенція Ради Європи від 13 грудня 1957 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – Ст. 1734.

17.Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах : Конвенція Ради Європи від 20.04.1959 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – Ст. 1735.

18.Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією : Конвенція Ради Європи від 27 січня 1999 року № ETS173 // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 47–48. – Ст. 2028.

19.Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності : Конвенція ООН від 15 листопада 2000 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 14. – Ст. 1056.

20.Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –

№25–26. – Ст. 131.

21.Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI // Голос України. – 2012. – 19 травня. –

№90–91.

22.Проміліцію:ЗаконУРСРвід20грудня1990року№565-ХІІ//Відо- мості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

23.Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992.

– № 22. – Ст. 303.

24.Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30 червня 1993 року № 3341-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.

25.Прозапобіганнятапротидіюлегалізації(відмиванню)доходів,одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму : Закон Українивід28листопада2002року№249-ІV//ВідомостіВерховної Ради України. – 2003. – № 1. – Ст. 2.

26.Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від 7 квітня 2011 року № 3206-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404.

27.Про запобігання корупції : Закон України від 14 жовтня 2014 року

№1700-VІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 49. – Ст. 2056.

28.Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України:УказПрезидентаУкраїнивід6квітня2011року№383/2011// Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1222.

29.Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 401 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 72. – Ст. 2026.

30.ПроорганізаціюдіяльностіорганівдосудовогорозслідуванняМіністерства внутрішніх справ України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 9 серпня 2012 року № 686 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 84. – Ст. 3408.

31.Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14 серпня 2012 року

№700 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://document. ua/pro-organizaciyu-vzaemodiyi-organiv-dosudovogo-rozsliduvannj- doc119907.html.

32.Про Єдиний реєстр досудових розслідувань : Наказ Генеральної прокуратури України від 17 серпня 2012 року № 69 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ GP12027.html.

33.Про затвердження Порядку спільних дій органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки України та Міністерства надзвичайних ситуацій України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальнихправопорушень,пов’язанихзпожежами:НаказМіністерствавнутрішніхсправУкраїни,Міністерстванадзвичайнихситуацій Українивід30листопада2012року№1106/1377//Офіційнийвісник України. – 2013. – № 8. – Ст. 293.

228

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

Шарнин А. В. Особенности административно-пра- вового регулирования деятельности органов предварительного расследования Министерства внутренних дел Украины

Аннотация. В статье раскрывается содержание понятий «правовое регулирование» и «административно-пра- вовое регулирование». Автор сформулировал определение административно-правового регулирования деятельности органов предварительного расследования Министерства внутренних дел Украины. Освещается содержание такого административно-правового регулирования.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, органы предварительного расследования, Министерство внутренних дел Украины

Sharnin A. Features of administrative and legal regulationofpre-trialinvestigationagenciesoftheMinistry of InternalAffairs of Ukraine

Summary. The article deals with the meaning of “regulation” and “administrative regulation”. The definition of administrative and legal regulation of pre-trial investigation of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine is formulated. The author highlights the content of this administrative regulation.

Key words: administrative and legal regulation, pre-trial investigation, Ministry of InternalAffairs of Ukraine.

229

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.9

ЯковлєвП.О.,

здобувач Харківського національного університету

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВСТАНОВЛЕННЯ ТАРИФІВ НА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ

Анотація. Стаття присвячена характеристиці процесуальної форми діяльності щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги. Доводиться існування окремого адміністративного провадження із встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, описується його структура.

Ключові слова: процесуальна форма, тарифи на жит- лово-комунальні послуги, адміністративний процес, адміністративне провадження, провадження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги.

Постановкапроблеми.Унауковійлітературі,присвяченій питанням теорії юридичного процесу, акцентується увага на тому,щоширокетлумаченняпроцесуальноїформидаєможливість визначити найбільш загальні її вимоги, якими стосовно механізму правового регулювання в цілому є: а) обов’язковістьдотриманняпослідовностіздійсненняповноваженьвладним суб’єктом; б) певна професійна поінформованість такого суб’єкта відносно предмета здійснення владних повноважень. Послідовність здійснення повноважень забезпечується процесуальними стадіями і відображає, якщо так можна сказати, часову характеристику організаційної діяльності. Професійність здійснення владних повноважень втілюється у процесуальних провадженняхівідображає,усвоючергу,характеристикувладноїдіяльностізапредметноюознакою[2,c.17].

Навіть поверхневий аналіз законодавства у сфері житло- во-комунальнихпослугдаєможливістьстверджувати,щовста- новленнятарифівнажитлово-комунальніпослугияквладнаді- яльністьвідповідаєзазначенимвимогам,авідтакздійснюється упроцесуальнійформі.Протевідповіднеадміністративнепровадження не вписується у традиційні схеми адміністративного процесурозробленісучасноюнаукоюадміністративногоправа.

Аналіз досліджень і публікацій. Зазначені вище поло-

женняєактуальнимиувсіхбезвиняткусферахадміністратив- но-правового регулювання, в тому числі й у сфері адміністра- тивно-правового регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги. Але, якщо загальним питанням адміністративного процесу та окремим адміністративним провадженням присвячено досить обширно літературу, то адміністративно-процесу- альним засадам встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги в науковій літературі увага практично не приділялась. Відсутні також і дисертаційні дослідження на цю тематику, за винятком роботи О. М. Буханевича, присвяченій адміністра- тивно-правовому забезпеченню житлово-комунального господарства [3]. Але й у цій роботі конкретно питанням встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги уваги майже не приділено. Певною мірою такий стан справ обумовлюється тим, що останнім часом відбулись суттєві зміни у чинному законодавстві з відповідних питань і науковий інтерес доданої темищенереалізований.

Мета статті полягає у характеристиці адміністративного провадженняповстановленнютарифівнажитлово-комунальні послуги,виявленнійогоструктуритаособливостей.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до статті 14 За-

кону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послугивониподіляютьсянатригрупи:

1)перша група – житлово-комунальні послуги, ціни/тарифинаякізатверджуютьуповноваженіцентральніорганивиконавчоївлади,аувипадках,передбаченихзаконом,національна комісія,щоздійснюєдержавнерегулюванняусферікомунальнихпослугтанаціональнакомісія,щоздійснюєдержавнерегулюванняусферіенергетики;

2)другагрупа–житлово-комунальніпослуги,ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для наданнянавідповіднійтериторії;

3)третя група – житлово-комунальні послуги, ціни/тарифинаяківизначаютьсявиключнозадоговором(домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утриманнябудинківіспорудтаприбудинковихтериторійформуютьсяі затверджуютьсяцентральнимиорганамивиконавчоївлади,національнимикомісіями,щоздійснюютьдержавнерегулювання

увідповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповіднодоїхніхповноважень,визначенихзаконом.

Оскільки встановлення тарифів на житлово-комунальні послугивіднесенодовладнихповноваженьокремихцентральних органів виконавчої влади, національних комісій, а також органів місцевого самоврядування, воно має здійснюватись у процесуальнійформі.

У сучасному адміністративному праві склалися різні уявлення про структуру адміністративного процесу і відповідно виділеннявидівадміністративнихпроваджень.Так,наприклад, за функціональною ознакою у структурі адміністративного процесу виділяють: а) провадження, що мають установчий характер (провадження з утворення державних органів, суб’єктів підприємницької діяльності); б) провадження, що мають правотворчий характер (провадження з відпрацювання та прийняття нормативних актів); в) правоохоронні провадження (провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження за скаргами громадян); г) правонаділяючі провадження (провадження з реалізації контрольно-наглядових по-

вноважень)[4,c.211].

Відповідно до іншого підходу, можливо вести мову про три види адміністративних проваджень в системі адміністративного процесу: адміністративно-процедурні; адміністра- тивно-деліктні; адміністративно-судочинські. Відповідно адміністративно-процедурні провадження можна поділити на «управлінські», «з надання адміністративних послуг» та «за зверненнямигромадян»[5,c.390].

В той самий час провадження по встановленню тарифів на житлово-комунальні послуги має таки властивості, які не дозволяють відносити його до запропонованих видів адміністративних проваджень. З одного боку, в результаті реалізації такогопровадженнявирішуєтьсяіндивідуальнасправа–визна- ченняілегалізаціярозмірутарифівнаконкретнівидижитлово-

230