С. В. Ківалов ПОДАТКОВЕ РЕЗИДЕНСТВО ФІЗИЧНИХ ОСІБ

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

комунальних послуг. З іншого – відповідне рішення оформлю- єтьсянормативно-правовимактом,якийрозрахованийнабага- тократне застосування. Крім того, частина дій в межах такого провадженняздійснюєтьсянесуб’єктомвладнихповноважень, анадавачем(виробником)житлово-комунальнихпослуг.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державне регулювання комунальних послуг» тарифи на комунальні послугиформуютьсясуб’єктамиприроднихмонополійтасуб’єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державнерегулюванняусферікомунальнихпослугвідповідно доцьогоЗакону.

Адміністративному провадженню по встановленню тарифів на житлово-комунальні послуги властива певна, чітко визначена законодавством структура, в якій можна виділити відповідні стадії. Стадією юридичного процесу в юридичній науці прийнято вважати динамічну, відносно замкнену сукупність закріплених чинним законодавством способів, методів, форм, що виражають або передбачають суворе і неухильне здійснення процедурно-процесуальних вимог і відображають просторово-часові аспекти процесуальної діяльності та забез- печуютьлогічно-функціональнупослідовністьздійсненнякон- кретних дій, досягнення правового процесуального результату [6,c.130].

У теорії, як правило, виділяють такі стадії адміністративного процесу: 1) аналіз ситуації, під час якої збирається і фіксується інформація про фактичний стан справ і реальні факти, оцінюєтьсяперспективаподальшогорухусправи,ухвалюється рішення про необхідність такого руху; 2) стадія прийняття рішення у справі, під час якої дається юридична оцінка зібраної інформації,повнотавсебічнодосліджуютьсяматеріалисправи для встановлення об’єктивної істини, приймається конкретне рішення; 3) стадія оскарження або опротестування рішення (має факультативний характер); 4) стадія виконання прийнятого рішення, під час якої логічно завершується вся діяльність щодоадміністративноїсправи[7,c.21].

АналізположеньЗаконуУкраїни«Прожитлово-комунальні послуги»даєможливістьвиділитинаступністадіїпровадження щодовстановленнятарифівнажитлово-комунальніпослуги:

–формуваннятарифунажитлово-комунальніпослуги;

–затвердженнятарифунажитлово-комунальніпослуги;

–реалізація рішення про затвердження тарифу на житло- во-комунальніпослуги.

Стадія формування тарифу на житлово-комунальні послуги є проявом виділеної у теорії стадії аналізу ситуації і полягає у тому, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів (ч. 2 ст. 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Тобто, в рамках даної стадії можнавиділитидваструктурнихелементи(етапи):здійснення розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг; подання цього розрахунку органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Формуваннятарифівнажитлово-комунальніпослугиздійс- нюєтьсявідповіднодометодик,затвердженихКабінетомМіністрівУкраїни.Так,наприклад,Порядокформуваннятарифівна централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженийПостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід1червня2011 р. № 869. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання

насуміжнихринках,якіпровадятьабомаютьнамірпровадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією, що здійснює державне регулюванняусферахенергетикитакомунальнихпослугтаорганами місцевого самоврядування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб’єктів природних монополій,атакождлясуб’єктівгосподарюваннянасуміжнихринках, зазначенихупункті1цьогоПорядку,тапоширюєтьсянатаких суб’єктівпідчасрозрахункутакихтарифів.

Хоча зазначений нормативний акт має назву «Порядок», він майже не містить процесуальних норм, тобто не визначає послідовності дій уповноваженого суб’єкта щодо формування тарифів. Натомість більшість норм у цьому акті визначає правиларозрахункускладовихтарифу.

Особливістю даної стадії є те, що діяльність в її рамках здійснюєтьсянесуб’єктомвладнихповноважень,авиконавцем (виробником)послуг,тобто,тієюособою,якійпотімдоведеться здійснювати професійну діяльність користуючись цим тарифом. Безумовно, що розрахунки економічно обґрунтованих витратнавиробництво(надання)житлово-комунальнихпослуг міг би робити суб’єкт владних повноважень, але це викликало би необхідність залучення відповідних фахівців, а відтак додаткові витрати. Для того, що цього уникнути в рамках досліджуваної стадії відбувається фактичне делегування повноважень від суб’єкта, уповноваженого встановлювати тариф до суб’єкта,якийєвиконавцем(виробником)послуг.

Більш того, виконавець (виробник) житлово-комунальних послугздійснюєрозрахункиуточнійвідповідностізпорядком, якийвстановлюєтьсяКабінетомМіністрівУкраїни.

Єдиною відмінністю, що відрізняє цю стадію від класичного розуміння стадії адміністративного процесу є те, що ця стадія не закінчується прийняттям процесуального документу. Але це можна пояснити тим, що описана стадія реалізується не суб’єктом владних повноважень, а суб’єктом надання жит- лово-комунальних послуг. В той самий час розрахунок розміру тарифу на надання певних житлово-комунальних послуг оформлюєтьсяувиглядіофіційногодокументусуб’єктагоспо- дарювання,щоєнадавачемжитлово-комунальнихпослуг,який і спрямовується до суб’єкта, уповноваженого затверджувати відповіднітарифи.

Стадія затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги також містить в собі два етапи: розгляд уповноваженим органом питання про затвердження тарифів; прийняття рішенняпрозатвердженнятарифів.

Очевидно, що на стадії розгляду уповноваженим органом питання про затвердження тарифів має відбуватися оцінка економічної обґрунтованості витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, розрахованих їх виконавцем (виробником). Якщо витрати будуть визнані обґрунтованими, здійснюється перехід до наступного етапу, а саме: прийняття рішення про затвердження тарифів. Прийняте рішення оформлюєтьсявідповіднимюридичнимдокументом,вякомуміститься інформація про розмір встановлюваного тарифу на житло- во-комунальніпослуги.

Наступноюстадієюєдоведеннярішенняпрозатвердження тарифу на житлово-комунальні послуги до зацікавлених осіб. Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України «Про житло- во-комунальні послуги», порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом

231

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Той факт, що доведення до споживачів інформації про тарифи на житло- во-комунальніпослугиздійснюєтьсявокремомупорядку,ідає можливістьвиділятицевокремустадіюпровадженняповста- новленнютарифівнажитлово-комунальніпослуги.

Останнястадіязгаданогопровадженняполягаєуреалізації рішення про затвердження тарифу на житлово-комунальні послуги. Відповідно до Закону України «Про житлово-комуналь- ні послуги» надання таких послуг здійснюється виконавцем (виробником) на підставі відповідного договору. Відповідно до статті 26 цього закону, до істотних умов договору між виконавцем/виробником та споживачем відноситься вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг. Відтак можна стверджувати, що реалізація рішення уповноваженого суб’єкта щодо встановлення тарифу на житлово-комунальні послуги полягає в укладенні виконавцем/виробником послуг договору зі споживачем, в якому вказаний відповідний розмір встановленоготарифу.

Відповідно до частини 7 статті 26 згаданого закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем – фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання. Це означає,щодляусіхспоживачівудоговоріпередбачаєтьсяоднаковийрозміртарифу.

Щостосуєтьсявіднесеннярозглянутогопровадженнядоіснуючихутеоріївидівадміністративнихпроваджень,тотутмаютьмісцепевніскладнощі,пов’язанізтим,щоцепровадження має риси і правозастосовного, і правотворчого провадження. З одного боку, в результаті здійснення цього провадження встановлюється тариф на житлово-комунальні послуги, тобто, встановлюється певне правило, яке буде використовуватися кожного разу при укладанні договору на надання такої послуги. З іншого боку, в результаті такого провадження зазначений тариф застосовується у при укладенні конкретних договорів нанаданняпослуг.Відтаквданомувипадкуможнавестимову про складну, змішану природу провадження по встановленню тарифівнажитлово-комунальніпослуги.

В той самий час, з точки зору класифікації адміністративних проваджень, досить невдалим можна вважати виділення такоговидупроваджень,якзмішані,оскількиценевідображає сутнісних характеристик провадження. З огляду на це, уявляється доцільним виділити такий вид адміністративних проваджень, як забезпечувально-погоджувальне адміністративне провадження.Такапропозиціяобумовленатим,щоврезультатіреалізаціїтакогопровадженняздійснюєтьсязабезпеченняінтересів надавачів та споживачів житлово-комунальних послуг шляхомпогодження,збалансуванняїхінтересів.

Зазначенаідеяпідтверджуєтьсятим,щооднимізосновних завдань державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері державного регулювання комунальних послуг є насампередзбалансуванняінтересівсуб'єктівгосподарювання, споживачів і держави. Вирішення цього завдання найбільшою мірою проявляється у діяльності щодо встановлення тарифів нажитлово-комунальніпослуги.

Висновки. Таким чином, підсумовуючи викладене, можна зробитивисновокпроте,щовстановленнятарифівнажитловокомунальні послуги в Україні здійснюється у процесуальній формі. Зміст та характеристики діяльності щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги дають можливість виділити окремий вид відповідного адміністративного провадження, який можна віднести до забезпечувально-погоджу- вальнихпроваджень.

Оскільки,якпоказуєаналізнормативно-правовогорегулю- вання у самих різних сферах державного регулювання, видова різноманітність адміністративних проваджень виявляється значно більшою ніж традиційно вважалося, потребують перегляду та удосконалення теоретичні погляди на типологію адміністративного процесу, що і має стати напрямом подальших дослідженьуційсфері.

Література:

1.Про житлово-комунальні послуги / Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV // Відомості Верховної Ради України від 19.11.2004. – 2004. – № 47. – С. 1899. – Ст. 514.

2.Юридическая процессуальная форма: теория и практика / Под ред. П.Е.НедбайлоиВ.М.Горшенева.–М.:«Юрид.лит.»,1976.–280с.

3.Буханевич О. М. Адміністративно–правове забезпечення житло- во-комунального господарства в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук, 12.00.07 / О. М. Буханевич; Національний університет біоресурсів та природокористування. – К.,2009. – 27 с.

4.АдміністративнеправоУкраїни:[підручник]/Ю.П.Битяк(кер.авт.. кол.),В.М.Гаращук,В.В.Богуцькийтаін.;Зазаг.ред.Ю.П.Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. – Х. : Право, 2010. – 624 c.

5.Курс адміністративного права України: [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко та ін. / За заг. ред. В. В. Коваленка. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.

6.Теория юридического процесса / Под. ред. В. М. Горшенева. – Х. : Вища школа, 1985. – С. 130.

7.Бандурка О. М. Адміністративний процес: підручник для вищих навч. закл./О.М.Бандурка,М.М.Тищенко.–К.:ЛітераЛТД,2002.–С.21.

Яковлев П. О. Административно-процессуальные засады определения тарифов на жилищно-коммуналь- ные услуги

Аннотация. Статья посвящена характеристике процессуальной формы деятельности по установлению тарифов на жилищно-коммунальные услуги. Доказывается существование отдельного административного производства по установлению тарифов на жилищно-коммуналь- ные услуги, описывается его структура.

Ключевые слова: процессуальная форма, тарифы на жилищно-коммунальные услуги, административный процесс, административное производство, производство по установлению тарифов на жилищно-коммунальные услуги.

Yakovlev P. Administrative and procedural grounds of tariff setting for housing and communal services

Summary.Thearticleisdevotedtothecharacteristicofthe procedural form of the activity concerning the tariff setting for housing and communal services. The existence of the certain administrative procedure of the tariff setting for housing and communal services is proved and its structure is described.

Key words: procedural form, tariffs for housing and communal services, administrative procedure, administrative proceeding, procedure of tariff setting for housing and communal services.

232

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.553

КечаА.С.,

головний спеціаліст Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у місті Херсон

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Анотація. Стаття присвячена питанням визначення видів та розкриття змісту основних принципів організації та функціонування Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Ключові слова: принципи, принципи державного управління, державне управління, державний орган, орган виконавчої влади, орган реєстрації прав, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація прав, речові права.

Постановка проблеми. Усі органи виконавчої влади для ефективної реалізації поставлених перед ними завдань, для якісного державно-управлінського впливу на різні сфери життєдіяльностісуспільстваповиннідіятивідповіднодоосновних засад, тобто на основі своїх принципів. Визначення змісту принципів організації та функціонування Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційних служб управлінь юстиції (далі – Відділ) необхідне для повної характеристики діяльності вказаного структурного підрозділу. Безаналізуосновнихключовихідей,наякихбазуєтьсяфункціонування будь-якого державного органу, неможливо зрозуміти характер його діяльності. Для розуміння місця і ролі реєстраційнихслужб(відділівуїхскладі)усистеміорганіввиконавчої влади виникає потреба в теоретичному осмисленні найбільш важливих, ключових ідей і положень, які виступають основою дляствореннятафункціонуванняцієїсистеми.

В юридичній науці проблемі принципів організації та практичної діяльності органів державної влади присвячено дуже багато праць. Ті чи інші аспекти вказаної проблеми розглядаються у дослідженнях таких науковців, як: В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, І.К. Залюбовська, М.І. Козюбра, В.В. Лазарев, В.М.Марчук,І.В.Мартиненко,Я.О.ПономарьоваА.А.Пухтецька, М.С.Сміртюков,С.В.Соловйова,Ю.В.Шабановатаін.Недивлячисьнаце,проблемапринципіворганізаціїтафункціонування Відділуявляєтьсяновою,танауковцямивюридичнійлітературі цепитаннященедосліджувалося.Томуосновноюметоювказаного дослідження є визначення та аналіз основних принципів, яківиступаютьосновнимбазисомдляорганізаціїтафункціонуванняВідділупідчаснаданнянимадміністративнихпослуг.

Виклад основного матеріалу. Принцип (з лат. Principum),

як філософська категорія, означає першоосновну, керівну ідею, основне правило поведінки [1; с. 382]. За визначенням В.М. Марчука принципи державного управління виражають найбільш узагальнені засади оптимальної побудови і функціонування системи державного управління; це основоположні ідеї, які дозволяють науково, відповідно до конкретних умов суспільства та історичних особливостей, здійснювати держав- но-управлінськийвплив[2;с.14–15].Відповідно,підпринципа- ми організації та діяльності Відділу треба розуміти «найбільш важливі ідеї та положення, що лежать в основі його побудови тафункціонування»[3;с.66].

Усі принципи, які використовуються в процесі управлінської діяльності органів реєстрації прав, складовим елементом якихвиступаєВідділ,можнаподілитина:1)загальносистемні– які «формуються на підставі закономірностей управлінської та процесуальної діяльності» [4; с. 4], яку здійснюють органи реєстраціїправпідчасреалізаціїдержавноїполітики;вонивикористовуються усіма елементами системи органів реєстрації правтаєосновоюдляїхфункціонування;2)організаційні–ві- дображають об’єктивні закономірності, характер та специфіку побудови й організації усієї системи вказаних органів; мають місцепідчаспрактичноїреалізаціїфункційвказанимиорганамитаїхпосадовимиособами.

Загальносистемні принципи є своєрідним підґрунтям для виконавчо-розпорядчої діяльності всіх складових системи органів реєстрації прав, від керівного центру до безпосередніх виконавців на місцях. До таких принципів можна віднести: принципверховенстваправа,принциппріоритетуправісвобод людини і громадянина, принцип законності, принцип публічності, принцип економічності та ефективності; принцип самостійностітанезалежностіуприйняттірішень.

Принцип верховенства права пов’язаний із розумінням права не просто як сукупності правових норм, а як системи правил належного і справедливого, правил поведінки, що визнані та легітимовані суспільством [5; с.132]. Варто зазначити, що цей принцип передбачає не лише визнання основних прав людини, а й обов’язковість їх додержання й забезпечення державою, з чого випливає, що діяльність як держави, так і її органів повинна мати правовий характер. Принцип верховенства праваповиненбутивизначальнимчинникомудіяльності Відділупідчаспрактичноїреалізаціїзавданьтафункційдержави.

Принцип пріоритетності прав і свобод людини і грома-

дянина.Відповіднодост.3КонституціїУкраїни–праваісво- боди людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави [6], а відповідно, ї її органів. Тому управлінська діяльність реєстраційних служб та їх посадових осіб повиннабутинаправлена,першзавсе,нареалізаціюправ,свободізаконнихінтересівгромадянусферідержавноїреєстрації речовихправнанерухомемайнотаїхобтяжень.Наданняякісних адміністративних послуг фізичним та юридичним особам являєтьсяпершоосновоюдляфункціонуваннявказаногоструктурногопідрозділу.

Принципзаконності полягаєунеобхідностісуворогопідпорядкування усієї діяльності Відділу вимогам законів, інших нормативно-правових актів, перш за все Конституції. Стаття 92 Основного Закону прямо закріплює, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади [6]. Чітке і добре розвинене законодавство, яке відповідає потребам сьогодення, вкрай необхідне як для зміцнення принципу законності під час практичної реалізації функцій держави, так і для утвердження режиму законності у суспільстві [7; с. 43]. Законність, як принцип адміністративної

233

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

діяльності органів реєстрації прав безпосередньо випливає з підзаконного виконавчо-розпорядчого характеру цієї діяльності. Реєстраційні служби, їх відділи повинні виконувати свої завданнятафункціївідповіднодоКонституціїУкраїни,законів таіншихнормативно-правовихактів.

Принцип публічності полягає у визнанні необхідності й вимозіобов’язковогодотриманнябезперешкодногорухуінформаційних потоків про явища і процеси політико-правової системи [8; с. 58]. «Публічність, – зазначав Г. Гегель, – важливий формуючийзасібдлядержавнихінтересів…Черезпублічність утверджується, перш за все, момент загальної обізнаності» [9;с.351].ПринциппублічностіреалізуєтьсяВідділомутаких напрямках:правоосібнаотриманняінформаціїякзДержавногореєструречовихправнанерухомемайно,такіпродіяльність вказаних органів; відкритість роботи реєстраційних служб, їх відділів; обов’язок органів реєстрації прав регулярно вивчати громадську думку та враховувати її при прийнятті владних управлінських рішень; обов’язок вказаних органів інформуватинаселенняпростанреалізаціїсвоїхзавданьтафункцій.

Принцип економічності та ефективності полягає у ви-

користанні мінімальних засобів, оптимальному заощадженні часуіфінансовихресурсівізметоюотриманнямаксимального результату під час виконавчо-розпорядчої діяльності органів реєстраціїправ.Привикористанніцьогопринципуобов’язково повинен зберігатися баланс між понесеними затратами та очікуванимрезультатом.

Принципсамостійностітанезалежностіуприйняттірі-

шень.Враховуючите,щореалізаціядержавноїполітикиусферідержавноїреєстраціїправстановитьвинятковукомпетенцію вказаного структурного підрозділу, це неможливо здійснити без реалізації принципу самостійності та незалежності у прийнятті рішень. Сутність цього принципу проявляється у тому, щозабороняєтьсябудь-якебезпідставневтручаннявдіяльність органів реєстрації прав як ззовні, тобто з боку інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, певних підприємств, установ, організацій, так і в процесі внутрішньоапаратних відносин. Вищий орган реєстрації прав чи його посадоваособамаютьправоперевірятидіяльністьнижчестоящих органів лише у формах та в порядку, який чітко передбачений законодавством. Це, в свою чергу, «підсилює роль персональноївідповідальностіпосадовихосібзаприйнятінимирішення, що позитивно впливає на законність та обґрунтованість таких рішень»[10;с.7].

До організаційних принципів, які характеризують принципи побудови та діяльності Відділу, можна віднести: принцип єдності системи органів реєстрації прав, принцип поєднання територіальності побудови та функціональної екстериторіальності; принцип раціонального розподілу повноважень; принцип оперативності управлінської діяльності; принцип відповідальностізаприйнятірішення.

Принцип єдності системи органів реєстрації прав. Цей принцип передбачає наявність єдиної стрункої і злагодженої системи державних органів, їх посадових осіб, які виступають від імені держави, призначені реалізовувати її функції у сфері державноїреєстраціїречовихправ.

Поєднанняпринципівтериторіальностітафункціональ-

ної екстериторіальності. Принцип територіальності полягає у створенні розгалуженої системи реєстраційних служб (та їх відділів) з урахуванням адміністративно-територіального поділу України. Така система має забезпечувати максимальну ефективність здійснення ними повноважень на чітко визначених територіях, з урахуванням економічного потенціалу цих територій. Надання можливості посадовим особам реєстра-

ційних служб здійснювати певні функції поза межами певної адміністративно-територіальної одиниці, тобто з урахуванням принципуекстериторіальності,направлененапідвищеннявзаємодіїміжвказанимиорганамишляхомтакоївзаємодопомоги.

Якщо говорити про територіальну сферу дії повноважень Відділутаїївзаємозв’язокізповноваженнямиУкрдержреєстру, то необхідно проаналізувати Наказ Мін’юсту України № 607/5 від 2 квітня 2013 р. «Про заходи щодо взаємодії органів дер- жавноїреєстраціїправтаїхпосадовихосіб»[11](далі–Наказ № 607/5). Він регулює процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів під час проведеннядержавноїреєстраціїправавласностіта/абоінших речових прав на нерухоме майно, та встановлює 7 випадків, у разі настання яких державним реєстратором, який буде здійснювати державну реєстрацію прав, виступає державний реєстраторУкрдержреєстру.

Данеположеннясуперечитьч.7ст.3ЗаконуУкраїни«Про державнуреєстраціюречовихправнанерухомемайнотаїхобтяжень» (далі – Закон), яка зазначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об’єкта нерухомого майна в межах території, на який діє відповідний орган державної реєстрації прав (певний Відділ реєстраційної служби), крім державної реєстрації прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництватадержавноїреєстраціїправурезультатівчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва[12].

Згідно з п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень [13] (далі – Порядок), орган державної реєстрації прав (під ним розуміється Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін’юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру) проводитьдержавнуреєстраціюправавласностітаіншихречовихправнанерухомемайнозамісцемрозташуваннятакого майна.Якщонерухомемайнорозміщенеумежахтериторії,на якій діє два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав проводиться одним із таких органів, обраним заінтересованою особою або уповноваженоюнеюособою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України [6], правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхтонеможебутипримушенийробитите,щонепередбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як бачимо, підзаконний актпорушуєнелишенормуЗакону,Порядку,айОсновнийЗаконнашоїдержави, іоднуізосновнихзасад,наякихбазується державнареєстраціяправ,асаме,принциптериторіальності.

Відповіднодоч.4ст.9Закону[12], державнийреєстратор самостійноприймаєрішенняпродержавнуреєстраціюправта їх обтяжень або відмову в такій реєстрації, і втручання будьякихорганів,посадовихіслужбовихосіб,громадянтаїхоб’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собоювідповідальністьзгідноіззаконом.Цікаво,щодананормахочаізакріплюєможливістьпритягненняособидоюридичної відповідальності, однак, яку саме відповідальність особа буденестизавказанідіяння,законодавствомнепередбачено.

А якщо звернутися до п. 4 Наказу № 607/5, то він передбачає, що орган державної реєстрації прав у день прийняття

234

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

відповідної заяви, у випадках, передбачених цим Наказом, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру правпередаєтакузаявунарозглядУкрдержреєстру[11].Тобто Укрдержреєстрфактичновтручаєтьсяудіяльністьструктурних підрозділів Мін’юсту, на які покладено обов’язок реалізовувати повноваження Укрдержреєстру на місцях (реєстраційні служби), чим порушує принцип самостійності державних реєстраторівприприйняттіїхрішень.

Окрімпринципутериторіальності,якийвпливаєнапросторові межі діяльності реєстраційних служб та їх структурних підрозділів, все більшого розвитку набуває принцип функціональної екстериторіальності. Варто зазначити, що деякі його аспектибулизапровадженізсамогопочаткудіяльностіУкрдержреєстру та його територіальних органів, наприклад, під час наданняінформаціїзДержавногореєструправабопроведення державної реєстрації обтяжень. Вказані послуги можуть надаватися будь-яким Відділом незалежно від місця знаходження майнаабоособи,якійвонанадається.

Екстериторіальна сфера дії повноважень Відділу знайшла своє відображення у Наказі Мін’юсту України від 28 травня 2014р. № 845/5 «Про заходи щодо державної реєстрації прав на землі сільськогосподарського призначення» [14]. Цей нормативний акт передбачає, що державна реєстрація прав на землі с/г призначення проводиться державними реєстраторами відділів як за місцем розташування земельної ділянки, так ідержавнимиреєстраторамиіншихвідділів,якідіютьумежах відповідноїобласті.

Можливість змінювати територіальну сферу дії повноважень працівниками Відділу виникла ще з прийняттям Наказу Мін’юстуУкраїни«Пропокладенняобов’язківдержавнихреєстраторів»від1серпня2013р.№ 1582/5[15],якийбувприйнятий з метою якісного і своєчасного надання адміністративних послуг, забезпечення безперебійного процесу державної реєстрації у разі виникнення виробничої необхідності у зв’язку із значним навантаженням або тимчасовою відсутністю держав- ногореєстратораречовихправнанерухомемайно–покладан- ня їх обов’язків на працівників реєстраційної служби іншого територіального органу юстиції в межах АРК чи області, у посадових інструкціях яких передбачено виконання функцій державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відповіднодозаконодавства.

Як бачимо, даний підзаконний акт має високу мету, однак треба, щоб ним не зловживали посадові особи та відправляли державнихреєстраторівутаківідрядженнявиключнозфункціональних потреб, враховуючи дійсну можливість певного Відділу відправити свого працівника у відрядження, тобто з урахуванням ступеня його завантаженості, щоб таке відрядження непризвелодопогіршеннястануівцьомуВідділі.

Принципраціональногорозподілуповноваженьнаправ-

лений на таке нормативне закріплення завдань, функцій, прав та обов’язків за кожним елементом системи органів реєстрації прав, щоб, використовуючи свої повноваження, кожен суб’єкт управління зміг досягти поставлених перед ним цілей. Під час надання повноважень конкретному органу чи посадовій особі обов’язковотребавраховуватийогомісцетарольувсійсистемі органів реєстрації прав, щоб закріплювані за нею права та обов’язкивідповідалипотребамздійснюваноїдіяльності.

Принцип оперативності управлінської діяльності поля-

гаєушвидкостівирішенняпоставленихпередорганомзавдань якувнутрішніхвідносинах,таківпроцесіреалізаціїзовнішніх питань.Специфікаадміністративнихпослуг,якінадаютьсяорганами реєстрації прав, обумовлена тим, що їх отримання потребуютьтисячігромадянкожногодня,томупроцесїхнадання

повинен бути максимально швидким, ефективним та зручним. Затягуванняприйняттярішеньпідчасуправлінськоїдіяльності завждипризводитьдонегативнихнаслідків.

Принцип відповідальності за прийняті рішення. Зако-

нодавець із метою підвищення якості діяльності системи органівреєстраціїправзаневиконанняабоненалежневиконання обов’язківпосадовихосібвказанихорганівпередбачивнастання юридичної відповідальності. Цей принцип забезпечує прийняття такими посадовими особами законних, обґрунтованих тадоцільнихуправлінськихрішень.

За загальним правилом юридична відповідальність розглядаєтьсяякпередбаченийправовиминормамиобов’язоксуб’єктаправазазнатинесприятливихдляньогонаслідківправопорушення, та встановлена державою міра державного примусу за вчиненеправопорушення[16;с.425].Видиюридичноївідповідальності,доякоїможутьпритягуватисяпосадовіособиВідді- лу,передбаченіст.30Закону,це:дисциплінарна,цивільно-пра- воватакримінальнавідповідальність.Далізазначається,щодії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені в суді. Вважаємо, що передбачений вказаною нормою судовийпорядокзахиступравнеобхіднодоповнитиможливістю оскаржувати дії та бездіяльність державного реєстратора до вищестоящого органу. Усі акти, які приймаються посадовими особами Відділу, повинні бути направлені на реалізацію його основних завдань і функцій в межах і на підставі законодавчо закріпленихзанимиповноважень.

Висновки. Відділ, як і будь-який інший структурний підрозділ органу виконавчої влади під час практичної реалізації функційтазавданьдержавивикористовуєпевніпринципи.Основні засади його діяльності повинні не лише закріплюватися, а чітко дотримуватися всіма суб’єктами вказаних правовідносин, оскільки послідовна й непохитна реалізація принципів є необхідною умовою для підвищення ефективності управлінської діяльності усієї системи органів реєстрації прав. Звичайно,вданомудослідженнірозглянутоневсіможливіпринципи, які закладають основу діяльності вказаного підрозділу, а тому дослідження розглянутого питання повинно тільки продовжуватися.

Література:

1.Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М., 1986. – 590 с.

2.Марчук В.М. Административно-правовой аспект научной организации государственного управления: Автореф. Дис. … д-ра юрид. наук. – К., 1977. – С.14–15.

3.Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч посіб. / Автор-упоряд. М.В. Кравчук. – 3-є вид.,змін. і доп. – Т., 2002. – 66 с.

4.Приймаченко Д.В. Принципи адміністративної діяльності митних органів України // Митна справа. – 2005. – № 5. – С. 3–10.

5.Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К., 1999. – 132 с.

6.Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

7.Мартиненко І.В. Принцип організації та функціонування державногоапарату//Правоісуспільство.Теоріятаісторіядержавиіправа. – 2009. – № 1. – С. 41–45.

8.Тодика Ю.М., Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності: поняття та сутність // Вісник АПрН України – 1998. – № 1. – 58 с.

9.Гегель Г. Философия права. – М., 1990. – 351 с.

10.Приймаченко Д.В. Принципи адміністративної діяльності митних органів України // Митна справа. – 2005. – № 5. – С. 3–10.

11.Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадовихосіб:НаказМіністерстваюстиціїУкраїнивід02.04.2013 року№607/5// ОфіційнийвісникУкраїни.–2013.–№26.–Ст.343.

12.Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.

235

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

13.Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майнотаїхобтяжень:постановаКабінетуМіністріввід22.06.2011р.

№703 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 51. – 80 с.

14.Прозаходищододержавноїреєстраціїправназемлісільськогосподарськогопризначення:НаказМіністерстваюстиціїУкраїнивід28.05.2014

№845/5//ОфіційнийвісникУкраїни.–2014.–№42.–246с.

15.Про покладення обов’язків державних реєстраторів: Наказ Міністерства юстиції України від 01.08.2013 № 1582/5 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: //http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ v1582323-13.

16.Лазарев В.В. Теория государства и права / 3-е изд., испр. и доп./ В.В. Лазарев, С.В. Липень.– М.: Спартак, 2004. – 528 с.

Кеча А. С. Принципы организации и функционирования Отдела государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество

Аннотация. Статья посвящена вопросам определения видов и раскрытия сущности основных принципов организации и функционирования Отдела государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество.

Ключевые слова: принципы, принципы государственного управления, государственное управление, государственный орган, орган государственной власти, орган регистрации прав, Отдел государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество, государственная регистрация прав, вещные права.

Kecha A. Principles of organization and functioning of the Department of state registration of rights to real estate Summary. The article is dedicated to the issues of determination and disclosure of the basic principles of organization and functioning of the Department of state

registration of rights to real estate.

Keywords:principles,principlesofpublicadministration, public administration, state agency, state jurisdiction, rights registration authority, Department of state registration of rights to real estate, state registration of rights, property rights.

236

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.21

СтруневичО.П.,

провідний юрист Рекламного агентства «Твіга»

ІСТОРИЧНИЙ ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ РЕКЛАМНИХ ПОСЛУГ

Анотація. Наведена авторська періодизація генезису розвитку адміністративно-правового забезпечення надання рекламних послуг, наводиться характеристика особливостей його функціонування на кожному із окреслених етапів.

Ключові слова: рекламні послуги, інформація, адміні- стративно-правове забезпечення, історичний генезис.

Постановка проблеми. За останніх декілька десятиліть суспільне розуміння реклами еволюціонувало з вузького, як двигуна торгівлі, до широкого, як важливої економічної, політичної,соціальної,освітньоїчикультурноїформиінформування, об’єднання громадян навколо спільної ідеї. Стрімкий розвитокрекламногоринкутазростанняйоговпливунабільшість внутрішньодержавних процесів зумовив необхідність розробки ефективної нормативно-правової бази для регулювання даних відносин та їх правового забезпечення. В результаті була створена система контролю за наданням рекламних послуг, керівнурольвякійотрималодержавнеуправліннярекламою.

Станнауковогодослідження.Так,дослідженнямправового забезпечення надання рекламних послуг історичного розвитку даного процесу та його особливостям через призму адміністра- тивно-правогорегулюваннязаймалисьнаступнівчені:І.І.Беца, Ю.О.Громенко,К.О.Жирнова,В.Л.Корінєв,О.М.Крамаренко,Л.А.Микитенко,К.В.Романчук,Є.В.Ромат,А.В.Стрельніков,І.Б.Тацишин,В.Д.Фесенко,А.І.Черемноватаінші.

Мета статті полягає у вивченні генезису та сучасного стану адміністративно-правового забезпечення надання рекламнихпослугвУкраїні,з’ясуванніпроблемнихпитаньтанаданні пропозиційстосовноїїудосконалення.

Виклад основного матеріалу. Ф. Г. Панкратов стверджує,

що одним з перших зразків реклами є єгипетський папірус, за допомогою якого повідомлялось про продаж раба, зазначались його особливі риси та навички. Іншими зразками розвитку рекламної діяльності в Античні часи є написи на стінах та дерев’янідошкивСтародавніхРимітаГреції,пам’ятки,знайдені вмістіПомпеї,такожбуларозвиненатакзвана«уснареклама», рекламні лозунги [1, с. 13]. А отже, у нас є підстави стверджувати,щорекламаякявищевженатоймоментнабуласерйозногорозвитку,проте,враховуючиформи,вякихвонаіснувала,ще невиниклопотребивїїзаконодавчомуврегулюванні.

Наступний поштовх в розвитку даної сфери можна пояснити появою газет, зокрема виключно рекламних [2, с. 56]. Незважаючи на швидке поширення, реклама все ще не мала нормативного врегулювання. Проте поступово відбувалось її формування як важливого соціального інституту, що вреш- ті-рештвикликалотакунеобхідність.

В процесі розвитку нормативного (адміністративно-право- вого)регулюваннярекламноїдіяльностіможнаумовновиділитинаступніетапи:

1.XIVстоліттядонашоїери–XVстоліттянашоїери–поя- ватаіснуваннярекламиунайпростішихтанайпримітивніших формах.

2.XV століття – XVIII століття – стрімкий розвиток промисловості, формування реклами як важливої галузі суспільнихвідносин.

3.XVIIIстоліття–початокХХстоліття–формуваннянор- мативно-правової бази регулювання рекламних відносин, появановихрекламнихформ,якііснуютьісьогодні.

4.XXстоліття–нашідні–рекламнадіяльністьвиступаєяк невід’ємначастинасуспільногожиттяурізноманітнихсферах, остаточне формування як внутрішньодержавних законодавств

усферіреклами,такіміжнародноїнормативно-правовоїбази. Тож перейдемо до характеристики розвитку рекламної ді-

яльної на українських землях. Відмітимо, що даному питанню приділено замало уваги з боку науковців, проте більшість вітчизнянихдослідниківсхиляютьсядовиділеннятрьохетапіву розвиткудосліджуваногопитання:

1.Дорадянськийперіод–до1917року;

2.Радянськийперіод–1917–1991рр.;

3.ПеріоднезалежноїУкраїни–1991рік–нашідні[3,с.13]. У Лікарському статуті в редакції 1905 року стаття 23 от-

римала назву «Дозвіл лікарських оголошень». Зокрема, нормами даної статті вся рекламна діяльність стосовно продажу лікарських препаратів була перенесена у відання губернських лікарських Управлінь. Як відмічає Н. П. Аржанов, в 1905 році буливиданіПравилапроцензуруоголошеньірекламмісцевимилікарськимиУправліннями,згідноякимнамісцевілікарські Управління була покладена цензура оголошень і реклам ліку- вальнихтакосметичнихзасобів[4,с.34-37].

На підставі вищезазначеного хотілося б підсумувати, що в цілому перший етап розвитку рекламної діяльності на українських землях та його адміністративно-правового регулювання маютьспільнічасовірамки,протедещовідрізняютьсяпочаткові точки їх відліку. Якщо появу перших рекламних форм варто віднести до часів Київської Русі, то адміністративно-правове регулювання даної діяльності почало з’являтись лише в ХІХ– ХХстоліттях,зрозвиткомцензурногозаконодавстваРосійської Імперії.

Наступним етапом історичного розвитку досліджуваного поняття став радянський період історії України. Так, в результаті подій 1917–1919 років змінилось розуміння, зміст та призначення реклами. Як відмічає О. А. Бєляєва, реклама набула двох форм: засобу політичної пропаганди, чи інформаційного явища, оскільки держава монополізувала виробництво, промисловістьтаторгівлю[5,с.313].

Якнаслідок–змінилосьіадміністративно-правоверегулю- вання рекламної діяльності. Наприклад, в 1918 році Рада народних комісарів видала декрет, згідно якому закріплювалась організаціяприйомурекламнихоголошеньпоштово-телеграф- ними установами для їх розміщення в друкованих виданнях. Публікація реклами була оголошена виключним правом радянськогоурядутамісцевихРад.Проте,яквідмічаєФ.Г.Панкратов, громадянська війна майже нівелювала значення торговельної реклами [1, с. 21]. А отже, можемо констатувати, що на українських землях в складі Радянського Союзу на певний

237

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

час фактично залишився лише один вид реклами – політична пропаганда.

Тому, підсумовуючи другий етап розвитку адміністратив- но-правого забезпечення надання рекламних послуг, відмічаємо, що початкові форми законодавства про рекламу запроваджувались за умов низької розвиненості даної сфери. На даному етапі адміністративно-правову базу даного інституту формували нормативно-правові акти, які лише в певній мірі врегульовували дані правовідносини. Тому вже на той момент виникла гостра потреба у розробці необхідних механізмів, спроможних сприяти подоланню недоліків даної сфери, впорядкувати рекламну діяльність та створити необхідний базис дляподальшогорозвиткугалузі.Окрімтого,вкрайнеобхідним булоствореннясистемиорганівдержавноївладизметоюзахиступравтаінтересівдержавиіїїгромадянвпитанняхнедобросовісноїреклами.

А отже, вважаємо, що даний перехідний період в історії України, період формування України як незалежної держави,

ієтретіметапомрозвиткуадміністративно-правовогозабезпе- ченнянаданнярекламнихпослуг.

ЗаконодавствоУкраїнипрорекламуформувалосьповільно та поступово, до 1991 року лише окремі аспекти рекламної діяльності врегульовувались в законодавчому порядку. В деяких нормативно-правових актах містились положення, які тим чи іншим чином регламентували певні моменти надання рекламних послуг. А отже, вітчизняне законодавство потребувало комплексного нормативно-правового акту (системи норматив- но-правовихактів),щобподолатипрогалинивзаконодавствіта внутрішнюнеузгодженістьміжправовиминормами[6,с.176].

ЗаконУкраїни«Прозахиствіднедобросовісноїконкуренції» [7] визначив поняття неправомірного використання рекламних матеріалів, порівняльної реклами та закріпив можливість вилученнярекламнихматеріалівзнеправомірноговикористання.Як

істосовнопередньогонормативно-правовогоакту,вважаємо,що в даному Законі відсутнє визначення розміру відповідальності заправопорушення,залишилисьневідомимипорядоквиконання покараннятаколоуповноваженихорганів.

Проте всі вищезазначені чинники були закріплені Указом Президента України «Про заходи щодо запобігання недобросовісної реклами і її припинення» [8]. Так, Указом було встановленопоняттянедобросовісноїреклами,критеріїїївизнання такою, механізми розгляду справ. Обов’язки контролю за даним процесом було покладено на Антимонопольний комітет України.

Найголовнішою правовою новелою даного Закону стало практичне формування інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері рекламної діяльності. ЯквідзначаєА.В.Стрельников,наданиймоментрозвитокрекламноїдіяльностівУкраїніперебуваєнасвітовомурівні,проте інститут відповідальності за правопорушення в даній сфері перебуваєлишенастадіїформування[9,с.155].

Частковопогодимосьздослідникомізісвоєїсторонивідмітимо, що Кабінет Міністрів України весь цей час активно працює над вирішенням цієї проблеми. Так, 26 травня 2004 року прийнята Постанова про затвердження Порядку накладання штрафівзапорушеннязаконодавствапрорекламу[10],якаврегулювала питання накладення уповноваженими особами Держспоживстандарту і його територіальних штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу. Відмітимо, що до сфери регулювання даною Постановою не відносяться штрафи, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського

права та суміжних прав. Окрім того, даним підзаконним нор- мативно-правовимактомбуличітковстановленіштрафизапо- рушеннязаконодавствапрорекламутапорядокїхстягнення,а отже,цевнесловажливікоректививінститутадміністративної відповідальностізаправопорушенняврекламнійсфері.

Коротко підсумовуючи, відзначимо, що прийняття всіх вищерозглянутих законів в період з 1991 по 1996 роки сформу- валонормативнубазуадміністративно-правовогорегулювання рекламної діяльності. Проте окремі положення законів все ще потребували доповнень та уточнень. З цією метою було при- йняторозгалуженусистемупідзаконнихнормативно-правових актів:постановнаказівталистів.Окрімтого,цізмінипризвели допереглядуположеньЗаконуУкраїни«Прорекламу»[11],починаючиз1996рокубуловнесено28зміндоданогонорматив- но-правового акту. Як відзначає В. А. Стрельников, найсуттєвіше на інститут адміністративно-правової відповідальності за правопорушенняусферірекламноїдіяльностівплинулизміни, внесенів2003році,оскількизмінивсяпонятійнийапаратЗакону,регулюванняокремихвидіврекламитаміривідповідальностізаправопорушення,хочаосновнимвидомвідповідальності все ж залишився штраф [9, с. 156]. А отже, спостерігається взаємозалежність між рівнем розвитку реклами, державним контролем в даній сфері та суспільними потребами. Державна політикавданійсферістаєвсежорсткішою,законодавчовстановлюються її важелі впливу на рекламодавців. Позитивним моментом є поступове усунення на законодавчому рівні недоліків та прогалин у адміністративно-правовому забезпеченні наданнярекламнихпослуг.

А тому вважаємо за необхідне виділити основні етапи розвитку адміністративно-правового регулювання надання рекламних послуг. Відмітимо, що в цілому даний перелік буде суттєво відрізнятись від виділеного нами щодо розвитку рекламної сфери в Україні, адже довгий час на теренах України дана категорія функціонувала без будь-якого нормативного закріплення.

Отже,пропонуємовиділитинаступніетапи:

1.ПочатокХІХстоліття–1917рік,тобто,змоментупояви перших цензурних нормативно-правових актів, які врегульовували в тому числі і рекламну сферу, до приходу радянської влади.

2.1917–1991роки–часперебуванняУкраїнивскладіСою- зуРадянськихСоціалістичнихРеспублік.

3.1991–1996 роки, формування нормативної бази адміні- стративно-правовогозабезпеченнянаданнярекламнихпослуг.

4.1996рік–нашідні,постійневдосконаленнявженаявної базишляхомвнесеннязміндозаконодавчихактівтаприйняття підзаконнихнормативно-правовихактів.

Серед головних нормативно-правових актів першого етапу виділяємо цензурні нормативно-правові акти, наприклад Статутпроцензуруйпресу1828рокутаЛікарськийстатути1857, 1892та1905років.

Тогочасна правова база взагалі ніяким чином не врегульовувала більшість рекламних сфер, загальна кількість законодавчих актів в даній сфері варто вважати незадовільним. Фактичноможнастверджувати,щоданийвиддіяльностівУкраїні, як частині Російської імперії, існував окремо від держави. Переважномаломісцесаморегулюваннявсерединігалузі.

На другому етапі відмічаємо: Декрет Ради народних комісарів 1918 року щодо організація прийому рекламних оголошень поштово-телеграфними установами для їх розміщення в друкованих виданнях та Наказ голови Держтелерадіо й міністра торгівлі 1975 року про порядок проходження реклами на телебаченнітарадіо.

238

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

В цей історичний період на українських землях реклама мала переважно однобічний характер – політичної партійної пропаганди, а отже по суті не потребувала особливого законодавчого регулювання. Існувала розгалужена система підзаконних нормативно-правових актів, які і відігравали роль регулятораокремихсфер,необхіднихдержаві.

Третій період є часом максимального розквіту законотворчої діяльності в сфері адміністративно-правового регулювання надання рекламних послуг. Оскільки незалежній Україні в спадщину від Української Радянської Соціалістичної Республіки дістався занадто незначний масив нормативно-правовий актів, присвячених управлінню в рекламній галузі. У зв’язку з ринковими потребами дане питання потребувало негайного вирішення. В результаті, на протязі п’яти років була створена достатньо ефективна нормативна база, розроблені важливі механізми і таким чином вся система запрацювала. Звичайно, в кожномузприйнятихактівбулисвоїнедоліки,маламісцеколізійністьнорм,всещеіснувализначніпрогалини.Протеоснова все ж була закріплена, а всі погрішності поступово виправляютьсявженачетвертомуетапі.

На четвертому етапі ніяких вагомих нормативно-правових актів в цей період не прийнято, проте шляхом внесення змін до вже існуючих та розробки нових механізмів регулювання, покращення адміністративно-правового забезпечення надання рекламнихпослугєбезперервнимпроцесом.

Висновок. А отже, варто зробити висновок, що незважаючи на давню та насичену історію сфери надання рекламних послуг на українських землях, даний правовий інститут все ж тривалий час існував взагалі без будь-якого нормативного закріплення. Навіть в перехідний період після розпаду Радянського Союзу рекламна діяльність переважно базувалась на нормативно-правових актах, що лише частково здійснювали регулювання даних відносин. Тому цього було безумовно недостатньо для функціонування та розвитку сфери надання рекламних послуг. Прийняття Закону України «Про рекламу» стало необхідною передумовою створення нормативної бази адміністративно-правового регулювання рекламною діяльності.Створеннярозгалуженоїсистемидержавнихорганівконтролю,розробкамеханізмівїхфункціонуваннятазапобіганняпоширеннюнедобросовісноїрекламисприялорозвиткуринкових відносин,захистуінтересівдержавитагромадян.

Безсумнівно, детальне дослідження законодавства засвідчилойогозагальнунедосконалість,суперечливістьнормвсерединіінституту,недостатнюобґрунтованістьокремихположень, недоліки в систематизації нормативно-правової бази. Вважаємо за необхідне, враховуючи вагому роль даного інституту в суспільномужитті,виділенняокремогорозділуКодексуУкраїнипроадміністративніправопорушення«Адміністративніправопорушення в галузі надання рекламних послуг», створити більш розгалужену систему саме законів, адже в даній сфері все ж кількісно переважають підзаконні нормативно-правові акти.Кожневажливепитанняуадміністративно-правовомуре- гулюванні рекламної діяльності потребує подальшої деталізаціїтарозширення.Державнийконтрольвданійсферіповинен бутивиділенийякокремеважливепитання.

Проте відмітимо, що незважаючи на порівняну молодість даного правового інституту, все ж на даний момент зроблено немало для вдосконалення його адміністративно-правового

регулювання. Вважаємо, що приділення ретельнішої уваги дослідженню даного питання вченими та дослідниками є також вкрай необхідним. А отже, даному інституту ще є куди розвиватись на даний момент і виділені нами етапи не є остаточним тавичерпнимпереліком.

Література:

1.Панкратов Ф. Г., Баженов Ю. К. и др. Рекламная деятельность: учебник для студентов высших учебных заведений / Ф. Г. Панкра- тов,Ю.К.Баженов,Т.К.Серегина,В.Г.Шахурин.–5-еизд.,пере- раб. и доп. – М. : Дашков и К°, 2002. – 364 с.

2.Бондарець Б. Б. Еволюційний розвиток реклами: соціально-істо- ричний аспект / Б. Б. Бондарець // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «КиєвоМогилянська академія». Сер. : Соціологія. – 2014. – Т. 234. – Вип. 222. – С. 55-59.

3.Ромат Є. В. Державне управління рекламною діяльністю в Україні (теоретико-методологічний аспект). Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Є. В. Ромат; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2004. – 36 с.

4.Аржанов Н. П. Регламентация медицинской рекламы в дореволюционной России: нормы и практика // Провизор. – 2000. – 3 февраля. – № 2. – С. 34-37.

5.Беляева О. А. Предпринимательское право. 2-е изд., испр. и доп. – М. : Инфра-М, Контракт, 2009. – 352 с.

6. Афанасьєв М. П. Маркетинг: стратегія і практика фірми / М. П. Афанасьєв. – М. : Світ, 2005. – 289 с.

7.Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 07.06.1996 № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 36. – Ст. 164.

8.Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення. Указ Президента України від 05.12.1994 № 723/94 // Урядовий кур’єр від 08.12.1994. – № 189.

9.Стрельников А. В. Деякі питання інституту адміністративної відповідальностізаправопорушенняусферірекламноїдіяльності/А. В. Стрельников // Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – Вип. 26. – С. 155-159.

10.Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 21. – С. 79.

11.Про рекламу. Закон України від 03.07.1996 № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 39. – Ст. 181.

Струневич А. П. Исторический генезис развития административно-правового обеспечения предоставления рекламных услуг

Аннотация. Приведенная авторская периодизация генезиса развития административно-правового обеспечения предоставления рекламных услуг, приводится характеристика особенностей его функционирования на каждом из определенных этапов.

Ключевые слова: рекламные услуги, информация, административно-правовое обеспечение, исторический генезис.

Strunevych O. Historical genesis of development of administrative and legal support of advertising services

Summary. The author elaborated his own periodization of genesis of administrative and legal support of advertising services, given the characteristic features of its operation on each of the defined stages.

Key words: advertising services, information, administrative and legal support, historical genesis.

239

ISSN 2307-1745 Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 1

УДК 342.736

ПархомчукР.І.,

старший юрист ТОВ «Юридична фірма «СІ.ТІ.АР»

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ПОГОДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКІВ ЛІКВІДАЦІЙНИХ МАС

У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ З ДЕРЖАВНОЮ ЧАСТКОЮ ВЛАСНОСТІ

Анотація. Стаття присвячена висвітленню сутності та змісту правового регулювання процедури погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності та органами, уповноваженими управляти державним майном переліків ліквідаційних мас в рамках проваджень у справах про банкрутство суб’єктів господарювання з державною часткою власності.

Ключові слова: справа про банкрутство, ліквідаційна маса, об’єкти ліквідаційної маси, суб’єкт господарювання з державною часткою власності, орган, уповноважений управляти державним майном.

Постановка проблеми. Відсутність належного норматив- но-правого регулювання процедури погодження центральним органомвиконавчоївлади,щозабезпечуєреалізаціюдержавної політикиусферіуправлінняоб’єктамидержавноївласності,та органами, уповноваженими управляти державним майном переліків ліквідаційних мас у рамках проваджень у справах про банкрутство суб’єктів господарювання з державною часткою власності, не лише ставить під загрозу належне здійснення ліквідаційних процедур суб’єктів господарювання, які у встановленому законодавством порядку, визнання банкрутами, а й створює загрозу заподіяння істотної шкоди правам та інтересам держави, суспільства та інших суб’єктів господарювання. В умовах реформування законодавства про банкрутство необхідним є удосконалення правового регулювання суспільних відносин у цій сфері з урахуванням накопиченого досвіду та позитивноїпрактикиіноземнихдержав.

Основою дослідження є праці вітчизняних вчених, які висвітлюють питання процедури погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності, та органами, уповноваженими управляти державним майном переліків ліквідаційних мас в рамках проваджень у справах про банкрутство суб’єктів господарювання з державною часткою власності. Такого роду дослідження висвітлено в працях В.Джуня,Б.Полякова,В.Прохорова,А.Пригузи,В.Щербини таінших.

Мета статті полягає в узагальненні існуючої законодавчої регламентаціїпорядкупогодженняцентральниморганомвиконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності та органами, уповноваженими управляти державним майном переліків ліквідаційних мас в рамках проваджень у справах про банкрутство, виявленні недоліків правого регулювання у цій сфері та розробцірекомендаційпоїхусуненню.

Виклад основного матеріалу дослідження. Важливим етапом ліквідаційної процедури є формування ліквідаційної маси. Основною метою формування конкурсної маси є відо-

кремлення майна для спрощеного його розподілу між кредиторами. До складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів (майно й майнові права), що належать банкруту на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, та виявлені в її ході[1,с.240].

Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції від 22.12.2011 р. [2] усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, та виявлені в ході ліквідаційноїпроцедури,включаютьсядоскладуліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі – банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додатковихумовіфінансуютьсявустановленомупорядку.

Вищевказана законодавча норма ідентична положенням ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, що діяла до 18.01.2013 р. [3], де було закріплено, що всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому направівласностіабоповногогосподарськоговіданнянадату відкриттяліквідаційноїпроцедури,тавиявленівходіліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власностівідповіднихтериторіальнихгромадбездодатковихумов, іфінансуютьсявустановленомупорядку.

Поряд із цим, положення нової редакції Закону про банкрутство були доповнені рядом норм, що регламентують порядок визначення подальшої долі окремо визначеного майна, якимволоділопідприємство-банкрутдовведенняліквідаційної процедури. Так, згідно з положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції від 22.12.2011 р. у разі, якщо боржник є балансоутримувачем державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товаристваупроцесіприватизації(корпоратизації),такемайнонепідлягаєвідчуженнюупроцедурісанації.

Також, ч. 13 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції від 22.12.2011 р. визначено, що у разі ліквідації підприємства-банкрута,зобов’язаногозгідноіззаконодавством передати територіальній громаді об’єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об’єкти

240