2.Основні критерії діагностики та профілактики анемій у тварин

Патологічний стан організму, що виникає внаслідок зниження вмісту гемоглобіну й еритроцитів або одного з них в одиниці об'єму крові. Все це призводить до гіпоксії при одно­часній зміні функції органів кровотворення. За етіологією та патогене­зом розрізняють такі групи анемій:

1)постгеморагічна;

2)гемолітична;

3)гіпопластична;

4)апластична.

Постгеморагічна анемія крів'я, що виникає внаслідок крововтрати, яка призводить до змен­шення в організмі вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів і виник­нення гіпоксичного стану.

Діагноз при зовнішній кровотечі поставити легко, при внутрішніх — враховують симптоми хвороби, зниження вмісту гемоглобіну та змен­шення кількості еритроцитів. При хронічних крововтратах важли­во виявити джерело кровотечі і основне захворювання. Необхідно ди­ференціювати гіпопластичні анемії, спричинені порушенням годівлі та гельмінтозами.

Враховують також симптоматику: При великих крововтратах швидко наростають при­гнічення, фібрилярне скорочення окремих груп м'язів, потіння, у со­бак і свиней — блювання, послаблюється зір, видимі слизові оболонки та шкіра швидко бліднуть, набувають ціанотичного відтінку, стають сухими. Зіниці розширені, кінцівки холодні, наростає загальна кво­лість, порушується координація руху. Температура тіла знижується на 1-1,5 °С, прискорюється частота дихання та серцебиття, пульс малої хвилі й слабкого наповнення. Перший серцевий тон посилений, дру­гий — послаблений. При хронічному перебігу захворювання проявляється симптомо комплексом основної хвороби та малокрів'я. Шкіра й видимі слизові оболонки стають блідими. Тварини малорухливі. Поступово вини­кають підшкірні набряки через зниження вмісту альбумінів. Пульс прискорений, ниткоподібний, максимальний кров'яний тиск знижений. Тони серця приглушені, інколи в легеневої артерії виявляють функціональний шум. Дихання прискорене, поверхневе. Температура тіла знижується. При дослідженні крові виявляють олігоцитемію (1—3 Т/л), олігохромемію (гемоглобіну менше 70 тіл), гіпохромію (колірний показник — 0,4—0,6).

Профілактика гострих крововтрат грунтується на заходах щодо запобігання травматизму, хронічних — на запобіганні хворобам, які супроводяться тривалими рецидивними кровотечами

Вар 2.

1. Основні синдроми, які мають місце при захв сечової системи

При хворобах сечовидільної системи виникає складний комплекс симптомів, які можна об'єднати в сечовий, набряковий, серцево-судинний, больовий і уремічний синдроми

Сечовий синдром проявляється зміною кількості, частоти сечовиділення (олігурія, поліурія, анурія, ішурія, олігакурія, полакіурія) та фізико-хімічних властивостей (протеїнурія, гематурія, глюкозурія) виділеної сечі. Так, поліурія найбільш характерна для нефросклерозу та амілоїдного нефрозу. Олігурія та анурія спостерігаються при дифузному нефриті, полакіурія - провідний синдром при уроциститі, ішурія спостерігається при спазмі сфінктера сечового міхура та сечокам’яній хворобі. Протеїнурія характерна для нефритів і нефрозів.Гематурія спостерігається при гострих і хронічних запальних процесах у сечовій системі: нефриті, хронічній гематурії , при сечокам’яній хворобі.

Набряковий синдром - один з основних при ниркових пошкодженнях, який проявляється розвитком набряків підшкірної клітковини в ділянці повік, нижньої частини живота, мошонки, кінцівох. Набряки виникають внаслідок втрати альбумінів (протеїнурїї) та зниження колоїдно-осмотичного тиску білків плазми крові; порушення видільної функції нирок із затримкою в організмі води і натрію хлориду, розладів нейроендокринної регуляції - одного з основних регуляторів водно- мінерального обміну.

Серцево-судинний синдром характеризується підвищенням максимального і мінімального артеріальноїо кров’яного тиску, гіпертрофією лівого шлуночка, акцентом другого тону на аорті. Найчастіше цей синдром проявляється при дифузному нефриті та нефросклерозі.

Больовий синдром спостерігається, коли затримується виділення сечі і закупорюються сечові шляхи (уроцистит, уретрит, уролітіаз), що проявляється утрудненим сечовиділенням та несправжніми (не шлунково-кишковими) коліками.

Уремічний синдром характеризується комплексом клінічних ознак, які виникають через послаблену видільну функцію нирок, і зумовлений тим, що в крові нагромаджуються продукти азотової природи: аміак, сечовина, сечова кислота, індикан, креатин, деякі амінокислоти та їх похідні, феноли, які особливо токсично діють на центральну нервову систему і тканини організму. Така азотемічна уремія характерна для тяжких форм нефриту, пієлонефриту, некротичного нефрозу, нефросклерозу.