Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
терап_экз_READ.docx
Скачиваний:
153
Добавлен:
04.08.2017
Размер:
151.27 Кб
Скачать

1. Епілепсія. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування

2.Гемолітична анемія. Етіопатогенез та класифікація.

Вар 6, 16

1. Нефрити. Етіопатогенез, симптоми, діагностика, лікування

Нефроз (nephrosis) вторинне ураження обох нирок, яке морфологічно характеризується дистрофічними змінами паренхіматозних елементів, а також клінічно глибокими порушеннями обміну та нирковими (олігурія, протеїнурія, ліпідурія, циліндрурія) і позанирковими (гіпопротеїнемія, набряки) симптомами, Нефрози поділяють на гострі, підгострі і хронічні. Нефроз характерний для різних захворювань, під час яких спостерігається різкий розлад загального обміну речовин, переважно жирового та білкового, з подальшим порушенням його в нирках. Продукти порушеного обміну речовин інфільтрують стінки канальців, що призводить до трофічних розладів та дистрофічних і дегенеративних змін в епітеліальних клітинах. Найчастіше - в коней, високопродуктивних корів і собак. Залежно від переважання дистрофічних змін в клубочках чи канальцях нефрози поділяють на :

  • Гломерулонефрози (гломерулопатій) : гіаліноз судин клубочка ( при запаленні органів, цирозі печінки, цукровому діабеті тощо) і амілоїдний нефроз ( відкладання амлоїду , часто у коней-продуцентів імунних сироваток)

  • Тубулонефрози - захв. нирок, які характеризуються первинним ураженням канальців, де переважають тяжкі дистрофічні і некробіотичні зміни епітелію. Буває дифузний або вогнищевий. Залежно від характеру дистрофічних змін в канальцях розрізняють: білковий (при інф.хворобах та отруєннях), ліпоїдний(жирова дистрофія і некробіоз епіт. канальців та петлі Генле; при інфекц.хв. , мікотоксикозах, отруєннях фосфором, арсеном некротичний нефрози (некробіотичні і некротичні зміни епіт. ниркових канальців. Процес гострий і виникає найчастіше при отруєннях солями важких металів (ртуть, свинець, вісмут, хром, уран) і тяжких анаеробних інфекціях (анаеробна ентеротоксемія, брадзот овець), а також внаслідок ішемії кіркової речовини, зумовленої порушенням ниркової гемодинаміки, що трапляється при шоковому стані ) .

Симптоми. t оC тіла нормальна. Виявляють пригнічення тварини,  або втрату апетиту, різке  продуктивності й працездатності, ниркові набряки, явища уремії, частіше олігурію і рідше незначну поліурію. Відносна густина сечі також підвищена, може бути нормальною і навіть зниженою (при поліурії). У сечі знаходять білок (3–5 % і більше), в осаді сечі – багато ниркового епітелію і циліндрів (епітеліальних, зернистих, жирових, воскових). Нерідко помічаються симптоми гастроентериту, міокардозу та інших ускладнень.

Діагноз можна поставити за характерними симптомами та за даними лабораторного дослідження сечі. Захворювання необхідно диференціювати від нефриту, нефросклерозу, уражень сечовивідних шляхів. Нефроз відрізняється від нефриту нормальною t оC тіла, більш вираженою протеїнурією, наявністю великої кількості справжніх циліндрів в осаді сечі (гіалінові та епітеліальні) , відсутністю гематурії та артеріальної гіпертонії. Для нефросклерозу характерні виражена поліурія з низькою відносною густиною сечі. При захворюваннях сечовивідних шляхів менше змінений загальний стан, немає протеїнурії і циліндрів у осаді сечі.

При амілоїдному нефрозі консистенція сечі стає слизовою, в'язкою і драглеподібною, при зменшенні діурезу - близькою до слизової. Сеча водянистої консистенції з високим умістом білка піниться. Виявляють ренальну глюкозурію, метаболічний ацидоз. Холестерол виявляють у сечі при ліпоїдному нефрозі. В аналізі крові : ШОЕ,  гамма-глобулінів

Лікування. Організовують дієтичну годівлю тварин. У раці- оні зменшують вміст білкових та збільшують вміст вуглеводних кормів. Обмежують кількість питної води й надходження в організм хлоридів. Призначають глюкозу внутрішньовенно у вигляді 30–40 % розчинів; сечогінні засоби – усередину: толокнянку (по 20–50 г великим і по 2–5 г дрібним тваринам), калію ацетат (по 20–50 г великим тваринам і по 1–2 г дрібним), темісал (по 5–10 г великим і по 0,1–2 г дрібним), уротропін (по 5–10 г великим і по 0,5–1 г дрібним тваринам). Показані також вітаміни та полівітаміни з мікроелементами.

Соседние файлы в предмете Терапия