29. Слово як предмет лексикології.

Лексикологія – це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови(лексику).

Термін «лексика» охоплює всю сукупність слів і їх значень, що функціонують у мові.

Лексикологія вивчає словниковий склад мови у різних аспектах: групування слів за їх значенням(однозначність і багатозачність, пряме і переносне, конкретне і абстрактне, омоніми, пароніми), стилістична диференціація лексики сучасної української літературної мови(загальновживана, специфічно побутова, науково-термінологічна, офіційно-ділова, виробничо-професійна, емоційна тощо), склад лексики з погляду походження(запозичена і власне українська), за часом утворення(застарілі слова і нові).

Розділи лексикології:

- власне лексикологія – наука про словниковий склад

- семасіологія – наука про значення слів

- ономасіологія – наука, яка вивчає процеси найменування

- етимологія – наука, яка досліджує походження слів

- фразеологія – наука про стійкі словосполучення

- ономастика – наука про власні назви

- лексикографія – наука про укладання словників.

30. Лексичне значення слова. Мотивовані й немотивовані значення слів. Слова повнозначні й неповнозначні.

Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв’язок певного звучання з певним поняттями, волевиявленням.

Лексичне значення є продуктом мисленнєвої діяльності людини. Ядром лексичного значення є концептуальне значення(мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Також існує конотативне значення, тобто емоційні, експресивні, стилістичні «додатки» до основних значень. Говорячи про значення слова, необхідно мати на увазі, що слово загалом вступає в три типи відношення: предметний(слово-предмет), поняттєвим(слово-поняття), лінгвальний(слово-слово).

Мовне мотивування слова – семантичне(змістове) і структурне співвіднесення словоутворюючих морфем з іншими морфемами певної мови.

За мірою семантичності мотивованості лексичні значення поділяються на невмотивовані та мотивовані(чи похідні від перших). Наприклад, значення слова рука – немотивоване, а значення слів ручний, рукав та ін. – вже мотивовані семантичними(змістовими) і словотворчими зв’язками із словами рука.

31. Моносемія та полісемія. Типи переносних значень слів.

Багатозначність або Полісемія – наявність у мовній одиниці(слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень.

Багатозначність:

- який має кілька або багато значень

- який має велике значення

- який містить у собі натяк на що-небудь

- у переносному значенні – складний, глибокий, багатий за змістом, сенсом.

Полісемія буває радіальною та ланцюжковою. Антонімічний термін – моносемія або однозначність. Якщо значення однакових слів втратили смисловий зв’язок, то вони стають омонімами, які вже не мають між собою нічого спільного.

Багатозначність слова мають пряме і переносне значення.

Пряме значення слова – це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.

Переносне значення слова – це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого.