7. Мова і мислення.

Мова як засіб пізнання навколишнього світу тісно пов’язана з свідомістю – специфічною формою психічного відображення об’єктивної діяльності, яка охоплює також самопізнання, емоційні та вольові процеси. Обмін думками між індивідами зумовлює формування свідомості окремої людини. Складовою свідомості є мислення – відображення дійсності людиною в уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах.

Щодо мови і мислення в науці існували два протилежні й неправильні погляди – ототожнення мови й мислення(Шлейємахер, Гаман) і відривання мови від мислення. Представники першої точки зору вважали, що мова – це всього лише форма мислення. Представники іншого погляду стверджували, що мова й мислення між собою зовсім не пов’язані.

Насправді, мова й мислення тісно пов’язані між собою, але цей зв’язок не є простим, прямолінійним, тому єдність мови та мислення не є їх тотожністю. З одного боку, немає слова, словосполучення, речення, які б не виражали думки. Однак, мова – це не мислення, а лише одне з найголовніших знарядь мислення. З іншого боку, існують й інші форми мислення, які здійснюються невербально(несловесно).

Загалом існує 3 типи мислення:

- чуттєво-образне(картинки)

- технічне(без участі мови)

- поняттєвє(за допомогою мови)

У людей усі типи мислення переплітаються, але переважає поняттєве, тобто основним знаряддям є мова.

Про те, що мова і мислення не тотожні, засвідчують й інші факти. Так, зокрема, мислення не має властивостей матерії. Будова мови і мислення не збігається.

Ще одним ваагомим доказом, що мова і мислення нетотожні явища, є їх неодночасне виникнення. Історично мислення виникло раніше мови.

8. Мова як особлива знакова система.

Прикладами знакових систем є світлофор, дорожні знаки, дванадцятибальна система оцінювання знань, форми ввічливості. До знакових систем належить і мова.

Знак – матеріально виражене умовне і довільне позначення чогось.

Знаки створюються й існують тільки в суспільстві. Будь- що може стати знаком, якщо люди про це домовляються.

Умовність знака полягає в наявності згоди, домовленості суспільства чи його частини, про інформацію, яку виражає знак. Червоний вогник світлофора означає «стій» лише тому, що суспільство наділило його таким змістом.

Довільність знака передбачає відсутність органічного, внутрішнього зв’язку між предметом і його позначенням, між ідеєю про предмет і звуковим виразником цієї ідеї. Знак не породжується предметом, а довільно приписується йому. Мовним знакам, зокрема словам, також характерна довільність.

Мова є знаковою системою оскільки для усіх слів, а також інших її значущих одиниць характерні умовність і довільність.

Від інших знакових систем мова відрізняється всеосяжністю, універсальністю. Інші знакові системи мають обмежену сферу дії. Мова є складною знаковою системою. Окремі її знаки майже не вживаються ізольовано. Мовний зв’язок як правило, є компонентом ширшого висловлення, яке являє собою знаковий ланцюжок.

Будь-який знак, зокрема мовний, є двобічною сутністю, яка має змістовий і формальний аспекти. Зміст знака прийнято ще називати означуваним, а його форму – означуючим.

Кожен знак системи відрізняється від іншого диференційними ознаками. Усі знаки і знакові системи є засобом спілкування.