- •Орієнтовний
- •Лекційних тем
- •Мета і завдання дисципліни
- •Тема №1. Сучасність як доба перехідності. Цивілізація XX століття й проблема людини
- •Риси відчуження:
- •Масова культура та її форми:
- •Література:
- •Тема №2. Стародавній єгипет
- •Література:
- •Тема №3. Осьовий час. Концепція карла ясперса
- •Література:
- •Тема 4. Давньокитайська духовна культура. Конфуціанство
- •Світоглядні основи давньоєврейської культури
- •Література:
- •Тема № 6. Культура античності
- •Література:
- •Тема №7. Проблема смерті й філософія життя в античності
- •Епікуреїзм
- •Стоїцизм
- •Література:
- •Тема №8. Любов в античному світоуявленні
- •Література:
- •Тема №9. Вино в системі античної культури
- •Література:
- •Тема №10. Культура пізньої античності. Перехід до середньовіччя
- •Духовне самовідчуття людини в період пізньої античності
- •Література:
- •Тема №11. Ідеали середньовічної культури
- •Література:
- •Тема №12. Особливості середньовічного світогляду
- •Література:
- •Тема 13. Духівництво в системі культури середньовіччя
- •Література:
- •Тема 14. Культура лицарства
- •Література:
- •Тема №15. Сміхова народна культура середньовіччя
- •Література:
- •Тема №16. Культура епохи відродження. Ренесансний світогляд
- •Література:
- •Тема №17.
- •Література:
- •Тема №18. Пізнє відродження
- •Література:
- •Тема №19. Культура нового часу (XVII століття)
- •Література:
- •Тема №20. Бароко
- •Література:
- •Тема №21. Культурна свідомість та художня культура у хх столітті
- •Література:
- •Семінарське заняття № 2
- •Семінарське заняття № 3
- •Семінарське заняття № 4
- •Семінарське заняття № 5
- •Семінарське заняття № 6
- •Семінарське заняття № 7
- •Семінарське заняття № 8
- •Глава 4
- •Глава 7 я продолжаю
- •Глава 12 янь юань
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 10
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 11
- •Глава I. Борис и глеб – святые страстотерпцы
- •Глава 2. Преп. Феодосий печерский
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 12
- •Иконография
- •Иконопись
- •Допоміжні матеріали до лекційної теми № 13
- •Глава VIII как святой франциск объяснял брату льву, что такое совершенная радость
- •Глава XVI как святой франциск посылал спрашивать совета у святой клары и у брата сильвестра, что для него лучше предаваться ли только молитве или иной раз и проповедовать?
- •Глава XXI как святой франциск обратил к богу свирепейшего губбийского волка
- •Допоміжні матеріали до семінару № 1
- •Часть первая
- •Часть вторая
- •Путь природы
- •Даосизм
- •Ле юйкоу
- •Чжуан чжоу
- •Допоміжні матеріали до семінару № 2
- •Афродита
- •Допоміжні матеріали до семінару № 3
- •Аполлон
- •Допоміжні матеріали до семінару № 5
- •Кватроченто
- •Высокое и позднее возрождение
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів
- •Індивідуальне навчально-дослідне завдання
- •Теми для написання реферату:
- •Список рекомендованої літератури Першоджерела:
- •Основна:
- •Додаткова:
- •03179 Україна, м. Київ, вул. Львівська, 49
Література:
-
Історія світової культури. Культурні регіони. – К., 1997. – С. 48-64.
-
История всемирной литературы: В 9 т. – М.: Наука, 1983. – Т. 1. – С. 295-310.
-
Мифы народрв мира: В 2 т. – М.: СЭ, 1990. – Т. 1. – 671 с. – Т. 2. – 719 с.
Тема № 6. Культура античності
Антична (від лат. antiquus) культура – це культура середземноморського регіону епохи рабовласницької формації. Хронологічні рамки античності – X ст. до н. е. – V ст. н. е. Антична культура має неперевершене значення для європейської, бо є її основою. Європейська культура не тільки наслідувала античну, але й “використовувала” її як “готове слово” Культури. Філософія, поезія, історія, медицина, астрономія, значущі, символічні міфи, цілі промови, риторика, поетика та інше – все це можна було завжди почерпнути з античної культури, і на кожному етапі розвитку людства це людство обов’язково зверталося до античності, знаходячи все для себе необхідне.
Є плем’я людей,
Є плем’я богів,
Подих у нас – від єдиної матері,
Але сила нам відпущена різна:
Людина – ніщо,
А мідне небо – непорушне мешкання
Повік.
Але щось є,
Що підносить і нас до небожителів, –
Може це – потужний дух,
Може – сила єства, –
Хоч і невідомо нам, до якої межі
Написаний шлях наш денної й нічний,
Долею.
(VI–V ст. до н. е. Піндар).
Цей поетичний текст дає цілісне уявлення про особливості античної культури. Але щоби належним чином зрозуміти таку культуру, як антична, треба звернутися до філософсько-концептуального погляду на неї. У ХХ ст. таку цілісну концепцію можна побачити у справжнього філософа – О. Ф. Лосєва. Мислитель говорить про те, що в основі кожної цілісної культури лежить певне світовідчуття. Античне світовідчуття – язичницьке, пов’язане із землею, тілесне й тому протистоїть християнству. Античне світовідчуття дає опору для земних і тілесних радощів, але воно позбавляє їх характеру розгулу й порочності. У тілесності теж є зміст і є ідея. В тілесності теж є нескінченність. Антична культура – це торжество біологічно-прекрасного, ідеально-божественного тіла. Це не звичайне людське тіло з його слабкістю, хворобами й смертю. Це обов’язково ідеальне тіло. Це таке тіло, у якому немає нічого, крім духу, і це й такий дух, у якому немає нічого, крім тіла. Повна взаємна проникливість духу й тіла дає скульптуру, статую. Все мислення античності пластичне, скульптурне. Греки змогли знайти досконалу форму для вираження самої ідеї краси, такою формою стало пропорційне, гармонійне й безсмертне людське тіло. В античній скульптурі, як і в архітектурі, існував строгий закон – “міра, понад усе”. У найважливішому для греків храмі – храмі Аполлона у Дельфах – було написано 7 висловлювань, які належали, як вважали, 7 мудрецям давнини. Два з них говорять одне й теж – “нічого над міру” й “міра понад усе”. Тільки в мірі може бути реалізованою гармонія протилежностей, тому прекрасним можна назвати тільки те, що містить у собі міру. Всі пропорції людського тіла розраховуються до дріб’язків. Кисть руки – 1/10 частина людського тіла; голова – 1/8; ступня – 1/6; голова із шиєю – 1/6; рука про лікоть – 1/4; чоло, ніс і рот з підборіддям рівні по висоті, від тімені до очей стільки ж, скільки від очей до кінчика підборіддя.
Але в основі античної культури лежить рабство. Рабство – це така система взаємин, полюсами якої є раб і господар. Раб – жива річ. У римському праві раб іменувався – “геs”, тобто “річ”. Людина рабовласницької формації усе розуміє як річ, як фізичне тіло, тому духовне життя людини будується за типом речей, за типом фізичних тіл. За велику красу античної пластики було дорого заплачено. Найважливіша ідея античності – ідея Долі. Доля – сліпа й всевладна сила, що підкоряє собі абсолютно всіх. В античному світі немає ні вільних, ні рабів. Одні раби в одному, інші – в іншому. Але абсолютно всі усвідомлюють себе рабами загального світопорядку, рабами Долі.
Рабство, пластика й ідея Долі – це те, з чим античність народилася й вмерла. Абсолютизація тіла призводить до рабства, до духовної безвиході, що так яскраво проявиться в період Пізньої античності, в період її грандіозної загибелі.