- •Тема 1 сутність і функції грошей
- •1.1 Походження і сутність грошей. Гроші як товар
- •1 Випадкова або одинична форма вартості.
- •4 З часом загальна форма вартості переросла у грошову, а товар, за яким надовго закріпилася роль загального еквівалента, став грошима.
- •1.2 Функції грошей
- •1.3 Форми грошей, що знаходяться в обігу
- •1.4 Роль грошей у розвитку суспільства
- •Контрольні запитання
- •Тема 2 грошовий оборот і грошові потоки
- •2.1 Грошовий оборот та його структура
- •Ринок продуктів
- •Грошовий ринок (фінансові посередники)
- •Ринок ресурсів
- •Домашні господарства
- •Ринок ресурсів
- •2) Грошовий обіг, для якого характерним є еквівалентний, але безповоротний рух грошей від покупця до продавця; гроші в своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту;
- •2.2 Суть та організація грошового обігу. Закон грошового обігу
- •2.3 Грошова маса та методи її вимірювання
- •Динаміка грошової маси в обігу України
- •2.4 Методи державного регулювання грошового обігу. Грошово-кредитна політика: її цілі та інструменти
- •Баланс комерційного банку а
- •Баланс комерційного банку б
- •Баланс комерційного банку в
- •З державними цінними паперами на відкритому ринку
- •Контрольні запитання
- •Тема 3 грошовий ринок
- •3.1 Сутність та особливості функціонування грошового ринку. Інструменти грошового ринку
- •3.2 Попит на гроші. Пропозиція грошей
- •Грошова маса та відсоткова ставка
- •3.3 Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент
- •Тема 4 грошові системи
- •4.1 Поняття грошової системи та її елементи
- •4.2 Основні типи грошових систем та їх еволюція
- •Тема 5 інфляція та грошові реформи
- •5.1. Загальна характеристика інфляції: соціально-економічна сутність та закономірності інфляції
- •5.2. Види інфляції та теоретичні концепції інфляції
- •За період 1992-2007 роки
- •5.3 Соціально – економічні наслідки інфляції
- •5.4 Державне регулювання інфляції
- •5.5 Грошові реформи
- •3 Проведення спеціальних стабілізаційних, заходів з метою стримування інфляції чи подолання її наслідків.
- •5.6 Грошова реформа в Україні
- •Контрольні запитання
- •Тема 6 валютний ринок і валютні системи
- •6.1 Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти
- •3) Залежно від сфери і цілей використання:
- •6.2 Валютна система. Види валютних систем та їх еволюція
- •1 Біметалізм
- •2 Монометалізм. Золотий монометалізм
- •3 Бреттон-Вудська валютна система
- •4 Ямайська валютна система
- •5 Європейська валютна система
- •6.3 Валютний ринок. Види валютних операцій
- •1 За характером операцій валютний ринок поділяється на:
- •2 За терміном здійснення платежу конверсійні операції поділяються на:
- •3 За цільовим призначенням:
- •4 За формою здійснення:
- •5 За масштабами операцій:
- •Види валютних операцій
- •1 Операції «спот»
- •2 Строкові валютні операції
- •6.4 Валютний курс: поняття, функції, види. Котирування валют
- •6.6 Валютна політика держави: сутність, форми, інструменти
- •Контрольні запитання
- •Тема 7 кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм
- •7.2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей
- •7.3. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
- •7.4. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії грошей
- •7.5. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей
- •7.6. Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі монетаристської теорії
- •Контрольні запитання
З державними цінними паперами на відкритому ринку
Купівля державних цінних паперів центральним банком у комерційних банків сприяє зростанню пасивів комерційних банків і обсягу кредитування, що збільшує грошову масу в обігу. Продаж цінних паперів центральним банком комерційним банкам спричинює скорочення кредитних ресурсів останніх і зменшує грошову масу в обігу.
На підставі застосування тих чи інших методів грошово-кредитного регулювання щодо вирішення завдань соціально-економічного плану, що стоять перед країною, центральним банком розробляється грошово-кредитна політика.
Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів щодо грошового обігу та кредиту, спрямованих на стимулювання економічного зростання, стримування інфляції, досягнення високого рівня зайнятості, стабільності цін, дотримання зовнішньоекономічної рівноваги.
Світова практика свідчить, що за допомогою грошово-кредитної політики держава може активно впливати на грошову масу. Грошово-кредитна політика ґрунтується на принципах монетаризму і має низку переваг над фіскальною політикою.
Негативні моменти полягають у тому, що ця політика непрямо впливає на комерційні банки з метою регулювання динаміки пропозиції грошей, а тому не може безпосередньо змусити їх зменшувати чи збільшувати кредити. Головною функцією центрального банку кожної держави є регулювання грошової маси, забезпечення її відповідності масі товарів і підтримки таким чином стійкої купівельної спроможності грошей, що є дуже важливою умовою нормального функціонування ринкового механізму.
Виділяють стратегічні, проміжні та тактичні цілі грошово-кредитної політики.
Стратегічні цілі монетарної політики – це ключові цілі загально-економічної політики держави, тобто це сприяння економічному зростанню, зростанню зайнятості, стабілізації цін, забезпечення стійкого платіжного балансу.
Проміжні цілі монетарної політики – пожвавлення чи стримання ринкової кон'юнктури задля досягнення стратегічних цілей.
Тактичні цілі монетарної політики – зміни грошової маси та процентної ставки в напрямку, що забезпечує досягнення проміжних цілей (грошова маса, відсоткова ставка, обмінний валютний курс).
Цілі досягаються через визначення інструментів, які, в свою чергу, поділяються на прямі та непрямі.
До прямих інструментів належать: ліміти кредитування, пряме регулювання відсоткової ставки.
До непрямих інструментів належать: операції на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових резервів, зміна облікової ставки (ставки рефінансування).
На сьогодні в Україні використовується 5 інструментів грошово-кредитної політики, причому три з них є стандартними для всіх країн, а два – характерними для української ситуації.
1. Політика обов'язкового резервування.
2. Облікова політика центрального банку.
3. Операції на відкритому ринку.
4. Валютна політика.
5. Умови рефінансування комерційних банків.
Останні два пункти, хоч і використовуються в інших країнах, але не так широко, як в Україні.
Кредитно-грошова політика приводить до різних результатів у короткостроковому та довгостроковому періодах. У короткостроковому періоді вона більшою мірою впливає на реальний випуск і меншою – на ціни. У довгостроковому періоді грошова маса переважно впливає на рівень цін та меншою мірою – на реальний обсяг випуску.
Залежно від стану економіки виділяють два основні типи грошово-кредитної політики:
• рестрикційна;
• експансійна.
Для кожного з цих типів грошово-кредитної політики буде характерний свій набір інструментів (засобів), певне поєднання економічних та адміністративних методів регулювання.
Розглянемо кожний з цих типів грошово-кредитної політики.
Рестрикційна грошово-кредитна політика – це політика «дорогих грошей». Вона застосовується;
• в умовах високої ділової активності, коли наростають інфляційні процеси;
• в умовах високої інфляції – для боротьби з нею.
Проводячи рестрикційну політику, центральний банк повинен змінити пропозицію грошей, тобто обмежити обсяги кредитних операцій комерційних банків. Рестрикційну грошово-кредитну політику варто здійснювати такими методами:
-
підвищити офіційну облікову ставку, що знизить бажання комерційних банків продавати векселі чи брати позику у центральному банку;
-
збільшити норми обов'язкових резервів, що зменшить кредитні ресурси комерційних банків;
-
продати державні облігації на відкритому ринку, що робить для комерційних банків більш вигідним купувати цінні папери, ніж надавати кредити.
Цей набір непрямих (економічних) методів грошово-кредитної політики, можливо, буде достатнім, якщо політика «дорогих грошей» проводиться для регулювання грошової пропозиції в антициклічному, а не проциклічному напрямі.
Але в умовах високої інфляції застосування тільки вищезазначених методів грошово-кредитної політики буде недостатнім, бо однією з головних причин інфляції є дефіцит державного бюджету.
Отже, щоб «приборкати» інфляцію, необхідно на перший план поставити методи фіскальної політики, до яких належать:
• підвищення оподаткування з метою збільшення доходів держави та зменшення купівельної спроможності населення;
• зменшення видатків бюджету на соціально-культурні заходи;
• заморожування заробітної плати.
Крім того, для боротьби з інфляцією центральні банки дуже часто застосовують (поряд з економічними методами грошово-кредитної політики) ще й адміністративні методи (різні кількісні обмеження діяльності комерційних банків).
Експансійна грошово-кредитна політика – це політика «дешевих грошей». Вона застосовується в умовах спаду виробництва, збільшення безробіття, з метою підвищення попиту на товари і послуги, пожвавлення виробництва.
Проводячи цю політику, центральний банк повинен потурбуватися про збільшення пропозиції грошей, тобто про стимулювання кредитних операцій комерційних банків, щоб зробити кредит дешевим і доступним.
Експансійна грошово-кредитна політика прямо протилежна політиці «дорогих грошей», тому і методи, які застосовуються при її проведенні, діятимуть протилежним чином. Здійснюється експансійна грошово-кредитна політика такими методами:
• зменшення облікової ставки центральним банком;
• зниження норм обов'язкових резервів центральним банком;
• купівля центральним банком цінних паперів па відкритому ринку, та інші методи грошово-кредитної політики.
Грошово-кредитна політика як експансійногого, так і рестрикційного типів може мати тотальний (загальний) або селективний (вибірковий) характер.
При тотальній грошово-кредитної політиці заходи, що застосовує центральний банк, розповсюджуються на всі без винятку установи банків; при селективній грошово-кредитній політиці – заходи центрального банку розповсюджуються лише на окремі кредитні інститути або їх групи, чи на певні види банківської діяльності, що дає можливість центральному банку вибірково впливати в обраному напрямі.
У перші два роки своєї діяльності (1991-й та 1992-й рр.) Національний банк України не розробляв основних напрямів грошово-кредитної політики.
З 1993 р. Національний банк України на підставі програм діяльності уряду почав розробляти «Основні напрями грошово-кредитної політики», виконання яких спрямовано на стримання рівня інфляції, забезпечення стабільності національної валюти та ефективне функціонування банківської системи.
В «Основних напрямах грошово-кредитної політики» йдеться про механізми та інструменти, за допомогою яких Національний банк планує забезпечити виконання покладених на нього функцій.