V. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний період (1946—1977 роки)

Розглядаючи адвокатуру в післявоєнний період, слід мати на увазі, що її організацію та діяльність можна умовно поділити на два етапи: до прийняття Конституції УРСР 1978 року та після її прийняття і до середини 80-х років.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни діяльність адвокатури не зазнала великих змін. Основними віхами розвитку адвокатури цього періоду були: кодифікація законодавства, що почалася на початку 50-х років, прийняття нового Положення про порядок оплати праці адвокатів 1955 року (яке діяло до квітня 1956 року), прийняття Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для адвокатів. Великий вплив на регулювання діяльності адвокатури мали прийняті в грудні 1958 року Основи законо­давства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік і Закон «Про судоустрій Української РСР». Норми цих документів знайшли своє відображення в Положенні про адвокатуру 1962 року.

VI. Адвокатура в період формування правової держави

Вивчаючи матеріал, необхідно враховувати, що період, який розглядається в цьому питанні, — сучасний, тому більшість студентів уже є або ж стануть у недалекому майбутньому його учасниками як фахівці-юристи. Зазначимо, що ідея правової держави не загинула за радянських часів; оновлення правових засад державного та суспіль­ного життя України почалось усередині 80-х років — ще за існування СРСР. Провідне значення формування правової держави набуло в незалежній Україні. Це позначилось і на адвокатурі.

Вивчаючи матеріал, слід звернути увагу на такі основні моменти.

З прийняттям 20 квітня 1978 року Конституції Українською РСР адвокатура отримала конституційний статус. Відповідно до неї 1980 року затверджено Положення про адвокатуру УРСР, зі змістом якого студенти повинні ознайомитися.

Прийняті 1989 року Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій містили деякі новели стосовно учас­ті захисника у справі. Саме на них студенти повинні звернути увагу у процесі вивчення теми.

Після отримання Україною незалежності особливе значення для розвитку української адвокатури мали створена 1990 року Спілка адвокатів України та прийнятий 1992 року Закон України «Про адвокатуру».

Рекомендована література до теми

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К., 1997.

2. Конституційні акти України: 1917 — 1920: Невідомі конституції України. — К., 1992.

3. Конституція УСРР. — Харків, 1920. — Вып. 1.

4. Сборник декретов, положений, инструкций и циркуляров по НКЮ УССР.— Харьков, 1920. — Вып. 1.

5. Історія адвокатури України / За ред. Т. В. Варфоломеєвої, О. Д. Святоцького. — К.: Либідь, 1992.

6. Ганкевич Л. Союз українських адвокатів. — Львів, 1933.

План семінарського заняття

Тема 3. Адвокатура в Україні у післяреволюційний період (1917 рік — кінець хх ст.) Питання, що виносяться на семінарські заняття

1. Становлення адвокатури в Україні в період 1917—1921 років.

2. Колективні форми організації праці в адвокатурі кінця 20-х — середини 30-х років.

3. Положення про адвокатуру 1939 року.

4. Адвокатура в Україні в період окупації 1941—1944 років.

5. Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний період.

6. Адвокатура в період формування правової держави.