2. Конкурентне середовище зарубіжних ринків.

Міжнародне конкурентне середовище – це сукупність окремих конкурентних сил зарубіжного ринку, результат присутності, взаємозв’язку, взаємодії та боротьби яких кардинально впливає на рішення компанії про вихід на цей ринок.

Міжнародне конкурентне середовище – це ситуація на зарубіжному ринку, що складається в результаті присутності, взаємозв’язку, взаємодії та боротьби певної кількості власників товарів та послуг за вигідний продаж та купівлю.

Зазвичай аналіз конкурентного середовища конкретного міжнародного ринку включає в себе щонайменше два напрями досліджень.

Основні напрями дослідження конкурентного середовища зарубіжного ринку:

– Оцінка інтенсивності конкуренції на зарубіжному ринку.

– Виявлення, дослідження та оцінка конкурентів (активних суперників фірми), що діють на ринку.

Оцінка інтенсивності конкуренції на зарубіжному ринку. Оцінка інтенсивності конкуренції на зарубіжному ринку нічим не відрізняється від дослідження рівня конкуренції на внутрішньому ринку.

Існує кілька методів оцінки ступеню інтенсивності конкуренції на зарубіжному ринку. Зокрема, чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio), індекс Лернера, індекс Харфіндела-Хіршмана, індекс Розенблюта, показник ентропії, коефіцієнт варіації.

Основні методи оцінювання рівня концентрації і ступеню інтенсивності конкуренції на ринку:

1. Чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio) – (ЧДП) являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається.

де ОРi - загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту, тис. грош.од.;

ОР1 =МАХ(ОРi), для всіх і=1: n;

ОР2= МАХ(ОРi/ОР1), для всіх і= 1 : (n-1);

ОР3=МАХ(ОРi/ОР1,ОР2) , для всіх і = 1 : (n-2);

ОР4=МАХ (ОРi/ОР1,ОР2,ОР3) , для всіх і= 1 : (n-3);

n- загальна кількість підприємств , що реалізують дану продукцію.

Інтерпретація розрахункових значень ЧДП:

ЧДП < 45 % – рівень концентрації ринку низький (ринок низько концентрований), інтенсивність конкуренції висока;

45% < ЧДП > 70 % – рівень концентрації ринку і інтенсивність конкуренції на ньому помірна, тобто ринок є помірноконцентрованим;

ЧДП > 70 % – рівень концентрації ринку високий (ринок високо концентрований), інтенсивність конкуренції низька. Такий ринок є об’єктом монопольної практики і потребує нагальних дій з боку антимонопольного комітету щодо розукрупнення лідерів ринку.

З 1968 по 1984 рр. цей показник використовувався Департаментом юстиції США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків. У випадку, коли ЧДП перевищував 0,75 (75%), вводилися обмеження для злиття підприємств, оскільки даний ринок розглядався як об’єкт монопольної практики.

Сьогодні коефіцієнти концентрації розраховуються і відслідковуються:

• національною статистикою Франції та США для 4, 8, 20, 50 та 100 ведучих підприємств ринку,

• в Німеччині, Англії, Канаді – для 3, 6 і 10.

З середини 1980-х CR4 став використовуватися в країнах Східної Європи.

Суттєвим недоліком показника концентрації спеціалісти вважають його “нечуттєвість” до різних варіантів розподілу часток між конкурентами. Так, ЧДП буде однаковим (рівним 0,8) в двох зовсім різних ринкових ситуаціях:1) одне підприємство контролює 77% ринка, а інші 23 підприємства – по 1%; 2) п’ять рівносильних підприємств володіють 20%-ми частками ринку.

2. Серед показників, що використовуються для оцінки рівня монополізації ринку і позбавлений недоліків попереднього показника, є індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ) - сума квадратів ринкової частки фірм, що діють на ринку:

,

де х_і - частка ринку і-ї фірми, виражена у відсотках;

n - загальна кількість фірм на ринку.

Індекс Харфіндела-Хіршмана може набирати значення від 0 (повна децентралізація виробництва) до 10 000 (абсолютна монополія). Емпірично визначено, що при значенні індексу:

0 – 1000 – ринок є немонополізований (нормальний для конкуренції – конкурентний) ринок; рівень концентрації ринку низький (ринок низько концентрований), інтенсивність конкуренції висока;

1000-1800 – перехідний від конкурентного до монополізованого; рівень концентрації ринку і інтенсивність конкуренції на ньому помірна;

≥ 1800 (1800 – 10000)– монополізований (неконкурентний) ринок. Рівень концентрації ринку високий (ринок високо концентрований), інтенсивність конкуренції низька.

3. Індекс Розенблюта (ІР) нівелює недоліки ІХХ, адже розраховується з врахуванням порядкового номера підприємства, отриманого на основі ранжування часток від максимальної до мінімальної (i):

,

де r_i = 1:n; – ранг підприємства за часткою ринку від максимальної до мінімальної.

n – кількість підприємств.

d_i – частка ринку і-ї фірми, виражена у долях.

4. Коефіцієнт варіації. Як свідчить практика, найбільша конкурентна активність відмічається, коли конкуренти володіють приблизно рівними частками ринку. В цьому випадку інтенсивність конкуренції на даному товарному ринку визначається за допомогою дослідження ступеня подібностей ринкових часток конкурентів. Для такої оцінки використовується коефіцієнт варіації, що дорівнює відношенню середньоквадратичного відхилення часток до їх середньоарифметичного значення.

Коефіцієнт варіації розраховується за формулою:

,

де і= 1:n;

n – кількість підприємств.

Чим вищим є значення коефіцієнта варіації, тим вищою є інтенсивність конкуренції та нижчим є рівень концентрації ринку і навпаки.

Окрім розглянутих показників, що характеризують рівень монополізації ринку, для оцінки інтенсивності конкуренції приймаються до уваги так звані умови безпечності конкуренції.

Існують умови безпечності конкуренції:

• теоретичні, рекомендовані науковцями з маркетингу;

• затверджені законодавчо.

Теоретичними умовами безпечності конкуренції є такі:

• на ринку діють 10 і більше підприємств;

• одне підприємство займає не більше 31% ринку;

• два – не більше 44%;

• три –не більше 54 %;

• чотири –не більше 63%.

Затверджені законодавчо умови безпечності конкуренції. Згідно зі статтею 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, монопольним вважається такий стан, коли на ринку не більше трьох суб’єктів господарювання займають частку ринку, яка перевищує 50%, або не більше п’яти суб’єктів займають частку ринку, що перевищує 70%.

Другий напрям дослідження – виявлення та оцінка конкурентів, виконується за любих умов, але особливої актуальності набуває , коли за результатами оцінки інтенсивності конкуренції досліджуваний ринок охарактеризовано як перехідний , а особливо монополізований (неконкурентний) ринок.

Виявлення, дослідження та оцінка конкурентів. Конкуренти –це активні суперники фірми, що діють на зарубіжному ринку і можуть створювати їй реальну загрозу. А тому їх слід ретельно вивчити та дослідити їхня діяльність.

Дослідження та оцінка діяльності конкурентів ґрунтується на такій інформації про них:

• хто вони і як їх багато;

• характер власності їхнього майна;

• їхня фінансова стійкість та уразливість;

• позиції конкурентів на ринку (частка на ринку, обсяг продажів, рейтинг);

• основні техніко-економічні та конкурентні параметри вироблюваної ними продукції, види та характер послуг;

• ступінь завантаження виробничих потужностей конкурентів та їхній науково-технічний потенціал;

• їхня основна маркетингова, зокрема конкурентна, стратегія, її зміст та переваги;

• характеристика та особливості політики конкурентів щодо елементів комплексу маркетингу;

• конкурентні переваги, сильні та слабкі сторони в діяльності конкурентів;

• способи здійснення ділових операцій;

• відношення конкурентів до появи нових фірм та інше.

Для отримання ефективних результатів аналізу конкурентів слід об’єктивно оцінити набуті досягнення конкурентів та їх сучасну стратегію, а також спрогнозувати перспективи їх розвитку стосовно устремлінь та прагнень, виробництва, маркетингу та менеджменту.

Якщо аналіз конкурентів та оцінка інтенсивності конкуренції охарактеризують міжнародне конкурентне середовище певного зарубіжного ринку як непривабливе (існує багато конкурентів та/або деякі з них мають суттєві конкурентні переваги за якістю, ціною або розподілом, ринок є монопольним), то вихід на такий ринок пов’язаний з великим ризиком, що може негативно вплинути на вибір даної країни міжнародною фірмою.

Конкурентне середовище зарубіжного ринку за своєю якісною характеристикою впритул наближається до міжнародного економічного середовища. Проте існує ще одна сфера міжнародного маркетингового, яка тісно пов’язана міжнародною економічною сферою – це політичне середовище зарубіжного ринку.