2. Міжнародне політичне середовище.

Міжнародне політичне середовище – це ситуація в країні, що склалася внаслідок існування певного політичного клімату та діяльності уряду зарубіжної країни щодо бізнесу та свободи підприємницької діяльності. Політична ситуація в зарубіжній країні суттєво впливає на прийняття міжнародною фірмою рішення про вихід на ринок цієї країни, а також відіграє значну роль у розробці стратегій проникнення та функціонування фірми на іноземному ринку.

Дослідження політичного середовища включає в себе:

1)визначення типу політичної системи (форми правління),

2)аналіз чинників, що формують політичне оболонку, та

3)оцінку політичних ризиків.

На теперішній час в світі існують такі форми правління, як демократична, недемократична та перехідна форма правління.

Демократична форма правління – це політичний лад, при якому верховна влада належить народові. В сучасних умовах ця форма правління реалізується в переважній більшості шляхом представницької демократії, за якої принцип правління більшості здійснюється за допомогою періодичних виборів громадянами органів влади. Демократичні уряди за своїм спрямування можуть бути ліберального, радикального, консервативного та реакціонерного напряму, а також розрізнятися за формами правління (парламентська, президентська).

Недемократична (тоталітарна) форма правління є повною протилежністю демократії. В тоталітарній державі вся повнота влади належить одній партії, особі чи групі людей, які й приймають державні рішення. Недемократичні форми правління можуть бути реалізовані у вигляді релігійного авторитаризму, прокомуністичного режиму, фашизму, військової хунти.

Політичні та громадянські свободи за демократичних урядів створюють кращі передумови для розвитку міжнародної маркетингової діяльності, ніж за тоталітарних режимів. Отже країни демократичної форми правління є більш привабливими для вибору їх міжнародними фірмами як об’єкту зовнішньоекономічної діяльності.

Що стосується перехідної форми правління, то в кінці минулого століття намітилась стійка тенденція переходу цілого ряду країн від тоталітарних форм правління до демократичних урядів. Не сформованість політичних, правових та організаційних передумов демократичного устрою негативно позначається на входженні цих країн у міжнародну економічну спільноту та розвиткові міжнародного співробітництва.

При вирішенні питання про налагодження ділових стосунків з тією чи іншою країною потрібно проаналізувати що найменше 3 чинника, які характеризують її політичну оболонку.

Основними чинниками політичного середовища зарубіжної країни є:

1. Політичний клімат країни та його стабільність. Політичний клімат та його стабільність характеризують: політична ситуація в країні (стабільність та надійність самого уряду та його дій; наявність войовничо настроєних опозиційних чи інших сил; передбачуваність змін у законах та політиці); політична свобода; національний суверенітет (ступінь незалежності країни); національна безпека (наявність факторів загрози безпеці); національний престиж (ставлення до країни міжнародної спільноти; застосування торгових ембарго та інші.).

2. Державна економічна політика. Цей чинник багато в чому визначається ставленням уряду до закупок із-за кордону, присутності та залучення іноземного капіталу, яке може бути поблажливим або вкрай негативним.

Зазвичай державна політика в сфері економіки може бути спрямована на свободу торгівлі (ліберальна політика мінімального державного втручання) чи протекціонізм (державна політика захисту внутрішнього ринку) або ж на поєднання цих тенденцій. Спрямованість державної економічної політики втілюється у використанні певних важелів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Основними економіко-правовими важелями державного регулювання зовнішньої торгівлі є: валютний контроль; тарифні та нетарифні методи регулювання (митний тариф та збір, квота, ліцензування); прихований протекціонізм (технічні бар’єри, податки та збори на імпортну продукцію, політика державних закупок); політична інтервенція – політика зміни та обмеження діяльності закордонних фірм (експропріація, контроль оподаткування); наявність вільних економічних зон спрямованих на залучення іноземних інвестицій, сприяння їм, нарощування експорту та поставки товарів і послуг на внутрішній ринок, залучення та впровадження нових технологій, прогресивних ринкових методів господарювання.

2. Валютні обмеження пов’язані з можливими проблеми з обміном валюти; блокуванням (забороною вивозу із країни) валюти країни присутності або забороною її переводу в іншу; коливанням обмінних курсів валют.

Аналіз політичних ризиків (третій етап дослідження міжнародного політичного середовища) ґрунтується на результатах дослідження основних чинників політичного середовища, зокрема, на можливих погрозах, що містить кожний з них.

Політична нестабільність в країні, ненадійність держави та уряду, зміни напрямів державної економічної політики містять у собі серйозну загрозу власності суб’єкта міжнародної діяльності. Загроза політичної нестабільності в країні може виявлятись у повній чи частковій втраті майна внаслідок військових дій, терористичних актів чи у конфіскації майна фірми як результату політичної інтервенції з боку країни-господарки, або ж у контролі за діяльністю фірми.

Негативні наслідки, що містить у собі чинник “валютні обмеження”, можуть виступати в формі блокування валютних резервів іноземної фірми, неможливості отримання нею доходу в потрібній їй валюті (якою може користуватись або валюта власної країни).

Оцінка політичних ризиків передбачає визначення вірогідних погроз та ступеню ймовірності їх настання.

Тісний взаємозв’язок існує між міжнародним політичним середовищем та наступною складовою зовнішнього середовища міжнародного маркетингу, а саме правовим середовищем.