2. Міжнародне правове середовище.

Міжнародне правове середовище – це сукупність законодавчих актів та правових норм, які слід ретельно враховувати при розробці міжнародних маркетингових стратегій та формуванні комплексу елементів маркетингу.

Дослідження правового середовища міжнародного бізнесу передбачає:

1. Визначення типу діючої на ринку правової системи;

2. Оцінку рівня правової стабільності та ступеню впливу законодавчих положень на підприємницьку діяльність;

3. Вивчення основних елементів правового середовища.

В світі існує три типи правових систем відмінних за оцінкою та інтерпретацією конкретних комерційних ситуацій: система звичайного права, система цивільного права та система теократичного права.

Система звичайного права ґрунтується на традиціях, звичаях, прецедентах, тобто випадкам, що мали місце в минулому і є прикладом чи виправданням для наступних подібних ситуацій. За цією системою рішення суду щодо певної справи базується на попередніх рішеннях судів, що мали місце при розв’язанні аналогічних справ. Отже, судам належить головна роль у тлумаченні законів. Система звичайного права діє у США, Великій Британії та її колишніх колоніях, оскільки саме вона є засновницею звичайного права. Слід зазначити, що хоча США і належать до системи звичайного права в цій країні існує Єдиний комерційний кодекс, який регулює підприємницьку діяльність і є елементом цивільного права.

Система цивільного права (кодифікована правова система) базується на деталізованому комплексі законів, об’єднаних у кодекс, який є основою для здійснення господарської діяльності. Ця система поширена у 70 країнах світу, зокрема, Україні, Росії, Японії, більшості західноєвропейських країн тощо. Цивільне право опирається на факти та їхню відповідність до діючих в країні законів.

Принциповою відмінністю між звичайною та цивільною системами права є необхідність більшої деталізації контрактних угод в країнах звичайного права. Контракти в країнах цивільного права опираються на положення господарського кодексу і за змістом більш стислі та конкретизовані.

Теократичне (мусульманське) право засноване на релігійних заповідях та нормах, зокрема на ісламських догмах, які неухильно регулюють господарську та інші сторони суспільного та економічного життя країни. Це досить реакційна та консервативна система. В світі нараховується близько 40 мусульманських країн, у більшості з яких домінуючим є теократичне право при наявності елементів системи загального та цивільного права.

Поряд з характеристикою діючої в країні правової системи важливе значення при вивченні правового міжнародного середовища має оцінка правової стабільності та ефективності законодавчих актів (другий етап дослідження міжнародного правового середовища). Саме ці чинники обумовлюють інтенсивність правового впливу на підприємницьку діяльність і мають бути враховані при прийнятті міжнародною фірмою рішення про вихід на той чи інший зарубіжний ринок.

Міжнародне правове середовище формується основними законодавчими положеннями, які слід враховувати при розробці міжнародних маркетингових стратегій та формуванні елементів комплексу маркетинг.

Міжнародне правове середовище характеризується основними елементами (чинниками) до яких належать:

1. Законодавство країни присутності. Цей чинник передбачає знайомство з загальним правом стосовно охорони життя, здоров’я та працездатності громадян; торговим, господарським, фінансово-кредитним, податковим правом стосовно організації комерційної та виробничої діяльності, захисту патентів, торгових марок, друкованих прав, бухгалтерських стандартів, уникнення подвійного оподаткування тощо; трудовим законодавством стосовно умов працевлаштування, оплати праці, забезпечення соціальних гарантій, звільнення працівників; антимонопольним законодавством стосовно обмеження недобросовісної конкуренції, регулювання процесу централізації капіталу, регламентації поведінки споживачів, конкурентів, постачальників та посередників.

2. Національне законодавство щодо зовнішньоекономічної діяльності стосується питань обмеження експорту в окремі країни, оподаткування прибутку від операцій на зарубіжному ринку, торгових бойкотів та ембарго.

3. Норми міжнародного права, які регулюють взаємовідносини між суверенними державами та охоплюють широке коло законодавчих актів щодо регулювання як загальних умов взаємодії між країнами в різних сферах, так і конкретні питання договірних відносин в міжнародній торгівлі, спільному підприємництву, переміщенню товарів, капіталів, трудових ресурсів, судноплавства та перевезення вантажів, придбання власності тощо. Міжнародні угоди можуть носити двосторонній (домовленість про вільну торгівлю між США та Канадою), регіональний (Тихоокеанський економічний форум (ТЕФ) та МЕРКОСУР (Mercosur) в Південній Америці і багатосторонній (Світова організація торгівлі (СОТ) та її попередник – Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ), документи ООН) характер.