4. Функціональні еквіваленти поняття

Оскільки оволодіння поняттями належить до завершальної стадії онтогенезу значень, на більш ранніх етапах повинні існувати інші, пра-понятійні розумові засоби, близькі поняттям за функціями. Тоді при виконанні одного й того ж завдання, що вимагає понятійних засобів його адекватного вирішення, суб'єктами, що знаходяться на різних стадіях формування значень слів (наприклад, дорослою людиною й дитиною), можна виявити, крім понять, інші засоби, що виступають як функціональні еквіваленти понять. Подібні за функціями, але змістовно різні еквіваленти понять можна розглядати як якісні стадії розвитку значень слів.

Експерименти, проведені за методикою утворення штучних понять, дозволили виявити ці стадії:

1. Ряд фігур ("підібраних" за зразком), між якими немає ніякого об'єктивного зв'язку називається синкретичним утворенням. Синкретичний образ - перша стадія розвитку значень слів. Можливо, що він будується за якоюсь власною суб'єктивною ознакою, однак об'єктивно ця ознака не визначається: ряд фігур являє собою хаотичний, ніяк не структурований набір.

2. Друга стадія розвитку значень слів - комплекси. їй відповідає ряд фігур, підібраних до зразка, кожна з яких пов'язана з іншою за певною об'єктивною ознакою, але жодна з цих ознак не є загальною для всіх підібраних об'єктів.

Таким чином, у порівнянні із синкретичними утвореннями, комплекс завжди має ту чи іншу структуру. Виділяється два типи таких структур. Перша структура називається ядерною: пред'явлений еталон (і його різні 4 ознаки) стає центром майбутнього набору. Об'єкти підбираються до еталона за тими чи іншими об'єктивними ознаками, однак ознаки, що поєднують кожний із об'єктів з еталоном, різні. Підібраний до еталона "об'єкт" може стати,у свою чергу, ядром наступної комплексної структури, утвореної за тим же принципом.

Друга структура комплексу - ланцюгова. У даному випадку еталон дає початок послідовності, у якій кожен новий об'єкт підбирається до попереднього За різними об'єктивними ознаками. Наприклад, до еталона підібраний об'єкт за кольором, далі — подібний із цим об'єктом за формою і т.д.

Структура комплексів служить першим чинником їх типології. Другий - стосується характеру зв'язків між кожними двома об'єктами в комплексі. При об'єднанні об'єктів за тією чи іншою ознакою параметр цієї ознаки може або зберігатися, або змінюватися на іншій. Так, при підборі до еталона об'єкта за кольором параметр цієї ознаки може бути ідентичний еталонному (червоним) чи додатковим до нього (зеленим, синім).

Таким чином, можна виділити 4 типи комплексів (на думку Виготського, вони становлять генетичну послідовність):

• ядерний чи асоціативний - комплекс ядерної структури з постійними параметрами ознаки;

• комплекс-колекція - ядерна структура, але ознаки змінюються за параметрами;

• ланцюговий комплекс - ланцюгова структура без зміни параметрів ознак;

• дифузійний комплекс - ланцюгова структура зі зміною параметрів ознак.

Якщо відібраний набір об'єктів має загальні ознаки, то, навіть у тих випадках, коли він має для суб'єкта лише комплексну структуру, формально Його вже не можна відрізнити від поняття. Тепер розбіжності комплексів і понять можна встановити лише за суб'єктивним звітом. Якщо загальна ознака об'єктів не усвідомлюється випробуваним, то використовуваний ним засіб виконання завдання слід назвати псевдопоняттям, тобто поняттям за зовнішнім виглядом і комплексом за внутрішньою структурою.

Таким чином, комплекс відрізняється від поняття за формою та змістом. Формально його легко визначити, оскільки відповідний йому набір об'єктів об'єднаний різними їх ознаками, але не має жодної загальноГ. Змістовно (коли формальний критерій утрачає силу) комплекс характеризується тим, що ознака об'єднання об'єктів не усвідомлюється, Крім того, комплекс звичайно набирається за конкретними, емпіричними ознаками, а поняття - за абстрактними, істотними (що, проте, не можна встановити за результатами даної методики, тому що ознаки стимуляційного матеріалу тільки конкретні).

III. Усвідомлений вибір загальних ознак класу об'єктів відрізняє третю, останню стадію розвитку значень слів - власне поняття. Комплекси й поняття розрізняються також як дві лінії розвитку останніх. Утворюючи комплекси більш високого порядку й наближаючись до понятійної стадії, суб'єкт мов би набирає більш повний клас об'єктів, адекватний обсяг поняття. Навпаки, з переходом на третю стадію розвитку усвідомлюється зміст поняття, ознаки набраного класу об'єктів. Виділити види власне понять, користуючись тільки стимуляційним матеріалом методики подвійної стимуляції, досить важко. Залучаючи більш широкий дослідницький і життєвий матеріал, Виготський розрізняв види власне поняття за характером їх змісту - конкретне або абстрактне. Якщо виділювані ознаки поняття мають емпіричний, ситуативний характер, поняття називається потенційним. Вибір істотних, узагальнених ознак характеризує дійсне поняття.

Лекція 6. Висловлення й думка

1. Синтаксичні засоби висловлення.

2. Види мовного висловлення та їх структура.

3. Проблема розуміння (декодування) повідомлення.