2. Науки, що вивчають мислення

Мислення є предметом вивчення різних наук: гносеології, логіки, психології. Реальні закони людського мислення вивчаються й моделюються в соціології, біології, кібернетиці.

Гносеологія (теорія пізнання) вивчає рух думки як процес, що приводить до певних результатів. Ці результати цікавлять гносеологію не самі по собі, а як етапи руху до істини, вона досліджує відповідність продуктів розумової діяльності й дійсності. Гносеологія відволікається від конкретного індивіда, її цікавить загальний шлях людського пізнання.

Логіка. Розумовий процес - це ряд операцій із поняттями та судженнями. Коли людина мислить, вона узагальнює, здійснює розподіл понять, перетворює судження, робить висновки. Сукупність цих стійких розумових форм і операцій, законів і правил їх перетворювання складає предмет формальної логіки.

Психологія. На відміну від гносеології, яка вивчає закономірності мислення, абстрагуючись від конкретного індивіда, психологію насамперед цікавить саме мислення конкретної людини в її реальному житті й діяльності, тобто об'єкт психології мислення - реальна людина, інтелект якої невіддільний від її мотивів, установок, емоцій, усієї історії її індивідуального розвитку. Логіка вивчає співвідношення між пізнавальними результатами, готовими продуктами мислення, психологія ж вивчає закономірності протікання розумового процесу.

У широкому значенні мислення - активна пізнавальна діяльність суб'єкта, у вузькому - процес виконання завдань.

3. Мислення як процес виконання завдань

Поняття "завдання" уперше застосували у вюрцбурзькій школі мислення. Будь-яке завдання має об'єктивну й суб'єктивну (психологічну) сторони.

Об'єктивно завдання містить:

1. набір певних умов;

2. вимогу, якої потрібно досягти, дотримуючись умов.

У психологічній структурі завдання вимогам відповідає суб'єктивно поставлена мета, а умовам - засіб її досягнення.

Процес виконання завдання - це процес досягнення вже поставленої суб'єктом психологічно визначеної мети, процес пошуку необхідних для цього засобів в об'єктивно даних умовах.

Повне визначення мислення у вузькому значенні (як процесу виконання завдань) вимагає ряду уточнень:

1. Розрізнення прийнятого рішення як продукту й вирішення, розв'язання питання як процесу мислення - процесу виконання завдання.

2. Наявність або відсутність у минулому досвіді суб'єкта готових засобів вирішення. Якщо такі засоби є, то ситуація не буде для суб'єкта проблемною І її вирішення зведеться до використання сформованої розумової навички, до репродукції наявних знань і умінь - це репродуктивне мислення, що не вважається мисленням у повному розумінні.

У разі відсутності готових засобів виникає необхідність їх пошуку, створення - продуктивне, творче мислення. Завдання з поставленою метою і відсутністю засобів її досягнення називається творчим, а мислення слід визначити тепер як процес вирішення творчих завдань.

3. Уточнення поняття мети. Мета може бути точно визначена, коли прийняття поставленої вимоги не потребує додаткових зусиль суб'єкта. Однак в інших випадках саме перетворення об'єктивної вимоги на суб'єктивну мету стає для суб'єкта самостійною проблемою. Мислення виступає не тільки як процес вирішення, а і як процес постановки завдань.

Отже, психологія розглядає мислення як процес вирішення творчих завдань, процес постановки завдань конкретним індивідом, суб'єктом.