1. Механістичний підхід до дослідження мислення

Механістичний підхід характеризується переносом загальних механізмів психічних процесів на вищі пізнавальні процеси. У рамках цього підходу розвивалися теорії мислення асоціативної психології, біхевіоризму, інформаційна теорія мислення в її початкових варіантах.

Мислення як сполучення чуттєвих уявлень (асоціанізм). Мислення розуміється як асоціювання чуттєвих уявлень. Поняття - це асоціація уявлень. Судження - асоціація понять. Умовивід - асоціація суджень.

М.Мюллер висунув теорію "дифузійних репродукцій": сполучення двох і більше чуттєвих уявлень відбувається в такий спосіб: кожне з них викликає в суб'єкта, подібно до кіл на воді, ненаправлений, дифузійний потік асоціацій з іншими уявленнями, які, у свою чергу, також можуть викликати нові асоціації. При зустрічі цих потоків відбувається їхнє накладення один на одного, або репродукція, і виділяється ознака, загальна для вихідного уявлення й істотна для утвореного поняття.

У.Джемс сформулював перше чітке визначення мислення: мислення - це здатність орієнтуватися в нових для нас даних досвіду. Розглянемо деякий силогізм:

М є Р метали електропровідні

$ є М олово — метал

$ є Р олово електропровідне

Нехай $ - факт, М - істотний атрибут, Р - властивість атрибута. Умовивід від $ до Р може бути зроблено тільки за допомогою М. Мислитель заміщає первісну конкретно дану ситуацію $ (олово) її абстрактною властивістю М (метал). Що справедливо стосовно М, що пов'язано з М, те справедливо й стосовно $. Оскільки М є одна з частин цілого $, мислення можна визначити як заміщення цілого його частинами й пов'язаними з ними властивостями й наслідками. Тоді мистецтво мислення можна охарактеризувати такими рисами:

1. проникливістю, тобто умінням розкривати в цілому факті 8, що знаходиться перед нами, його істотний атрибут М;

2. запасом знань або умінням швидко поставити М у зв'язок з Р, з його основною властивістю.

Друга посилка силогізму вимагає проникливості, перша - запасу знань.

Отже, для того щоб мислити, ми повинні виокремлювати з даного конкретного факту властивості, і не будь-які взагалі, а ті, які відповідають правильному висновкові. Беручи невідповідні властивості, ми одержуємо неправильний висновок.

3. Телеологічний підхід

Назва цього підходу походить від слова telos - ціль, предметом наукового дослідження стає не тільки цілеспрямованість, але Й доцільність, призначення мислення.

Вюрцбурзька школа мислення (1901-1911 рр.) - один із напрямків психології свідомості. Засновниками школи були О.Кюльпе і К.Бюлер, до її представників належать Н.Ах, А.Марбе, О.Зельц та ін.

Ідея про спрямованість асоціативного потоку була виражена Ахом у понятті "тенденція, що детермінує". У процесі дифузійного поширення чуттєвих уявлень і їх репродукцій має місце особлива тенденція, яка не підлягає законам асоціацій, а, навпаки, визначає, детермінує їх перебіг. Ця тенденція може (а в експерименті - повинна) бути задана поставленим суб'єкту запитанням і пошуком відповіді на нього. Саме вона визначає виділення істотної ознаки при утворенні понять.

В.Уатт уводить поняття завдання й установки. Завдання - це засвоєна інструкція, що перетворюється на самоінструкцію, а установка - готовність думки рухатися в певному напрямку. Завдяки завданню й установці спливають не будь-які асоціації, а саме ті, що передбачені інструкцією.

З метою опису властивостей мислення як особливої психічної реальності феномени внутрішнього досвіду були розділені на чуттєві уявлення та думки або усвідомленості.

Спробу пояснити психологічні механізми розумового процесу зробив О.Зельц. Якщо мислення - це акт усвідомлення відношень, то для пояснення його потрібно представити як розгорнуту дію з виконанням завдання. Насамперед потрібно описати її структуру, форму вияву для суб'єкта. У структурі розумової дії Зельц виділяє:

• S (situasion) - ситуація, умови завдання, наприклад задане слово;

• Р (purpose) - вимога, мета, якої людині потрібно досягти, наприклад шукане слово, пов'язане з S родо-видовими відносинами;

• M (mean) - засіб досягнення мети, тобто усвідомлення названих відносин між S та Р.

Психологічна структура виконуваного завдання являє собою "схематично антиципаційний комплекс". Схема комплексу розташовує елементи завдання за ієрархією по двох рівнях: чуттєвих уявлень (S та Р) і їх відношень, усвідомленостей (M). Основа вирішення завдання - попередній досвід суб'єкта, що містить такого роду схеми розуміння істотних відношень між предметами. У процесі виконання завдання виступає для суб'єкта як незавершена комплексна структура. Ще не знайдений результат Р за схемою комплексу антиципується, передбачається суб'єктом - через усвідомлення ним відношеня M. Операція заповнення комплексу, яка усвідомлюється, тобто знаходження Р, стає для суб'єкта методом виконання завдання. Пояснюється ж вирішення готовністю суб'єкта до актуалізації заданого відношення M - центральної частини комплексу, тобто до переходу цього відношення з попереднього досвіду в актуальний.