Глава 1. Юридичне визначення правоохоронної ... Діяльності

13

Кадри правоохоронних органів формуються, як правило, з юристів або осіб, які мають спеціальну підготовку. На замовлен­ня правоохоронних органів щорічно до них влаштовується на ро­боту значна кількість громадян з вищою юридичною освітою. Підвищення ефективності правоохоронної діяльності багато в чому залежить від становлення системи виховної і соціально-психологічної роботи з особовим складом правоохоронних органів.

Таким чином, правоохоронна діяльність — це державна право-мірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку уповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припи­нення або розгляду порушення права, його виявлення або роз­слідування з обов'язковим додержанням встановлених у законі процедур для цієї діяльності.

Питання для самоконтролю

1. Які органи за законом належать до правоохоронних?

2. Розкрийте ознаки правоохоронної діяльності.

3. Назвіть складові системи правоохоронної діяльності.

4. Чи передбачена в Україні недержавна правоохоронна діяль­ність?

5. Назвіть та дайте характеристику ознак поняття "право­охоронний орган".

6. Чи є суд або адвокатура правоохоронним органом?

§ 2. Поняття спеціальної правоохоронної діяльності та спеціального правоохоронного органу (служби)

Деякі правоохоронні органи мають спеціальний предмет ді­яльності, що відображається у їх назві (служба), відомчому ста­тусі, особливостях регламентації їх діяльності. У структурі Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, органів держав­ної податкової служби, органів та установ Державного департа­менту України з питань виконання покарань є спеціалізовані під­розділи з виконання оперативно-розшукових дій.

14

Особливість предмета спеціальної правоохоронної діяльності полягає у пріоритетному виконанні правоохорони саме із захисту конституційного порядку, національної безпеки, виявлення, роз­слідування та припинення злочинів, виконання покарань.Предмет цієї діяльності є комплексним, багатоаспектним. Він грунтовно вивчається такими спеціальними юридичними дис­циплінами, як оперативно-розшукова діяльність, кримінальне право, кримінально-виконавче право.

Поняття спецдіяльності, як і спецслужби, склалося історич­но, його широко використовують у юридичній літературі, пресі, провозастосовній практиці. Спецдіяльність (або діяльність спец-служб) є інструментом керівництва держави у вирішенні питань політичної, економічної, інформаційної, фінансової безпеки, під­вищенні зовнішнього іміджу держави, провадженні ефективної внутрішньої політики. У цьому процесі спецслужби уповноваже­ні використовувати відповідно до закону гласні й негласні пошу­кові, розвідувальні та контрозвідувальні заходи із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, їм надано право здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

Отже, спеціальною правоохоронною діяльністю є діяльність спеціальних служб (оперативних підрозділів) в інтересах без­пеки суспільства і держави, забезпечення кримінального судо­чинства з підстав та у межах, визначених національним зако­нодавством.

У Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (ст. 5) до підрозділів, які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, віднесено:

• органи внутрішніх справ — кримінальна та спеціальна мілі­ція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинніс­тю, оперативно-розшукові підрозділи Державної автомобільної

інспекції;

• органи служби безпеки — розвідка, контррозвідка, військова контррозвідка, підрозділи захисту національної дер­жавності, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю, оперативно-технічний підрозділ, підрозділ з опе­ративного документування;

• прикордонні війська — підрозділ з оперативно-розшукової

роботи;

• управління державної охорони — підрозділ оперативного забезпечення охорони;

• органи державної податкової служби — оперативний під­розділ податкової міліції;

15

• органи й установи Державного департаменту України з питань виконання покарань — оперативний підрозділ.

Цей перелік уповноважених органів є вичерпним. У законо­давстві визначено, що вказана діяльність іншими підрозділами зазначених органів не допускається. Під час проведення опе­ративних акцій працівники інших підрозділів можуть залучатися лише для виконання окремих доручень. Оперативна діяльність з виявлення злочинів іншими міністерствами, відомствами, гро­мадськими, приватними організаціями та особами не допус­кається.

Не може здійснюватися виявлення злочинів у порядку при­ватної практики детективних або охоронних фірм. Така практика визнається неправомірною. У Конституції України зазначається, що не допускається зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32).

Обов'язки оперативних підрозділів є невід'ємним елементом їхньої компетенції, яка випливає із завдань оперативно-розшуко­вої діяльності. В порядку виконання функції правоохорони вони:

— виконують письмові доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали суду, запити міжнародних правоохоронних організацій;

— взаємодіють між собою та іншими правоохоронними ор­ганами;

— повинні забезпечувати безпеку співробітників та осіб, що допомагають в оперативно-розшуковій роботі, а після порушення кримінальної справи забезпечують особисту безпеку учасників процесу, інших осіб, які беруть участь у справі, та членів їх сімей.

Ці обов'язки втілюються у настановах, оперативних завдан­нях, кількісних та якісних показниках діяльності органів з виявлення злочинів.

Питання для самоконтролю

1. Які органи належать до спеціальних правоохоронних органів?

2. Які обов'язки органів, уповноважених здійснювати оператив­но-розшукову діяльність.

3. Чи можливе в нашій державі здійснення оперативно-розшу­кової діяльності на вимогу приватних осіб? Обгрунтуйте свою відповідь.

16