1 Басков в. Й. Прокурорский надзор. — м.: бек, 1996. — с. 128.

Глава 1. Прокуратура України

175

Одним із досягнень Генеральної прокуратури України є збе­реження у сучасних умовах основного кадрового потенціалу про­куратури, встановлення необхідного балансу між досвідченими і молодими працівниками. Саме завдяки їх зусиллям підвищуєть­ся дієвість нагляду, стає правилом не лише виявлення конкрет­ного порушення закону і притягнення винних до відповідально­сті, а й створення умов, що виключають порушення законності у майбутньому.

Проблеми вдосконалення прокурорського нагляду як зага­лом, так і за окремими напрямами є важливими у плані побудо­ви дійсно демократичної правової держави.

Питання для самоконтролю

1. Які завдання покладено на прокуратуру?

2. На яких принципах будується діяльність оршнів прокура­тури?

3. Які функції виконує прокуратура?

4. Охарактеризуйте систему органів прокуратури.

5. Перелічіть повноваження Генеральною прокурора України, а також підстави йот призначення та звільнення.

6. Назвіть акти прокурорського реагування, дайте їх коротку характеристику.

7. Які вимоги ставляться законом до працівників прокура­тури?

Глава 2. Органи внутрішніх справ України

177

Глава 2 Органи внутрішніх справ України

§ 1. Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України

Напрями правоохоронної діяльності є відображенням внут­рішньої політики держави, здійснення якої згідно з Конститу­цією покладено на Кабінет Міністрів України.

Міністерство внутрішніх справ України (далі — МВС) як го­ловний (провідний) орган у системі центральних органів вико­навчої влади спрямовує свою діяльність на формування і реалі­зацію державної політики у сфері захисту прав і свобод грома­дян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю, охорону громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих дер­жавних об'єктів.

Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ (далі — ОВС) є досить різнобічною і здійснюється водночас на трьох рів­нях —центральному, регіональному та місцевому. МВС як цен­тральний орган виконавчої влади реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства, ор­ганізує і координує діяльність ОВС по боротьбі зі злочинністю, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпе­ки. Потреби суспільства та інтереси держави у правоохоронній сфері перетинаються, оскільки забезпечення законності та право­порядку становить одну з головних функцій держави і є запору­кою стабільності суспільства. Держава, як і суспільство, заінтере­сована у громадському спокої, у впорядкованості внутрішніх дер­жавних відносин. Важливою гарантією правопорядку та закон­ності є правоохоронна діяльність держави, яка здійснюється через систему органів внутрішніх справ.

Відповідно до законодавства України МВС створює необхід­ні умови безпеки працівників суду і правоохоронних органів, їх близьких родичів та осіб, які беруть участь у кримінальному су-

І

дочинстві¹. На МВС покладено забезпечення безпеки дорожньо­го руху та пожежної безпеки; а також забезпечення законності діяльності у системі органів внутрішніх справ.

Органи внутрішніх справ України виконують і специфічні завдання. Вони обумовлені, по-перше, загальнодержавною кон­цепцією боротьби зі злочинністю, у зв'язку з якою на ОВС по­кладено завдання реалізації державної політики у боротьбі зі злочинністю, охорони органами внутрішніх справ громадського порядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших гро­мадських місцях, запобігання та припинення адміністративних правопорушень і забезпечення провадження у справах, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ. По-друге, у цій правоохоронній діяльності акцент робиться на запобіжні за­ходи. Тому ОВС здійснюють профілактичні та оперативно-роз-шукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та роз­криття злочинів². Крім того, в ОВС проводяться дізнання і попе­реднє слідство у справах про злочини, розслідування яких покла­дено на них законом. Для забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, ор­ганів державної податкової служби, державної контрольно-реві­зійної Служби, рибоОХОрОНИ, Державної ЛІСОВОЇ ОХОрОНИ, АНТИМО'

нопольного комітету України, їх близьких родичів, а також без­пеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, МВС організує здійснення необхідних заходів³.

Для профілактики правопорушень МВС та його підрозділи на місцях вносять до центральних і місцевих органів державної

¹ Див.: Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохо­ронних органів" від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 50; Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 51; Указ Президента України "Положення про Міністерство внутрішніх справ України" від 17 жовтня 2000 р. № 1138 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 42. — С. 22.

<\

Див.: Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лю­того 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 304.

Див.: Закон України " Про державний захист працівників суду і правоохо­ронних органів" від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 50; Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 року// Відо­мості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. — Ст. 51; Указ Президента України "Положення про Міністерство внутрішніх справ України" від 17жовтня 2000 року № 1138 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 42. - С. 22.

178

Розділ III. Правоохоронні органи України

виконавчої влади, підприємств, установ і організацій подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчинен­ню правопорушень, організують проведення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. ОВС організують проведення науко­вих, кримінологічних і соціологічних досліджень, розробляють на їх основі програми боротьби зі злочинністю і охорони право­порядку, вживають разом з іншими державними органами захо­дів щодо запобігання дитячій безпритульності та правопорушен­ням серед неповнолітніх.

При цьому накопичено великі масиви інформації. Існування цієї інформації та її використання у правоохоронній діяльності дає підставу стверджувати про окремий обліковий напрям право­охоронної діяльності МВС. Згадану інформацію використовують у деяких правоохоронних діях, а саме: при проведенні розшуку громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнарод­ними угодами; при проведенні експертиз у кримінальних справах і криміналістичних дослідженнях за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, використовується спеціалістами криміна­лістичної служби у слідчих діях з кримінальних справ. Для об­робки, поповнення та застосування накопиченої інформації у структурі ОВС формуються центральний та регіональні (облас­ні) довідково-інформаційні фонди, здійснюючи при цьому опера­тивно-пошуковий та криміналістичний облік, а у межах своїх повноважень ведуть також державну статистику¹.

Органи внутрішніх справ проводять паспортизацію населен­ня країни, а також здійснюють паспортний контроль за іноземни­ми громадянами та особами без громадянства, використовуючи накопичену інформацію. Обліковий напрям правоохоронної діяльності не обмежується формуванням інформаційних масивів лише про міграцію населення, розшук громадян та про об'єкти кри­міналістичної ідентифікації. Обліковий напрям охоплює також створення інформаційних масивів про зберігання, придбання та ви­користання зброї, придбання транспортних засобів тощо.

Окремий напрям правоохоронної діяльності ОВС складаєть­ся з дій, спрямованих на охорону громадської безпеки, тобто за­безпечення пожежної безпеки, кримінологічної безпеки об'єктів народного господарства, юридичних та фізичних осіб, збережен-

¹ Закон України "Про державну статистику" від 17 вересня 1992 року //Ві­домості Верховної Ради України. — 1992. — № 43. — Ст. 609; Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради Украї­ни - 1992.-№ 48. - Ст 651