Тема 3. Законодавчо-правове регулювання біржової діяльності

Біржова діяльність у світі ринкової економіки піддається чіткому регулюванню як з боку держави, так і безпосередньо з боку самих учасників біржового процесу, шляхом вироблення та впровадження системи біржових правил. В процесі еволюційного розвитку біржового ринку відношення до нього держави постійно змінювалося. Так, в більшості країн континентальної Європи біржі з самого початку свого розвитку знаходились під наглядом держави, яка чітко контролювала їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпулюванні цінами уряди деяких країн закривали біржі або забороняли торгувати певними видами продукції. В Німеччині і Австрії на початку 20 століття була заборонена біржова торгівля зерном та олійними культурами. В Індії в 1960 році були закриті біржі бавовни, джуту, олії та олійних культур.

В залежності від ступеня втручання держави в сферу біржового обігу та форм організації бірж вони розподілялися на слідуючі типи:

- доступні для всіх збори. Такі біржі або взагалі не мали якихось законодавчих норм, що регламентували їхню діяльність або регулювання було дуже обмеженим. Уряд брав на себе функцію тільки загального нагляду за порядком на біржах. Біржі такого типу існували в Голландії і Франції;

- збори, що всебічно регламентовані державою. Біржова торгівля регулювалась законодавством і знаходилась під суворим контролем адміністрації. Відвідувачі й учасники біржі не організовані в корпорації, а члени Біржового комітету призначались не біржею, а відповідною державною інстанцією. До такого типу відносилась більшість німецьких бірж;

- біржі закритого типу, регламентовані державою. Учасники біржової торгівлі об’єднані в корпорацію. Біржовий комітет, що обирається з числа учасників підпорядковувався урядовому органу. Як і в біржах другого типу, діяльність цих бірж регламентувалась законом і знаходилась під адміністративним контролем. Такий тип бірж зустрічався в Австро-Угорщині і Росії.

- вільна корпорація або приватне заснування. Біржа створювалась без втручання держави і була приватною компанією. Спеціального біржового законодавства в цьому випадку могло не бути, або воно було дуже обмежене. Керівництво біржею здійснює Біржовий комітет, що наділявся широкими повноваженнями й обирався загальними зборами членів біржі.

Сучасний рівень функціонування бірж, з урахуванням специфіки законодавства кожної країни та ступеня розвитку вільної економіки в них, дає можливість виділити слідуючі національні моделі, що характеризують рівень державного впливу на роботу біржового ринку.

Американська модель біржі – це самостійне об’єднання професійних посередників з внутрібіржовим регулюванням діяльності. Відповідний державний орган - Комісія по товарній ф’ючерсній торгівлі США виконує в основному спостережні функції, здійснює координацію діяльності всіх біржових ринків, проводить юридичну експертизу всієї біржової документації з ціллю збереження рівних умов для розвитку конкуренції.

Англійська модель біржі – характеризується поєднанням сильного впливу державних установ з широким членством бірж і брокерів в неурядовій і некомерційній організації, що координує діяльність біржового ринку – Управлінні по цінних паперах і ф’ючерсах.

Французька модель біржі – передбачає визначальну функцію держави по контролю над діяльністю біржових структур і ринку.

Східноєвропейська модель, вона носить не національний, а міжнаціональний характер, тому що притаманна країнам з перехідною економікою, передусім східноєвропейським. Характеризується відсутністю чіткого правового поля для діяльності бірж та жорстким і непослідовним регулюванням ринкових процесів з боку державних структур.

Враховуючи великий досвід побудови біржового ринку, а також і те, що в США найбільш чітко розроблена система регулювання цього ринку, розглянемо як здійснюється законодавчо-правове регулювання біржової діяльності в цій країні.

Біржовий ринок США вже давно працює в основному у режимі ф’ючерсних контрактів і відповідно вся законодавчо-правова база створена для ф’ючерсних бірж. Ф’ючерсні ринки країни на протязі піввіку, після їх появи, не мали федерального законодавства, а кожна біржа виробляла свої правила.

Перший федеральний закон, що регулює ф’ючерсну торгівлю, був прийнятий Конгресом США в 1921 році, але Верховний Суд оголосив його не конституційним. В 1922 році він був перероблений і Конгрес затвердив Закон про ф’ючерсні контракти на зерно, оснований на статті Конституції про торгівлю між штатами країни. Згідно цього закону, ф’ючерсна торгівля конкретними товарами могла проводитися тільки на біржах, що мають на це дозвіл федеральних органів управління.

В результаті проведених Міністерством сільського господарства США протягом ряду років досліджень, було введено декілька поправок для посилення повноважень уряду по регламентуванню. В 1936 році поправки та доповнення до закону були об’єднані в новому законодавчому акті, яким регулюванню підлягала не лише торгівля зерном та насінням льону, а й бавовною, та іншими товарами аграрного сектору. Цей закон мав назву “Закон про товарну біржу”. Новим законом було також передбачено створення Комісії з товарних бірж, до якої увійшли міністри: сільського господарства, торгівлі, юстиції або їх уповноважені представники.

Питаннями практичного застосування Закону про товарні біржі Комісія займалась до 1947 року, коли було створено Адміністрацію товарних бірж в складі Міністерства сільського господарства, яке, крім виконання цих функцій, інформувало суспільство про стан ф’ючерсної торгівлі.

Серйозні структурні зміни на світовому ринку сільськогосподарської продукції призвели до прийняття Закону “Про Комісії по ф’ючерсній торгівлі товарами” 1974 року. Він вніс зміни до Закону “Про товарні біржі” та санкціонував створення незалежної державної Комісії по товарній ф’ючерсній торгівлі (КТФТ) взамін Адміністрації товарних бірж Міністерства сільського господарства.

Основною функцією, що покладалась на Комісію по товарній ф’ючерсній торгівлі було попередження маніпулювання ринком, захист клієнтіві забезпечення виконання ф’ючерсним ринком функцій перенесення ризику та виявлення ціни. Закон про ф’ючерсну торгівлю 1978 року розширив юрисдикцію КТФТ, висвітливши деякі більш ранні положення про товарні біржі.

Комісія має дуже широкі повноваження і права, що стосується учасників біржової торгівлі. Згідно Закону ф’ючерсні контракти заключаються лише на ф’ючерсних біржах, а КТФТ – єдиний орган, що володіє правом реєстрації ф’ючерсних бірж. Це право є дуже важливим інструментом контролю над ф’ючерсним ринком, якщо врахувати те, що згідно Закону реєстрації підлягає кожний ф’ючерсний контракт. Ф’ючерсна біржа не може внести будь-яких змін у свої правила без погодження з Комісією. Комісія товарної ф’ючерсної торгівлі є незалежним федеральним органом, що призначається Конгресом.

У відповідності із Законом “Про Комісію з торгівлі ф’ючерсними товарами”, біржам з метою саморегулювання своєї діяльності було дозволено створити Національну асоціацію ф’ючерсної торгівлі (НАФТ). Національна асоціація ф’ючерсної торгівлі – є самостійною організацією в масштабах країни та підтримується системою ф’ючерсної торгівлі. Офіційно вона зареєстрована в 1981 році як асоціація ф’ючерсної торгівлі, але до практичної діяльності приступила з 1982 року.

Біржова діяльність в нашій країні здійснюється при дії двох регуляторів, які органічно поєднані і взаємодоповнюються:

- регулювання біржової діяльності з боку держави;

- регулювання з боку власне біржі чи біржового ринку.

В Україні народження біржової торгівлі в 90- ті роки відбулося при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Проте, з 10.12.1991 року був прийнятий Закон “Про товарну біржу”, який визначив правові умови створення та діяльності товарних бірж на території країни. Він став основним документом, що регулює юридичну сторону створення товарної біржі. Закон України “Про товарну біржу” визначає правове становище біржі і роз’яснює основні засади її організації і функціонування:

Важливу роль в формуванні біржового ринку відіграла постанова Кабінету Міністрів України “Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку” від 27.11.1995 року № 916 . Постановою передбачено механізм формування організаційних основ біржового сільськогосподарського ринку та економічні стосунки на принципах взаємодії державних, біржових та інших структур.

Цією ж Постановою була схвалена Концепція організації біржового сільськогосподарського ринку, якою визначались принципи побудови такого ринку з урахуванням реальної економічної ситуації і спрямовувалась на децентралізацію системи товарно-фінансових ринкових відносин без втрати державою можливості регулювати і контролювати баланси продовольчих ресурсів країни, забезпечення їх державних закупівель, здійснення аграрної протекціоністської політики.

В зв'язку з необхідністю посилення державного впливу на формування та роботу біржового ринку країни було створення в 1996 році Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Постановою Кабінету Міністрів України від 2.12.1996 року № 1436 “Про склад Державної Комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку” було визначено персональний її склад. Комісію очолював перший заступник Прем’єра, а до її складу входили міністри або перші заступники економіки, фінансів, зовнішньо-економічної діяльності сільського господарства, банкіри, вчені.

Беручи до уваги накопичений світовий досвід роботи бірж в умовах правового поля, при збереженості повної самостійності і самоуправління на зборах ведучих бірж країни, що відбулися 1.04.1996 року була заснована Національна асоціація бірж України. Засновниками асоціації стали 23 ведучі біржі країни.

Крім перелічених Кабінетом Міністрів України було прийнято ще цілий ряд постанов направлених на пожвавлення функціонування біржового ринку. До них слід віднести Постанову від 19.10.1999 року № 1928 “Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів”, якою було установлено, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб, їх реалізація з державних ресурсів, а також поставка підприємствам агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, що придбаються за рахунок коштів державного бюджету, здійснюється лише через товарні біржі.