Тема 9. Біржові угоди та їх види

Кінцевою метою торгів на біржі є укладення угоди між продавцями і покупцями. Біржова угода - це угода про взаємну передачу прав і обов'язків у відношенні біржового товару, допущеного до торгівлі на біржі, що знаходить втілення у біржовому договорі (контракті), укладеному учасниками біржової торгівлі.

По угодах, укладених на біржах обов'язковому оголошенню підлягають три її характеристики - найменування купленого товару, його кількість і ціна. Інші умови угоди можуть не оголошуватися оскільки вони складають комерційну таємницю.

Біржові угоди класифікуються за певними видами ознаках. Однією з головних ознак, що характеризує біржову угоду є об'єкт торгу, що може бути представлений як реальний товар, так і в якості контракту, що надає право на володіння цим товаром. Відповідно до вказаної ознаки біржові угоди прийнято поділяти на дві групи:

• угоди з реальним товаром;

• угоди без реального товару.

Розвиток біржової торгівлі починався саме з угод із реальним товаром, метою яких було постачання реально існуючого товару. В процесі свого розвитку біржовий ринок виробив своєрідний механізм, що дозволяє укладати угоди у відсутності товару на товар, який лише буде вироблений у майбутньому і реальне постачання якого буде здійснюватися не на біржовому, а на так названому наявному (реальному) ринку.

На сучасних біржах України в основному заключаються угоди з реальним товаром, що мають декілька різновидів.

Найпростішою угодою із реальним товаром вважаються угоди з негайним постачанням (із коротким терміном постачання - спот). Угодами на наявний товар називаються такі угоди, що укладаються на товар, який:

• знаходиться під час торгу на території біржі в належних їй складах;

• очікуваний до прибуття на біржу в день торгу до закінчення біржових зборів;

• знаходиться на момент укладення угоди в русі;

• не відвантажений або готовий до відвантаження товар, що знаходиться на складі продавця.

Відповідно до законодавства України, угоди з наявним товаром можуть здійснюватися на основі попереднього огляду товару (по зовнішньому вигляду за даними біржової або незалежної експертизи) і без попереднього огляду (по зразках, стандартах, обумовленій середній або мінімальній якості товару).

Метою угод із негайним постачанням (коротким терміном постачання) є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, передбачених у договорі купівлі-продажу.

Оплата товару може провадитися як у момент передачі товару, так і відповідно до домовленості (передоплата або оплата після одержання товару). Виконання угоди починається з моменту її укладення, що унеможливлює біржову гру на зміні ціни. Тому ці угоди вважають найбільш надійними. За умовами договору постачання може здійснюватися від 1 до 5 днів. При укладенні таких угод звертають увагу на розподіл витрат по збереженню товару на складі біржі. Мається на увазі, що до укладення угоди витрати по збереженню оплачує продавець, а після підписання угоди - покупець.

Другим різновидом угод із реальним товаром є форвардні або термінові контракти, тобто взаємна передача прав і обов'язків у відношенні реального товару з відстроченим терміном постачання. Така угода оформляється договором постачання. Вона полягає в тому, що продавець зобов'язується поставити (передати у власність) закуплені товари покупцю в термін, оговорений в договорі (контракті). В свою чергу, покупець зобов'язується прийняти й здійснити оплату за придбаний товар на умовах і цінах задекларованих в контракті. Особливою рисою термінових угод є те, що момент прийняття зобов'язань не співпадає з моментом їх виконання. Крім того, об'єктом таких угод може виступати як наявний товар, так і товар, що буде вироблений до терміну, установленому договором.

В цій ситуації важливим є і те, що здійснення купівлі-продажу товару, який ще буде вироблений дозволяє учасникам торгів завчасно планувати свій прибуток. Для продавця реального товару форвардні операції дозволяють завчасно зафіксувати ціну і покрити свої витрати на виробництво, а покупець гарантований від ризику підвищення ціни і, крім того економить витрати на зберігання товарів.

До позитивних особливостей форвардних контрактів необхідно віднести і те, що виконання контракту на протязі обумовленого терміну дає можливість здійснювати спекулятивні операції з ними, що в свою чергу призводить до розширення ємкості ринку, стабілізації ціноутворюючих факторів, зменшення витрат від зміни ціни. В зв’язку з відстроченим терміном поставки товару стає можливим здійснювати спекулятивні операції на різниці цін при угодах на спот і форвард. При цьому стратегія гри залежить від ситуації з цінами на цих ринках.

По мірі розвитку біржового ринку він почав втрачати своє первинне призначення організованого ринку реалізації реального товару, що поступово переміщався в позабіржову торгівлю. В біржовому ринку виробники і споживачі почали шукати передусім захист від непередбачуваних змін цін на товари, уникнення ризику від здійснення операцій та прогнозованого ціноутворення.

Вирішення цих проблем відбувалося в двох напрямках. З одного боку біржі почали створювати страхові, гарантійні запаси біржових товарів; з другого боку широкий розвиток одержало впровадження механізму перепродажу раніше укладених біржових контрактів, який дозволяв продавцю або покупцю замість відмови від виконання біржового контракту продати своє договірне зобов’язання або купити нове. В результаті запровадження цього привело до обігу біржових контрактів як самостійних об’єктів біржової торгівлі. Таким чином виникли ф’ючерсні контракти.

Ф’ючерсний контракт – це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, в конкретне місце і час в майбутньому за ціною, встановленою на біржових торгах.

Особливою ознакою ф’ючерсного контракту є повна стандартизація всіх його параметрів, за виключенням ціни, що утворюється шляхом попиту і пропозиції. Стандартизація ф’ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат за відхилення від неї, умови і термін поставки, форма оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо. Кожний контракт представлений двома сторонами: покупець і продавець. Покупець ф’ючерсного контракту називається стороною, що має довгу позицію, а продавець – стороною, що має коротку позицію.

Операції по ф’ючерсних контрактах діляться на “відкриття” і “закриття” або ліквідація позиції. Перша купівля або продаж ф’ючерсного контракту означає відкриття позиції для продавця чи покупця.

Ф’ючерсні угоди не передбачають обов’язкову поставку товару в термін, обумовлений контрактом. Такі контракти можна ліквідувати шляхом укладання зустрічної угоди на рівну кількість товару з таким же самим місцем поставки. В іншому випадку продавцю необхідно виконувати свої зобов’язання шляхом поставки товару покупцю.

Суть ф’ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів. Для спрощення обігу кожний ф’ючерсний контракт має стандартну, встановлену біржею, кількість товару, що називається одиницею контракту.

Важливим показником у ф’ючерсному контракті є якість товару. Для стандартизації цього показника у ф’ючерсних контрактах, на відміну від ринку наявного товару, де зустрічається велика кількість сортів одного товару, в ньому декларується окремий сорт цього товару.

Одною із суттєвих характеристик ф’ючерсного контракту є тривалість його дії, тобто періоду від відкриття торгівлі контрактом до закінчення. В цілому цей період задекларований на різних біржах по різному, але в середньому торгівля відкривається за 12-24 місяці до закінчення терміну контракту. На сільськогосподарські товари він обмежується в рамках 6-8 місяців.

Різниця в вартості контракту на момент його укладення і ліквідації складає або прибуток учасника, або збиток.

На початку 90-х років в практику біржової торгівлі почали впроваджуватися опціони на ф’ючерсні контракти.

Відмінною їх особливістю від ф’ючерсних угод є те, що об’єктом угод стає зобов’язання (право) купити або продати деяке число контрактів по заданій ціні протягом обговореного терміну в майбутньому з правом відмови від такої покупки чи продажу.

По техніці виконання опціони бувають:

• з правом покупки або на покупку;

• з правом продажу або на продажу;

Опціон на продажу дає його покупцю право, але не обов’язок, продати контракт по відповідній ціні протягом терміну дії цього опціону.

Опціон на купівлю дає покупцю опціону право, але не обов’язок, купити контракт за спеціальною ціною в будь-який час протягом терміну дії опціону.

Покупець опціону має декілька варіантів щодо опціону, який він утримує. Він може ліквідувати свою опціонну позицію шляхом продажу такого ж самого опціону в будь-який час до настання терміну опціону. Він може дозволити наступити терміну дії опціону або запропонувати на продаж свій опціон.

Опціонна премія – сума грошей, яку сплачує покупець опціону продавцю за право гарантії, що діє в опціоні.