Розграфлен ня і номенклатура топографічних карт

Поділ багатоаркушної карти на окремі аркуші за визначеною системою називають розграфленням карти, а позначення аркуша цієї карти – номен­клатурою.

Система розграфлення топографічних карт. Топографічні карти ді­ляться на окремі аркуші лініями меридіанів і паралелей. Такий поділ зручний тим, що рамки аркушів точно показують положення на земному еліпсоїді ділянки місцевості, яка зображена на даному аркуші, та її орієнтацію відносно сторін горизонту.

Стандартні розміри аркушів карт різних масштабів наведено в таблиці 1

Стандартні розміри аркушів карт різних масштабів

Аркуш карти масштабу 1:1 000 000 містить ціле число аркушів карт ін­ших масштабів, кратне чотирьом (4 аркуші карти масштабу 1:500 000; 36 аркушів карти масштабу 1:200 000; 144 аркуші карти масштабу 1:100 000).

Відповідно до цього, встановлено номенклатуру аркушів, єдину для топографічних карт усіх масштабів.

Номенклатура аркушів карт. Номенклатуру кожного аркуша вказано над північною стороною його рамки. В основу позначення аркушів топогра­фічних карт будь-якого масштабу покладено номенклатуру аркушів карти масштабу 1:1 000 000.

Аркуші карт, що містяться між сусідніми паралелями, утворюють ряди, або пояси (рис. 2.8), а аркуші між суміжними меридіанами – колони. Ряди (по­яси) аркушів позначаються великими літерами латинського алфавіту (від А до V), рахунок їх ведеться від екватора до полюса. Колони аркушів нуме­руються арабськими цифрами від 1 до 60, рахунок їх ведеться від меридіана з довготою 180⁰ із заходу на схід. Номенклатура аркуша карти масштабу 1:1 000 000 складається з позначок ряду (літери) і колони (цифри), в пере­хресті яких розташований аркуш. Наприклад, аркуш із м. КИЇВ має номен­клатуру М-36.

Розміри і розташування колон аркушів карти масштабу 1:1 000 000 по дов­­готі збігаються з шестиградусними зонами проекції Гаусса, в якій складають топографічні карти. Відмінність полягає лише в тому, що рахунок зон ведеться від нульового меридіана, а рахунок колон аркушів мільйонної карти – від меридіана 180⁰. Тому номер зони відрізняється від номера колони на 30. Таким чином, знаючи номенклатуру аркуша карти, легко визначити, до якої зони він належить, і, навпаки, за номером зони можна знайти колону. Наприклад, аркуш карти з м. КИЇВ розташований у шостій зоні: 36-30=6.

Номенклатура аркушів карт масштабів 1:100 000-1:500 000 складається з номенклатури відповідного аркуша мільйонної карти з додаванням до неї цифри або літери, які пока­зують розташування на ньому даного аркуша.

Рахунок листів усіх масшта­бів ведеться зліва направо і звер­­ху вниз (рис. 2.9), при цьому:

– аркуші карти масштабу 1:500 000 (4 аркуші) позна­чаються українськими пропис­ними літерами А, Б, В, Г; отож, якщо номенклатура аркуша міль­йонної карти – М-36, то заштрихований на рисунку ар­куш карти масштабу 1:500 000 має номенклатуру М-36-В, а аркуш м. КИЇВ – М-36-А;

– аркуш карти масштабу 1:200 000 (36 аркушів) позна­чається римськими цифрами від I до ХХХVI, номенклатура заштрихованого на рисунку аркуша карти – М-36-ХХХ;

– аркуші карти масштабу 1:100 000 нумеруються цифрами від 1 до 144, наприклад, номенклатура аркуша, заштрихованого на рисунку, – М-36-91;

– аркуш карти масштабу 1:100 000 має 4 аркуші карти масштабу 1:50 000, позначені українськими прописними буквами А, Б, В, Г, а аркуш карти масштабу 1:50 000 – 4 аркуші карти масштабу 1:25 000, які позначаються малими літерами а, б, в, г.

Згідно з цим, номенклатура аркушів карти масштабу 1:50 000 складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:100 000, а аркуш карти масштабу 1:25 000 – з номенклатури аркуша карти масштабу 1:50 000 з приєднанням до неї літери, що вказує даний аркуш. Наприклад, М-36-4-В означає аркуш карти масштабу 1:50 000, а М-37-4-В-а – аркуш карти масштабу 1:25 000.

Перевагою цієї системи розграфлення і номенклатури топографічних карт є їхня чіткість і простота. Вона може бути використана на всій поверхні земної кулі й виключає випадки повторення номенклатури аркушів карт різних районів. Зручність розглянутої номенклатури, крім цього, полягає в тому, що за нею легко визначити широту та довготу кожного кута рамки будь-якого аркуша карти, а також масштаб карти.

МАСШТАБИ КАРТ

Масштаб карти – ступінь зменшення на карті проекції довжини відповідної лінії місцевості, або відношення довжини лінії на карті відповідній довжині лінії на місцевості.

Топографічні карти створюють в єдиній встановленій системі координат і висот, вони мають чітке розграфлення і номенклатуру листів, а також уніфіковану систему умовних знаків.

Основними масштабами топографічних карт є: 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1: 1 000 000.

Карта масштабу 1:25 000 (в 1 см – 250 м) є найбільш докладною і точ­ною. Її застосовують для детального вивчення й оцінки окремих невеликих ділянок місцевості при форсуванні водних перешкод, висадці повітряних і морських десантів, веденні бойових дій у місті, будівництві інженерних споруд.

Карта масштабу 1:50 000 (в 1 см – 500 м) призначена для вивчення й оцін­ки місцевості, орієнтування і використовується під час ведення різних видів бою, особливо при організації оборони, а також під час підготовки та ведення бойових дій у ланці "взвод-полк".

Карта масштабу 1:100 000 (в 1 см – 1 км) необхідна для вивчення місцевості та оцінки її тактичних властивостей при підготовці та веденні бою, організації взаємодії та управління, всебічного забезпечення, орієн­тування на місцевості, визначення координат об'єктів у ланці "полк-дивізія".

Карта масштабу 1:200 000 (в 1 см – 2 км) призначена для вивчення й оцінки місце­вості та оцінки ії властивостей при підготовці та веденні бойо­вих дій, органі­зації та здійс­ненні взаємодії, все­бічного за­без­пе­чення, управ­­ління і пере­сування військ у ланці "дивізія-армійський корпус".

Карта масштабу 1:500 000 (в 1 см – 5 км) використо­вується в ланці "корпус-опе­ративне командування".

Карта масштабу 1:1 000 000 (в 1 см – 10 км) призна­чена для загальної оцінки місцевості та вивчення природ­них умов великих географічних районів, воєнно-географічної оцінки те­ат­рів воєнних дій, управління війсь­ками та вирішення інших завдань.

Важливою вимогою до то­по­графічної карти є встанов­лення єдиної кар­тографічної проекції, в якій повинні скла­датися топографічні карти всіх масш­табів.

Більшість країн світу для складання топографічних карт використовують рівнокутні про­ек­ції, які зберігають рів­ність кутів між напрямками на карті та на місцевості. В Ук­раїні для топографічних карт масштабів 1:25 000-1:1000 000 прийнято єдину рівнокутну поперечно-цилінд­ричну проек­цію Гаусса, гео­мет­ричну сут­ність якої можна подати таким чином.

Весь земний еліпсоїд поді­ляють на зони, для кожної з яких окремо скла­дають кар­ти. При цьому встановлюють такі розміри зон, щоб можна бу­ло кожну з них розгорнути на пло­щині, тобто відобрази­ти на карті, прак­тично без змін.

Для отримання картогра­фічної сітки та складання за нею карти в проекції Гаусса поверхню земного еліпсоїда розбивають по меридіанах на 60 зон по 6⁰ кожна (рис. 2.5).

Щоб зрозуміти, як отри­мується на площині відобра­ження зон, уявимо циліндр, який торкається осьового ме­ри­діа­на в одній із зон глобуса (рис. 2.6). Зону спроектуємо, за законами математики, на бокову поверхню ци­ліндра так, щоб при цьому зберег­лася властивість рівнокутнос­ті відображення (рівність усіх кутів на поверхні циліндра їхній величині на глобусі). Потім спроектуємо на бокову поверхню циліндра решту зон, одну біля одної. Розрі­завши циліндр по АА і ВВ та розгорнувши його бокову по­вер­хню в площину, отримає­мо відображення земної по­верхні на площині у вигляді окремих зон (рис. 2.7.).

Осьовий меридіан і еква­тор кожної зони позначають прямими лініями, які перпендикулярні між собою. Усі осьові меридіани зон рівні за довжиною та зберігають масштаб на всьому своєму протязі. Решта меридіанів у кожній зоні позначають у проекції кривими лініями, тому вони довші від осьового меридіана, тобто викривлені. Усі паралелі також відображають кривими лініями з деяким викривленням. Викривлення довжини ліній збільшується в міру віддалення від осьового меридіана на схід або захід, на межах зони вони стають найбільшими, досягаючи величини порядку 0,001 довжини лінії, яку вимірюють за картою. Наприклад, якщо вздовж осьового меридіана, де немає викривлень, масштаб дорівнює 500 м в 1 см, то на межі зони він буде становити 499,5 м в 1 см. Отже, топографічні кар­­ти мають викривлений та змінний масштаб. Однак ці викривлення при вимірюванні за картою незначні, тому вважають, що масштаб топографічної карти для всіх її ділянок є практично постійним.

Завдяки єдиній проекції всі наші топографічні карти пов'язані із системою плоских прямокутних координат, що дозволяє отримувати координати точок в одній системі як за картою, так і при вимірюванні на місцевості.